Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Вітовська-Ванца Ірма Григорівна

українська акторка театру та кіно, продюсерка, громадська діячка З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Вітовська-Ванца Ірма Григорівна
Remove ads
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вітовська.

І́рма Григо́рівна Віто́вська-Ва́нца (справжнє ім'я Ірина; нар. 30 грудня 1974(19741230), Івано-Франківськ) — українська акторка театру та кіно, телеведуча, продюсерка, громадська діячка та благодійниця; працює в Молодому театрі (з 1998), театрі «Золоті Ворота» та Франківському драмтеатрі. Заслужена артистка України (2016)[2].

Коротка інформація Ірма Вітовська, Ім'я при народженні ...

Дворазова лавреатка національних кінопремій «Золота дзиґа» (2019, 2020) і «Кіноколо» (2018, 2019) за роль баби Прісі у фільмі «Брама» (2017) та роль Галини Ротт у стрічці «Мої думки тихі» (2019). Володарка премії «Телетріумф» (2012). Лавреатка театральної премії «Київська пектораль» (2016). Володарка «Золотого Дюку» на Одеському міжнародному кінофестивалі за найкращу акторську роботу у фільмі «Мої думки тихі» (2019). Також акторка отримала премію «Київ» їм. І. Миколайчука за вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва (2020). Лауреат премії «Woman in Art» у категорії «театр та кіно» від ООН та Українського інституту МЗС.

Є активною громадською діячкою, відстоює реформи у сфері культури.

Учасниця міжнародних театральних і кінофестивалів, кілька років поспіль входить у список відомих митців і громадських діячів за версіями видань «НВ» і «Фокус».

Remove ads

Життєпис

Ірина Вітовська народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Коріння батька походить із села Медуха Галицького району Івано-Франківської області. Прадід по материнській лінії – росіянин, а його дружина – латвійка[3].

Мріяла стати археологинею, кілька років поспіль намагалася вступити до Прикарпатського інституту ім. Стефаника. Відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів в Івано-Франківську[4].

1998 року закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «Акторка драматичного театру», курс народного артиста України Богдана Козака.

З 1999 по 2016 рік була у шлюбі з Володимиром Кокотуновим, актором Молодого театру. 29 березня 2011 року народила сина Ореста.

8 квітня 2016 року одружилася з Віталієм Ванцою з Борислава Львівської області[5].

«Вважаю, що я щаслива. Здорова, руки-ноги на місці — що ще треба? Щоб бути щасливим, треба жити у гармонії з собою. Навіть коли настає депресія, треба їй віддаватися» — на запитання «Що для вас щастя?»[6].

Remove ads

Кар'єра

Узагальнити
Перспектива

З 1998 року працює у Молодому театрі, де грає і по сьогодні[7].

У 2015 році була тренеркою в шоу «Маленькі гіганти» на телеканалі «1+1»[8]. На телеканалі ICTV вела проєкти «Народна зірка», «Шлюбні ігри». Ірма Вітовська брала участь у вокальному шоу «Народна зірка» на телеканалі «Україна».

За виконання ролі баби Прісі у виставі «Сталкери» (режисер Стас Жирков) Вітовська стала володаркою театральної премії «Київська пектораль» у 2016 році.

Акторка також була лауреаткою національної премії «Благодійна Україна» за проєкт «Оскар і рожева пані» (реж. Р.  Держипільський), де виконала головну роль, а також ініціаторка та креативна продюсерка проєкту, що покликаний на допомогу розвитку системи дитячої паліативної допомоги в Україні. Проєкт отримав благословення Ради Церков України та став володарем Гран-прі «Київська Пектораль» (2016). Проєкт є першим лауреатом премії «Дзеркало сцени» від газети «Дзеркало тижня» (2016).

Ірма Вітовська створила образ Гертруди в проєкті Ростислава Держипільського «HAMLET»[9], що став лавреатом національної театральної премії «Гра» 2018 р.

На арені Національного цирку, в співпраці з «Диким театром» та продюсерською групою, у яку вона входила, втілила проєкт «Афродизіак» (режисер Максим Голенко), який за 7 вистав (1 сезон) подивилось понад 14 000 глядачів, що стало рекордом в театральній галузі.

У фільмі «Брама» Ірма Вітовська знову виконала роль баби Прісі — 86-літньої мешканки зони відчуження, за що яку отримала премії «Кіноколо» (2018) і «Золота дзиґа» (2019). Це перший випадок в Україні, коли один і той же актор утілює той самий образ у різних трактуваннях матеріалу двох різних режисерів та в різних напрямках, як-то кіно й театр, а також отримує найвищі нагороди за свої роботи.

За роль матері головного героя Галини Ротт у фільмі «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч), який вийшов у 2020 році, акторка отримала визнання аудиторії і критики, а також першу в кар'єрі премію «Золотий Дюк» Одеського міжнародного кінофестивалю в категорії «Найкраща акторська робота», другу нагороду «Кіноколо» та другу «Золоту дзиґу». Стрічка також отримала «Кришталевий глобус» на 54-му міжнародному кінофестивалі класу А в Карлових Варах, перемігши в категорії «Приз глядацьких симпатій», і нагороджена «FIPRESCI» на ОМКФ.

