Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Лідери СРСР
стаття-список у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Лідери СРСР Протягом 1922 — 1990 років в СРСР діяла однопартійна система. Монопольним правом на політичну владу володіла комуністична партія. Лідер партії фактично прирівнювався до керівника СРСР. Водночас в СРСР існувала також і посада голови держави, але вона мала номінальний статус.
Співвідношення партійних та державних постів
Узагальнити
Перспектива
Посада Генерального секретаря Центрального комітету КПРС була заснована в квітні 1922 і стала фактично найважливішою державною посадою після смерті Володимира Леніна. Незважаючи на те, що юридично вона була пізніше скасована, фактично до того часу Йосип Сталін мав в країні необмежену владу. Формально ж до 1953 він був лише главою виконавчої влади країни (Голова Ради Міністрів). Саме тому змінив його на цій посаді Георгій Маленков, що був негласним наступником Сталіна, став новим лідером і главою держави. Маленков аж до 1955 очолював Раду Міністрів, проте починаючи з обрання на новостворену посаду Першого секретаря КПРС у вересні 1953 поступово набирає політичну вагу Микита Хрущов, який як вважається відіграв провідну роль в усуненні одного з основних конкурентів у боротьбі за владу після смерті Сталіна, Лаврентія Берія. У 1955 році Хрущов зміщує Маленкова з поста Голови Ради Міністрів СРСР і влада остаточно переходить до його рук. З 1958 року і аж до відставки він суміщає посаду Голови Радміну і голови партії.
У подальшому в СРСР пост Голови Ради Міністрів не сприймався як головний державний пост. Юридично (по конституції СРСР) керівниками держави були особи, які призначаються на посаду Голови Президії Верховної Ради СРСР (пізніше - Голови Верховної Ради СРСР). З 1988 цей пост зайняв Михайло Горбачов, що дозволяло йому, будучи фактичним главою держави, бути керівником і партії, і державної влади. Виконавчу владу тоді очолював, займаючи пост Голови Ради Міністрів, Микола Рижков. З 1990 Горбачов поєднував пости Генерального Секретаря і Президента СРСР. Пост Президента змінив пост Голови Верховної Ради як глави держави, залишивши другому лише функції керівника законодавчої влади країни, але не керівника самої держави.

Remove ads
Керівники політичної партії СРСР
Узагальнити
Перспектива
Володимир Ленін, хоча до кінця життя (21 січня 1924 року) de-facto вважався лідером РКП(б), однак офіційно ніколи не був ані генеральним секретарем центрального комітету, ні головою Політичного бюро при ЦК РКП(б).
З утворенням РКП(б) його секретаріат формально виконував головним чином секретарську роботу. З набуттям політичної сили РКП(б) в СРСР, секретаріат поступово залучається до виконання адміністративної роботи. А після смерті Володимира Леніна, як неформального лідера партії, перетворюється в наймогутніший орган як РКП(б), так і СРСР.
Починаючи з 11 лютого 1934 року посаду генерального секретаря ЦК КПРС було скасовано. Однак, неофіційно вважалося, що керівником партії був Йосип Сталін, якого, зазвичай, в офіційних документах перераховували серед різних секретарів ЦК, в основному зверху.
Після смерті Йосипа Сталіна (5 березня 1953 року) неофіційними керівниками партії були Георгій Маленков (5 березня – 14 березня 1953) та Микита Хрущов (14 березня – 7 вересня 1953).
Remove ads
Вищі державні посади СРСР
Узагальнити
Перспектива
Інститут президентства СРСР
Керівники парламенту СРСР
Керівники уряду СРСР
Remove ads
Див. також
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads