Гольшанська Василіса Андріївна

Василіса Гольшанська, прозвана Білухою^[a] (рус. Wasilisa Holszanska, prozwiszczom Bełucha; пом. пред 25 серпня 1484) — старша дочка литовсько-руського православного князя, київського намісника Андрія Івановича Гольшанського та Олександри Дмитрівни Друцької. Супруга кн. Івана Володимировича Бєльського.

Життєпис

Іще геть юною вона лишилась без батька й відтоді замешкувала разом з матір'ю і сестрами — Софією та Марією — при дворі свого вуя Семена Друцького, в гурті його синів, осторонь можних стриїв і тітки. Близько 1421 року дівчина пошлюбила небожа польського короля Ягайла, котрий, свою чергою, сам обручивсь із середульшою сестрою Василіси під час навідин ВКЛ зимою 1420/21. Сталось це, либонь, по намові вел. кн. Вітовта^[1].

На сторінках Хроніки Биховця, зладженої в середині XVI століття приближеним к колу Гольшанських автором, історія обросла легендарними подробицями: змовини дей відбулися у Друцьку, куди Ягайло з Вітовтом, Іваном Бєльським та іншими членами свити прибули після смоленського походу, хибно датованого джерелом 1401 роком. За обідом в Семена Дмитровича доперва овдовілий король, чия третя жінка-«ляховиця» теж не покинула нащадка, запримітив 2 його молодих й вродливих племінниць, надумавши побратись з Софією; у Василіси він-бо зауважив вусики, що, на його думку, свідчило про міцне здоров'я дівчини, а оскільки був уже дійшлого віку, то не посмів на неї понадитися. Тодішній обичай, щоправда, не допускав, аби молодшу доньку видавали заміж передше старшої, але вихід хутко знайшовсь: В. Гольшанську засватали Ягайловому братаничеві.

Подружжя дочекалось 4 синів (Федір і Семен, а також спом'януті лиш Воскресенським літописом Іван та Януш^[2]) й 4 доньок^[3]:

• Анна, пошлюбила князя тешинського Болеслава II (28 січня 1448);
• Агнешка, жінка київського воєводи Івана Ходкевича;
• Марія, пішла під вінець з кн. Іваном Васильовичем Острозьким;
• Уляна, пойняв кн. Дмитро Федорович Одинцевич^[4].

Десь у листопаді 1432 р. Василіса з дітьми та казною чоловіка трапила в бран к вел. кн. Свидригайлу, котрий саме здійснював похід на Литву (її схопили, найімовірніше, в маєтку, розташованому на захід від ріки Березини, поки Іван навідував Вільню або Троки)^[3].

Після кончини мужа пожиттєво тримала Смольняни^[be] Оршанського повіту, які відтак перейшли сину Семенові, а в 1522 — до Костянтина Острозького (з правом розширення й осадження міста, будівництва замку, відкриття торгу чи корчми)^[5].

Інколи в літературі — із легкої руки дослідника Юзефа Вольфа — подибується омильне твердження, ніби згодом Гольшанська стала дружиною незнаного ближче кн. Михайла Семеновича.

Див. також

• Уляна Святославна
• Анастасія Василівна