Безугла Мар'яна Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Безугла.

Мар'я́на Володи́мирівна Безу́гла (нар. 17 травня 1988, Київ) — українська політична діячка та військовослужбовиця, народна депутатка України 9-го скликання від 217-го виборчого округу, членкиня Комітету з питань зовнішньої політики^[2][3][4]. Відома як учасниця численних політичних скандалів, що викликали в Україні значний суспільний резонанс^[5][6][7]. Учасниця бойових дій^[⇨].

Безугла Мар'яна Володимирівна
Офіційна парламентська фотографія Мар'яни Безуглої у 2019
Народилася	17 травня 1988(1988-05-17)[1] (37 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	політична діячка, лікарка, державна службовиця
Alma mater	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця і Українська військово-медична академія
Знання мов	українська
Членство	Верховна Рада України IX скликання
Посада	народний депутат України
Партія	Слуга народу
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу	29 серпня 2019	—	17 липня 2024
Позафракційна	17 липня 2024	—
Картка на сайті Верховної Ради України

Життєпис

Дитинство

Народилася 17 травня 1988 року в м. Києві. Батько Володимир Олексійович Безуглий – підприємець, власник численних активів, найбільшим з яких є київський завод «Граніт», з 1990-х по 2022 рік співзасновник Фонду реабілітації та оздоровлення працівників, пенсіонерів та інвалідів МВС України. Мати Валентина Павлівна Терещенко – лікарка, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, у 2014—2016 роках завідувачка кафедри патологічної анатомії № 1 в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця. Сім'я багато подорожувала, з батьками Мар'яна об'їздила 50 країн.

У 2005 році з золотою медаллю закінчила Гімназію № 117 імені Лесі Українки з поглибленим вивченням іноземних мов. Окрім української, володіє англійською, німецькою й французькою мовами^[8].

Навчання

Вищу освіту здобула в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця (Медичний факультет № 1, спеціальність «Лікувальна справа») та має диплом із відзнакою. В університеті також пройшла військову кафедру^[en] й отримала офіцерське звання. У 2011 році продовжила навчання в інтернатурі Української військово-медичної академії (спеціальність «Внутрішні хвороби»), де також закінчила 3-місячні курси перекваліфікації (спеціалізація «Загальна практика – сімейна медицина») та Міжнародну програму лідерства Державного департаменту США «Охорона здоров'я та маргіналізовані популяції» (спеціалізація «Організація і управління охороною здоров'я»)^[8].

З 2011 працювала лікаркою-терапевткою, довіреною лікаркою, молодшою науковою співробітницею в Науково-практичному центрі профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, де згодом почала писати кандидатську дисертацію^[8][9].

У 2023 році вступила до магістратури у Київський національний університет імені Тараса Шевченка на заочне навчання за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» (програма «Парламентаризм та парламентська діяльність»)^[10].

Військова служба

Навесні 2015-го, як військовозобов'язана, під час 4-ї хвилі мобілізації отримала повістку до військкомату. Після місячних навчальних курсів із тактичної медицини направлена у 128-му окрему гірсько-піхотну бригаду на Закарпатті, у механізований батальйон під керівництвом Дениса Чаюка (тоді як комбригом в той час був Сергій Шаптала). А вже звідти, після численних її рапортів із проханнями направити в зону бойових дій, переведена в зону АТО в сектор А, де прослужила кілька місяців у Червоному Жовтні та в Станиці Луганській^[8]. Учасник бойових дій.

У серпні 2015 року, після того, як США передали ЗСУ польовий шпиталь EMEDS Basic, Мар'яну Безуглу було відібрано з числа військовослужбовців у команду військових медиків для навчання з американськими інструкторами на житомирському полігоні, де на неї звернули увагу співробітники медуправління Генерального штабу та прикомандирували до себе, а згодом перевели у медуправління Міноборони та доручили відповідати за міжнародну діяльність. Контактувала із західними партнерами, в тому числі з Офісом НАТО, супроводжувала різні проєкти^[8].

Кар'єра в Міноборони

Після демобілізації навесні 2016 року продовжила цивільну кар'єру у Військово-медичному департаменті Міноборони під керівництвом Андрія Верби. А пізніше того ж року менеджеркою у нещодавно створеному органі з забезпечення координації змін до оборонного відомства – Проєктному офісі реформ при Міноборони, який очолював Андрій Загороднюк. Була керівницею програми «Реформа системи медичного забезпечення Збройних сил». Ключовими завданнями її команди були: запуск централізованого навчання військовиків тактичної медицини та об'єднання медичних департаментів Міноборони й Генерального штабу в одну службу. Так у 2017 році запрацювали 205 навчальних центрів, де військовослужбовців ЗСУ навчали тактичної медицини. А у січні 2018 року за її участі ЗСУ створили Головне військово-медичне управління (нині – Командування Медичних сил ЗСУ)^{[11][8][12][13]}.

У 2019 році старша інспекторка з контролю за виконанням доручень відділу цивільних експертів Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України^[14].

Була заступницею голови Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки^[15][16], але згодом була звільнена, натомість була призначена до Комітету з питань зовнішньої політики^[2][3][17].

Політика

Кандидатка у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах у 2019 році (виборчий округ № 217, частина Оболонського району м. Києва) за результатами кількаетапного відбору «Соціальний ліфт», який провели Андрій Холодов (кум Віктора Медведчука) та Артем Культенко^[a]. На час виборів безпартійна. Перемогла з 38,4 % голосів виборців. Її найближчими суперниками з 26 кандидатів були Людмила Костенко від ПП «Європейська Солідарність», котра набрала 21,35 % голосів, лікар Іван Сорока від ВО «Батьківщина» та Герой України Олександр Порхун^{[19][14][8][20][21]}.

Заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки у Верховній Раді України IX скликання (з 29 серпня 2019 року)^[22], голова підкомітету запровадження цінностей і стандартів НАТО, міжнародного військового співробітництва та миротворчості (04.09.2019 – 01.11.2023) та голова підкомітету з питань демократичного цивільного нагляду і контролю (з 1 листопада 2023 року)^[4][23]. Заступниця Голови Постійної делегації у Парламентській асамблеї НАТО.

З 29 серпня 2019 року член фракції «Слуга народу». 10 листопада прийнята до партії «Слуга народу»^[24]. 12 грудня увійшла до складу Міжфракційного об'єднання «Гуманна країна», створеного за ініціативи UAnimals для популяризації гуманістичних цінностей та захисту тварин від жорстокості^[25][26].

У 2021 році очолювала Тимчасову слідчу комісію ВРУ з питань розслідування справи «Вагнерівців», яку деякі ЗМІ пов'язували з керівником ОПУ Андрієм Єрмаком. У підсумку ТСК з'ясувала, що відбулося перенесення активної фази операції проти ПВК «Вагнер» із 25 на 30 липня 2020 року, але їй не вдалось достеменно встановити, хто і на якому рівні в Україні ухвалив рішення про відтермінування. У наслідку опозиція звинуватила Безуглу у заангажованості^[8].

15 липня 2024 року парламент зняв Безуглу з посади голови підкомітету Ради з нацбезпеки, а 19 вересня звільнили з посади заступниці голови комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки^[27][28].

17 липня Мар'яна Безугла заявила про вихід із фракції «Слуга народу»^[29][30]. Своє рішення вона пояснила звільненням з посади голови підкомітету з питань цивільного демократичного нагляду та контролю Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, намагаючись дистанціюватись від парламентської фракції^[31].

Критика, скандали

Напередодні парламентських виборів у 2019 році ВГО Громадянська мережа «ОПОРА» зафіксувала порушення, вчинені агітаторами від партії «Слуга народу», які в обмін на подарунки (кепки й футболки) закликали людей у їх присутності підписуватися на соцмережі Безуглої та Анни Пуртової. На пресконференції Безугла відхилила звинувачення, пояснивши це тим, що згідно з українським законодавством роздані агітаційні матеріали не могли вважатися підкупом, адже комплект коштував дешевше 125 гривень^[32][8].

