Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Вітовська-Ванца Ірма Григорівна

українська акторка театру та кіно, продюсерка, громадська діячка З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Вітовська-Ванца Ірма Григорівна
Remove ads

І́рма Григо́рівна Віто́вська-Ва́нца (справжнє ім'я Ірина; нар. 30 грудня 1974(19741230), Івано-Франківськ) — українська акторка театру та кіно, телеведуча, продюсерка, громадська діячка та благодійниця; працює в Молодому театрі1998), театрі «Золоті Ворота» та Франківському драмтеатрі. Заслужена артистка України (2016)[2].

Коротка інформація Ірма Вітовська, Ім'я при народженні ...

Дворазова лавреатка національних кінопремій «Золота дзиґа» (2019, 2020) і «Кіноколо» (2018, 2019) за роль баби Прісі у фільмі «Брама» (2017) та роль Галини Ротт у стрічці «Мої думки тихі» (2019). Володарка премії «Телетріумф» (2012). Лавреатка театральної премії «Київська пектораль» (2016). Володарка «Золотого Дюку» на Одеському міжнародному кінофестивалі за найкращу акторську роботу у фільмі «Мої думки тихі» (2019). Також акторка отримала премію «Київ» їм. І. Миколайчука за вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва (2020). Лауреат премії «Woman in Art» у категорії «театр та кіно» від ООН та Українського інституту МЗС.

Є активною громадською діячкою, відстоює реформи у сфері культури.

Учасниця міжнародних театральних і кінофестивалів, кілька років поспіль входить у список відомих митців і громадських діячів за версіями видань «НВ» і «Фокус».

Remove ads

Життєпис

Ірина Вітовська народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Коріння батька походить із села Медуха Галицького району Івано-Франківської області. Прадід по материнській лінії росіянин, а його дружина – латвійка[3].

Мріяла стати археологинею, кілька років поспіль намагалася вступити до Прикарпатського інституту ім. Стефаника. Відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів в Івано-Франківську[4].

1998 року закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «Акторка драматичного театру», курс народного артиста України Богдана Козака.

З 1999 по 2016 рік була у шлюбі з Володимиром Кокотуновим, актором Молодого театру. 29 березня 2011 року народила сина Ореста.

8 квітня 2016 року одружилася з Віталієм Ванцою з Борислава Львівської області[5].

«Вважаю, що я щаслива. Здорова, руки-ноги на місці — що ще треба? Щоб бути щасливим, треба жити у гармонії з собою. Навіть коли настає депресія, треба їй віддаватися» — на запитання «Що для вас щастя?»[6].

Remove ads

Кар'єра

Узагальнити
Перспектива

З 1998 року працює у Молодому театрі, де грає і по сьогодні[7].

У 2015 році була тренеркою в шоу «Маленькі гіганти» на телеканалі «1+1»[8]. На телеканалі ICTV вела проєкти «Народна зірка», «Шлюбні ігри». Ірма Вітовська брала участь у вокальному шоу «Народна зірка» на телеканалі «Україна».

За виконання ролі баби Прісі у виставі «Сталкери» (режисер Стас Жирков) Вітовська стала володаркою театральної премії «Київська пектораль» у 2016 році.

Акторка також була лауреаткою національної премії «Благодійна Україна» за проєкт «Оскар і рожева пані» (реж. Р.  Держипільський), де виконала головну роль, а також ініціаторка та креативна продюсерка проєкту, що покликаний на допомогу розвитку системи дитячої паліативної допомоги в Україні. Проєкт отримав благословення Ради Церков України та став володарем Гран-прі «Київська Пектораль» (2016). Проєкт є першим лауреатом премії «Дзеркало сцени» від газети «Дзеркало тижня» (2016).

Ірма Вітовська створила образ Гертруди в проєкті Ростислава Держипільського «HAMLET»[9], що став лавреатом національної театральної премії «Гра» 2018 р.

На арені Національного цирку, в співпраці з «Диким театром» та продюсерською групою, у яку вона входила, втілила проєкт «Афродизіак» (режисер Максим Голенко), який за 7 вистав (1 сезон) подивилось понад 14 000 глядачів, що стало рекордом в театральній галузі.

У фільмі «Брама» Ірма Вітовська знову виконала роль баби Прісі — 86-літньої мешканки зони відчуження, за що яку отримала премії «Кіноколо» (2018) і «Золота дзиґа» (2019). Це перший випадок в Україні, коли один і той же актор утілює той самий образ у різних трактуваннях матеріалу двох різних режисерів та в різних напрямках, як-то кіно й театр, а також отримує найвищі нагороди за свої роботи.

За роль матері головного героя Галини Ротт у фільмі «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч), який вийшов у 2020 році, акторка отримала визнання аудиторії і критики, а також першу в кар'єрі премію «Золотий Дюк» Одеського міжнародного кінофестивалю в категорії «Найкраща акторська робота», другу нагороду «Кіноколо» та другу «Золоту дзиґу». Стрічка також отримала «Кришталевий глобус» на 54-му міжнародному кінофестивалі класу А в Карлових Варах, перемігши в категорії «Приз глядацьких симпатій», і нагороджена «FIPRESCI» на ОМКФ.

У 2020 році відбулася прем'єра фільму «Казка старого мельника», де Вітовська зіграла Параску Забрьоху. За цю роль акторка була номінована на «Золоту дзиґу» в категорії «Найкраща акторка другого плану». Вона написала звернення до кіноакадеміків, у якому натякала на те, що цього року нагороду заслуговують інші номінантки[10].

Remove ads

Політичні погляди та громадянська позиція

У 2004 році Ірма Вітовська підтримувала Помаранчеву революцію та голосувала за Віктора Ющенка.

У 2012 році була учасницею та активісткою «Мовного майдану».

У 20132014 роках — активістка «Революції гідності»[11].

Після російської збройної агресії проти України Ірма Вітовська відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками[12]:

Війна — це не дружба між народами. Не ми взяли Ростов чи Воронеж… У митців має бути свідома громадянська позиція.
Афіші російських артистів на місці розстрілу наших хлопців мене принижують.[13]

Ірма Вітовська — активна учасниця проукраїнських акцій протесту.

У червні 2018 записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[14].

У 2019 році публічно підтримала Петра Порошенка[15] у другому турі Президентських виборів.

Благодійність

Ірма Вітовська є учасницею соціально-громадських програм «Діти вулиці» з 2007 та «StopБіль» з 2011 року[4].

2014 року Вітовська почала робити ляльки-мотанки, продавати їх, а виручені гроші передає на допомогу армії. Найдорожча коштувала 2,5 тисячі гривень[16]. За ці кошти була придбана тепла спідня білизна для берегової охорони і пластикові картки з молитвами для п'ятого батальйону.

З Іреною Карпою Ірма Вітовська зібрали на творчому вечорі гроші для взуття батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Як членкиня руху «StopБіль», ініціювала та виконала головну роль в артпроєкті «Оскар і рожева пані», створеному для збору коштів на потреби невиліковно хворих дітей. Прем'єра вистави відбулася 7 жовтня в Івано-Франківську та 11 жовтня у Києві, отримала кілька театральних нагород та зібрала понад 700 тис. грн[17] на паліативні дитячі відділення, а також на виїзні бригади, які будуть працювати з такими дітьми[18]. На 2019 р. збір «Оскар і рожева пані» перевищив 1 675 000 грн.

Ірма Вітовська віддала на лікування поранених у АТО більшу частину свого гонорару за зйомки у фільмі «Пограбування по-жіночому»[19].

Remove ads

Ролі в театрі

Молодий театр
Театр «Золоті Ворота»
Франківський драмтеатр
Інше
  • «Як виростити чоловіка в домашніх умовах»
  • 2024, 30 грудня (жо 50-річчя Ірми) — «Київська перепічка» за п'єсою Наталки Ворожбит Моновистава
Remove ads

Основна фільмографія

Повнометражний фільм
  1. 2000 «Нескорений», реж. Олесь Янчук Даруся Гусяк «Нуся», зв'язкова УПА
  2. 2004 «Залізна сотня», реж. Олесь Янчук Стефа
  3. 2008 «Владика Андрей», реж. Олесь Янчук
  4. 2014 «Трубач», реж. Анатолій Матешко мати Віталіка
  5. 2017 «Брама», реж. Володимир Тихий Баба Пріся
  6. 2018 «Таємний щоденник Симона Петлюри», реж. Олесь Янчук Ольга Петлюра, дружина Симона Петлюри[20]
  7. 2019 «Мої думки тихі», реж. Антоніо Лукіч Галина Ротт, мати Вадима, водійка таксі в Ужгороді
  8. 2020 «Казка старого мельника», реж. Олександр Ітигілов Параска Забрьоха
  9. 2020 «Віддана», реж. Христина Сиволап сусідка Сколиків
  10. 2021 «Все буде ОК!», реж. Тарас Бенюк мама Лізи
  11. 2021 «Королі репу», реж. Мирослав Латик Нінка
  12. 2022 «Коза Ностра. Мама їде», реж. Джованні Дота Влада Коза
  13. 2022 «Найкращі вихідні», реж. Владислав Климчук мама Аліси
  14. 2023 «Між нами», реж. Соломія Тимощук Анна
  15. 2023 «БожеВільні», реж. Денис Тарасов Ірина Лахновська
  16. 2023 «Дім за склом», реж. Тарас Дронь
  17. 2023 «Дві сестри», реж. Лукаш Карвовський[pl]
  18. 2024 «Смак Свободи», реж. Олександр Березань Ольга Франко
  19. 2024 «Малевич», реж. Дар'я Онищенко Одарка, мати Соломії
Короткий метр
  1. 2009 — «По дорозі» (альманах «Мудаки. Арабески»), реж. Володимир Тихий
  2. 2021 — «Майже святий Сєня», реж. Владислав Компанієць-Робський Лариса
Remove ads

Телебачення

Ведуча на телепроєктах:

  • «Шлюбні ігри» — канал ICTV;
  • «Народна Зірка» — ТРК «Україна»;
  • «Мій малюк зможе» та «Маленькі гіганти» — канал 1+1.

Брала участь у проєкті «Шоумастгоон» на Новому каналі.

Дублювання українською

Нагороди та номінації

Більше інформації Нагорода, Рік ...
Remove ads

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads