Капібара

Капібара (Hydrochoeris Brisson, 1762) — рід гризунів родини Кавієві (Caviidae), поширений у країнах Латинської Америки. Капібари мешкають на берегах річок, озер, струмків і в болотистих місцях, ведуть напівводний спосіб життя, живляться рослинами. Капібари — соціальні тварини, живуть у групах до 100 особин і спілкуються за допомогою різноманітних вокалізацій. Загрозами для капібар є полювання на них заради м'яса та шкіри. Вони також страждають від вирубування лісів, осушування заболочених місць та екстенсивного сільського господарства.

Капібара Період існування: 3.6–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼ пліоцен — наш час
Капібара велика (Hydrochoerus hydrochaeris)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Мишоподібні (Rodentia)
Родина:	Кавієві (Caviidae)
Підродина:	Капібарові (Hydrochoerinae)
Рід:	Капібара (Hydrochoerus) Brisson, 1762
Види
†H. gaylordi H. hydrochaeris H. isthmius †H. hesperotiganites
Ареали капібари великої (зеленим) і капібари малої (червоним)
Вікісховище: Hydrochoeris

Етимологія

Хімахіма (Milvago chimachima), що стоїть на спині капібари

Слово капібара прийшло із мови гуарані, воно буквально означає «господар трав», наукова ж назва hydrochoerus складається з двох грецьких слів: ὕδωρ (гідор) — вода і χοίρος (хойрос) — свиня, тобто «водяна свиня». Назва натякає на зовнішній вигляд цих гризунів. Типовий вид роду — Sus hydrochaeris Linnaeus, 1766 — первинно був описаний як вид роду свиня (Sus Linnaeus).

Систематика

Молекулярні дослідження вказують на те, що рід Капібара найбільш тісно пов'язаний з родом Kerodon^[1]. Рід Hydrochoeris складається з двох сучасних видів.

• Рід Hydrochoerus (Капібара)
  • Вид Hydrochoerus hydrochaeris (капібара велика)
  • Вид Hydrochoerus isthmius (капібара мала)

Опис

Великі гризуни з щільною статурою, короткими ногами та опуклою головою. Вони мають довгу, пряму морду та великі передні зуби, що використовуються для поїдання рослинної їжі.

Капібара їсть траву

Довжина тіла у капібари великої, яку ще звуть водосвинкою звичайною, становить 1-1,35 м, а висота в загривку – 50-60 см. Вага дорослих самців сягає 34-63 кг, а самиць – 36-65 кг.

Мала капібара трохи менша за розмірами у порівнянні з великою. Довжина тіла в неї сягає 0,8-1 м, а вага – від 25 до 45 кг.

Група капібар складається з дорослого самця, кількох самок з потомством та підпорядкованих самців на периферії групи. Територія такої групи займає приблизно 10 га. У сухий сезон капібари концентруються навколо джерел води, утворюючи агрегації сотень тварин.^[2]

Тривалість життя

Тривалість життя у дикій природі становить від 7 до 10 років, і близько 12 років капібари живуть у неволі.^[3]

Середовище проживання та географічний ареал

Капібари зустрічаються тільки в районах, де вода легко доступна: затоплені луки є їх переважним середовищем , але також вони зустрічаються в заболочених районах і низовинних лісах, де є хороші пасовища, і вода доступна цілий рік. Проте ці гризуни займають цілу низку місць проживання, включаючи сухий ліс, чагарники і луки.^[3]

Вони зустрічаються в Південній Америці, включаючи країни від Венесуели та Колумбії до Аргентини та Уругваю.

Раціон

Капібари є травоїдними і харчуються переважно рослинами, включаючи трави, листя, кору та плоди. Вони також можуть використовувати в їжу різні види водних рослин.