Європейська наукова премія Кербера

Європе́йська науко́ва пре́мія Ке́рбера (нім. Körber-Preis für die Europäische Wissenschaft) — наукова нагорода від Фундації Кербера^[de]. Концепцію нагороди розробили Курт Кербер^[en], Раймар Люст і Гайнц Штааб^[en]. Вручається з 1985 щороку за наукові проєкти, проведені у Європі. На момент першої церемонії нагородження грошова складова у 3,5 рази перевищувала розмір Нобелівської премії, але вона ділилась між значною кількістю науковців^[1]. З 2005 року на нагороду кваліфікуються лише окремі особи^[2]. В останні роки сума премії становить 1 мільйон євро (до 2008 року, було 750 000 євро). 8 науковців, нагороджених премією, стали нобелівськими лауреатами. Вважається однією з найпрестижніших європейських нагород.

Європейська наукова премія Кербера нім. Körber-Preis für die Europäische Wissenschaft
Країна	Німеччина
Тип	наукова нагородаd
На честь:	Курт Керберd
Нагородження
Нагороджені:
Категорія:Лауреати премії Кербера  (13)
Черговість

Лауреати

1985—2004

• 1985: Вальтер Брендель^[de], Міхаель Деліус, Георг Ендерс, Йозеф Голль, Густав Паумгартнер^[de], Тільман Зауербрух^[de] (застосування ударних хвиль в медицині)
• 1985: Теодор Балевскі, Румен Бачваров, Еміль Момчилов, Драган Ненов, Рангель Цветков (технологія лиття під тиском)
• 1986: Жан-Клод Глюкман, Свен Хаар, Джордж Яноссі, Давид Клацманн, Люк Монтаньє, Пауль Рац^[de] (Дослідження ретровірусів СНІД)
• 1987: Карл-Гайнц Геррманн, Фрідріх Ленц, Ганнес Ліхте^[de], Готфрід Мелленштедт^[en] (подальший розвиток електронної голографії)
• 1987: Ріітта Харі^[en], Матті Крузіус^[de], Оллі Лоунасмаа^[en], Марті Саломаа (створення наднизьких температур)
• 1988: Альфонс Букенс, Васілій Драгалов, Вальтер Камінскі^[en], Гансйорг Зінн ^[de] (розширення гамбурзької піролітичної техніки для знищення токсичних відходів)
• 1989: Крістіан Брунольд, Юрій Глеба, Лутц Новер, Девід Філліпсон, Ельмар Вілер^[de], Майнгарт Зенк^[de] (активні речовини з культур клітин рослин)
• 1990: Леннарт Бенгссон^[en], Берт Булін, Клаус Гассельманн (прогнозування короткострокових змін клімату)
• 1991:Ларс Еренберг, Дітріх Геншлер^[de], Вернер Лутц, Ганс-Гюнтер Нойманн (розпізнавання та профілактика раку, викликаного хімічними речовинами навколишнього середовища)
• 1992: Філіпп Бера, Вольфганг Кінцельбах, Людвіг Люкнер^[de], Рене Шварценбах^[en], Лаура Зіґґ^[de] (вивчення поширення та трансформації забруднюючих речовин у ґрунтових водах)
• 1993: Фелікс Черноусько^[ru], Франсуа Кларак, Гольк Крузе^[de], Фрідріх Пфайффер^[en] (біоніка ходьби: Технічне застосування біологічних знань)
• 1994: Денес Дудіц, Дірк Інзе^[en], Енн Марі Ламберт, Горст Лерц (сучасна селекція рослин: від клітини до рослини)
• 1995: Рудольф Аманн^[en], Ерік Бетгерр, Ульф Гебель, Бо Баркер Йоргенсен, Нільс Петер Ревсбех, Карл Гайнц Шлейфер^[de], Жірі Ваннер (генне зондування в дослідженнях навколишнього середовища та медицині)
• 1996: П'єр Шарль-Домінік, Антуан Кліф, Герхард Готтсбергер^[de], Берт Голлдоблер^[en], Карл Лінзмайр^[en], Ульріх Лютге^[de] (середовище проживання верхівок дерев у тропіках)
• 1996: Майкл Ешбі, Ів Бреше, Мішель Раппа (комп'ютерне проєктування матеріалів)
• 1997: Павел Кисельов^[en], Клаус Раєвський, Гаральд фон Бемер^[en] (моделі мутантних мишей у клінічних дослідженнях)
• 1998: Вернер Гейл, Мішель Ледук^[de], Ернст-Вільгельм Оттен^[de], Манфред Телен (магнітно-резонансна томографія з гелієм-3)
• 1998: Генрі Балтес^[de], Вольфганг Гепль, Массімо Рудан (електронні мікроноси для підвищення безпеки на робочому місці)
• 1999: Бернд Креплін^[en], Пер Ліндштранд^[en], Джон Едріан Пайл, Майкл Андре Ремет (висотні платформи для телекомунікацій)
• 2000: Родні Дуглас, Амірам Грінвальд, Рандольф Менцель^[en], Вольф Зінгер^[en], Крістоф фон дер Мальсбург^[en] (сприйняття форми в технології з розумінням природи)
• 2001: Вольф-Бернд Фроммер^[de], Райнер Гедріх^[de], Енріко Мартінойя, Дейл Сандерс^[en], Норберт Зауер (оптимізовані культури за допомогою генної інженерії)
• 2002: Марк Фергюсон, Джеффрі Габбелл, Кей Кілті, Бйорн Старк, Майкл Вокер (загоєння ран без рубців за допомогою тканинної інженерії)
• 2003: Бернард Ферінга, Мартін Мьоллер^[de], Джастін Моллой, Нік ван Гюльст (молекулярні ходунки, керовані світлом)
• 2004: Маркус Аебі ^[de], Тьєррі Геннет, Яак Якен, Людвіг Леле, Герт Матийс, Курт фон Фігура^[de] (терапія нової групи спадкових захворювань)

З 2005 року

• 2005: ФіліпРасселл^[en] (фотоніка і нові оптичні матеріали)
• 2006: Франц-Ульріх Гартль (шаперони згортання білка в біотехнології та медицині)
• 2007: Петер Зеебергер^[en] (автоматизований синтез вуглеводних вакцин проти тропічних хвороб)
• 2008: Марія Бласко^[en] (ліки проти раку та старіння)
• 2009: Андрій Гейм (графен, найтонший матеріал у Всесвіті)
• 2010: Іржі Фрімль^[cs] (ауксини — розуміння росту рослин)
• 2011: Штефан Гелль (STED-мікроскопія^[en])
• 2012: Маттіас Манн^[3] (новаторська робота з протеому)
• 2013: Іммануель Блох (дослідження на стику квантової оптики та фізики твердого тіла, зокрема оптичних ґраток)
• 2014: Мей-Бритт Мозер, Едвард Мозер (дослідження мозку)
• 2015: Нікола Спалдін^[en] (матеріалознавство)
• 2016: Ганс Клеверс (дослідження дорослих стовбурових клітин)
• 2017: Карстен Данцман^[de] (високоточна лазерна техніка)
• 2018: Сванте Паабо (він «революціонізував наше розуміння еволюційної історії сучасної людини»)
• 2019: Бернгард Шелькопф^[en] (розробка математичних методів для значного вдосконалення штучного інтелекту)
• 2020: Ботонд Роска^[en] (дослідження зору та сітківки)
• 2021: Клер Ґрей^[4] (робота з оптимізації акумуляторів за допомогою ЯМР-спектроскопії)
• 2022: Ентоні Гайман^[en][5] (дослідження клітинних крапель)
• 2023: Корделія Шмід^[en][6] (новаторська робота в галузі автоматизованої обробки зображень і розробка нових методів, які дозволяють комп'ютерам розуміти зображення)
• 2024: Ерін Шуман^[en][6] (дослідження синтезу білка в клітинах мозку)