Мар'яна Безугла опублікувала декларацію за 2022 рік, в якій зазначила квартиру в Києві площею 75,1 м² всього за 164 тис. грн.^[33]

Під час повномасштабного вторгнення

Авторка скандального законопроєкту № 7351, який надавав командуванню право самостійно убивати військовослужбовців за невиконання наказів без будь-яких доведених обставин, у ЗМІ оцінений як спроба відновити смертну кару в Україні^{[34][35][36][37][38]}. Авторами закону також виступили депутати «Слуги народу» Георгій Мазурашу та Олександр Федієнко. За інформацією видання «Лівий Берег» (повна картка законопроєкту стала недоступна після відкликання, а авторський колектив «змінився» 24 травня без пояснення причин), співініціаторами виступили інші представники партії Слуги народу — Олександр Аліксійчук, Олександр Бакумов, Сергій Гривко, Галина Третьякова, Віталій Войцехівський^[39][37]. Законопроєктом пропонувалось прибрати рядок «не призводячи до смерті військовослужбовця» зі ст. 22 «Статут внутрішньої служби Збройних Сил України». Законопроєкт пройшов профільну раду, зазнав значної критики у соцмережах та ЗМІ та був без пояснень відкликаний^[39][40].

Мар'яну Безуглу як заступницю голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки народним депутатом України Федір Веніславський запропонував відкликати з цієї посади, оскільки, як зазначено у пояснювальній записці, Безугла надала неправдиву інформацію по узгодження нею з ГУР МОУ редакції законопроєкту № 4210. Документально вона підтвердити свої слова не змогла. При тому, що начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов заявив, що ГУР МОУ не підтримує законопроєкт № 4210^[41][42].

26 листопада 2023 року, під час планування державного бюджету на 2024 рік, Мар'яна Безугла заявила, що головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний не надав плану на наступний рік, а всі його пропозиції щодо мобілізації зводилися до залучення у війну якомога більшої кількості людей без істотних змін системи ЗСУ, та закликала військове керівництво піти у відставку. Це викликало шквал критики на адресу нардепки^[43][44].

Ми питали, під що планувати? Як ви бачите війну? Чому створення бригади, а не доукомплектування існуючих? Скільки коштуватиме бригада, нова бригада? Це ж ще нові штаби, що з бойовими підрозділами? Чи закладати кошти під ротацію і демобілізацію? Що з навчанням? Що з ротаціями? Чому в 2024 не закладена закупівля турнікетів взагалі, наприклад? Ви розумієте, що один загиблий коштує державі 15 млн грн, а турнікет типу САТ — в 10 тис. раз менше? Окрім трагедії загибелі як такої.

Також Безугла пропонувала піти на фронт жінкам та волонтерам, а ще виступила за покарання ухилянтів, які виїхали за кордон, зокрема запропонувала передати їхнє майно сім'ям загиблих військових^[45]. У січні 2024 року Безугла заявляла про плани вийти з фракції «Слуга народу», однак у квітні того ж року заявила, що залишається у фракції, щоб «не підставляти президента»^[46][47].

22 липня 2025 року Безугла голосувала за закон України 12414, що спричинив всеукраїнські акції протесту, і який був ухвалений з порушенням Регламенту Верховної Ради України та підпорядкував НАБУ та САП Генеральному прокурору.^[48]

База «Миротворця»

16 липня Мар'яну Безуглу внесли до бази «Миротворець» за дискредитацію української влади, дискредитацію ЗСУ та дії, направлені на деморалізацію війська^[49]. Після ракетного обстрілу 26 серпня 2024 року Безугла оприлюднила непідтверджену інформацію, що винищувач F-16 ПС ЗСУ був збитий дружнім вогнем, що було спростовано командуванням Повітряних сил^[50].

Відношення до ЛГБТ

13 січня 2025 року Безугла опублікувала на своїй Facebook-сторінці допис, у якому заявила, що «бути представником ЛГБТ» — це «не норма, а психофізіологічне відхилення»^[51].