Вулиця Євгена Чикаленка (Київ)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Євгена Чикаленка.

Ву́лиця Євге́на Чикале́нка — вулиця у Шевченківському районі міста Києва (місцевість Старий Київ). Пролягає від Прорізної вулиці до площі Українських Героїв.

Вулиця Євгена Чикаленка Київ
Вулиця Євгена Чикаленка в Києві
Місцевість	Старий Київ
Район	Шевченківський район
Назва на честь	українського громадського діяча, благодійника, мецената української культури, одного з ініціаторів скликання Української Центральної Ради Євгена Чикаленка
Колишні назви
Єлизаветинська, Новоєлизаветинська, Пушкінська
Загальні відомості
Протяжність	975 м
Координати початку	50°26′53.2″ пн. ш. 30°31′9.4″ сх. д.
Координати кінця	50°26′22.7″ пн. ш. 30°30′57.3″ сх. д.
поштові індекси	01034, 01004
Транспорт
Найближчі станції метро	«Театральна»,   «Площа Українських Героїв»,   «Хрещатик»
Автобуси	А  24 (пл. Українських Героїв, у будні)
Тролейбуси	Тр 5, 8, 9, 17 (пл. Українських Героїв)
Рух	односторонній
Покриття	асфальт, бруківка
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11398
У проєкті OpenStreetMap	r370284
Мапа
Вулиця Євгена Чикаленка у Вікісховищі

Прилучаються вулиця Богдана Хмельницького, бульвар Тараса Шевченка, вулиці Гетьмана Павла Скоропадського та Велика Васильківська.

Історія

Частина вулиці між Прорізною вулицею та бульваром Тараса Шевченка виникла у 1840-х роках і мала назву Єлизаветинська, на честь російської імператриці Єлизавети Петрівни. З 1869 року — Новоєлизаветинська^[1]. Заключна частина вулиці сформувалася на початку 1870-х років, коли було продано та забудовано пустир навпроти університету (частину пустиря забудовано, а частину — перетворено на парк). 1899 року була перейменована на вулицю Пушкінську, з нагоди 100-річчя від дня народження Олександра Пушкіна.

вул. Чикаленка від початку

На вулиці майже повністю збереглася забудова кінця XIX — початку ХХ століття. Лише початкова частина вулиці частково постраждала під час руйнування Хрещатика восени 1941 року та декілька будинків було знищено (№ 1, 2, 3, 4, 6).

У 1870-х роках XIX століття власником усієї парної частини вулиці був Василь Тарновський, який згодом частинами продав величезне землеволодіння. Вулиця належала до першого розряду, тому її забудовували кам'яними фасадними дво- і триповерховими будинками. Наприкінці XIX — а початку XX століття поверховість та щільність забудови збільшилися^[2].

Сучасна назва вулиці з 2022 року, на честь мецената, одного з ініціаторів створення Центральної Ради Євгена Чикаленка^[3]. Така пропозиція набрала найбільшу кількість голосів при голосуванні на платформі «Київ Цифровий»^[4]

Пам'ятки архітектури та історично цінні будівлі

• № 11 (1898—1899) — прибутковий будинок
• № 14 (1910—1912) — залізничні каси (арх. Олександр Вербицький).
• № 21 (1900-ті) — прибутковий будинок. До 1920 року його займало Англійське консульство у Києві. У 1920 році будинок було націоналізовано і передано житлокооперації. У 1944 році будинок було заброньовано за співробітниками театру імені Шевченка^[5]
• № 22 а (1870-ті) — особняк^[6] та садиба Дуніних-Борковських.
• № 33 (1896) — прибутковий будинок.
• № 34 (1875; 1883) — особняк Гарнич-Гарницького^[ru].
• № 35 (початок XX століття) — прибутковий будинок.
• № 36 (1875; 1950-ті) — особняк Михайла Ващенка-Захарченка.
• № 45 (1901) — прибутковий будинок.

Будинки № 5, 7 (арх. Д. Дяченко), 8, 9, 10, 11а, 12, 16, 17, 18, 19, 20, 23, 24, 25, 30, 31, 32, 37, 38, 39, 40, 41, 43, 43А споруджені у другій половині XIX — першій третині XX століття.

Установи та заклади

Посольство Туркменістану в Україні

• № 1-3/5 — Кнайп-клуб «Купідон»
• № 6 — Посольство Туркменістану в Україні.
• № 7 — книгарня-кав'ярня «Моя книжкова полиця»
• № 10 — залізничні каси.
• № 11 — посольство Перу.
• № 12А — Бар «KISA»
• № 22А — Київський міський клінічний ендокринологічний центр, кафедра ендокринології НМУ імені О. О. Богомольця.
• № 30 — Товариство Червоного Хреста України, національний комітет.
• № 32 — видавництво «Либідь».
• № 33 — дитячий дошкільний навчальний заклад № 183.
• № 36 — Українська православна церква Київського патріархату, резиденція патріарха.
• № 42/4 — бізнес-центр і банківська установа.
• № 45 — відділення Ощадбанку.

Особистості

Меморіальна дошка на честь Марії Литвиненко-Вольгемут

• У будинку № 1-3/5 до своєї смерті 18 жовтня 2000 року мешкав науковець-механік Ігор Іщенко.
• У будинку № 2-4/7 з 1957 року до своєї смерті 4 грудня 2004 року мешкав науковець-економіст Іван Лукінов, де на його честь у 2017 році встановлено меморіальну дошку^[7].
• У будинку № 4 (не зберігся) знаходилася друкарня Стефана Кульженка.
• У будинку № 5 мешкав художник Олексій Шовкуненко.
• У будинку № 8 мешкав і творив композитор Олександр Білаш, де на його честь встановлено меморіальну дошку.
• У будинку № 11 мешкала письменниця Ірен Немировськи.
• На фасаді будинку № 17 встановлено меморіальну дошку Івану Нечуй-Левицькому (у будинку, що був на цьому місці, письменник мешкав протягом 1889—1910 років).
• У будинку № 20 мешкали артисти Зоя Гайдай, Марія Литвиненко-Вольгемут, Михайло Роменський, Олександр Хвостенко-Хвостов.
• У будинку № 21 мешкав диригент Веніамін Тольба.
• У будинку № 23 мешкали політик і літератор Володимир Винниченко (на його честь встановлено меморіальну дошку), композитор Михайло Вериківський.
• У будинку № 24 до 1917 року перебувало Австро-Угорське консульство в Києві^[8].
• У будинку № 35 до 1914 року мешкав професор лінгвістики Університету святого Володимира Федір Кнауер.
• У будинку № 36 мешкали історик, науковець та громадський діяч, директор 1-ї Київської гімназії Микола Стороженко та у 1990-ті роки — Святійший Патріарх всієї України-Руси Володимир Романюк.
• У будинку № 38 мешкала Олександра Сантагано-Горчакова.^[9]
• У будинку № 40 упродовж 1890—1919 років мешкав професор класичної філології Університету св. Володимира Юліан Кулаковський.