Запоріжжя I

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Запоріжжя (значення).

Запорі́жжя I (до 1934 року — Олексáндрівськ I^[1]) — вузлова дільнична позакласна залізнична станція Запорізької дирекції Придніпровської залізниці на перетині головного ходу Харків — Севастополь та лінії Донбас — Кривбас. Розташована у південно-східній частині міста Запоріжжя.

Запоріжжя І Запорізька дирекція Придніпровська залізниця станція
Вокзал станції Запоріжжя І
Розташування
Розташування	Запоріжжя
Адреса	Соборний проспект, 6-Г
Координати	47°47′45″ пн. ш. 35°11′17″ сх. д.
Структура
Лінія(ї)	Синельникове I — Запоріжжя І Запоріжжя І — Федорівка
Платформ	4
Тип платформ	2 бічні та 3 острівні
Колій	6
Час роботи	цілодобово
Послуги
Транспортні
Супутні	Маршрути міського громадського транспорту: : 17, 18, 20, 27, 29, 37, 42, 46, 61, 62, 67, 74, 75, 81, 84, 88, 98, 99, 201, 202, 384 : 3, 16 : 3
Історія
Відкрито	15 листопада 1873 (151 рік)
Перебудовано	25 вересня 1954 (70 років)
Електрифіковано	1965
Колишні назви	Олександрівськ І
Будівля
Архітектор	Скаржинський В. Ф.
Поверхів	3
Інша інформація
Власник	Придніпровська залізниця
Оператор	Укрзалізниця
Вебсайт	dp.uz.gov.ua/ukr/stations_zap
Код ЄМР (АСУЗТ)	460700, 460405
Код Експрес-3	2210800
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Запоріжжя II	3 км
Київ-Пасажирський	658 км
Дніпро-Головний	126 км
Харків-Пасажирський	357 км
Львів (через Кривий Ріг)	1230 км
Мапа
Запоріжжя І на Вікісховищі

п о р Синельникове I — Запоріжжя

Легенда  Лозова  Чаплине  Дніпро-Головний 1031,4 Синельникове I Т 0445 1040,4 Івківка 1044,7 Запорізьке 1048,8 Нижня Терса 1053,8 Славгород-Південний Т 0445 Дніпропетровська область Запорізька область 1060,6 Степова 1062,7 Солоне 1066,8 Новогуполівка 1073,5 Значкове Н15 1080,5 Вільнянськ  Запоріжжя-Ліве Н15 1088,1 Янцеве Запорізький район Запоріжжя 1097,6 Запоріжжя-Вантажне М18E105 1101,3 Іскра вул. Іванова 1103,1 Мотор  Пологи  Запоріжжя-Ліве р. Мокра вул. Космічна 1106,5 Запоріжжя I  Федорівка

п о р Дільниця Запоріжжя — Федорівка

Легенда  Пологи – Янцеве   Запоріжжя-Ліве р. Мокра Н08 вул. Космічна 1106,5 Запоріжжя I вул. Олександра Говорухи 1109,9 Депо Запоріжжя Запорізький район 1112,4 Балабине 1115,4 Кушугум 1117,1 1117 км 1119,2 Осетрівка 1122,5 1123 км 1124,4 Історична р. Кінська Запорізький район Василівський район 1130,1 1130 км 1131,3 1132 км 1133,5 1134 км 1134,6 Плавні-Вантажні 1136,1 Плавні 1137,9 1138 км р. Янчекрак 1140,6 1141 км 1143,5 Дачна 1145,7 1146 км 1147,4 Попове р. Карачокрак Р37 1153,2 Таврійськ  Українська 1154,1 Таврійськ-Вантажний 1157,3 Чокрак 1163,7 Бурчацьк 1167,6 1167 км 1169,0 1170 км 1174,7 Пришиб 1179,2 1180 км Василівський район Мелітопольський район 1185,0 Плодородна 1187,5 Братське  Верхній Токмак 1194,6 Федорівка  Снігурівка  Новоолексіївка

У Запоріжжі діє чотири залізничні вокзали, які приймають поїзди приміського сполучення: Запоріжжя II, Запоріжжя-Ліве, а також станція Дніпробуд II (також приймає поїзди далекого сполучення), але головним залізничним вокзалом є Запоріжжя I.

