Орв'яниця

Орв'я́ниця — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області^[1]. До 2020 підпорядковувалося Соломіївській сільській раді^[1]. Населення становить 1945 осіб (2011)^[2], 1821 особа (2019)^[3]. Розташоване над річкою Горинь^[4], за 130 км від Рівного^[4].

село Орв'яниця
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Сарненський район
Тер. громада	Дубровицька міська громада
Код КАТОТТГ	UA56080070270035368
Облікова картка	с Орв'яниця
Основні дані
Засноване	1769[1]
Населення	1945 (01.01.2011)[2]
Площа	2,19 км²[1]
Густота населення	914,16[1] осіб/км²
Поштовий індекс	34163[1]
Телефонний код	+380 3658[1]
Географічні дані
Географічні координати	51°29′51″ пн. ш. 26°32′31″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	149[джерело?] м
Водойми	річка Горинь[1]
Місцева влада
Адреса ради	34100, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, буд. 16
Сільський голова	Красько Владислав
Карта
Орв'яниця
Орв'яниця
Мапа
Орв'яниця у Вікісховищі

Назва

Назва поселення є одним із свідчень про розвиток сільського господарства на території Рівненщини, оскільки слово орива означає «виоране поле», «землю яку можна обробляти»^[5]. Польською мовою згадується як Orwianica^[6], російською — як Орвяница^[7].

Географія

Розташоване над річкою Горинь^[4] (на її лівому березі), на півдні Дубровицької міської громади^[5], за 130 км від Рівного^[4].

Площа села — 2,19 км²^[1]. Поблизу села — річка Горинь^[1]. Станом на 2017 рік згідно з дослідженням антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину екологічна ситуація в селі характеризувалася як «передкризова»^[8].

Історія

Орв'яниця на мапах

Село Орв'яниця^{[ком. 1]} на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)

Орв'яниця^{[ком. 2]} на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)

Орв'яниця^{[ком. 3]} на німецькій карті 1917 року (нім.)

Орв'яниця^{[ком. 4]} на російській топографічній карті 1915 року (рос.)

Засноване в 1769 році^[1]. До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії^[7]. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки^[9][10].

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі^[11]. У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки^[6]. 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства^[12]. У 1936 році входило до однойменної громади^[13].

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби^[14]. Загалом встановлено 187 жителів Орв'яниці, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 84 загинуло, 88 було репресовано^[15].

У 1947 році село Орв'яниця підпорядковувалося Орв'яницькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР^[16]. Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 7 господарств колгоспу ім. Леніна села Орв'яниця були занесені у список «бандпособницьких» і підлягали виселенню за межі УРСР^[17].

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога^[18]. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення^{[ком. 5][20]}. На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,15 Кі/км² (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), молока — 3,59 мКі/л (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), картоплі — 0,37 мКі/кг (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), сумарна доза опромінення — 122 мбер, з якої: зовнішнього — 28 мбер, загальна від радіонуклідів — 94 мбер (з них Cs — 83 мбер)^[21].

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади^[22].

Населення

Рік	Населення	Зміна
1859[23]	503	—
1897[24]	1016	+102.0%
1906[7]	1167	+14.9%
1921[6]	1457	+24.9%
1989[25]	2041	+40.1%
1993[21]	2030	−0.5%
2001[26]	1996	−1.7%
2011[2]	1945	−2.6%
2017[27]	1859	−4.4%
Динаміка населення

Станом на 1859 рік, у власницькому селі Орв'яниця налічувалося 61 двір та 503 жителів (245 чоловіків і 258 жінок), з них 498 православних і 5 юдеїв^[23]. Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 138 домів та 726 жителів^[4]. За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1016 осіб, з них: 495 чоловіків та 521 жінка; 983 православні^[24]. Станом на 1906 рік у селі було 220 дворів та мешкало 1167 осіб^[7].

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 248 будинків та 1457 мешканців, з них: 730 чоловіків та 727 жінок; 1413 православних, 34 юдеї та 10 римо-католиків; 1419 українців, 28 євреїв та 10 поляків^[6]. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2041 особа, з яких 967 чоловіків та 1074 жінки^[25]. На кінець 1993 року в селі мешкало 2030 жителів, з них 667 — дітей^[21].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1996 осіб^[26]. Густота населення — 914,16 особи/км²^[1]. Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1945 осіб^[2].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[28]:

Мова	Відсоток
українська	99,35 %
російська	0,30 %
вірменська	0,25 %
білоруська	0,10 %

Вікова і статева структура

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік)^[29]:

Статевий склад серед основних вікових груп

Вік	Чоловіків	Жінок	Разом
0-17	211	208	419
18-39	307	278	585
40-59	278	273	551
60+	189	201	390
Разом	985	960	1945

Соціально-економічні показники

Працездатність (станом на 2011 рік)^[30]

Працездатне населення						Непрацездатне населення						Все населення
Чоловіки		Жінки		Разом		Чоловіки		Жінки		Разом		1945
ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%
563	29	579	30	1142	59	192	9	197	10	389	21

Зайнятість (станом на 2011 рік)^[31]

Зайняті						Безробітні						Все населення
Чоловіки		Жінки		Разом		Чоловіки		Жінки		Разом		1945
ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%
21	4	52	10	73	13	131	24	103	19	234	42

Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)^[32]

Дорослі	Діти	Пенсіонери	Інваліди Німецько-радянської війни	Учасники бойових дій	Інваліди всіх груп і категорій	Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому	Неповні сім'ї	Діти з неповних сімей	Багатодітні сім'ї	Діти з багатодітних сімей	Діти-інваліди	Діти-сироти	Одинокі багатодітні матері
1496	426	633	-	-	140	14	3	8	30	96	-	4	5

Політика

Органи влади

До 2020 року місцеві органи влади були представлені Соломіївською сільською радою^[1].

Вибори

Село входить до виборчого округу № 155^[33]. У селі розташована виборча дільниця № 560289^[33]. Станом на 2011 рік кількість виборців становила 1496 осіб^[2].

Культура

У селі працює Орв'яницький сільський будинок культури на 130 місць^[34]. Діє Орв'яницька публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 24 577 книг та яка має 30 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 830 осіб^[35].

В Орв'яниці серед низки інших сіл було поширеним виготовлення серпанкових тканин^[36][37]. У селі зафіксована унікальний термін «заігрини» як назви дошлюбної традиції. Саме слово «заігрини» означає початок шлюбного дійства^[38]. Для Орв'яниці, як і для багатьох інших сіл Правобережного Полісся, характерні особливі народні уявлення про лелеку (буська), які досліджувалися науковцями^[39].

Релігія

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Святого Миколая містечка Домбровиця Домбровицької волості Ровенського повіту^[40], яка з 1840-х років діяла вже як православна^[41].

Сьогодні у селі діє православна Свято-Троїцька церква^[42][43]. 17 лютого 2019 року громада села на парафіяльних зборах одноголосно ухвалила рішення про перехід з Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України (у попередньому опитуванні за перехід до ПЦУ проголосували 866 жителів села, 6 — проти)^[43][44].

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади	Релігійна організація	Дата реєстрації	Орієнтовна кількість парафіян	Тип ритуальної будівлі	Джерела
Релігійна громада Свято-Троїцької парафії	ПЦУ[44]	25 вересня 1991	100	Церква	[45]
Релігійна громада ЄХБ	ЄХБ	27 лютого 1995	40	Молитовний будинок	[45]
— православні,      — протестантські.

Освіта

У селі діє Орв'яницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступені^[46]. У 2011 році в ній навчалося 335 учнів (із 625 розрахованих) та викладало 36 учителів^[46]. Дошкільна освіта представлена дитячим садком "Орв'яницький дошкільний навчальний заклад «Казка»", у якому станом на 2011 рік навчалося 62 дитини і працювало 8 учителів та вихователів^[47].

Спорт

ФК «Старт»

ФК «Старт» 3 квітня 2016 року. Суперкубок Дубровицького району

В селі діє футбольний клуб «Старт», заснований у 1980 році. Головним тренером станом на 2016 рік є Василь Мельник. До 1980 року місцева футбольна команда носила назву «Горинь».

Досягнення та нагороди

Чемпіонат Дубровицького району з футболу

• Чемпіони району 2011/12, 2012/13, … 2015/16
• 2010/11 … 2016/17

Кубок Дубровицького району з футболу

• Володарі кубка 2015
• 2011

Суперкубок Дубровицького району з футболу

• Володарі Суперкубка 2013, … 2015

Кубок «Пролісок»

• … 2016

Інфраструктура

У селі наявний сквер площею 500 м²^[48]. Наявне відділення поштового зв'язку^[49]. Також в одній споруді з поштою є аптека і медичний пункт. У селі є 6 крамниць, 1 з яких є державним.

Особистості

Відомі мешканці

• Коростель Василь Йосиповича (1935—?) — мотогонщик, мотобольний ентузіаст на Рівненщині^[50][51].
• Красько Філімон Мусійович (нар. 1923) — ветеран німецько-радянської війни^[52]. Призваний на фронт у 1944 році, служив у 113 дивізії І фронту, був тричі поранений. Нагороджений орденами і медалями: «Орден Слави», медаль «За відвагу», медаль «За взяття Кенігсберга», орден «Перемога», орден «За мужність».
• Чишко Віталій Сергійович (1951—2003) — історик, етнограф, організатор науки, фундатор сучасних методологічних засад української біографістики, ініціатор створення та перший директор Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, президент Українського біографічного товариства^[53].