Loading AI tools
місто в Росії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
А́страхань (рос. Астрахань) — місто у Росії, адміністративний центр Астраханської області.
місто Астрахань | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | |||||
Код ЗКАТУ: | 12401000000 | ||||
Код ЗКТМО: | 12701000001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1558 | ||||
Статус міста | 1717 | ||||
Населення | ▲ 532 699 (2015) | ||||
Площа | 500 км² | ||||
Густота населення | 1002,6 осіб/км² | ||||
Поштові індекси | 414ххх | ||||
Телефонний код | +7 8512 | ||||
Географічні координати: | 46°21′00″ пн. ш. 48°02′06″ сх. д. | ||||
Часовий пояс | UTC+3 | ||||
Водойма | річка Волга | ||||
Схема міста | |||||
Влада | |||||
Вебсторінка | astrgorod.ru | ||||
Міський голова | Губанова Альона В'ячеславівна | ||||
Мапа | |||||
| |||||
|
Місто розташоване в дельті Волги на лівому березі головного річища і на островах за 100 км від Каспійського моря. Населення: 532 699 осіб (2015).
Щодо походження назви міста існує безліч легендарних і напівлегендарних тлумачень.
Дві поширені в минулому думки на цю тему, ніби назва міста походить від слов'янського «страхань» — проріз, або від скіфських слів «ас» — воєвода, і «тархан»; обидві версії спростував іще XVIII століття російський історик В. М. Татищев[1][2].
Назва міста у різних записах Повного зібрання руських літописів: Азсторокань, Азтаракань, Азтарокань, Азторакань, Азторокань, Азторохань, Асторокань, Асторохань, Астрохань, Хазторокань[3].
Такою ж неспроможною є усіляко пропагована за царювання Івана Грозного версія про тотожність назв Тмуторокань і Азторокань, яка з'явилася на догоду політичним інтересам з метою обґрунтувати домагання Москви на старовинні давньоруські тмутороканьські землі. Повторно це тлумачення з'явилося в аматорських працях астраханського краєзнавця М. Кононенка вже в 1990-х роках, пояснюючи назву «Аз-торок-кань» як «грань (кінець) першої засіки»[4]. Утім і ця версія не витримує жодної критики, оскільки автор для обґрунтування вигадав деяке Азтороканське князівство або царство, яке ніби існувало ще до приходу монголів до Надволжя і Дінщини («Царство до Дону»)[5].
У татар-мішарів є легенда про те, що вони мали свого правителя Сарай-хана, який мав синів Астер-хан і Касим-хан. У цій легенді явно видно спробу пояснити походження назв міст Сарай, Астрахань і Касимов[6].
Найпоширенішим серед астраханців переказом є про деякого хана на ім'я Астра[7], який правив тамтешніми землями за далеких часів, або ж про його дочку Астру, на честь яких було названо місто. Легенда має явно пізніше російськомовне походження. Щодо її правдоподібності в наукових колах питання ніколи не ставилося[8].
Існують також спірні гіпотези, які пов'язують назву міста з племенем асів, що нібито кочували тут у середні віки, та з тарханною грамотою, отриманою асами від хана Золотої Орди[9]. Однак, про жодне племя асів околицями Астрахані з історичних чи археологічних джерел вченим нічого не відомо[8]. Історично відомі аси або яси — це іраномовні алани Північного Кавказу і Дінщини, а згадуються вони в контексті Нижнього Надволжя лише один раз у дорожніх записках Віллема з Рубрука, як жителі міста Суммеркента у передмонгольські часи[10].
Існувала версія походження топоніму Астрахань від тюркського ас — низ, нижній (або асра — внизу) і таркан / тарган — розташований (від тар / тур / тор — стояти, перебувати). Таким чином Астаракан — місце, розташоване в пониззі; нижнє[11].
До 1666 року відносяться відомості про місто турецького мандрівника і письменника Евлії Челебі, який зберіг до нашого часу ще один переказ про походження назви міста. Він називає Астрахань так само, як і інші мандрівники та письменники турецького і кримського походження, — Аждерхан, і пише, що раніше околицями міста мешкав злісний дракон — аждерха (поширений у тюркському фольклорі персонаж), якого переміг джигіт, звільнивши жителів. Місто, засноване на місці загибелі дракона, вирішено було назвати ім'ям дракона — Аждерхан («Драконів»)[8]. Астраханський етнограф А. В. Сизранов відзначив цікаву паралель цього переказу з переказом про Зіланта — змія (дракона), символ татарської Казані[12].
Найраніша згадка міста знаходиться в арабського мандрівника Ібн Баттута, який відвідав Хаджи-Тархан 1334 року. Він писав: «Тархан означає в них (у татар) місце, звільнене від податей… Місто це отримало свою назву від тюркського хаджи (паломника), одного з благочестивців, що з'явився цим місцем. Султан віддав йому це місце безмитно, і воно стало селом; згодом воно збільшилося і стало містом»[13]. Цю версію походження назви переказували В. Н. Татищев та С. Ґ. Ґмелін, почувши її від астраханських татар. Зустрічається цей переказ і пізніше, в історичних записках ХІХ століття, будучи записаним зі слів місцевих релігійних (ісламських) авторитетів[14].
У сучасній історичній науці саме останнє тлумачення вважається єдино обґрунтованим, оскільки існує матеріальне свідчення: велика кількість золотоординських монет XIV—XV століть, виявлених як на території городища Куйок-Кала (рос. Шареный Бугор), так і на інших золотоординських городищах, на котрих чітко читається місце карбування — місто Хаджи-Тархан. Назва цього золотоординського міста різні мандрівники та посли вимовляли по-різному, оскільки говорили різними мовами і пристосовували їх до незнайомого звучання. З цієї причини назви Хаджи-Тархан, Ас-Тархан, Цитрахань, Цитархан, Дастархан, Аштар-хан, Гаджи-Тархань, Гінтрахань, Аджи-Дархан, Адяш-Тархан, Асторогань тощо — це все назви одного міста. Головну роль у спотворенні назви Хаджи-Тархана, виникненні на початку XVI століття кримсько-османського різновида з початковим А- Аждарханом і перетворенні його на Астрахань зіграли закони переходу звуків у тюркських мовах (Хаджи > Аджи > Азі > Аз > Ас) і транслітерації тюркської назви міста при його написанні латинськими літерами на середньовічних картах-портоланах та при повторному прочитанні[15][16].
На думку низки істориків, поблизу сучасної Астрахані знаходився Ітиль, столиця Хозарського каганату в середині VIII—X століть. Але місце розташування міста ідентифікувати не вдалося, тому історія Астрахані починається з татарського поселення XIII століття.
Перша достовірна згадка про Астрахані, тоді Хаджи-Тархані, залишив в 1333 році арабський мандрівник Ібн Батута. Хаджі-Тархан був осінньою резиденцією ханів Золотої Орди, місто вважалося великим торговим центром на шляху з Персії та Індії в руські князівства і Європу. В 1395 році по землях Золотої Орди прокотилися орди Тамерлана, Хаджі-Тархан був пограбований і прийшов до занепаду. З 1456 Астрахань стала столицею Астраханського ханства, досить слабкої держави з переважно кочовим татарським населенням.
У 1556 Іван Грозний приєднав Астраханське ханство до Московії, а в 1558 місто було перенесене нижче на інший, лівий берег Волги, за 12 км від колишнього місця, щоб було легше оборонятися від неспокійних сусідів. Будівництво фортеці в 1558 році на новому місці прийнято вважати датою заснування Астрахані, хоча адміністративний статус міста Астрахань отримала за Петра I. Населення Астрахані у 1599 становило 5 000 осіб, головним чином гарнізон фортеці.
У 1670 жителі Астрахані впустили в місто Степана Разіна, організували народне самоврядування. Через рік царський воєвода обложив фортецю, астраханці здали останній оплот народного повстання (бунту) через два з половиною місяці.
Епідемія чуми в 1692 забрала життя більше 10 000 з 16 000 мешканців міста (62,5 %).
Колонізація краю російським населенням починається інтенсивно з XVIII століття. Указом Петра I від 22 листопада 1717 створена Астраханська губернія, по території збігається приблизно з нинішнім Приволзьким федеральним округом. Астрахань отримала статус губернського міста (до того офіційно вважалася фортецею). У наступні роки територія Астраханської губернії змінювалася указами згідно з внутрішнім розвитком Російської імперії.
У 1790–1796 була центром Кавказького намісництва.
У 1888 населення Астрахані зросло до 74 000 жителів. За відомостями 1900, в Астрахані значилося вже 122 000 жителів.
Сучасні кордони Астраханська область отримала 27 грудня 1943.
