Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ванчиковецька сільська територіальна громада
об'єднана громада в Україні З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ванчиковецька сільська громада — територіальна громада України, у Чернівецькому районі Чернівецької області. Адміністративний центр — село Ванчиківці.
Площа громади — 171,8 км², населення — 14 441 мешканець (2020)[1].
- В 2019 р. у наслідок децентралізації в Україні та адміністративно-територіальної реформи в Україні 2015-2020 рр. було утворено нова територіальна громада - Ванчиковецька сільська громада.
Remove ads
Історія
Історична приналежність території громади
Історична приналежність
Трипільська культура 5500 до Р. Х. — 2650 до Р. Х.
Культура Ноа XVI—XII ст. до Р. Х.
Даки і Гети V століття до Р. Х. — 106 від Р. Х.
вільні Даки : Карпи і Костобоки — Культура карпатських курганів 106 від Р. Х. — поч. 5 ст. від Р. Х.
Cultura Dridu VIII—XII ст. і Лука-райковецька культура VII—X ст.
Велике переселення народів
Готи і готська держава Оюм — Черняхівська культура 275–375
Гуни 375–454
Гепіди і Лангобарди 354–526
Слов'яни 525–454
Авари і Булгари 526–896
Печеніги 890
Угорці 896
Русь (етнонім) і Вікінги 968
Половці 1067
Теребовлянське князівство 1092–1140
Галицьке князівство II пол. XII–1199
Галицько-Волинське князівство 1199–1241
(
Țara Ounutului / Онутська земля – Василів (місто)) 1150–1241
Золота Орда 1241–1340
Угорське королівство (1301–1526) 1340–1346
(
Марамурешское Воєводство ) 1340–1346
Молдавське князівство 1346–1713
( Шипинська земля) 1359–1444
1435 - Перша пісьмова згадка села Ванчікеуць/ Ванчиківці
1437 - Перша пісьмова згадка села Черлина Маре/ Черленівка
1443 - Перша пісьмова згадка села Думени
1473 - Перша пісьмова згадка села Тарасауць/ Тарасівці
1570 - Перша пісьмова згадка села Фросина/ Форосна
1581 - Перша пісьмова згадка села Костичани
XVI ст. - Перша пісьмова згадка села Щербинці
1601 - Перша пісьмова згадка села Синжер/ Жилівка
Османська імперія (Хотинська райя) 1713–1812
окуповане російськими військами 1739
окуповане російськими військами 1769–1774
влада Молдавське князівство 1772–1773
окуповане військами Австрії 1774–1776
окуповане військами Австрії 1788–1793
окуповане російськими військами 1806–1812
Російська імперія 1812–1917
1859 - Перша пісьмова згадка села Пол-Ванчікауць/ Новоіванківці
Молдовська Демократична Республіка 1917–1918
окуповане військами Австрії 1918
Румунське королівство 1918–1940
СРСР (Українська РСР) 1940–1941
Румунське королівство 1941–1944
СРСР (Українська РСР) 1944–1991
Україна 1991–до наших днів
2019 - Утворення територіальної громади - Ванчиковецька сільська громада
Remove ads
Географія
Загальне положення
Громада розташоване на Надпрутнянській рівнині, вздовж лівого берега Прута. Через громаду проходить автошлях Н10 Чернівці-Кишинів. Через громаду пролягає залізнична лінія Чернівці — Ларга. Центр громади розташован за 40 км від обласного центру та 15 км від пункт пропуску через державний кордон України на кордоні з Молдовою — Мамали́га. Громада розташоване на лівому березі річки Прут.
Географічне розташування громади
Відстань від центру громади до великих міст (автошляхами)
Remove ads
Адміністративний устрій
Узагальнити
Перспектива
Колишні сільські ради
Сільські ради які утворили об'єднану територіальну громаду:
Населені пункти
У складі громади 10 сіл[2]:
Старостати та села громади
Символіка Ванчиковецької сільської громади
Узагальнити
Перспектива
Прапор Ванчиковецької сільської громади
Прапор Ванчиковецької громади
На полотні зображено три горизонтальні рівновеликі смуги. Верхня смуга — блакитного кольору, що символізує мирне небо, вірність, чесність. Середня смуга — жовтого кольору, що символізує добробут та достаток мешканців громади. Нижня смуга, червоного кольору — великодушність, мужність, відвагу, сміливість.
В центрі прапора розміщено герб Ванчиковецької громади.
Прапор прийнят на сесії сільської ради 22.03.2024.
Церемоніальний штандарт голови
Для особливих випадків прийнят особистий штандарт голови громади.
Церемоніальний штандарт голови громади – прапор у кольорах прапора громади доповнений декоративними елементами, полотно прямокутної форми з співвідношенням ширини до довжини a : b = 3 : 4 В центрі прапора великий герб громади. По кутам геральдичні елементи з герба: верхній кут у древка та нижній у вільного краю сонце, нижній кут у древка та верхній у вільного краю пів-місяць направлений рогами до центру. По краям прапора золотий візерунок на червоному. На візерунку 7 сердець по кількості сільських рад які утворили громаду. Серця різного кольору у порядок веселки починаючи із червоним з верхнього кута у вільного краю прапора по годинникової стрілки закінчуючи із фіолетовим у верхньому куті у древка. В центрі зверху чорно-біла зірка із сімома променями - Ванчиковецка територіальна громада. Зворотній бік штандарта голови громади білого кольору. У центрі логотип громади. По кутам геральдичні елементи з герба: верхній кут у древка та нижній у вільного краю пів-місяць направлений рогами до центру, нижній кут у древка та верхній у вільного краю сонце. По краям прапора золотий візерунок на червоному. На візерунку 7 сердець по кількості сільських рад які утворили громаду. Серця різного кольору у порядок веселки починаючи із червоним з верхнього кута у вільного краю прапора по годинникової стрілки закінчуючи із фіолетовим у верхньому куті у древка. В центрі зверху чорно-біла зірка із сімома променями.
Полотно кріпіться до древко з допомогою окремих стрічок. Щоб прапор не сповзав вниз, верхня стрічка прикріплена до древко з допомогою шурупа або цвяха з бронзовою пів-кулястою голівкою. На верхньому кінці – верхівка (наконечник) виконана з бронзи у вигляді списа. Древко з натуральної дерева покритою лаком або фарбою (яка не змінює колір дерева). Довжина древко не менш як 2,5 ширини прапора.
Церемоніальний штандарт голови Ванчиковецької громади
Церемоніальний штандарт голови Ванчиковецької громади (зворотний бік)
Герб Ванчиковецької сільської громади
Герб Ванчиковецької громади
В основі великого герба - щит розділений двома кольорами: синім та червоним, характерними для гербів Буковинського краю ще з 15 сторіччя
Голова Тура - символ сили та достатку
Розміщені один напроти одного срібний місяць та золоте сонце, вказують на рух вперед на розвиток та прагнення до світла, неперервності життєвого циклу.
Та сім золотих зірок зверху між рогами тура, як символ семи сіл громади яки на час утворювання громади мали органи місцевого самоврядування - сільську раду:
- Ванчиківці (Ванчиківці та Ванчинець/ Фегедеу)
- Жилівка (Синжер)
- Костичани (Костичани, Думени та Новоіванківці/ Пол-Ванчікауць)
- Тарасівці
- Форосна
- Черленівка
- Щербинці
В низу щита напис золотого кольору 2019 - рік утворювання Ванчиковецької сільської громади.
Навколо щита знизу до середини вінок із пшениці, кукурудзи, соняшника, винограду, яблука та груші. Ліва та права частин з'єднуються у центрі гронами калини. Все це символізує сільськогосподарську діяльність більшості мешканців громади.
Внизу між щитом та вінком відкрита книга - джерело знань.
Над щитом стрічка білого (срібного) кольору як символ миру та чистоти із назвою червоного кольору об'єднаної територіальної громади - Ванчиковецка територіальна громада.
Над всієї геральдичної композиції сімозубцова мурова корона срібного (білого) кольору, кількість башт корони відповідає кількості колишніх сільських рад.
Накладено на мурову корону український тризуб золотого (жовтого) кольору - суверенітет України.
Над короною золотий (жовтий) православний хрест - як символ що більшість мешканців громади православні християни.
Кольорова гамма герба Ванчиковецкої територіальної громади
Герб прийнят на сесії сільської ради 22.03.2024.
Логотип - В центрі чорно-біла зірка із сімома променями як символ об'єднаної територіальної громади. По колу з 7 сердець по кількості сільських рад (Ванчиківці, Жилівка, Костичани, Тарасівці, Форосна, Черленівка, Щербинці) які утворили громаду. Серця різного кольору у порядок веселки починаючи із червоним по годинникової стрілки закінчуючи із фіолетовим. Логотип може використовуватися замість герба у різні неформальні ситуації. Логотип може використовуватися із назвами сіл по колу.
