Географія Великої Британії

Велика Британія — північноєвропейська країна, що складається з 4-х історико-географічних регіонів: Англії, Шотландії, Уельсу й Північної Ірландії (Ольстер). Найбільші міста Бірмінгем, Ліверпуль, Манчестер в Англії; Белфаст та Лондондеррі в Північній Ірландії; Единбург і Глазго в Шотландії; Суонсі і Кардіфф в Уельсі. Столиця — Лондон. Площа країни — 244100 км²;

Географія Великої Британії
Географічне положення Великої Британії
Континент	Європа
Регіон	Північна Європа
Координати	54°00′ пн. ш. 2°00′ зх. д.
Площа	244800 км² (78-е)
• суходіл	99,3 %
• води	0,7 %
Морське узбережжя	12429 км
Державний кордон	499 км
Тип	гористий, височинний, низовинний
Найвища точка	гора Бен-Невіс (1345 м)
Найнижча точка	болота (Англія) (‒4 м)
Тип	помірно морський
Найдовша річка	Северн (354 км)
Найбільше озеро	Лох-Ней (392 км²)
Природні ресурси	вугілля, нафта, природний газ, залізна руда, свинець, цинк, золото, олово, вапняк, сіль, глина, крейда, гіпс, сільськогосподарські орні землі
Стихійні лиха	зимові штормові вітри, повені (особливо в низовинних прибережних районах)
Екологічні проблеми	скорочення площ природних екосистем, зменшення біорізноманіття, забруднення довкілля

Географічне положення

Велика Британія. Світлина з космосу.

Велика Британія розташована на північному заході Європи, на Британських островах, що відокремлені від материка Північним морем, Ла-Маншем і Ірландським морем. Територія держави охоплює острів Велика Британія (найбільший у Європі, площа близько 229 тис. км²), північну частину острова Ірландія (Північна Ірландія), а також понад 5 тисяч дрібних островів — Гебридські, Оркнейські, Шетландські та інші.

Координати центральної частини країни — приблизно 54° північної широти і 2° західної довготи. На півночі Велика Британія омивається водами Атлантичного океану, на сході — Північним морем, на півдні — Ла-Маншем, який відділяє її від Франції (у найвужчому місці — лише 34 км), а на заході — Ірландським морем і протокою Північна.

Завдяки своєму положенню країна має стратегічне значення: вона є природним морським мостом між Європою та Північною Америкою, а також важливим транспортним вузлом між континентом і Північною Атлантикою. Близькість Гольфстріму значно впливає на клімат, сприяючи його помірності.

Геологія

Докладніше: Геологія Великої Британії

Гора Бен-Ломонд у Шотландії

Карта Великої Британії

Орографічна карта Великої Британії

Геологічна будова Великої Британії є надзвичайно складною і відображає довгу геологічну історію, яка налічує понад 2,5 млрд. років. Основу Північної Шотландії становлять найдавніші докембрійські кристалічні породи (ґнейси, граніти, кристалічні сланці). У центральній та південній частинах країни переважають осадові товщі палеозойського, мезозойського та кайнозойського віків.

Палеозойські відклади (кам'яновугільні, девонські, силурійські) поширені в Уельсі, Північній Англії та Шотландії. Вони формують основи гірських систем. У Південній та Східній Англії залягають більш молоді мезозойські та кайнозойські відклади — крейдові, юрські, палеогенові породи, які утворюють пагорбистий рельєф і родючі рівнини.

У геоструктурному відношенні територія країни (з півночі на південь) поділяється на такі основні тектонічні елементи:

• древній Гебридський масив;
• каледонський складчастий пояс Шотландії, Північної Англії та Уельсу;
• докембрійський кратон Уельсу і Мідленду;
• каледонський Лондонсько-Брабантський масив;
• герцинський складчастий пояс.