Жовтневий переворот 1917 призвів до 2-тижневих боїв на вулицях міста в лютому 1918, у результаті більшовики розбили контрреволюційне козацтво і встановили владу Рад в Астрахані. Влітку-восени 1919 р. на підступах до Астрахані розгорілися запеклі бої громадянської війни. У листопаді того ж року Червона Армія перейшла до наступальних операцій проти білогвардійців.
До 1934 Астрахань адміністративно входила до складу Нижньоволзького краю з центром у місті Саратові, з 1934 — Сталінградського краю, а потім Сталінградської області. З 1943 Астрахань — центр Астраханської області.
Влітку 1942, гітлерівські війська підходили до Астрахані на 100—150 км. Суцільної лінії фронту не було, бойові дії велися із маневрами по калмицькому степу. Авіація противника бомбила річкові судна на Волзі, кілька бомб впало і на Астрахань. Астрахань під час війни була важливим перевалочним пунктом пально-мастильних матеріалів з Кавказу у бік центральної Росії, у місті було зосереджено багато шпиталів.
Місто розташоване на численних островах річки Волга, що зумовлює велику кількість мостів — їх у місті 38. Найбільшими з них є два Астраханських мости, старий та новий. Велика частина міста лежить нижче рівня світового океану на висотах близько −20 м (уріз води Волги знаходиться на позначці −26 м, у період повені підвищується до −23 м) . Рослинна зона: полинова (північна) пустеля, заплавні луки і тугайові ліси. Ґрунти: бурі пустельні, алювіально-лукові.
Астрахань розташоване на південному сході Східноєвропейської рівнини, в Прикаспійській низовині, в зоні напівпустель. Координати центру: 46°21′ пн. ш. 48°02′ сх. д.. Розташовуючись на 11 островах, місто простяглося узбережжям Волги на понад 45 км. Рельєф плоско рівнинний, з окремими невеликими пагорбами відносною висотою 5-15 м. Висота середмістя над рівнем моря становить −23 м[17].
Клімат помірно-континентальний, посушливий з великими річними і літніми добовими коливаннями температури повітря, малою кількістю опадів та великою випаровуваністю води. Взимку рідкі опади випадають у вигляді дощу або снігу, який зазвичай швидко тане. Притаманні східні, південно-східні та північно-східні вітри, що визначають сухість і запиленість повітря влітку (суховії) та порівняно невисокі температури взимку. Зима починається 15-20 листопада, літо (період з середньою температурою повітря вище +15 °C) починається з перших чисел травня і триває 4,5 місяця.
За рік буває у середньому 213 сонячних днів[18]. Тривалість дня в Астрахані змінюється від 8 години 36 хвилин 22 грудня до 15 години 48 хвилин 22 червня[19]. Річна норма опадів: 234 мм[20]. За кількістю опадів Астрахань є найбільшим посушливим містом Європи.
Перші спостереження за погодою почали проводити з 1745 року окремі ентузіасти-астраханці. 1888 року при Астраханському реальному училищі було відкрито метеостанцію. 1934 року створено Астраханське відділення гідрометслужби, яке після низки реорганізацій було перетворено 1987 року на Астраханський центр з гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища[21]. Найвища температура, зазначена в Астрахані за період спостережень: +43.4 °C, найнижча: −33.6 °C[20].