Історія

Станція та будівля вокзалу, який тоді мав первинну назву — Південний, побудовані 1873 року під час прокладання першої дільниці приватної Лозово-Севастопольської залізниці впродовж 1870—1873 років. Перший поїзд зі станції Лозова прибув на станцію Олександрівськ І (23 жовтня) 5 листопада 1873 року. Первинна назва станції Олександрівськ І походить від тодішньої назви міста Олександрівськ. Одноповерхова будівля вокзалу тоді була невеликою та дерев'яною.

З 1874 року розпочався регулярний рух поїздів до станції Мелітополь, а (5 січня) 18 січня 1875 року — до станції Севастополь.

В ході революційних подій 1905 року вокзал став епіцентром і останнім оплотом озброєного повстання робітників Олександрівська.

10 грудня (23 грудня) 1905 року працівники Катерининських та Південних залізничних майстерень Олександрівська приєдналися до Всеросійського політичного страйку. Під контролем робітничих дружин лише за два дні опинилися як самі майстерні, так і станції, при яких вони знаходилися: Катерининська (нині — Запоріжжя II) та Південна (нині — Запоріжжя I). До Бойового страйккому увійшли токарі Південних майстерень Володимир Васильєв та Степан Тополін, робітники Іван Мінаєв та Петро Швець, інженер Олександр Іздебський, телеграфіст Іван Мірошниченко та «революціонер, спрямований центром» — Мороз (Коган). Влада прийшла до тями лише через два дні. На придушення страйку були підняті жандарми, козаки, гарнізонні війська та чорносотенці — місцеві активісти так званого рос. «Союза истинно-русских людей». Перший їх удар взяв на себе Південний вокзал. У ніч на 13 грудня (26 грудня) 1905 року козаки напали на страйкарів та заарештовували керівника страйкому Володимира Васильєва та чергового Буцанова. Ця подія стала причиною заворушення збройного повстання олександрівських робітників, проте їхня відсіч мала успіх лише на початку і вдалося відбити лише Південний вокзал, але до вечора 13 грудня страйкарі втратили Катерининські майстерні (сучасний — ЗЕРЗ). Повстання було жорстоко придушено, внаслідок чого вбито півтора десятка повстанців. Згодом, навколо Південного вокзалу, виникли барикади і вже з ранку 14 (27) грудня 1905 року біля станції вирували події зі стрільбою, вибухами та жертвами. До вечора урядові війська та їх прихильники взяли гору над бунтівниками. У підсумку протистояння: понад 50 загиблих, сотні поранених, близько 800 заарештованих. Абсолютна більшість заарештованих були засуджені від 4 до 15 років каторжних робіт, а вісьмох засуджено до страти через повішення (пізніше смертний вирок замінили вічною каторгою).

У радянські часи у Запоріжжі біля залізничної станції виникли назви вулиць, що були присвячені подіям 1905 року та їх активним учасникам, а саме: Барикадна, Васильєва, Тополіна, Чубанова. Були встановлені два обеліска на вулиці Барикадній, над могилою полеглих повстанців, й на Привокзальній площі^[2].

• Історичні світлини
• 
  Поїзд на станції Олександрівськ І (1875)
• 
  Вокзал Олександрівськ І (1910-ті)
• 
  Залізничні майстерні Катерининської залізниці (нині — станція Запоріжжя І)
• 
  Пам'ятний знак на честь подій 1905 року

У 1917 році між повітовим Олександрівськом та губернським Катеринославом було встановлено пряме, без пересадок, пасажирське сполучення залізницею. 12 травня, о 16:00 був відправлений перший пасажирський поїзд під № 8/7 з Катеринослава, який прибув до Олександрівська о 20:37. Зворотно поїзд відправлявся о 05:00 й прибував на кінцеву станцію о 10:00^[3].

В ніч з 23 на 24 грудня 1920 року біля станції Олександрівськ І трапилася аварія поїзда «Більшовик» імені Сталіна. У катастрофі, що сталася на залізничному мосту через річку Мокру Московку, загинуло 29 осіб. Останки загиблих були поховали поряд із місцем події. Причому це були тіла лише шести загиблих, а 23 особи згоріли практично до тла. За офіційною версією аварія поїзда «Більшовик» була пов'язана через диверсію махновців. Існувала також версія, що до катастрофи нібито був причетний «петлюрівський отаман Козлик». За неофіційною версією, через те, що у поїзді перевозилося експропрійоване золото і тому поїзд став жертвою спланованого нападу. Насправді цей поїзд був агітаційним, у якому працювала політсекція Олександрівського району та розташовувалася друкарня. Ймовірною все ж вважається версія аварії через недбалість: поїзд відправили по вже підірваному напередодні мосту^[2].

Вночі 24 грудня 1917 року гайдамаки без бою зайняли залізничні майстерні, на панцерники з яких розраховували більшовики. Згодом було призначено коменданта міста, і за його підписом розклеєно усюди оголошення, що ніякі збори (зібрання більшовиків) не дозволялися, а винні у порушенні спокою підлягали до воєнного суду. Гайдамаки, тверезо оцінюючи ситуацію, готувалися до бою. Скрізь по периметру залізничних майстерень чатували вартові з кулеметами, а напроти воріт стояли панцерники, які були готові до виїзду. Окрім гайдамаків, тут також була розквартирована військова комендатура міста. Події відбувалися одночасно із просуванням до Криму крізь Запоріжжя 1-го Чорноморського революційного загону чисельністю 1 500 осіб. Чотири ешелони моряків наблизилися до Олександрівська 23 грудня. Поблизу станції Софіївка (нині — Вільнянськ) вони були змушені зупинитися через пошкодження залізничної колії, яка була розібрана за наказом начальника Олександрівської залоги капітана Рудницького, який погодився пропустити моряків до Криму, якщо вони не зупинятимуться у Олександрівську, проте перебування біля міста такої значної військової сили вирішили скористатися більшовики, а на їх прохання моряки захопили Південний вокзал (нині — Запоріжжя І) та через Шенвізький міст увійшли до центральної частини Олександрівська, де захопили пошту, телеграф, телефон, електростанцію, приміщення Ради робітничих і солдатських депутатів та декілька квартир напроти Ради. На балконах зайнятих будівель були встановлені кулемети. Разом з тим, участь у бойових діях брали не усі моряки Чорноморського загону, а лише декілька сотень охочих, до яких у місті приєдналися червоногвардійці та солдати залізничних майстерень^[4].

У квітні 1918 року на Південному вокзалі працював комендантом підпоручник Запорізького корпусу Черевко Дмитро Іванович^[5].

У 1930 році на могилі загиблих під час аварії поїзда «Більшовик», поряд з мостом, де сталася подія, був встановлений невеличкий обеліск. Орієнтовні координати події: 47°49′08.5″N 35°14′55.1″E.

У 1934 році, коли місто фактично вже 13 років потому як було перейменовано в Запоріжжя, проте весь цей час офіційно незмінними залишались назви місцевих залізничних станцій і лише 7 квітня 1934 року їх приводять до відповідності з назвою міста^[6]. Цього дня центральний виконком СРСР постановляє:

Переименовать станции Александровск I, Александровск II и Александровск-Пристань Екатерининской железной дороги в станции Запорожье I, Запорожье II и Запорожье-Пристань.

Стара будівля вокзалу була зруйнована в ході бойових дій під час Другої світової війни^[7]. Нова будівля вокзалу в стилі «сталінського бароко» відкрита 25 вересня 1954 року. Введення в експлуатацію вокзалу планувалася роком раніше, але будівництво затяглося, тому на фасаді вокзалу на скульптурі робітника і селянки вказаний напис «1953»^[8]. Авторство проєкту вокзалу найчастіше присвоюють відомому архітектору Георгію Вегману, але це зовсім не так. У книзі «Архітектура залізничних вокзалів» названі такі автори проєкту вокзалу Запоріжжя І, як архітектор «Мостопроєкту» В. Ф. Скаржинський, М. Хачатурова, Г. Чернишов. Ймовірно, колектив архітекторів працював під керівництвом Георгія Густавовича Вегмана, а скульптурна композиція над центральним входом вокзалу — робота запорізького скульптора Михайла Худаса^[9].

У грудні 1965 року дільницю Лозова — Синельникове I — Запоріжжя електрифіковано постійним струмом (=3 кВ). 1969 року продовжена електрифікація дільниці Запоріжжя — Мелітополь^[10][11].

З 2000 по серпень 2002 року відбулася реконструкція вокзального комплексу.

• 
  Будинок Д. А. Мінаєва — місце боїв з урядовими військами у 1905 році
• 
  Меморіальна дошка про бої 1918 року
• 
  Скульптура на фасаді вокзалу (до 2015)
• 
  Скульптура після декомунізації (до встановлення годинника)

Станом на 2013 рік вокзал станції Запоріжжя І обслужив 8,8 млн пасажирів^[12].

16 квітня 2018 року на будівлі залізничного вокзалу відкрито меморіальну дошку на честь українських січових стрільців, які сто років тому вступили у нерівний запеклий бій із «червоними» загарбниками. У меморіальній дошці «Борцям за волю України» увічнені події сторічної давнини: 15-16 квітня 1918 року. Тоді загін січових стрільців вступив у запеклий нерівний — 350 українців проти 5000 більшовиків — бій із загарбниками. Січові стрільці знищили понад 400 загарбників і організовано відійшли до пароплава. Саме 16 квітня 1918 року Олександрівськ було звільнено: «червоні» втекли з Олександрівська під тиском частин на чолі полковника армії УНР Петра Болбочана. Цього дня вулицями звільненого міста пройшов спільний парад «запорожців» Болбочана та січових стрільців^[13].

• Вокзал Запоріжжя І
• 
• 
• 
• 

2018 року вокзал Запоріжжя І увійшов у Топ-10 найбільш із завантажених вокзалів України, який обслужив 2,1 млн пасажирів у далекому сполученні (з них посадка — 1,05 млн пас./висадка — 1,04 млн пас.)^[14].

12 жовтня 2023 року на стіні будівлі «Укрпошти» поблизу залізничного вокзалу створено символічний мурал під назвою «Квітка для окупанта», на якому зображено квітку в реактивній системі залпового вогню «Град», що знищує живу силу та техніку окупанта на українській землі. Ескіз муралу належить французькому митцю українського походження, графіку і муралісту Микиті Кравцову, а сам мурал втілили киянин Давид Чичкан та одеситка Катерина Пікарська^[15].

29 вересня 2024 року, російські окупанти завдали ранковий авіаудар по станції Запоріжжя І, внаслідок чого були пошкоджені будівля вокзалу та вікна в поїзді № 40 сполученням Запоріжжя — Солотвино, який очікував на відправлення в рейс. Нічним швидким поїздам № 37 Київ — Запоріжжя та № 85 Львів — Запоріжжя було обмежено маршрут руху й тимчасово приймалися на станцію Запоріжжя II, також від станції був відправлений в рейс поїзд № 128 Запоріжжя — Львів. Близько 14:30 того ж дня, зокрема зусиллям залізничників, відновлено рух поїздів по станції Запоріжжя І^[16].

Пасажирське сполучення

З 26 травня 2013 року «Укрзалізниця» подовжила маршрут руху денного швидкісного поїзда «Інтерсіті+» сполученням Київ — Дніпро до Запоріжжя^[17].

16 грудня 2018 року «Укрзалізниця» призначила новий поїзд № 3/4 категорії «нічний експрес» сполученням Запоріжжя — Ужгород. Розклад руху поїзда складений з урахуванням побажань пасажирів і забезпечує сполучення мегаполісів Придніпров'я — Запоріжжя та Дніпра із Закарпаттям^[18][19][20].

• Пасажирські поїзди далекого сполучення на станції Запоріжжя І
• 
  ЧС7-171 з пасажирським поїздом у платформи № 1
• 
  Фірмовий поїзд «Запоріжжя» № 72/71 Запоріжжя — Київ
• 
  Нічний експрес № 4/3 Запоріжжя — Ужгород
• 
  Поїзд-трансформер № 738/37—737/38 Запоріжжя — Київ

З 25 лютого 2022 року, у зв'язку з небезпекою курсування поїздів через російське вторгнення в Україну, «Укрзалізниця» тимчасово скасувала рух всіх поїздів далекого та приміського сполучення, що прямували від Запоріжжя через Мелітополь до станцій Новоолексіївка та Сиваш^[21].

У квітні 2022 року залізничний вокзал Запоріжжя І «Укрзалізницею» був відзначеним за якісну і оперативну евакуацію мирного населення, з якого з 24 лютого 2022 року, під час першого місяця вторгнення російських окупантів в Україну було евакуйовано майже 140 тисяч осіб, з яких переважна більшість діти, жінки та особи похилого віку^[22].

11 червня 2022 року призначений нічний експрес № 32/31 сполученням Запоріжжя — Перемишль^[23].

Впродовж червня-липня 2022 року близько 100 осіб евакуюються щодня із Запоріжжя безплатно у вагонах, які приєднані до поїзда № 120/119 сполученням Запоріжжя — Львів. На початку російського вторгнення в Україну кількість пасажирів була в рази більша — від трьох до десяти тисяч українців. Люди, які були змушені покинути свої домівки, користуються і платними поїздами. Один з найпопулярніших маршрутів — нічний експрес № 32/31 сполученням Запоріжжя — Перемишль^[24].

З 3 вересня 2022 року сім вагонів «Поїзда до Перемоги» курсують у складі нічного експреса № 32/31 сполученням Запоріжжя — Львів, які розписані кращими українськими митцями. Кожен вагон присвячений тимчасово окупованим територіям України та подвигам українців, які борються, попри тиск окупантів та свою безпеку^[25].

З 3 жовтня 2022 року Придніпровська залізниця призначила курсування приміського поїзда № 6535/6536 сполученням Запоріжжя II — Лозова — Запоріжжя II, який прямує через станцію Запоріжжя I^[26].

28 жовтня 2022 року «Укрзалізниця» анонсувала призначення низку нових поїздів, серед яких поїзд № 131/132 сполученням Запоріжжя — Львів, який прямуватиме через Київ, Житомир, Ковель, надаючи мешканцям північного Полісся сполучення з Волинню, Львівщиною, столицею та Дніпром. Також змінено курсування та маршрут руху двох поїздів категорії «нічний експрес»: поїзд № 3/4 Запоріжжя — Львів подовжено до станції Ужгород на щоденній основі, а поїзд № 5/6 Запоріжжя — Івано-Франківськ подовжено до станції Рахів^[27].

У грудні 2023 року призначені два нічних поїзда № 52/51 сполученням Запоріжжя — Одеса та № 216/215 сполученням Запоріжжя — Чернівці.

2 березня 2024 року призначений ще один нічний швидкий поїзд № 48/47 до станції Ужгород, хоча час в дорозі на відміну від поїзда № 4/3 за цим же маршрутом трохи більше майже на 2 години^[28].

Приміське сполучення

• Електропоїзди до станцій Синельникове II, Марганець та Дніпро-Головний^[29].

Інфраструктура та послуги вокзалу

Центральний вхід вокзалу

Вокзал станції Запоріжжя I — позакласний. Комплекс вокзалу є структурним підрозділом регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», до складу якого входять: вокзал, павільйон приміських кас та камер схову, багажне відділення, перони та посадкові пасажирські платформи, пішохідний підземний тунель, спеціальні споруди, зали чекання для тимчасового перебування пасажирів та їх обслуговування, кімнати відпочинку, кафе «Транзит».

На вокзалі, після реконструкції, встановлені: автоматизований пристрій управління табло, оновлені гучномовці, електронні табло з інформацією про прибуття і відправлення поїздів та про наявність вільних місць на поїзди далекого сполучення, Wi-Fi-мережа та інше сучасне обладнання.

