Осова (Сарненський район)

Осова́ — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області^[1]. До 2020 підпорядковувалося Осівській сільській раді^[1]. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади^[3]Населення становить 1037 осіб (2011)^[2].

село Осова
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Сарненський район
Тер. громада	Дубровицька міська громада
Код КАТОТТГ	UA56080070280091108
Облікова картка	с Осова
Основні дані
Засноване	1581[1]
Населення	1037 (01.01.2011)[2]
Площа	1,12 км²[1]
Густота населення	1004,46[1] осіб/км²
Поштовий індекс	34153[1]
Телефонний код	+380 3658[1]
Географічні дані
Географічні координати	51°28′19″ пн. ш. 26°21′18″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	154[джерело?] м
Водойми	річка Бережанка[1], притока річка — Зуленька[джерело?]
Місцева влада
Адреса ради	34100, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, буд. 16
Карта
Осова
Осова
Мапа
Осова у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Осова.

Назва

У минулому також згадується як Осів^[4]. Польською мовою згадується як Osowa^[5], російською — як Осова^[6].

Географія

Осова — до 2020 року центр сільської ради, розташоване за 18 км від центру громади, за 20 км від залізничної станції Дубровиця, за 20 км від Володимирця^[4]. Через село проходить автошлях^[7], який сполучає села Нивецьк, Підлісне.

Село з усіх сторін оточене мішаними та хвойними лісами. Також біля села є кілька боліт з унікальною флорою та фауною. Тваринний світ лісів різноманітний. Тут трапляються лосі, козулі, вовки та лисиці. Серед птахів можна побачити занесених до Червоної книги України чорного лелеку та сірого журавля.^{[джерело?]}

Площа села — 1,12 км²^[1]. Поблизу села протікає річка Бережанка^[1][7]. Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «катастрофічна»^[8].

Корисні копалини

Осова відома покладами поліського самоцвіту — бурштину. Цей камінь, утворений із смоли прадавніх дерев мільйони років тому, є неабиякою цінністю. Адже для регіону важливе, як його промислове використання, так і історичне значення (у бурштині часто трапляються «законсервовані» рештки тваринного і рослинного світу тих далеких часів). Водночас, висока вартість камення призводить до його масового розкрадання населенням, що завдає шкоду навколишньому середовищу.^{[джерело?]}

Клімат

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)^[9]. Опадів 605 мм на рік^[9]. Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм^[9]. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 86 мм^[9]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 58 мм^[9]. Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C^[9]. Річна амплітуда температур становить 24,2 °C^[9]

Клімат Осови
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−2,6	−1,4	3,4	12,3	19,2	22,9	23,9	23,0	18,3	11,8	4,8	0,0	11,3
Середня температура, °C	−5,6	−4,6	−0,3	7,4	13,7	17,5	18,6	17,5	13,3	7,8	2,3	−2,5	7,1
Середній мінімум, °C	−8,5	−7,7	−3,9	2,6	8,2	12,1	13,3	12,1	8,3	3,8	−0,2	−5	2,9
Норма опадів, мм	36	30	28	41	57	86	80	64	57	44	41	41	605
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія

Осова на мапах

Село Осова^{[ком. 1]} на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)

Осова^{[ком. 2]} на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)

Осова^{[ком. 3]} на німецькій карті 1917 року (нім.)

Осова^{[ком. 4]} на російській топографічній карті 1915 року (рос.)

Село вперше згадується 1581 року^[1][7]. Під час повстання під проводом Богдана Хмельницького жителі Осової долучалися до знищення панських осель^[7] Село було відоме своїми бобровими гонами^[4]. До великої земельної власности Вишневецьких належало 1,455 десятин в Осовій^[4].

До 1917 року село входило до складу Володимирецької волості Луцького повіту Російської імперії^[4]. Наприкінці XIX століття в Осовій налічувався 31 дім, проживало 212 осіб, містилася дерев'яна церква^[4]. У 1906 році село входило до складу Бережницької волості Луцького повіту Волинської губернії Російської імперії^[6]. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки^[10][11].

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі^[12]. У 1921 році село входило до складу гміни Бережниця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки^[5]. 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства^[13]. У 1936 році входило до однойменної громади, до якої також належали колонія Острів та хутір Павлівка^[14]. З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР.

У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до української національно-визвольної боротьби^[15]. Загалом встановлено 47 жителів Осови, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 21 загинув, 19 було репресовано^[16]. До радянської армії було мобілізовано і відправлено на фронт 121 жителя села^[7].

Під час радянської мобілізації, яка проходила в три етапи, було відправлено на фронт 87 чоловік. 45 з них загинуло на фронтах німецько-радянської війни. 52 учасника німецько-радянської війни нагороджено орденами і медалями. На честь загиблих встановлено обеліск. У серпні 1944 року село зайняте військами Першого Українського фронту.^{[джерело?]}

У 1947 році село Осова разом з хутором Острів підпорядковувалося Осівській сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР^[17]. Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 16 господарств колгоспу ім. Будьонного села Осова були занесені у список «бандпособницьких» і підлягали вивозу за межі УРСР^[18].

До 1965 року до Осови приєднано сусіднє село Зульня^[19]. За «Історією міст і сіл Української РСР» станом на 1973 рік у селі діяла восьмирічна школа, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, містилася садиба колгоспу «Дружба»^[7].

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога^[20]. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.^{[ком. 5][22]}. На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,17 Кі/км² (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), молока — 1,9 мКі/л (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), картоплі — 0,37 мКі/кг (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), сумарна доза опромінення — 75 мбер, з якої: зовнішнього — 15 мбер, загальна від радіонуклідів — 60 мбер (з них Cs — 49 мбер)^[23].

Населення

Рік	Населення	Зміна
1897[24]	724	—
1906[6]	762	+5.2%
1921[5]	872	+14.4%
1989[25]	1095	+25.6%
1993[23]	1126	+2.8%
2001[26]	1098	−2.5%
2011[2]	1037	−5.6%
2017[27]	1023	−1.4%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1037 осіб^[2]. Густота населення — 1004,46 особи/км²^[1].

За переписом населення Російської імперії 1897 року в слободі мешкало 724 особи, з них: 334 чоловіки та 390 жінок; 617 православних та 107 юдеїв^[24] Станом на 1906 рік у селі було 114 дворів та мешкало 762 особи^[6].

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 133 будинки та 872 мешканці, з них: 444 чоловіки та 428 жінок; 849 православних та 23 юдеї; 849 українців та 23 євреї^[5].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1095 осіб, з яких 524 чоловіки та 571 жінка^[25]. На кінець 1993 року в селі мешкало 1126 жителів, з них 286 — дітей^[23].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1098 осіб^[26].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[28]:

Мова	Відсоток
українська	99,91 %
російська	0,09 %

Вікова і статева структура

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік)^[29]:

Статевий склад серед основних вікових груп

Вік	Чоловіків	Жінок	Разом
0-17	132	130	262
18-39	146	132	278
40-59	107	97	204
60+	115	178	293
Разом	500	537	1037

Соціально-економічні показники

Працездатність (станом на 2011 рік)^[30]

Працездатне населення						Непрацездатне населення						Все населення
Чоловіки		Жінки		Разом		Чоловіки		Жінки		Разом		1037
ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%
220	22	119	11	339	33	198	20	234	22	432	42

Зайнятість (станом на 2011 рік)^[31]

Зайняті						Безробітні						Все населення
Чоловіки		Жінки		Разом		Чоловіки		Жінки		Разом		1037
ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%
92	9	55	5	147	14	112	11	80	7	192	18

Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)^[32]

Дорослі	Діти	Пенсіонери	Інваліди Німецько-радянської війни	Учасники бойових дій	Інваліди всіх груп і категорій	Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому	Неповні сім'ї	Діти з неповних сімей	Багатодітні сім'ї	Діти з багатодітних сімей	Діти-інваліди	Діти-сироти	Одинокі багатодітні матері
766	283	375	3	4	65	20	7	10	45	175	4	-	2

Політика

Органи влади

До 2020 місцеві органи влади були представлені Осівською сільською радою^[1].

Вибори

Село входить до виборчого округу № 155^[33]. У селі розташована виборча дільниця № 560280^[33]. Станом на 2011 рік кількість виборців становила 757 осіб^[2].

Культура

У селі працює Осівський сільський будинок культури на 313 місць^[34]. Діє Осовська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 16 170 книг та яка має 25 місць для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 507 осіб^[35].

Релігія

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади	Релігійна організація	Дата реєстрації	Орієнтовна кількість парафіян	Тип ритуальної будівлі	Джерела
Релігійна громада УПЦ КП	ПЦУ	1 лютого 1993	200	Церква	[36]
Релігійна громада УПЦ (Свято-Михайлівської)	УПЦ (МП)	25 вересня 1991	-	-	[36]
Релігійна громада ХВЄ	ХВЄ	18 травня 1998	80	Молитовний будинок	[36]
— православні,      — протестантські.

Освіта

Файл:Osova-shkola.jpg

Осівський НВК

У селі діє Осівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів^[37]. У 2011 році в ній навчалося 187 учнів (із 220 розрахованих) та викладало 21 учитель^[37].

У 1946 році була заснована Осівська школа як початкова. З 2010 року в школі працює група з короткотривалим перебуванням дітей 5-ти річного віку. Навчально-виховний процес для 186 учнів здійснюється в одну зміну в двоповерховому типовому приміщенні. У приміщенні школи розміщено 11 класних кімнат, комп'ютерний клас, їдальня, комбінована майстерня, спортивний зал, бібліотека, кімната медичної сестри. Навчально-виховний процес забезпечує 21 вчитель. Сайт школи http://osova.dubredu.rv.ua/. У центрі села височить обеліск загиблим односельчанам в роки німецько-радянської війни. На охороні здоров'я громади стоять медичні працівники: Легкого Віталія Володимировича, Ляшко Ольга Володимирівна, Легка Антоніна Йосипівна^[38].

Осівську школу закінчив голова рівненського обласного осередку Всеукраїнського товариства охорони птахів, орнітолог, публіцист, фотограф Василь Ільчук.^{[джерело?]}

Інфраструктура

Наявне відділення поштового зв'язку^[39].

Особистості

Народилися

• Ляшко Віктор Кирилович (нар. 1980) — український лікар, заступник міністра охорони здоров'я і головний державний санітарний лікар України (11.03.2020-20.05.2021). Міністр охорони здоров'я (з 20.05.2021 р.)

Місцеву школу закінчив письменник, журналіст, автор книги "Між двома вогнями" Віктор Ільчук