Клімат Астрахані | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 14,0 | 16,9 | 24,0 | 32,0 | 36,8 | 39,9 | 41,0 | 40,8 | 35,8 | 29,9 | 21,6 | 16,4 | 41,0 |
Середній максимум, °C | −1 | −0,1 | 6,7 | 17,7 | 24,1 | 29,1 | 31,6 | 30,0 | 24,0 | 15,4 | 7,1 | 1,3 | 15,5 |
Середня температура, °C | −4,8 | −4,7 | 1,4 | 11,4 | 17,8 | 23,0 | 25,2 | 23,4 | 17,3 | 9,6 | 3,2 | −1,8 | 10,1 |
Середній мінімум, °C | −7,8 | −8,2 | −2,6 | 6,1 | 12,2 | 17,3 | 19,4 | 17,5 | 11,9 | 5,2 | 0,2 | −4,4 | 5,6 |
Абсолютний мінімум, °C | −31,8 | −33 | −26,9 | −8,9 | −1,1 | 6,1 | 10,1 | 6,1 | −2 | −10,5 | −25,8 | −29,9 | −33 |
Норма опадів, мм | 15 | 10 | 16 | 25 | 22 | 21 | 15 | 17 | 23 | 17 | 17 | 15 | 222 |
Джерело: Погода и климат |
1811[22] | 1840[22] | 1856[22] | 1863[22] | 1888[22] | 1897[23] | 1913[22] | 1914[22] | 1926[24] | 1931[22] | 1939[24] | 1956[25] | 1959[26] |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
37 800 | ↗45 900 | ↘34 600 | ↗42 800 | ↗74 000 | ↗112 880 | ↗150 700 | ↗154 500 | ↗184 000 | ↗209 000 | ↗259 000 | ↗276 000 | ↗295 768 |
1962[22] | 1967[22] | 1970[27] | 1973[22] | 1975[28] | 1976[29] | 1979[30] | 1982[31] | 1985[32] | 1986[29] | 1987[33] | 1989[34] | 1990[35] |
↗320 000 | ↗368 000 | ↗410 473 | ↗435 000 | ↗447 000 | →447 000 | ↗461 003 | ↗474 000 | ↗489 000 | ↗497 000 | ↗509 000 | ↗509 210 | ↘478 000 |
1991[29] | 1992[29] | 1993[29] | 1994[29] | 1995[32] | 1996[32] | 1997[36] | 1998[32] | 1999[37] | 2000[38] | 2001[32] | 2002[39] | 2003[40] |
↗512 000 | →512 000 | ↘511 000 | ↗512 000 | ↘482 000 | ↗484 000 | ↗490 000 | ↘486 000 | ↗488 000 | ↘486 100 | ↘479 700 | ↗504 501 | ↗504 700 |
2004[41] | 2005[42] | 2006[43] | 2007[44] | 2008[45] | 2009[46] | 2010[47] | 2011[48] | 2012[49] | 2013[50] | 2014[51] | 2015[52] | 2016[53] |
↘502 800 | ↘501 300 | ↘499 000 | ↗500 200 | ↗503 100 | ↗504 141 | ↗520 339 | ↗520 700 | ↗525 387 | ↗527 345 | ↗530 863 | ↗532 699 | ↘531 719 |
2017[54] | ||||||||||||
↗532 504 |
В Астрахані проживають представники понад 173 національностей, є сусідами 14 релігійних конфесій, функціонують 17 товариств національних культур, 155 громадських об'єднань.
|
Астрахань ділиться на 4 райони[56][57]:
Державна влада у місті здійснюється на підставі Статуту, який було ухвалено рішенням Міської Думи муніципальної утворення «Місто Астрахань» від 31 березня 2016 р. № 24[58]. Вищою посадовою особою міста є голова муніципального утворення «Місто Астрахань», який обирається громадянами Російської Федерації, які проживають на території Астрахані і мають відповідно до федерального закону активне виборче право, на основі загального рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні на строк 5 років[59]. З 20 грудня 2011 року по 22 листопада 2013 року мером міста був Михайло Миколайович Столяров[60].
У зв'язку з арештом Столярова за підозрою в отриманні хабара в особливо великому розмірі, який тимчасово виконував обов'язки голови адміністрації Астрахані з 15 листопада 2013 року, була начальник правового управління адміністрації Астрахані — заступник мера з правового забезпечення Ірина Юріївна Єгорова[61][62].
За підсумками виборів мера міста з 18 лютого 2015 року до 5 жовтня 2015 року головою міста була Симеонова Олена Іванівна[63], яка до цього займала посаду голови міської думи.
12 березня 2015 року по 5 жовтня 2018 року депутатами Астраханської міської думи було обрано на посаду голови адміністрації (сіті-менеджера) Астрахані Полумордвінов Олег Анатолійович, після 16 листопада 2018 року по 25 лютого 2020 року Радик Ленартович Харсисов. З 26 лютого 2020 року до 28 лютого 2020 року посада в. о. голови адміністрації займала Ельвіра Раудіновна Мурадханова[64]. З 3 березня 2020 року, по 29 вересня 2020 року офіційно посаду обіймала Марія Миколаївна Пермякова[65].
