Леопольд III. Залишився в Брюсселі й не очолив уряд у вигнанні, втративши довіру нації та уряду, хоч слідча комісія визнала Леопольда невинним у співпраці з нацистами. 16 липня 1951 року зрікся престолу на користь сина Бодуена I.
Юбер П'єрло, прем'єр-міністр країни у 1939—1945 роках. Вступив у конфлікт з королем.
П'єр Рікманс— генерал-губернатор африканської колонії Бельгії— Бельгійське Конго. Конголезькі війська підтримували британців у Східній Африці і Конго.
Огюст Гілерт, командувач бельгійським експедиційними силами в ході Східно-Африканської кампанії.
Remove ads
Бразилія (1942—1945)
Жетулью Варгас— президент Бразилії з 1930 по 1945 роки. Бразильська сторона запропонувала задіяти власну армію у воєнних діях. Участь у війні фатальним чином позначилась на політиці Варгаса. Суттєво зросли антидиктаторські настрої.
Маскареньяс ді Мораєс, очолив Бразильський експедиційний корпус. Бразильська дивізія воювала у складі четвертого корпусу п'ятої армії США на італійському фронті з вересня 1944 до капітуляції німецьких військ в Італії у квітні 1945 року.
Сер Томас Блемі (фельдмаршал)— головний командувач австралійських збройних сил і командувач союзними сухопутними військами в південно-західній частині Тихого океану.
Арчибальд Персівал Вейвелл, 1-й Граф Вейвелл— командувач британською армією на Близькому Сході та в Північній Африці під час Другої світової війни; передостанній віце-король Індії з 1943 по 1947.[8]
Бернард Фрейберг, 1-й барон Фрейберг— командувач 2-го Експедиційного корпусу (2nd New Zealand Expeditionary Force) і 2-ї дивізії (New Zealand 2nd Division). Очолив війська союзників під час битви за Крит. Після війни він служив генерал-губернатором Нової Зеландії.
Ньюфауленд
Сер Хамфрі Волвен— губернатор та голова Комісії Уряду. Всіляко підтримував фронт.
Палестина
Гарольд Макмайкл— британський колоніальний адміністратор, призначений Верховним комісаром Мандату у 1937—1944рр.
Чарльз Портал— маршал королівських військово-повітряних сил Великої Британії (1944), начальник штабу ВПС Великої Британії, командувач ВПС Сполученого Королівства.
Джон Стендіш Ґорт— командував британськими експедиційними силами у Франції. З липня 1940 року— генерал-інспектор військового навчання і інспектор збройних сил в метрополії. 72-й губернатор Гібралтару і 32-й губернатор Мальти. 1943 року отримав чин фельдмаршала. З жовтня 1944 по листопад 1945 року був Верховним комісаром у Палестині, одночасно— Головнокомандувачем британськими військами в Палестині і генерал-ад'ютантом Його Величності.
Владислав Андерс— командувач Польської армії в СРСР, 1942—1943— Польської армії на Сході і 1943—1946— 2-го Польського корпусу, зокрема в битві за Монте-Кассіно.
Жуков Георгій Костянтинович— заступник Верховного Головнокомандувача Збройними Силами СРСР— перший заступник Народного комісара оборони СРСР, начальник Генерального штабу Червоної армії— заступник Народного комісара оборони СРСР.
Дуайт Ейзенхауер— головнокомандувач сил Антигітлерівської коаліції в Європі, генерал армії США (1944). 34-й Президент Сполучених Штатів Америки з 20 січня 1953.
Омар Бредлі— один з основних командирів Армії США у Північній Африці і Європі. За його командування 1-ша армія одержала перемогу в операції «Оверлорд». Генерал армії.
Альбер Лебрен— президент Франції у період Третьої республіки (1932—1940). На зміну йому, після капітуляції Франції, прийшов Режим Віші.[12]
Едуар Даладьє— 117-й Прем'єр-міністр Франції у 1938—1940. Виступав з ініціативою відправки в допомогу фінській армії французького допоміжного корпусу, але відмовився від ідеї. Після капітуляції арештований урядом Віші.
Поль Рейно— прем'єр-міністр у 1940р. Не підписав сепаратний мир з німцями, подавши у відставку.
Філіпп Петен, прем'єр-міністр країни. Засновник так званого режиму Віші. 15 серпня 1945р. суд визнав маршала винним у державній зраді.
Моріс Гамелен— головнокомандувач французькою армією на початку Другої світової війни.
Максим Вейган— головнокомандувач французькою армією у 1940р., виступав за перемир'я з Німеччиною. Під час режиму Віші Вейган обіймав посаду міністра національної оборони.
Вільна Франція
Шарль де Голль організував у Лондоні рух «Вільна Франція» (пізніше «Бойова Франція»), і воював проти нацистів у 1940—1944рр., був главою тимчасового уряду Франції 1944—1946рр.
Анрі Жиро— вів таємні переговори з союзниками, був співголовою Французького комітету національного визволення (разом з де Голлем).
Філіпп Леклерк— генералом союзників по Антигітлерівській коаліції, який звільнив Париж у 1944 році. Проводив операції у Габоні, рейди до території Лівії.
Петро ІІ Карагеоргієвич— король Югославії, царював з 27 березня 1934 до 29 листопада 1945 року.
Йосип Броз Тіто— командувач югославським партизанським визвольним рухом. 20 жовтня 1944 частини югославських партизан і Радянської Армії увійшли до Белграду, незабаром Югославія була проголошена республікою.
Душан Симович— начальник Генштабу югославської армії, а потім командувач військово-повітряних сил Югославії.
Австралія.svg){kind=small}
Британська Малайя.svg){kind=small}
Індія
Канада
Нова Зеландія
Ньюфауленд
Палестина
Південна Родезія
Південно-Африканський Союз
Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії
Вільна Франція.svg){kind=small}
