Суджа (станція)

Суджа — залізнична станція Московської залізниці на історичній залізниці Льгов-Київський — Родакове. Обслуговує прикордонне російське місто Суджа із навколишніми поселеннями сільського типу на теренах Східної Слобожанщини.

Станція Суджа Льгов-Київський — Суджа Московська залізниця м. Суджа
51°12′23″ пн. ш. 35°18′34″ сх. д.
Рік відкриття	1910 (115 років)
Тип	проміжна, вантажна
Відстань до Харкова, км	273
Відстань до Льгова-Київського, км	60
Код станції	206507 ?
Код «Експрес-3»	2000293 ?
Суджа на Вікісховищі

п о р Дільниця Льгов — Готня

Легенда  Навля  Ворожба 0 Льгов-Київський р. Бик  Курськ 5 5 км 6,9 Сугров 10,5 11 км 13,2 13 км 18,4 Деревеньки 25,2 25 км 30,3 Анастасьєвка 36,5 Гродненський 42,2 Локинська 45,1 46 км 51,9 Курчанинове 53,5 54 км р. Суджа 59,7 Суджа 65,6 66 км 68,7 69 км 72,7 73 км 74,0 Конопельки 77,1 Сосновий Бір р. Псел 81,4 82 км 83,5 Псел 85,6 86 км 89,0 89 км р. Ілек 93,6 93 км 95,4 Рулитин 98,4 99 км 104,1 104 км 102,0 102 км 106,5 Юсупове 108,7 109 км 115,7 Підкосилів  Баси 122,8 Готня  Бєлгород  Золочів

Ця стаття про залізничну станцію. Про місто див. Суджа.

Історія

Станція Суджа Північно-Донецької залізниці відкрита 1910 році^[1], а восени 1911 року тут розпочалося регулярне вантажне і пасажирське сполучення^[2]. Однак слід мати на увазі, що залізничним місто Суджа стала набагато раніше — у листопаді 1893 року стало кінцевим пунктом на вузькоколійній залізниці від станції Коренєве Московсько-Києво-Воронізької залізниці (завдовжки 38 верст)^[3]. Станцію побудовано на лівому березі річки Суджа^[4]. У 1925 році вузькоколійну залізницю Суджа — Коренєве було закрито^[5] за непотрібністю, і почали демонтувати: спочатку розбирали станційні та інші споруди, і все що можна — перевозили залізничною лінією Ніжин — Чернігів, яку побудували у 1920-х роках XX століття^[6].

Докладніше: Вузькоколійна залізниця Суджа — Коренєве

У 1905—1909 роках розглядалися альтернативні варіанти трасування Донецько-Петербурзької залізниці^[7], проєкт якої з 1906 року мав назву «Північно-Донецька залізниця». Розглядалися три варіанти трасування дільниці від Харкова до Льгова цієї проєктованої залізниці, два з яких передбачали наявність станції у Суджі, один — у Любимівці. В результаті, створене у 1907 році акціонерне товариство Північно-Донецької залізниці, за підтримки цукрозаводчика Ф. Юсупова, яке добилося трасування цієї дільниці залізниці через Суджу^[8]. У 1910 році станція вже була відкрита^[1], її спорудили на правому березі річки Суджа, за 3 версти від кінцевої станції вищезгаданої вузькоколійної залізниці.

У 1900 році було запропоновано будівництво залізничної лінії Обоянь — Суджа^[9]. У 1911 році цей проєкт, один з головних із розвитку рейкової мережі Курщини, який розглядався у Харківському підрайонному комітеті з перевезення вантажів. У 1911—1915 роках розглядалися проєкти ширококолійних залізниць Суджа — Обоянь, Суджа — Суми, Курськ — Суджа — Суми — Кременчук^[10]. Крім того, розглядався варіант перешивки вузькоколійної залізниці Суджа — Рильськ на широку колію, однак правління Московсько-Києво-Воронізької залізниці відхилило дану пропозицію через на важкий профіль колії та пересічну місцевість, якою пролягала вузькоколійна залізниця^[11]. У 1910 році інженерам Яловецькому і Нікітіну було дозволено розробити проєкт залізничної лінії від станції Суджа або Льгов через Могильов до станції Постави Свінцянської вузькоколійки, а звідти — до Мітави, із гілкою Постави — Калкуни або Двинськ (Даугавпілс). У випадку із трасуванням залізниці від станції Суджа, передбачалася перешивка вузькоколійки на широку колію^[12]. У 1911 році комісія з нових залізниць при міністерстві фінансів висловилася проти будівництва цієї залізниці, однак дослідження продовжувалися. У 1914 році було вирішено будувати магістраль до Двинська^[13]. Перша світова війна та громадянська війна в Росії завадили реалізації планів перетворення станції Суджа на вузлову.

Станом на листопад 1911 року на станції Суджа здійснювали зупинку дві пари поїздів пасажирського сполучення (поштові й пасажирські) Льгов — Родакове з вагонами безпересадкового сполучення до Слов'янська та Брянська^[2]. У 1913 році у складі цих поїздів курсували вагони безпересадкового сполучення до Луганська^[14], а у 1916 році призначався поїзд до станції Лиха Південно-Східних залізниць^[15]. У 1922—1924 роках через Суджу курсувала одна і єдина пара пасажирсько-вантажних поїздів сполученням Харків — Льгов^[16][17]. Що стосується станції Микитівка, туди поїзди і вагони безпересадкового сполучення від станції Суджа пішли вже у перші роки радянської влади: у 1926 роц — до Ростова^[18], у 1928 році — до Маріуполя^[19]. У 1924 році від станції Суджа вперше відкрито безпересадкове пасажирське сполучення з Москвою^[17], у 1929 році — з Ленінградом (Санкт-Петербургом)^[20]. З 1950-х років станція Суджа — одна із ключових пунктів вантажо-пасажирського напряму Донбас — Ленінград, що обходив перевантажений Московський залізничний вузол.

Розпад СРСР негативно відобразився на пасажирському залізничному сполученні у прикордонних районах РФ. Останній пасажирський поїзд, який прослідував станцію Суджа, було скасовано у 1996 році^[21], а останній приміський поїзд — у 2012 році^[22]. Останнім часом від станції Суджа відправлялися лише збірні вантажні поїзди до станцій Псел (далі — до станції Готня колія частково розібрана)^[23] та Льгов-Київський.

У вересні 2024 року «Укрзалізниця» мала наміри про майбутнє відкриття станції^{[джерело?]}.