У місті розташовані:
До міст-побратимів Астрахані входять:
Країна, регіон | Місто-побратим | Рік встановлення зв'язку |
---|---|---|
Казахстан | Атирау[68] | — |
Індія | Ахмадабад[69] | — |
Азербайджан | Баку[70] | — |
Білорусь | Брест[71] | 1999 |
Бенін | Ґран-Попо[71] | 2003 |
Вірменія | Єреван | — |
Росія | Іваново[71] | 1998 |
Росія | Йошкар-Ола[71] | 2001 |
Росія | Казань[71] | 1997 |
Південна Корея | Кван'ян | 2019 |
Росія | Кисловодськ[71] | 1998 |
Словенія | Любляна[71] | 1997 |
США | Пемброк-Пайнс[71] | 1996 |
Іран | Решт[72] | — |
Болівія | Русе[71] | 1998 |
Росія | Ставрополь[71] | 1998 |
США | Форт-Лодердейл[71] | 1996 |
З 2006 року місто є членом Євразійського регіонального відділення Світової організації «Об'єднані міста та місцева влада»[73]. Створена 2004 року за підтримки ООН Світова організація «Об'єднані міста та місцева влада» (англ. United Cities and Local Governments) об'єднує понад 1000 міст й асоціацій світу із 136 країн[73].
2014 року в Астрахані проходив IV Каспійський саміт, де узгоджувалися основні пункти майбутньої конвенції про правовий статус Каспійського моря[74].
За 16 км на північний захід від аеропорту Астрахань знаходиться військове летовище Приволзький. З 1963 до 1979 року воно було основним аеропортом Астрахані. На південний схід від міста Астрахань є два спортивні летовища Осипний Бугор і Три Протоки.
В Астрахані працюють 5 театрів:
У місті працюють філармонія, цирк.
В облаштуванні культурного життя міста бере активну участь обласний методичний центр народної культури[79]. Під егідою ОМЦНК відбуваються різноманітні культурно-масові заходи, вистави, музичні і кінофестивалі.
З 1837 року в місті працює краєзнавчий музей, а з 1918 року картинна галерея. Також є музей-заповідник, обласна наукова бібліотека ім. Н. К. Крупської, дитяча бібліотека, юнацька бібліотека, бібліотека для сліпих, центр культури і мистецтва, будинок-музей осетрових риб, музей історії міста, музей бойової слави, музей культури Астрахані, будинок-музей Б. М. Кустодієва, будинок-музей Веліміра Хлєбнікова.
2008 року в місті пройшло VIII федеральне національне свято Сабантуй.
Землі Астрахані перетнуті рукавами і протоками, що відходять від волзького русла на південний схід (Болда, Кутум, Царьов, Кізань). Це зумовило в ньому зведення безліч мостів, перекинутих через річки і єрики, що ріднить місто із Санкт-Петербургом, як і те, що тут бував московський цар Петр I 1722 року, доклавший зусилля до розвитку Астрахані як волго-каспійського порту.
Середмістя, історично утворене ядро, є островом, що омивається водами Волги, Кутума, Царьова і єриком Козачий. На найвищому пагорбі спорудили Астраханський кремль (1580–1620; зодчий Дорофій Мякішев, будівельники Михайло Вельямінов і Дей Губастий), що сходить лівим берегом Волги майже до набережної, з білокам'яними стінами, 4 глухими і 3 проїзними вежами. Нижче кремля раніше розташовувався посад (Біле місто) з протягнутими вздовж пагорба вулицями, що сікли його (планування збереглося).
На території кремля знаходяться:
1769 року було затверджено генеральний план Астрахані (архітектор А. В. Квасов), за яким місто отримало регулярне планування з квадратною Генерал-губернаторською (Плац-парадною) площею, забудованою по периметру будинками в стилі класицизму: будинок генерал-губернатора (1790-ті роки), довга (нині закладена) аркада, Московський торговий дім (1790) тощо. Середмістя забудоване за «зразковими проєктами», набережні зі садибними комплексами і маєтками з'єднано з іншими частинами міста численними мостами. У центрі колишнього Білого міста збереглися обійстя східних купців, мечеті, римо-католицький храм Успіння Богородиці (1762–1778); астраханська католицька церква була третім за часом заснування католицьким храмом у Росії (після петербурзького і московського). XIX століття місто було реконструйовано, було зведено розкішні маєтки, банки, торгові заклади в стилі модерн.
На території Астрахані розташовані:
Ленінський район
Кіровський район
Радянський район
Трусівський район
В Астрахані базуються такі спортивні клуби:
Астраханський гандбол більше, ніж інші види спорту, увійшов до історії астраханського та російського спорту, делегував до національної збірної безліч гравців, переможців і призерів міжнародних турнірів. Окрім згаданих видів спорту, хороші традиції має участь астраханців у змаганнях з академічного веслування і художньої гімнастики.
Лікарні
Дитячі лікарні
Центри і диспансери
В Астрахані розташована військово-морська база Каспійської флотилії Росії. В базі дислокується 73-я гвардійська бригада кораблів охорони водного району:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.