Привокзальна площа

Основні послуги вокзалу:

• забезпечення перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти у внутрішньому, міждержавному та міжнародному сполученнях;
• оформлення проїзду й перевезення багажу чи вантажобагажу, повернення платежів за невикористані проїзні та перевізні документи;
• надання пасажирам платних та безкоштовних послуг.

Види послуг, що надаються на вокзалі:

• оформлення проїзних документів;
• резервування місць за заявками для групових перевезень пасажирів;
• інформаційно-довідкові послуги;
• зали чекання, у тому числі підвищеного комфорту на 36 місць;
• послуги автоматичної та стаціонарної камери схову;
• послуги сервісного центру;
• послуги кімнат відпочинку (одно-, дво- та чотиримісна кімнати);
• послуги багажного відділення.

Туристично-інформаційний центр

14 жовтня 2021 року, з нагоди Дня міста, на залізничному вокзалі відкрився другий в Україні (перший відкритий на вокзалі станції Київ-Пасажирський) та третій в Запоріжжі Туристичний інформаційний центр (перші два відкриті у Міжнародному аеропорту «Запоріжжя» та в центрі міста (Соборний проспект, 151), які об'єднані у спільну мережу, що забезпечує інформаційний супровід туристів та гостей міста).

Спеціалісти нового туристично-інформаційного центру володіють трьома мовами і можуть дати вичерпну інформацію про туристичні пам'ятки і маршрути, актуальні події, транспортне сполучення, готелі та ресторани Запоріжжя тощо. Також серед його послуг:

• підбір та продаж унікальних туристичних продуктів Запоріжжя та індивідуальних турів;
• проведення екскурсій містом;
• бронювання готелів, авто, залізничних та авіаквитків;
• продаж квитків на культурні події міста;
• продаж сувенірної та поліграфічної продукції, гідів і мап^[30].

Онлайн-табло

Укрзалізниця вдосконалила сервіс, що покращує досвід подорожей залізницею для пасажирів. З 24 грудня 2021 року в розділі «Онлайн-табло» чат-бота Укрзалізниці доступні табло вокзалів Запоріжжя І, Івано-Франківська, Татарова (Буковелі), Маріуполя, Тернополя та Херсона — на додачу до семи вокзалів (у містах Київ, Одеса, Львів, Дніпро, Ковель, Кривий Ріг та Харків), що вже були під'єднані до онлайн-табло^[31].

Пункт експрес-тестування на COVID-19

З 21 жовтня 2021 року на залізничному вокзалі запрацював пункт експрес-тестування на COVID-19. Пасажири, які мають проїзні документи на поїзд, мають можливість здійснити експрес-тестування та отримати довідку для проїзду у поїзді у разі негативного результату експрес-тесту^[32].

Безбар'єрна доступність на вокзалі:

На початку травня 2025 року ЛУН та «Укрзалізниця» розширили інтерактивну мапу безбар'єрності вокзалів, на якій зібрано інформацію про рівень доступності 53 залізничних вокзалів у містах України, в тому числі і на вокзалі станції Запоріжжя І. Посилання на мапу доступне у застосунку та на сайті Укрзалізниці^[33].

• Вхідна група — пандус при вході до вокзалу.
• Вхідні двері — шириною не менше 0,9 м.
• Засоби візуальної орієнтації (інформаційні покажчики, стенди) — в наявності.
• Ширина тротуару перед будівлею — не менш 1,8 м.
• Тротуар — рівний, без вибоїн, має тверде покриття.
• Квиткова каса — наявність безперешкодного проходу до кас та пониженого вікна квиткової каси.
• Допоміжні засоби висадки/посадки — наявні колісні крісла та допоміжні засоби висадки/посадки з низьких платформ.
• Шлях до платформ — безперешкодний прохід на платформу № 1. Інші платформи доступні через підземний перехід та технологічні переходи (для осіб з інвалідністю на кріслах колісних — із залученням вокзального помічника). Наявність навченого персоналу допомоги та кнопки виклику.
• Універсальна туалетна кімната — в наявності.
• Кімната батьків та дітей — в наявності, обладнаний пеленальний столик (у жіночому туалеті).
• Паркувальні місця — наявні для автотранспорту осіб з інвалідністю на Привокзальній площі.
• Дитяча зона та WiFi — в наявності.
• Зал чекання — наявність місць для осіб з обмеженими можливостями.
• Захисна споруда цивільного захисту — в наявності, розташована в окремій споруді.

Галерея

• Краєвиди вокзалу Запоріжжя І
• 
• 
• 
  Привокзальна площа
• 
• 
  Північна сторона вокзалу
• 
  Південна сторона вокзалу
• 
• 

Цікаві факти

• Вперше після закінчення Другої світової війни, згідно розкладу руху поїздів на літній період з 21 травня 1948 року, головною новинкою для станції Запоріжжя І, було призначення кур'єрського поїзда сполученням Москва — Сімферополь. Для того часу це був справжній «Інтерсіті» — з Москви до Запоріжжя час в дорозі складав 27 годин 10 хвилин. Звичайний пасажирський поїзд долав цей маршрут майже на 10 годин довше. По парних числах через Запоріжжя прямував ще один московський поїзд — до Євпаторії, а по непарних — швидкий поїзд Харків — Сімферополь. До послуг пасажирів призначалися два вагони безпересадкового сполучення (плацкартний і комбінований) до Києва, з перепричепленням по станції Дніпропетровськ-Головний. Щоденно, до цього через день, почав курсувати поїзд Дніпропетровськ — Сімферополь. Ще з новинок літнього розкладу 1948 року — призначалися поїзди Волноваха — Пологи (щоденний) та Запоріжжя — Чаплине (по непарних). Через станцію Запоріжжя II по парних числах призначався поїзд до Бердянська. Найекзотичнішим маршрутом був пасажирський поїзд сполученням Ясинувата — Мелітополь, якому подовжили маршрут руху до станції Джанкой^[34].
• Під час прибуття та відправленні пасажирських поїздів місцевого формування та поїздів категорії «Інтерсіті+», що сполучають Запоріжжя зі столицею України, на вокзалі лунає «Запорозький марш».
• 6 листопада 2015 року на вокзалі Запоріжжя І відкрито перший в Україні окремий волонтерський центр «Солдатський привал» для відпочинку учасників АТО/ООС, мобілізованих осіб, призовників, які транзитом проїжджають через Запоріжжя, військовослужбовців та співробітників правоохоронних органів, які перебувають у відрядженні в Запоріжжі, а також родичів учасників АТО/ООС, що знаходяться на лікуванні у Запорізькому військовому шпиталі та лікувальних закладах міста^[35].
• 13 листопада 2016 року вокалісти музичного училища імені Платона Майбороди на вокзалі Запоріжжя І виконали головну пісню з кінофільму «Весна на Зарічній вулиці» (неофіційний гімн міста Запоріжжя). Вокальний флешмоб став творчим подарунком запорізького телеканалу TV5 для комбінату «Запоріжсталь», який 16 листопада 2016 року відзначив 83-річчя свого заснування^[36].
• 2018 року вокзал Запоріжжя І увійшов у Топ-10 (6-те місце) серед залізничних вокзалів за кількістю пасажирів у поїздах далекого сполучення України. Послугами скористалися 2,1 млн пасажирів.
• Нічний швидкий поїзд № 120/119 Запоріжжя — Кривий Ріг — Львів, станом на 2018 рік, посів 4-те місце в Україні з пасажироперевезеннь — 778 423 пас./рік^[37].

Транспортне сполучення

Біля вокзалу Запоріжжя І пролягають маршрути громадського транспорту, якими є можливість дістатися в усі райони міста Запоріжжя.

• Громадський транспорт на Привокзальній площі
• 
  МАЗ 203.085
• 
  Маршрутне таксі
• 
  Tatra T6B5
• 
  Tatra KT4D
• 
  Дніпро Т103
• 
  Т3-КВП
• 
  Дніпро Т103
• 
  Зупинка «Вокзал Запоріжжя І»

Див. також

• Привокзальна площа
• Запоріжжя II
• Запоріжжя-Ліве