У 2020 році відбулася прем'єра фільму «Казка старого мельника», де Вітовська зіграла Параску Забрьоху. За цю роль акторка була номінована на «Золоту дзиґу» в категорії «Найкраща акторка другого плану». Вона написала звернення до кіноакадеміків, у якому натякала на те, що цього року нагороду заслуговують інші номінантки[10].

Remove ads

Політичні погляди та громадянська позиція

У 2004 році Ірма Вітовська підтримувала Помаранчеву революцію та голосувала за Віктора Ющенка.

У 2012 році була учасницею та активісткою «Мовного майдану».

У 2013—2014 роках — активістка «Революції гідності»[11].

Після російської збройної агресії проти України Ірма Вітовська відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками[12]:

Війна — це не дружба між народами. Не ми взяли Ростов чи Воронеж… У митців має бути свідома громадянська позиція.
Афіші російських артистів на місці розстрілу наших хлопців мене принижують.[13]

Ірма Вітовська — активна учасниця проукраїнських акцій протесту.

У червні 2018 записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[14].

У 2019 році публічно підтримала Петра Порошенка[15] у другому турі Президентських виборів.

Благодійність

Ірма Вітовська є учасницею соціально-громадських програм «Діти вулиці» з 2007 та «StopБіль» з 2011 року[4].

2014 року Вітовська почала робити ляльки-мотанки, продавати їх, а виручені гроші передає на допомогу армії. Найдорожча коштувала 2,5 тисячі гривень[16]. За ці кошти була придбана тепла спідня білизна для берегової охорони і пластикові картки з молитвами для п'ятого батальйону.

З Іреною Карпою Ірма Вітовська зібрали на творчому вечорі гроші для взуття батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Як членкиня руху «StopБіль», ініціювала та виконала головну роль в артпроєкті «Оскар і рожева пані», створеному для збору коштів на потреби невиліковно хворих дітей. Прем'єра вистави відбулася 7 жовтня в Івано-Франківську та 11 жовтня у Києві, отримала кілька театральних нагород та зібрала понад 700 тис. грн[17] на паліативні дитячі відділення, а також на виїзні бригади, які будуть працювати з такими дітьми[18]. На 2019 р. збір «Оскар і рожева пані» перевищив 1 675 000 грн.

Ірма Вітовська віддала на лікування поранених у АТО більшу частину свого гонорару за зйомки у фільмі «Пограбування по-жіночому»[19].

Remove ads

Ролі в театрі

Молодий театр
Театр «Золоті Ворота»
Франківський драмтеатр
Інше
  • «Як виростити чоловіка в домашніх умовах»
  • 2024, 30 грудня (жо 50-річчя Ірми) — «Київська перепічка» за п'єсою Наталки Ворожбит — Моновистава
Remove ads

Основна фільмографія

Докладніше: Фільмографія Ірми Вітовської
Повнометражний фільм
  1. 2000 — «Нескорений», реж. Олесь Янчук — Даруся Гусяк «Нуся», зв'язкова УПА
  2. 2004 — «Залізна сотня», реж. Олесь Янчук — Стефа
  3. 2008 — «Владика Андрей», реж. Олесь Янчук
  4. 2014 — «Трубач», реж. Анатолій Матешко — мати Віталіка
  5. 2017 — «Брама», реж. Володимир Тихий — Баба Пріся
  6. 2018 — «Таємний щоденник Симона Петлюри», реж. Олесь Янчук — Ольга Петлюра, дружина Симона Петлюри[20]
  7. 2019 — «Мої думки тихі», реж. Антоніо Лукіч — Галина Ротт, мати Вадима, водійка таксі в Ужгороді
  8. 2020 — «Казка старого мельника», реж. Олександр Ітигілов — Параска Забрьоха
  9. 2020 — «Віддана», реж. Христина Сиволап — сусідка Сколиків
  10. 2021 — «Все буде ОК!», реж. Тарас Бенюк — мама Лізи
  11. 2021 — «Королі репу», реж. Мирослав Латик — Нінка
  12. 2022 — «Коза Ностра. Мама їде», реж. Джованні Дота — Влада Коза
  13. 2022 — «Найкращі вихідні», реж. Владислав Климчук — мама Аліси
  14. 2023 — «Між нами», реж. Соломія Тимощук — Анна
  15. 2023 — «БожеВільні», реж. Денис Тарасов — Ірина Лахновська
  16. 2023 — «Дім за склом», реж. Тарас Дронь
  17. 2023 — «Дві сестри», реж. Лукаш Карвовський[pl]
  18. 2024 — «Смак Свободи», реж. Олександр Березань — Ольга Франко
  19. 2024 — «Малевич», реж. Дар'я Онищенко — Одарка, мати Соломії
Короткий метр
  1. 2009 — «По дорозі» (альманах «Мудаки. Арабески»), реж. Володимир Тихий
  2. 2021 — «Майже святий Сєня», реж. Владислав Компанієць-Робський — Лариса
Remove ads

Телебачення

Ведуча на телепроєктах:

  • «Шлюбні ігри» — канал ICTV;
  • «Народна Зірка» — ТРК «Україна»;
  • «Мій малюк зможе» та «Маленькі гіганти» — канал 1+1.

Брала участь у проєкті «Шоумастгоон» на Новому каналі.

Дублювання українською

Нагороди та номінації

Більше інформації Нагорода, Рік ...
Remove ads

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads