Береговий Георгій Тимофійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Береговий.

Берегови́й Гео́ргій Тимофі́йович (15 квітня 1921, с. Федорівка, Карлівський район (нині — Полтавський район), Полтавська область, УРСР — 30 червня 1995, м. Москва) — український радянський льотчик-космонавт, генерал-лейтенант авіації, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за подвиг під час Другої світової війни, а другої  — за політ у космос). Депутат Верховної ради СРСР 8—10-го скликань. Кандидат психологічних наук.

Береговий Георгій Тимофійович
Дата народження	15 квітня 1921(1921-04-15)
Місце народження	УРСР, с. Федорівка, Полтавська область
Дата смерті	30 червня 1995(1995-06-30) (74 роки)
Місце смерті	Москва, Росія
Країна:	СРСР,  Росія
Alma mater:	Військово-повітряна академія (1956)
Військове звання:	сержант, лейтенант, старший лейтенант, капітан, майор, підполковник, полковник, генерал-майор авіації[d], генерал-лейтенант авіації[d] і Радянська гвардія
Місії:	Політ на космічному кораблі «Союз-3» (1968)
Нагороди:	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За взяття Будапешта» Медаль «За взяття Відня» Медаль «За освоєння цілинних земель» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

Напис на постаменті пам'ятника Г. Береговому в Парку Вічної Слави в Києві

Георгій Береговий народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка Карлівського району (нині — Полтавський район) Полтавської області України.

У довоєнні роки жив, навчався і працював у місті Єнакієве. Під час навчання в середній школі в Єнакієвому був інструктором, потім керівником міської секції авіамоделювання^[1]. 1938 року, по закінченні 8-го класу, розпочав трудову діяльність на Єнакієвському металургійному заводі. Займався в Єнакієвському аероклубі. 1938 року призваний до Червоної армії. 1941 року закінчив Луганську школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1942 року. Льотчик, командир ланки, командир ескадрильї 90-го гвардійського штурмового авіаційного полку (4-та гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-та повітряна армія, 2-й Український фронт). Під час війни здійснив 186 бойових вильотів. За героїзм, мужність і відвагу, які проявлені під час льотних боїв німецько-радянської війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Член ВКП(б) з 1943 року.

По завершенні війни, 1948 року, закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів. Протягом 1948—1964 років працював льотчиком-випробувачем, освоїв десятки типів літаків.

1956 року закінчив Військово-повітряну академію (нині — імені Ю. О. Гагаріна). 14 квітня 1961 року був удостоєний звання заслуженого льотчика-випробовувача СРСР.

1963 року зарахований до загону радянських космонавтів (1963 Група ВПС № 2 (додатковий набір). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу «Союз». 26—30 жовтня 1968 року здійснив космічний політ на космічному кораблі «Союз-3». У польоті була проведена перша в історії спроба стикування в космосі з безпілотним кораблем «Союз-2» в тіні Землі. Політ тривав 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд. За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

22 січня 1969 року в Московському кремлі, перед урочистою зустріччю космонавтів молодший лейтенант радянської армії Віктор Ільїн обстріляв автомашину, в якій їхали космонавти, вважаючи, що в цьому автомобілі пересувався генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв (помилці сприяла деяка зовнішня схожість Берегового з Брежнєвим). Георгій Береговий був легко поранений уламками лобового скла, а водій, який був поруч з Береговим смертельно поранений.

Депутат Верховної Ради СРСР 8-го — 10-го скликань (1974—1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981). Вів велику громадську роботу. 1978 року, як депутат, узяв участь і допоміг реабілітуватися в житті двічі засудженому (групове зґвалтування, грабунок) 28-річному жителю Єнакієвого Віктору Януковичу.

Впродовж 1972—1987 років — начальник Центру підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна. 1987 року у званні генерал-лейтенант пішов у відставку.

Помер 30 червня 1995 року, під час операції на серці. Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Родина

• Батько — Тимофій Миколайович Береговий (1888—1950), телеграфіст на Південно-Східній залізниці
• Мати — Марія Семенівна Берегова (Ситникова) (1896—1974), викладала у школах та вищих навчальних закладах
• Брат — Віктор Тимофійович Береговий (1913—1938), викладач Челябінського аероклубу, 1938 року був розстріляний, 1957 року реабілітований посмертно
• Брат — Михайло Тимофійович Береговий (1918—2021), учасник Німецько-радянської війни, генерал-лейтенант
• Дружина — Лідія Матвіївна Берегова (Беседовська) (1929—2006), викладач середньої школи і працівник Щолковського міського відділу народної освіти
• Син — Віктор Георгійович Береговий (1951), професор авіаційного інституту у Москві
• Донька — Людмила Георгіївна Єлисєєва (Берегова) (1956), художник-модельєр

Суперечливі та широко поширені легенди

• «Займався в Єнакієвському аероклубі, разом з Федором Януковичем, батьком В. Ф. Януковича»^[2].

  Георгій Береговой до 1938 року був інструктором, потім керівником Єнакієвської секції авіамоделювання. 1941 року закінчив Ворошиловоградську школу військових льотчиків, з червня 1942 року льотчик на фронті, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

  За офіційною версією, дід, Володимир Ярославович Янукович, перебрався на Донбасс у 1920-х роках із села Януки^[3] (у 1919—1939 роках на території Польщі; знищене в роки війни). Отже, цілком можливо, що Федір Янукович (1923—1991) відвідував Єнакієвську секцію авіамоделювання. З іншого боку, не було офіційно спростовано інформацію (інтерпретацію архівних даних), що він був переселений до Єнакієвого лише після звільнення Білорусі влітку 1944 року, як спецпоселенець, у зв'язку зі звинуваченням у співпраці з німецькими окупантами на території Радошковичівського району^[be] (Вілейська, тепер Мінська область)^[4][5].

• за інформацією журналіста Дмитра Гордона^[6] є біологічним батьком колишнього президента України «В. Ф. Януковича»^[7]. Про самого ж Берегового ходили чутки, що він є позашлюбним сином Леоніда Брежнєва^[8].

  В. Ф. Янукович народився 9 липня 1950 року. З 30 червня 1949 року Георгій Береговий — старший льотчик-випробувач в Державному льотно-випробувальному центрі імені В. П. Чкалова (Військове летовище «Чкаловський»)^[9]. Немає жодного підтвердження (більш того, видається неможливим), що льотчик-випробувач Георгій Береговий у другій половині 1949 році мав якусь можливість зустрічі з Ольгою Леоновою (Янукович)^[10][11] (наприклад, перебував у Єнакієвому), чи взагалі знав про її існування.

Нагороди

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу № 2271 (26 жовтня 1944 року)
• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу № 48 (1 листопада 1968 року)
• Два ордена Леніна
• Два ордена Червоного Прапора
• Орден Богдана Хмельницького (СРСР) III ступеня
• Орден Олександра Невського (СРСР)
• Два ордена Вітчизняної війни I ступеня
• Два ордена Червоної Зірки
• Орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
• Медаль «За бойові заслуги» (1949)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Медаль «За взяття Будапешта» (1945)
• Медаль «За взяття Відня» (1945)
• ювілейними медалями
• Герой Соціалістичної Праці НРБ і орден Георгія Димитрова (НРБ, 1970)
• Орден Державного Прапора (УНР, 1985)
• Орден Прапора з діамантами (УНР)
• Золота медаль «За бойову співдружність» (УНР, 1980)
• Хрест Грюнвальда III ступеня (Польська Народна Республіка)
• Орден Тудора Владимиреску V ступеня (Румунія)
• Орден Народного героя (Югославія)
• Золота медаль імені К. Е. Ціолковського АН СРСР
• Золота медаль імені Ю. А. Гагаріна (FAI) (1968).
• Державна премія СРСР (1981 рік)

Пам'ять

Пам'ятна монета України

Погруддя Георгія Берегового в Києві

• Почесний громадянин таких міст, як Єнакієве, Вінниця, Луганськ, Калуга (Росія), Плевен, Сливен (Болгарія).
• У містах Вознесенськ, Баштанка, Краматорськ, Рожище на честь Георгія Берегового названо вулиці.
• У місті Єнакієве встановлено бронзовий бюст та пам'ятна стела почесному громадянину міста, названий проспект та сквер ім'ям Георгія Берегового та Музей космонавта.
• Донецькому планетарію 2011 року присвоєно ім'я Георгія Берегового.
• 8 квітня 2011 року Національний банк України випустив срібну монету номіналом 5 гривень, присвячену Георгію Береговому^[12].
• 15 квітня 2011 року зі станції Полтава-Південна вперше вирушив іменний пасажирський поїзд на честь Георгія Берегового, сполученням Полтава — Москва^[13].
• 2012 року ім'я Георгія Берегового присвоєне Донецькому ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою^[14] та навчально-виховному комплексу школі-ліцею «Відкритий космічний ліцей» Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим^[15].
• На його честь названо астероїд 6319 Береговий^[16].
• 15 квітня 2013 року, на честь 92-ї річниці від дня народження, урочисто відкрито бронзове погруддя Г. Т. Берегового на Алеї Воїнської Слави в Парку Вічної Слави міста Києва^[17].
• 5 вересня 2023 року у місті Глобине перейменували вулицю Комарова на вулицю Георгія Берегового.

Див. також

• Список космонавтів, пов'язаних з Україною