Логотип Ванчиковецької громади
Логотип Ванчиковецької громади
Remove ads
Особистості
- Апопій Віктор Володимирович - Доктор економічних наук.
- Барбуца Сергій (Сержіу) — (13.08.1990 —) Народився в Костичани. Історик, журналіст, автор наукових робіт з історії села, церкви, особистостей села, активіст за збереження культури та історії села, адміністратор платформи «Valea Prutului»
- Білік Павло Пентелейович (29.07.1980 — †16.10.2018) — Народився в Костичани. Солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Ватаману Іон (01.5.1937 — †09.08.1993) — Румунський письменник (поет, прозаїк, перекладач), вчений у галузі хімії, доктор філософії з хімічних наук, політик. Був членом Спілки письменників СРСР. Був депутатом Парламенту Республіки Молдова.
- Гарабажиу Марія Іванівна — (16.02.1924 — †2005) Народилася в Костичани. Герой Соціалістичної Праці. Працювала у рільничій бригаді, очолювала ланку. За високі врожаї насіння кок-сагизу у 1951 р. присвоєно звання Героя з врученням медалі Золота Зірка та ордена Леніна. Її ім'я репрезентовано у науково-популярному видані «Вони прославили Буковину»
- Григораш Василь Миколайович — (13.10.1937 —) Народився в Костичани. Український журналіст, редактор. Член Національної спілки журналістів України. У 1963 р. закінчив факультет романо-германської філології Чернівецького держуніверситету, пізніше — факультет журналістики Київської Вищої партійної школи. Працював кореспондентом районної газети «Ленінським шляхом» (м. Новоселиця), заступником редактора районної газети «Будівник комунізму» (смт Глибока), завідувачем відділу обласної газети «Зоріле Буковіней», головним редактором Головної редакції телерадіопередач молдавською мовою Чернівецької державної телерадіокомпанії. Його ім'я включено до інформаційно-енциклопедичного видання «Інформаційний простір Буковини».
- Гургіш Тетяна Миколаївна — (06.10.1963 —) Народилася в Костичани. Українська вчитель французької мови, активний громадський діяч, викладач іноземної мови в Костичанівський ліцей ім. Іона Ватаману. Указом Президента України від 18 серпня 2009 №619 нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Указ підписан президентом України Виктор Ющенко, номер ордена №2101
- Каптар Тоадер (14.04.1923 — †25.09.1995) — Народився в Костичани. Музикант, заслужений працівник культури України.
- Каптар (Бідашку) Юлія (03.08.1950 —) — Народилася в Костичани. Виконавиця народної музики, рапсодистка, відома виконанням балад та дойн з румунського фольклору. Працювала в оркестрі народної музики «Ізвораш» (розформованому у 2018 році), а також була художнім керівником Культурного центру Костичани.
- Колак Антон (15.01.1913 — †?) — Народився в Костичани. Був учителем, директором школи та румунським ветераном війни, родом із села Костичани. Він працював учителем у кількох навчальних закладах Хотинського повіту (Макарівка, Зарожани, Белкеуці-де-Сус, Білауць та Костичани). Він очолював підцентр довійськової підготовки в Костичани та був секретарем культурного центру "Імператор Траян" у цій місцевості. Через свою прорумунську діяльність був змушений шукати притулку в Румунії. Він працював у початковій школі в Лапунікул-Маре, повіт Караш. У 1950-х роках його було призначено директором школи в Бажура, комуна Дарабань, повіт Ботошань, де він зробив свій внесок у навчання кількох поколінь учнів з Північної Молдови. За військові заслуги перед Румунською державою під час Другої світової війни він був нагороджений медаллю «Пам'ятний хрест Другої світової війни 1941–1945 років» Указом № 64/1994, виданим Президентом Румунії
- Колак Тодор (Тудор) Васильвич (1948 — †2021) — Народився в Костичани. Румунський етнолог і фольклорист, доктор філософії з етнології, колишній науковий співробітник і координатор сектору фольклору Інституту філології Академії наук Республіки Молдова, член Спілки письменників Молдови.
- Мельников Марин Ігорович (1999 — †07.03.2022) — Солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув в ході російського вторгнення в Україну.
- Мойсей Антоній Аркадійович (04.04.1981 — ) Доктор історичних наук.
- Мойсей Микола Іванович (1923 —) Стрілець 4 ср 800 сп 143 сд, румун (молдованин), в Червоній армії з 15.06.1944 р., призваний Новоселицьким РВК. На фронті з 15.12.1944 р., поранений 26.03.1945 р. Нагороджений медаллю «За відвагу», наказ № 60-Н від 17.01.1945 р. Дружина — Мойсей Євгенія Павлівна, с. Тарасівці Новоселицького району. 26.03.1945 р. у бою за безіменну висоту, що південніше м. Цедан, червоноармієць Мойсей під жорстоким вогнем противника висунувся вперед і влучним автоматним вогнем знищив обслугу двох кулеметів, які заважали просуванню вперед нашої піхоти. При виконанні цього завдання червоноармієць Мойсей був важко поранений. Гідний урядової нагороди — ордена Слави 3-го ступеня. Наказ № 003-Н від 12.04.1945 р. ЦАМО, ф. 1369, оп. 2, спр. 60, арк. 19.
- Нантой Оазу (3.02.1948 —) — Молдовський політик і політолог.
- Нікорич Андрій Васильович (23.12.1947 — †18.09.2016) — Народився в Костичани. Доктор філософії з фізико-математичних наук. З 1987 року спеціаліст Лабораторії фізики низьких температур Інституту прикладної фізики Академії наук Молдови на посаді старшого наукового співробітника; з 1995 року став провідним науковим співробітником. Висококваліфікований спеціаліст у галузі фізики та технології напівпровідникових матеріалів.
- Нікорич Андрій Володимирович (30.09.1948 —) — Народився в Костичани. Кандидат історичних наук, професор Національного технічного університету «Харківський політехнічний Інститут», автор понад 50 наукових та навчально-методичних праць, автор роботи "Історія сільскої громади Костичани, з діда-прадіда до сьогодення"
- Пантазі Григорій (Ґріґорє) (24.01 / 6.02.1872 — †09.06.1939) — Народився в Костичани. Був видатним діячем культури, визнаним за його значний внесок у різні галузі мистецтва, включаючи театральну режисуру, музику, акторську майстерність, хореографію, живопис і скульптуру.
- Паскар Февронія Федорівна — (01.09.1925 — †01.06.2003) Народилася в Костичани. Звеньова колгоспу імені Ватутина Новоселицького району Чернівецької області Української РСР. Герой Соціалістичного Труда (06.06.1952)
- Пислару Евгеній — (30.12.1950 — †07.08.2018) Народився в Костичани. Молдовський політик. Був депутатом Парламенту Республіки Молдова.
- Раца Петро Григорович — (1939 — ) Народився в Костичани. Спортсмен. Майстер спорту з волейболу. Працював викладачем у Чернівецькому національному універсітеті ім. Ю.Федьковича.
- Сабадаш Степан Олексійович — Український композитор, диригент, музикант, хормейстер.
- Савка Деомид Іванович (1933 — †2018) — Народився в Костичани. Педагог, діяч культури, музикант, диригент хору, інструменталіст, фольклорист і поет, також відомий як автор гімну села Костичани.
- Сака Серафим — Румунський поет.
- Смокіна-Ротару Зінаїда — (28.03.1941 — †05.11.2025) Народилася в Костичани. Поет, автор багатьох збірок поезій для дітей.
- Станчу Константин (? — †16.03.1990) — Народився в Костичани. Журналіст, публіцист і перекладач з Чернівецької області, відомий своєю багаторічною діяльністю в місцевій пресі. Після закінчення Чернівецького університету працював учителем у школі в Апша-де-Жос Тячівського району (Закарпаття), потім, у 1968 році, два десятиліття пропрацював у редакції газети «Пє каля лєніністе» з Новоселицкого району, де був колишнім кореспондентом, коректором, перекладачем і головним редактором допоміжного видання «Молдавська мова». Опубліковано статтю про культуру, освіту та сільське життя. Трагічно загинув 16 березня 1990 року, потрапивши під машину поблизу Ванчіківці.
- Шеремет Володимир (1955 —) — Народився в Костичани. Дирижор і педагог румунського походження, відомий своєю роботою, присвяченою збереженню та популяризації румунського фольклору. Був художнім керівником оркестру народної музики «Ізвораш» (розформованого у 2018 році) та директором музичної школи Костичани. Йому присвоєно звання Заслуженого працівника культури України.
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads