Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Республіки в складі Російської Федерації

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Республіка (значення).

Російська Федерація складається з 81 суб'єкту, 19 з яких є республіками[1]. Загалом республіки займають 28,6 % території Росії, у них проживає 16,9% населення країни.

Республіки, на відміну від країв і областей, є національно-державними утвореннями, тобто формою державності того або іншого народу (народів) у складі Росії. На відміну від інших суб'єктів федерації, республіки приймають власні конституції і мають право визначати свої державні мови.

Більшість сучасних республік у радянський період мали статус автономної радянської соціалістичної республіки, деякі були автономними областями. У рамках РРФСР вони вважалися суб'єктами федерації, будучи національно-державними утвореннями, на відміну від країв та областей — адміністративно-територіальних одиниць.

Remove ads

Перелік

Thumb

  1. Республіка Адигея (Майкоп)
  2. Республіка Алтай (Горно-Алтайськ)
  3. Республіка Башкортостан (Уфа)
  4. Республіка Бурятія (Улан-Уде)
  5. Республіка Дагестан (Махачкала)
  6. Кабардино-Балкарська Республіка (Нальчик)
  7. Республіка Калмикія (Еліста)
  8. Карачаєво-Черкеська Республіка (Черкеськ)
  9. Республіка Карелія (Петрозаводськ)
  10. Республіка Комі (Сиктивкар)
  11. Республіка Марій Ел (Йошкар-Ола)
  12. Республіка Мордовія (Саранськ)
  13. Республіка Саха або Якутія (Якутськ)
  14. Республіка Північна Осетія — Аланія (Владикавказ)
  15. Республіка Татарстан або Татарстан (Казань)
  16. Республіка Тива (Кизил)
  17. Удмуртська Республіка (Іжевськ)
  18. Республіка Хакасія (Абакан)
  19. Чуваська Республіка (Чебоксари)

Республіка Крим, а також так звані Донецька і Луганська народні республіки були створені всупереч нормам міжнародного права на окупованій Росією території України (АР Крим, Донецька область, Луганська область).

Remove ads

Національний склад республік РФ

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації №, народ ...

Примітка: у стовпці інші вказані другі за чисельністю корінні народи у двонаціональних республіках.

Remove ads

Статус

Узагальнити
Перспектива

Республіканське законодавство

У 2000-х роках твердження про державний суверенітет республік були вилучені з їхніх конституцій. Протягом 2012–2015 років тривав процес перейменування президентів республік на «голів». У більшості республік державними мовами є російська та мова титульної національності республіки. Винятком є Республіка Карелія, де карельська не може стати державною через те, що вона записується латинкою, а федеральне законодавство забороняє некириличні писемності для державних мов республік.

Державний суверенітет

Перетворення з АССР в республіки відбувалося одночасно з «парадом суверенітетів» союзних республік. У прийнятих у 1990-х роках державними органами влади республік документах республіки проголошувалися носіями суверенітета. При цьому, питання про повну державну незалежність і вихід зі складу Російської Федерації у більшості випадків не ставилося, за добре відомими виключеннями, зокрема, Чечні та Татарстану.

У статті 5 Конституції Росії республіки охарактеризовані як держави. Тим не менше, Конституційний суд РФ у 2000 році дав роз'яснення, що цим не визнається державний суверенітет республік:

Конституція Російської Федерації не допускає будь-якого іншого носія суверенітету і джерела влади, крім багатонаціонального народу Росії, і, отже, не передбачає будь-якого іншого державного суверенітету, крім суверенітету Російської Федерації. Суверенітет Російської Федерації, в силу Конституції Російської Федерації, виключає існування двох рівнів суверенних влад, що знаходяться в єдиній системі державної влади, які володіли б верховенством та незалежністю, тобто не допускає суверенітету ні республік, ні інших суб'єктів Російської Федерації.
[...]
Визнання ... за республіками суверенітету, при тому що всі інші суб'єкти Російської Федерації ним не володіють, порушило б конституційну рівноправність суб'єктів Російської Федерації... Отже, використання у статті 5 (частина 2) Конституції Російської Федерації стосовно до встановленого нею федеративного устрою поняття «республіка (держава)» не означає - на відміну від Федеративного договору від 31 березня 1992 року - визнання державного суверенітету цих суб'єктів Російської Федерації, а лише відбиває певні особливості їх конституційно-правового статусу, пов'язані з факторами історичного, національного та іншого характеру.
Оригінальний текст (рос.)

Конституция Российской Федерации не допускает какого-либо иного носителя суверенитета и источника власти, помимо многонационального народа России, и, следовательно, не предполагает какого-либо иного государственного суверенитета, помимо суверенитета Российской Федерации. Суверенитет Российской Федерации, в силу Конституции Российской Федерации, исключает существование двух уровней суверенных властей, находящихся в единой системе государственной власти, которые обладали бы верховенством и независимостью, то есть не допускает суверенитета ни республик, ни иных субъектов Российской Федерации.
[...]
Признание ... за республиками суверенитета, при том что все другие субъекты Российской Федерации им не обладают, нарушило бы конституционное равноправие субъектов Российской Федерации...

Следовательно, использование в статье 5 (часть 2) Конституции Российской Федерации применительно к установленному ею федеративному устройству понятия «республика (государство)» не означает — в отличие от Федеративного договора от 31 марта 1992 года — признание государственного суверенитета этих субъектов Российской Федерации, а лишь отражает определенные особенности их конституционно-правового статуса, связанные с факторами исторического, национального и иного характера.[5]

Національність голів республік

Голови 13 з 19 республік належать до титульних національностей відповідних республік: Адигея[6], Башкортостан[7][8][9][10][11], Дагестан[12][13][14], [15], Кабардино-Балкарія[16][17][18], Калмикія[19][20], Карачаєво-Черкесія[21][22][23], Комі[24], Саха (Якутія), Північна Осетія-Аланія[25], Татарстан, Тива, [26], Чувашія[27].

Remove ads

Спроби створення

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Зміни статусу регіонів РФ
Thumb
Самопроголошені республіки Кавказу

У 1990–1992 роках більшість колишніх автономних областей РРФСР підвищили свій статус до рівня республік:

У той же час Єврейська автономна область єдина була збережена у статусі автономної області, хоч зустрічається і назва «Єврейська автономна республіка» в офіційних документах 1992 року[28].

Водночас низка автономних округів також проголосили себе республіками. Хоч назви цих республік і вживалися у 1992 році у федеральних офіційних документах, ці спроби не були доведені до результату. Республіками проголосили себе:

У федеральних документах також містяться дані про республіканський статус суб'єкту Коряцький автономний округ[28].

Низка ненаціональних областей та країв також зробили кроки в напрямку отримання республіканського статусу або отримання прав, рівних республіканських:

На Кавказі у багатонаціональних та козацьких регіонах були зроблені спроби проголосити національні та козацькі республіки. Єдиним успішним випадком проголошення національних республік у багатонаціональних регіонах був розділ Чечено-Інгушетії на республіки Ічкерія (на той момент) та Інгушетія.

Решта національних проектів не відбулася у 1990-х:

Зрештою, поза межами Кавказу національні та регіональні організації та з'їзди також висували пропозиції створення або відновлення республік:

За об'єднання етнічно російських областей та країв у великі республіки (Сибір, Заліська Русь, Північна Русь та ін.) виступає опозиційна партія Національно-демократичний союз.

Remove ads

Див. також

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads