Лотар Коллатц

Лотар Коллатц (нім. Lothar Collatz; 6 липня 1910 — 26 вересня 1990) — німецький математик. Його ім'ям названа досі не вирішена гіпотеза Коллатца або ж проблема 3x + 1. Його ім'ям також названа формула Коллатца — Віландта для власного значення Перона — Фробениуса позитивної квадратної матриці. Крім того, робота Коллатца 1957 року з Ульріхом Сіноговіцем^[8], який загинув під час бомбардування Дармштадта у роки Другої світової війни^[9], поклала початок спектральної теорії графів.

Лотар Коллатц
нім. Lothar Collatz
Народився	6 липня 1910(1910-07-06)[1][2][…]  Арнсберг, Німецький Райх
Помер	26 вересня 1990(1990-09-26)[1][2][…] (80 років)  Варна, Болгарія[2]
Країна	Німеччина
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Університет Фрідріха-Вільгельма[d] (1935)[2] Геттінгенський університет (1931) Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (1929) Грайфсвальдський університет[2] Marienstiftsgymnasiumd (1928)
Галузь	чисельні методи[2], математика[3] і функціональний аналіз[3]
Заклад	Гамбурзький університет[2] Hochschule Hannoverd[2] Університет Фрідріха-Вільгельма[d] Karlsruhe University of Applied Sciencesd[4]
Науковий керівник	Ерхард Шмідт і Alfred Klosed[5]
Аспіранти, докторанти	Frank Nattererd[5] Heinz Ungerd[5] Karl-Peter Hadelerd[6] Heinrich Karl Bauersfeldd[5] Ludwig Elsnerd[5] Johann Schröderd[5] Wolfgang W. E. Wetterlingd[5] Erich Bohld[5] Werner Uhlmannd[5] Bodo Wernerd[5] Werner Krabsd[5] Klaus Glashoffd[5] Claus Peter Ortliebd[5] Günter Bertramd[5] Jürgen Sprekelsd[5] Helmut Krischd[5] Peter Brunsd[5] Henning-Peter Henningsend[5] Hans-Heinrich Bötherd[5] Rita Meyer-Spasched[5] Julius Albrechtd[5] Detlef Wurld[5] Reiner Hassd[5] Heinrich Voßd[5] Jochen Wernerd[5] Gerhard Opferd[5] Christoph Maasd[5] Heinrich Heinzerlingd[5] Hans Ehrmannd[5] Walter Correlld[5] Peter J. Kochd[5] Helmut Metzd[5] Hans H. Gloistehnd[5] Alfred-Georg Meyerd[5] Harry Feldmannd[5] Peter Hempeld[5] Rüdiger Nicoloviusd[5] Elsbeth Bredendiekd[5] Ingbert Georg Kupkad[5] Burkhard Moniend[5] Bernhard Fleischmannd[5] Wilfrid Kellerd[5] Jürgen Spießd[5] Hein Dietrich Drevesd[5] Frank Lempiod[5] Henning Flügged[5] Johann Neumannd[5] Wolf Hofmannd[5] Jörn Glaserd[5] Herbert von Deind[5] Detlef Rheniusd[5] Klaus Roleffd[5]
Членство	Леопольдина СА[7] Націонал-соціалістичний союз німецьких доцентів[7]
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[7]
Нагороди	почесний доктор Віденського технічного університетуd honorary doctor of the Dresden University of Technologyd почесний доктор Аугсбурзького університетуd
Лотар Коллатц у Вікісховищі

Біографія

Народився в Арнсберзі, Вестфалія. Коллатц навчався у кількох університетах Німеччини, включаючи Берлінський університет під керівництвом Альфреда Клозе, і отримав докторський ступінь в 1935 році за дисертацію під назвою Das Differenzenverfahren mit höherer Approximation für lineare Differentialgleichungen (Метод кінцевих різниць вищого наближення для лінійних диференціальних рівнянь). Потім він працював асистентом в Берлінському університеті, а в 1935 році перейшов в Технічний університет Карлсруе. Там він також отримав хабілітат в 1937 році. З 1938 по 1943 рік працював приват-доцентом в Карлсруе. У роки війни він працював з Алвін Вальтером в Інституті практичної математики Дармштадтського технічного університету^[10].

З 1952 року до виходу на пенсію в 1978 році Коллатц працював в Гамбурзькому університеті, де в 1953 році заснував Інститут прикладної математики. Після виходу на пенсію в якості почесного професора він продовжував брати активну участь в математичних конференціях.

За свій великий внесок у цю область Коллатц за життя удостоївся великої кількості нагород, в тому числі:

• вибори в Академію наук Леопольдіна, Болонську академію наук і Академію в Модені в Італії.
• почесний член Гамбурзького математичного товариства
• почесні ступені Університету Сан-Паулу, Віденського технічного університету, Університету Данді в Шотландії, Університету Брунеля в Англії, Ганноверського університету в 1981 році і Дрезденського технічного університету.

Він несподівано помер від серцевого нападу в Варні, Болгарія, під час участі в математичній конференції.^[11]

Вибрані роботи

• Das Differenzenverfahren mit höherer Approximation für lineare Differentialgleichungen (= Schriften des Mathematischen Seminars und des Instituts für angewandte Mathematik der Universität Berlin – Band 3 / Heft 1), Лейпциг, 1935 р
• Eigenwertprobleme und ihre numerische Behandlung. Лейпциг 1945 р
• Eigenwertaufgaben mit technischen Anwendungen. Лейпциг 1949 +1963
• Numerische Behandlung von Differentialgleichungen. Берлін 1951^[12] 1 955^[13] (англ. Пер. 1966)
• Differentialgleichungen für Ingenieure. Штутгарт 1960
• з Вольфгангом Веттерлінгом: Optimierungsaufgaben Berlin 1 966, 1971 (англ. пер., 1975)
• Funktionalanalysis und Numerische Mathematik. Берлін 1964
• Differentialgleichungen. Eine Einführung unter besonderer Berücksichtigung der Anwendungen. Штутгарт, Teubner Verlag, 1966, 7-е изд. 1990 р
• з Юліусом Альбрехтом: Aufgaben aus der angewandten Mathematik I. Gleichungen in einer und mehreren Variablen . Наближення. Берлін 1972 р
• Numerische Methoden der Approximationstheorie. т. 2. Vortragsauszüge der Tagung über Numerische Methoden der Approximationstheorie vom 3.-9. Червень 1973 року інститут Mathematischen Forschungsinstitut Oberwolfach, Штутгарт, 1975 г.
• Теорія наближень: Tschebyscheffsche Approximation und Anwendungen. Teubner 1 973