Павелко Андрій Васильович

Андрі́й Васи́льович Паве́лко (нар. 7 жовтня 1975, Дніпро, УРСР) — український політик, народний депутат. З 6 березня 2015 до 25 січня 2024 року — президент Української асоціації футболу^[1]. Син Микита — зять дніпровського кримінального авторитета Олександра Петровського («Нарік»)^[2]. 16 червня 2023 Шевченківський районний суд Львова затвердив обвинувачення прокуратури в шахрайстві та розкраданні Павелком коштів у розмірі 26.5 млн грн, призначених для будівництва заводу з виготовлення штучної трави. Згідно з рішенням суду Павелка взяли під варту та відправили на 60 днів у СІЗО без можливості внесення застави^[3][4].

Андрій Павелко
Павелко Андрій Васильович
Андрій Павелко 2019 року
Народився	7 жовтня 1975(1975-10-07) (50 років)  Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	політик
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого і Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Знання мов	українська
Членство	Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посада	Президент Федерації футболу України
Партія	Блок Петра Порошенка
Родичі	Олександр Петровський (сват)
Діти	Микита Анастасія Ліза (позашлюбна)
Нагороди	Медаль Медаль «За працю і звитягу» Іменна вогнепальна зброя Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина»)	12 грудня 2012	—	22 жовтня 2013
Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павелко.

Освіта

Закінчив Юридичну академію ім. Я. Мудрого, спеціальність — «правознавство» (2003), факультет перепідготовки фахівців ДНУ, спеціальність — «менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» (2005), аспірант заочної форми навчання Дніпропетровського інституту Академії державного управління при Президентові України на кафедрі «Державне управління та місцеве самоврядування».

Кар'єра

• 1993–1994 — технік Дніпропетровського ІОЦ.
• 1995–1997 — директор АТЗТ «Стройдніпросервіс», м. Дніпро.
• 1997–1998 — заступник директора «Дніпромайн», м. Дніпро.
• 1998–2001 — директор ТОВ «Ніктранс», м. Дніпро.
• 2001–2003 — заступник директора, директор «Дніпромайну», м. Дніпро.
• З 2001 — голова Федерації футболу в Дніпропетровській області.
• З 2003 — заступник генерального директора ТОВ «Вініл» (колишній «Дніпромайн»).
• 17 березня 2009 — обраний головою Дніпровського обласного відділення Національного олімпійського комітету України
• 28 вересня 2010 — висунутий Фронтом змін у кандидати на посаду міського голови м. Дніпра.
• 6 березня 2015 — обраний президентом Федерації футболу України.
• З 2015 по 2017 рік — заступник голови Комітету національних асоціацій УЄФА.
• 11 травня 2017 року — обраний членом Дисциплінарного комітету ФІФА. 
• 1 червня 2017 року — обраний заступником голови Юридичного комітету УЄФА.
• 16 червня 2017 року — обраний президентом Громадської спілки «Українська асоціація футболу».
• 7 лютого 2019 року — обраний до складу Виконавчого комітету УЄФА.
• 29 травня 2019 року — обраний головою Комітету УЄФА зі статусу гравців, трансферів, агентів та матч-агентів.

Політика

Посів друге місце на виборах мера Дніпра (12 % голосів), пройшов до Дніпровської міськради, де очолив комісію з питань освіти, культури, молоді та спорту.

На парламентських виборах 2012 року балотувався до парламенту від партії «Батьківщина», ставши нардепом. Голова підкомітету з питань електроенергетики Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

У жовтні 2013 року вийшов з партії «Фронт змін», очолив партію «Демократи» (колишня Партія національно-економічного розвитку України) та був виключений з фракції «Батьківщини» у ВРУ^[5].

На парламентських виборах 2014 став нардепом від БПП (№ 33 за партійним списком)^[6]. Заступник голови фракції, голова Комітету ВРУ з питань бюджету. Є, зокрема, автором закону «Про запобігання впливу на результати офіційних спортивних змагань корупційних правопорушень» (2243а^[7]), який увів чіткішу законодавчу схему щодо протидії та відповідальності за договірні матчі.

Розслідування, арешт

Павелка підозрювали в зловживанні при будівництві штучних футбольних міні-полів, у червні 2018 НАБУ відкрило відповідне провадження. ТОВ «Ініціативи майбутнього», діяльність якої пов'язують з братами Суркісами, була заявником провадження^[8]. У січні 2022 року в САП заявили^[9], що доказі вини Павелка встановлено не було^[10]. Справу передали до Нацполіції.

2020 року у Верховній раді утворили тимчасову слідчу комісію з розслідування будівництва штучних футбольних мініполів, після початку роботи комісії було відкрито сім кримінальних проваджень в Україні, інші справи — в Німеччині, Швейцарії та на Кіпрі^[11]. 2020 року представники НАБУ, ГПУ і Нацполіції заявили про відсутність кримінальних проваджень щодо Павелка^[12].

У листопаді 2020 року нардепи відмовилися голосувати за продовження термінів роботи ТСК^[13] Проміжні висновки комісії свідчили про відсутність доказів проти керівництва УАФ^[14].

29 листопада 2022 року, Печерський районний суд міста Києва призначив заарештувати Павелка та Генерального секретаря УАФ Юрія Запісоцького на два місяці з заставою 9,88 млн грн^[15][16], однак невдовзі, після внесення застави, він вийшов на волю.

У лютому 2023 року, Печерський районний суд міста Києва відсторонив від посади президента Української асоціації футболу Андрія Павелка до 17 березня у зв'язку з обвинуваченнями у корупції та розкраданні коштів^[17].

16 червня 2023 року, Шевченківським районним судом м. Львова^[18] було ухвалено рішення про арешт президента УАФ Андрія Павелка, його відправили до СІЗО на 60 діб^[19]. Адвокати УАФ заявили про замовність кримінального переслідування Павелка, а рішення про арешт назвали безпідставним та оскаржили його.

У липні 2023 року Апеляційний суд не задовольнив прохання Андрія Павелка про зміну запобіжного заходу^[20].

29 лютого 2024 року, Львівський апеляційний суд звільнив Андрія Павелка з-під варти^[21].

У квітні 2024 року Українська асоціація футболу оприлюднила попередні результати перевірки її діяльності за 2015—2023 роки. За попередніми результатами аудиту, за час керівництва Павелка УАФ зазнала збитків на 1,3 мільярда гривень^[22].

У березні 2025 року Європейський суд з прав людини виніс рішення, яким повністю задовольнив скаргу експрезидента Української асоціації футболу, члена виконкому УЄФА Андрія Павелка^[23] у зв’язку з його триманням під вартою. Суд визнав, що дії української влади щодо ув’язнення Андрія Павелка суперечили Конвенції про захист прав людини. ЄСПЛ також постановив стягнути на його користь грошову компенсацію.

Боротьба з корупцією

Під час роботи у ВРУ ініціював прийняття закону про «Запобігання впливу на результати офіційних спортивних змагань корупційних правопорушень», який парламент прийняв у листопаді 2015 року^[24][25].

Законопроєкт включає в себе механізми запобігання та виявлення впливу корупційних правопорушень на результати спортивних змагань, питання відповідальності за порушення та усунення їхніх наслідків, міжнародного співробітництва у боротьбі з корупцією у сфері спорту^[26][27].

Родина

• Син Микита, донька Анастасія^[28].
• Сват — Олександр Петровський, кримінальний авторитет з м. Дніпра^[29].

Скандали

• Кубок Ліги чемпіонів з'явився на фото в Instagram в руках позашлюбної доньки Павелка Лізи Чаус (її мати — Катерина Чаус)^[28]. Фото згодом видалили, але це спричинило негативну реакцію чиновників УЄФА, бо за правилами трофей має переміщатися виключно під охороною та передаватися тільки офіційним особам^[30][31]. Згодом кубок виставили в одному з храмів м. Дніпра, де Павелко тримає його зі своїм сватом, кримінальним авторитетом, підприємцем і меценатом Олександром Петровським^[29].
• У червні 2018 року НАБУ відкрила справу за фактом будівництва заводу для виробництва трави для футбольних полів. У 2022 році НАБУ повідомило про відсутність вини Павелка, і САП змінив у ній підслідність.
• В листопаді 2019 року ГПУ на запит адвоката видала інформацію, що кримінальних проваджень щодо Павелка не було^[32].
• У вересні 2018 року низка антикорупційних організацій заявила, що НАЗК затягує перевірку декларації Павелка щодо розслідування конфлікту інтересів через сумісництво в бюджетному комітеті ВРУ та ФФУ^[33].
• У серпні 2021 року Українська асоціація футболу повідомила про відмову Андрія Шевченка продовжити контракт з УАФ та надалі обіймати посаду головного тренера національної збірної ^[34].

Нагороди

• Іменна вогнепальна зброя (21 листопада 2015) — за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави^[35]
• Медаль «За працю і звитягу» (19 серпня 2006) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, досягнення високих спортивних результатів футбольними збірними командами України, підготовку спортсменів міжнародного класу^[36].
• Відомча заохочувальна відзнака МВС України «Вогнепальна зброя» (6 травня 2014) — пістолет «Sig Sauer Р226 ЕЕ Е2», № W 743052, калібр 9x19 мм^[37]
• Медаль Федерації футболу України «За заслуги» (2005)