Привокзальна вулиця (Запоріжжя)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Привокзальна вулиця.

Привокзáльна вýлиця — вулиця у південній частині міста Запоріжжя, у Комунарському районі. Починається від Привокзальної площі на Соборному проспекті, біля залізничного вокзалу станції Запоріжжя I, перетинає Прибережну автомагістраль, що збігається з автошляхом Н08 і закінчується біля Запорізького рибного заводу, неподалік акваторії річки Дніпро. Прилучаються три вулиці — Миколи Ласточкіна, Володимира Українця (до 29.09.2023 — вул. Новокузнецька^[6]) (автошлях на Південний мікрорайон), Домаха (до 20.05.2024 — Чубанова^[7]). Протяжність вулиці — 1,6 км.

Привокзальна вулиця  Запоріжжя
Вхід на Запорізьку дитячу залізницю Вхід на Запорізьку дитячу залізницю
Місцевість	Південний мікрорайон
Район	Комунарський район
Назва на честь	розташованих поруч вокзалу Запоріжжя I та дитячої залізниці
Колишні назви
вул. Придорожня, вул. Луначарського[1]
Загальні відомості
Протяжність	1,6 км
Координати початку	47°47′39″ пн. ш. 35°11′10″ сх. д.
Координати кінця	47°47′19″ пн. ш. 35°10′04″ сх. д.
поштові індекси	69118[2]
Транспорт
Автобуси
Трамваї	(кінцева зупинка «Вокзал Запоріжжя I»)
Тролейбуси
Маршрутні таксі	384
Зупинки громадського транспорту	На вимогу (біля дитячої залізниці)
Найближчі залізничні станції	Запоріжжя I
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники	Паровоз Кп4-456[3][4]
Навчальні заклади	Запорізька дитяча залізниця (не працює)
Комерція	приватні фірми, магазини[5]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

Історія

Вулиця мала первинну назву — Придорожня, згодом була перейменована на Луначарського, на честь українського письменника, журналіста, марксиста, політика-більшовика, наркому освіти СРСР (1917—1929), академіка АН СРСР (1933) Анатолія Луначарського.

Пам'ятник паровозу Кп4-456 біля Запорізької дитячої залізниці

Події Другої світової війни на території Запорізької області призвели до масштабних руйнувань транспортної інфраструктури: лише греблю Дніпровської ГЕС підривали двічі, та ж доля очікувала і обидва мости Стрілецького через Новий і Старий Дніпро, які були на місці сучасних мостів Преображенського, і поєднували обидва береги Запоріжжя через острів Хортиця не лише пішохідним і автомобільним, але і залізничним сполученням. Підірвавши при відступі всі існуючі мости, німецькі війська залишили їх зруйнованими, а місто — без можливості будь-якого транспортного сполучення, унеможлививши процес післявоєнної відбудови міста і переміщення важливих для фронту і наступу вантажів. Для відновлення на старому місці мостів і греблі ДніпроГЕС, потрібні були тривали роки відбудови, а необхідність сполучити береги Дніпра якомога найшвидше з'явилася одразу ж після деокупації міста від німецько-фашистських загарбників. Русло річки на місці мостів Стрілецького було сильно завалено зруйнованими мостовими конструкціями, що в поєднанні з їх великою висотою (до 45 м над рівнем води) унеможливлювало швидке їх відновлення. Руйнування греблі Дніпровської ГЕС також виявилися занадто масштабними для оперативного відновлення мостового переходу по ній. У 1944 році з цієї причини було прийнято рішення спорудити тимчасову залізницю, яка дозволила б на час відновлення основних мостів і греблі переправляти важливі вантажі через обидва русла Дніпра в межах Запоріжжя, і відновила б залізничне сполучення між Кривим Рогом і Донбасом за маршрутом Другої Катерининської залізниці. Відповідно з проєктом, тимчасова залізнична лінія починалася від залізничної станції Запоріжжя I, де пролягала на захід, в бік річки Дніпро, через сучасну вулицю Привокзальну. Саме через те, що тут існувала тимчасова залізнична колія, ця вулиця тривалий час мала назву Придорожньої. Далі залізниця впиралася в русло Дніпра, яке повинна була перетнути по тимчасовому дерев'яному мосту, потрапити на острів Хортиця в його плавневій частині, і, обійшовши острів, вийти на русло Старого Дніпра, де за проєктом споруджувався другий дерев'яний міст. Далі шлях проходив уздовж узбережжя Старого Дніпра на правому березі, і сполучався з існуючею залізничною магістраллю на ділянці Апостолове — Запоріжжя, неподалік від зруйнованого одноаркового моста Стрілецького. Загальна довжина залізничної гілки складала 11 км^[8].

На виконання Закону України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборона їх символіки» про перейменування топонімів міського підпорядкування і демонтажі об'єктів монументального мистецтва» № 317-VIII від 9 квітня 2015 року вулиця підлягала декомунізації.

21 жовтня 2015 року оголошені результати громадських обговорювань з питань декомунізації, які проводились в районних адміністраціях міста, в ході яких було запропоновано чотири назви вулиці, а саме: Придорожня (69 %), Дорожня (23 %), Місячна (7 %) та Юного залізничника, але жодну назву депутатами Запорізької міської ради не було підтримано^[9].

19 лютого 2016 року вулиця Луначарського на сесії Запорізької міської ради була перейменована на вулицю Привокзальну, на честь розташованих поруч вокзалу Запоріжжя I та дитячої залізниці^[1].

19 та 20 грудня 2024 року з території Запорізької дитячої залізниці були вивезені локомотиви, рухомий склад, а також пам'ятник-паровоз Кп4-456 до Гайворонської вузькоколійки, де зберігається та сама ширина колії — 750 мм. За офіційною версію, за повідомленням керівника Запорізької дитячої залізниці Михайла Черненького, усе було вивезено з метою ремонту і для того, що вони працювали в іншому місці та не простоювали й іржавіли. Передбачається, після того, як рух на дитячій залізниці відновиться, всі вивезені локомотиви та рухомий склад повернуться до Запоріжжя. Наразі ж залізниця відкрита лише для учнів. Михайло Черненький запевнив, що Запорізька дитяча залізниця працює у звичному режимі, крім того, що не приймає наразі відвідувачів^[10][11].

Об'єкти

• буд. 1 — Запорізька дитяча залізниця
• буд. 7 — гуртожиток
• буд. 8 — салон надувних виробів для водного відпочинку «Мотор Плюс»
• буд. 9 — колишня КНП «Міська лікарня № 7»
• буд. 9 — «БРайт-Біо», приватна лабораторія медико-діагностичного центру (пункт забору матеріалу)
• буд. 9-А — Відділ митного оформлення № 2 та 4; Сектор митного оформлення в Запорізькому річковому порту
• буд. 11 — «Вавилон 2000», торговельний будинок сантехніки
• буд. 11 — «Центр-Вюк»
• буд. 11-В — «Самшит ЛТД», фірма інтер'єр дизайну
• буд. 15 — готельний комплекс «Ріца»^[12]
• буд. 15 — готельно-розважальний комплекс «Водограй»^[13]
• буд. 15-А — «ЗАЗ Інвестбуд», будівельна фірма
• буд. 15-Г — «Porto Riva»^[14]
• буд. 21 — Запорізький рибний завод
• буд. 21 — «ПП Борцов Е. І.», фірма з виготовлення європарканів, тротуарної плитки (територія рибзаводу)
• буд. 21 — «Чіко Транс 2000», будівельна фірма
• буд. 21 — «Шина-Люкс», автомагазин
• буд. 21 — «Оселя», інтернет-магазин
• буд. 21 — «Співдружність-монолит», лакофарбувальний магазин
• буд. 21 — «Теплий будинок», фірма будматеріалів.

Галерея

• 
  Графіті на паркані до 40-річчя відкриття Запорізької дитячої залізниці
• 
  ЗіУ-682В-012 на маршруті № 3
• 
  Колишній автобусний маршруту № 31
• 
  На перетині Привокзальної вулиці з вулицею Володимира Українця