S (латиниця)

S («ес») — 19-а літера латинського алфавіту, присутня в усіх графічних системах на його основі. Її слід відрізняти від кириличної Ѕ з аналогічним накресленням, але іншим фонетичним значенням.

S
Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą	Ȧ	Ả	Ɐ	Ɑ
Ɓ	Ƀ	Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č	Č̣	Ɗ	Ď	Ð,ð	Ɖ,ɖ	Đ,đ
È	É	Ê	Ë	Ē	Ė	Ę
Ě	Ə	Ɠ	Ĝ	Ğ	Ġ	Ģ
Ƣ	Ɡ	Ĥ	Ħ	Ì	Í	Î
Ï	Ī	Į	İ	I	IJ	Ĵ
J̌	J̣̌	Ķ	Ḱ	Ǩ	Ƙ	Ⱪ
Ļ	Ł	Ĺ	Ľ	Ŀ	LJ	Ñ
Ń	Ņ	Ň	N̈	Ɲ	Ƞ	Ŋ
NJ	Ò	Ó	Ô	Õ	Ö	Ō
Ǫ	Ø	Ő	Œ	Ơ	Ƥ	Ɋ
ʠ	Ŕ	Ř	Ɍ	Ɽ	ß	ſ
Ś	Ŝ	Ṡ	Ş	Š	Ṣ̌	Þ
Ţ	Ť	Ŧ	Ⱦ	Ƭ	Ʈ	T̈
Ù	Ú	Û	Ü	Ū	Ŭ	Ů
Ű	Ų	Ư	Ŵ	Ⱳ	Ẋ	Ý
Ŷ	Ÿ	Ɏ	Ƴ	Ẑ	Ẕ	Ȥ
Ⱬ	Ź	Ż	Ƶ	Ž	Ẓ̌

Історія

До початку XIX століття існувала альтернативна форма цієї букви — ſ, що називалася «довга s» або «серединна s» й уживалася на початку й у середині слова. Іноді «довга s» виглядала як маленький знак інтеграла (що від неї й походить). Сучасна форма s («округла s» або «кінцева s») уживалася тільки наприкінці слів. Від цього розходження відмовилися, оскільки ſ була схожа на f. Лігатура ſs (або ſz) стала літерою ß у німецькій мові.

Вимова

Буква вимовляється звичайно як с, рідше як з (наприклад, у німецькій і італійських мовах); у деяких мовах може вимовлятися як ш (наприклад в угорській і німецькій мовах(перед 'p' i 't'), не вимовлятися, і т. д.

Способи кодування

В системі Unicode велика S має код U+0053 , а мала s — U+0073.

Код ASCII для великої S — 83, для малої s — 115; або у двійковій системі 01010011 та 01110011 відповідно.

Код EBCDIC для великої S — 226, для малої s — 162.

NCR код HTML та XML — «S» та «s» для великої та малої літер відповідно.

Цікаві факти

На Всеукраїнській Конфренції в справі упорядкування українського правопису 1927 року висовувалася пропозиція передавати літерою s дзвінкий заясенний африкат [d͡ʒ], для позначення якого завжди використовувалося сполучення дж^[1].

Інші позначення літери S

Фонетичний алфавіт НАТО		код Морзе
Sierra		···
Морський прапорний сигнал	Семафорна абетка	Американська жестова мова (ASL)	Шрифт Брайля

Див. також

• Сигма
• Ѕ (кирилиця)
• С