Див. також: Гідрогеологія Великої Британії

Див. також: Сейсмічність Великої Британії

Див. також: Корисні копалини Великої Британії

Рельєф

Рельєф центральної, і південно-східної частин Великої Британії горбисто-рівнинний; у Шотландії, Уельсі і Ольстері переважають невисокі гори і височини, сильно згладжені льодовиками та річковою ерозією. Півострів Уельс зайнятий Кебрійськими горами, на південь від Шотландії розташовані Пеннінські та Камберлендські гори. Найвищі гори Великої Британії знаходяться на Північно-Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, підіймається до висоти 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір декілька вершин перевищують 1200 м. Головні річки: Темза, Северн, Трент, Мерсі.

За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини. На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і декількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Границя між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р. Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона.

Клімат

Докладніше: Клімат Великої Британії

Клімат Великої Британії класифікують як середньоширотний океанічний клімат або помірний морський клімат (за класифікацією Коппена) з теплим літом, не дуже холодними зимами, але постійними опадами протягом всього року. Основні фактори, які впливають на клімат Великої Британії це північне розташування країни (від 50° до 60° північної широти), близьке розташування відносно Атлантичного океану і течії Гольфстрім.

Оскільки Велика Британія лежить на островах, то клімат тут дуже специфічний. На клімат дуже впливає тепла течія Гольфстрім. Клімат в країні вологий і м'який. Озера і річки замерзають дуже рідко. У всі пори року дуже часто йде дощ. Загальна середня кількість опадів є 1100 мм. Найвологіші місяці із вересня по січень. Крім того, Британія знаменита своїми туманами. Іноді тумани такі густі, що неможливо побачити щось у межах 2 або 3 метрів. Кожний, хто приїжджає до Великої Британії говорить, що вона здається єдиним великим красивим парком. Країна має океанічний і надто вологий клімат, з м'якою зимою і пасмурним літом, туманами та вітрами. Його формують атлантичні циклони. Більша частина опадів випадає на заході, особливо на західних схилах гір і нагір'їв (у середньому 2000 — 3000 мм на рік). Найменш волога частина країни — південний схід (у середньому 625 мм опадів щороку). У Великій Британії переважають опади у вигляді дощів, лише на півночі у горах протягом 1 — 2 місяців випадає сніг. Середня температура січня коливається від +7° С на півострові Корнуолл до +3,5 °С у Східній Англії, однак бувають і морози від −15 до -18 °С. Літо у країні прохолодне, середня температура липня становить +16 °С, а в районі Лондона — від +11 до +13 °С.

Гідрографія

Незважаючи на порівняно невеликі розміри країни, її гідрографічна мережа є надзвичайно різноманітною. До складу гідрографічної мережі входять численні річки, озера, болота, водосховища та прибережні води, що створюють унікальний гідрологічний комплекс.

Річка Темза. Графство Бакингемшир

Річка Северн. Айронбрідж, Шропшир

Озеро Лох-Несс

Озеро Лох-Ломонд

Річки

Докладніше: Річки Великої Британії

Річки Великої Британії короткі, повноводні, з рівномірним режимом протягом року, що зумовлено вологим кліматом. Більшість річок бере початок у горах і впадає в моря Атлантики або Північне море. Найважливішими річками є Темза (довжина 346 км; найбільша річка Англії, судноплавна на значній частині, проходить через Лондон), Северн (354 км; найдовша річка Великої Британії, бере початок у горах Уельсу), а також Мерсі (113 км), Тайн (118 км), Клайд (172 км), Тей (188 км), Форт (47 км) — мають велике економічне значення, на їхніх берегах розташовані порти та промислові центри.

Озера

Докладніше: Озера Великої Британії

Найбільше озер у Шотландії та Північній Ірландії — регіонах, сформованих льодовиковими процесами. Найбільш відомими озерами є Лох-Несс (площа 56 км², глибина 230 м; легендарне шотландське озеро), Лох-Ней (площа 392 км²; найбільше озеро Ірландії та Британських островів), Лох-Ломонд (71 км²), Лох-Тей (26 км²) — (мальовничі льодовикові озера).

Болота

В умовах високої вологості поширені торф'янисті болота, особливо в Шотландії, Ірландії та Північній Англії.

Ґрунти

Основними чинниками ґрунтоутворення у Великій Британіє є вологість, помірні температури, вивітрювання порід і багатовікове землеробство, адже значна частина природних ґрунтів зазнала антропогенного перетворення. На рівнинах Англії переважають бурі лісові ґрунти, що формуються під листяними лісами на лесоподібних відкладах і глинах. Вони родючі, добре структуровані та широко використовуються для вирощування зернових культур, овочів і кормових трав. У центральній та східній частинах Англії поширені чорноземоподібні ґрунти, які мають високий вміст гумусу й придатні для інтенсивного землеробства. У низинах формуються алювіальні ґрунти, також сприятливі для землеробства.

На півночі Англії, у Шотландії та Уельсі, в умовах підвищеної вологості та прохолодного клімату розвинені підзолисті ґрунти, а на торф'янистих рівнинах і в гірських районах — торф'яно-болотні ґрунти. Вони малородючі, мають кислу реакцію й потребують осушення та вапнування для сільськогосподарського використання. На вапнякових породах (Йоркшир, Камбрія) трапляються дерново-карбонатні ґрунти  — малопотужні, але родючі ґрунти, що придатні для пасовищ. У гірських районах Шотландії переважають гірсько-лісові та торф'яні ґрунти, які використовуються переважно під природні луки та пасовища.

Рослинний світ

Флора

Верба трав'яна (Salix herbacea)

Флора країни сформувалася під впливом помірного океанічного клімату, м'яких зим і рясних опадів. За флористичним районуванням світу Велика Британія належить до Атлантичної підобласті Європейсько-Сибірської області Бореального підцарства Голарктичного флористичного царства. Флора країни є відносно бідною в порівнянні з материковою Європою, однак вона має високу історико-біологічну цінність і відзначається ендемічними елементами, що збереглися з післяльодовикового періоду. Вона налічує близько 1700 видів дикорослих судинних рослин, з яких близько 30 є ендеміками або реліктами. Найхарактернішими родинами є злакові (Poaceae), айстрові (Asteraceae), розові (Rosaceae), хрестоцвіті (Brassicaceae), бобові (Fabaceae), осокові (Cyperaceae). Переважають види з європейсько-бореального та атлантичного флористичних елементів, а також представники середземноморської групи, які поширені переважно на півдні Англії. На півночі та у високогір'ях Шотландії трапляються види, спільні зі Скандинавією (наприклад, Dryas octopetala, Saxifraga oppositifolia, Salix herbacea).

Рослинність

Широколистяний ліс в Уельсі

Основним типом рослинності Великої Британії є широколистяні ліси. Первісно значну частину країни займали ліси, у яких переважали дуб, бук, ясен, в'яз і клен. Проте через тривалу господарську діяльність людини більшість лісів була вирубана, і сьогодні вони займають лише близько 10 % площі країни. Найбільші лісові масиви збереглися у Шотландії, де ростуть сосна шотландська, ялина європейська та модрина. На півдні Англії поширені залишки давніх букових лісів, а в Уельсі — дубові гаї. Важливою складовою ландшафтів є вересові пустища, які утворилися після знищення лісів. Тут переважають верес, осока, злаки та папороті. У гірських районах Шотландії й Уельсу зустрічаються альпійські види — карликові верби, арніка, різні мохи й лишайники. На болотах зростають сфагнові мохи, журавлина, пухівка, а на узбережжях — солелюбні рослини, зокрема лаванда морська та солянка.

Тваринний світ

Мартин морський

Тваринний світ Великої Британії сформувався під впливом помірного морського клімату та багатовікової діяльності людини. Хоча природні ліси колись займали значну частину території, нині більшість земель розорано або перетворено на культурні ландшафти, що вплинуло на видовий склад фауни. На території країни, включно із територіальними водами, зареєстровано 85 видів ссавців. Серед них найпоширенішими є лисиця звичайна, їжак європейський, кріль, борсук та олень благородний. У гірських районах Шотландії трапляється олень північний і козуля європейська. Колись поширені вовки, рисі та ведмеді були винищені, однак нині ведуться програми з реінтродукції деяких видів, зокрема рисі.

Орнітофауна країни надзвичайно різноманітна: понад 200 видів птахів гніздуються постійно, а понад сотню видів з'являються під час міграцій. На узбережжях живуть численні морські птахи — мартини, баклани, олуші, тупики. Внутрішні водойми населяють лебеді-шипуни, качки, гуси, чаплі. З плазунів трапляються гадюка звичайна, мідянка та кілька видів ящірок. Земноводні представлені ропухою звичайною, кумкою та тритонами. У річках і озерах водяться щуки, коропи, форель, а в прибережних морях — оселедці, тріска, камбала.

Олень благородний

За зоогеографічним районуванням світу Велика Британія належить до Атлантико-Європейської провінції Європейсько-Сибірської підобласті Голарктичної зоогеографічної області. Тому основу тваринного населення регіону становлять зональні широколистянолісові (1) й мішанолісові (2) угруповання тварин, а також інтразональні^[1] гірські й водно-болотні (долинно-річкові й приморські) тваринні угруповання, характерні для помірного кліматичного поясу. Особливістю тваринного населення провінції є вплив океанічного клімату, наявність як бореальних, так і неморальних видів. Домінуючими в зональних угрупованнях є мезофільні групи та види тварин. Характерними видами хребетних тут вважаються олень благородний (Cervus elaphus), кабан (Sus scrofa), лисиця (Vulpes vulpes), їжак європейський (Erinaceus europaeus), синиця велика (Parus major), дрізд співочий (Turdus philomelos) тощо.

Ландшафти і фізико-географічне районування

Велика Британія вирізняється дивовижною різноманітністю природних ландшафтів. Незважаючи на відносно невелику площу, країна має широкий спектр природних умов — від гірських районів Шотландії й Ірландії до м'яких зелених долин Південної Англії. У ландшафтній структурі країни проявляються як риси, спільні для Західної Європи, так і унікальні локальні відмінності, що зумовлені її острівним положенням, складною геологічною історією та багатовіковою господарською діяльністю людини.

Розтягнута в меридіональному напрямі, Велика Британія розташована у двох природних зонах — у підтайговій зоні (Північна Шотландія) та зоні широколистяних лісів (інші регіони країни). Основними типами ландшафтів тут є приатлантичні (західноєвропейські) підтайгові (1) та приатлантичні (західноєвропейські) широколистянолісові (2). Вони, у свою чергу, представлені 13 групами ландшафтів: 1 — низинні приморські акумулятивні рівнини; 2 — низинні алювіальні рівнини передгірних і міжгірних западин, долини великих річок; 3 — низинні зандрові рівнини; 4 — низинні моренні рівнини; 5 — низинні моренні рівнини з друмлинами на вапняковій основі; 6 — низинні рівнини і горбисті височини області максимального зледеніння; 7 — горбисто-моренні височини області останнього зледеніння; 8 — низинні пластові рівнини й міжкуестові западини на пухких до четвертинних відкладах; 9 — височинні пластові рівнини та куести на кайнозойських і мезозойських відкладах; 10 — цокольні височини на палеозойських структурах; 11 — глибові каледонські масиви з льодовиковою обробкою; 12 — складчасто-глибові герцинські низько- і середньогір'я; 13 — вулканічні плато і гори.

Вид на гірський хребет Кернгормс

Через відносно невеликі абсолютні висоти, висотна поясність у Великій Британії виражена слабо, але все ж простежується, особливо в гірських районах Шотландії й Уельсу. У порівнянні з Альпами чи Карпатами, вертикальна зональність тут має більш згладжений характер через океанічний вплив і невисокі гори. Умовно виділяють три пояси:

• нижній (до 300—400 м) — пояс широколистяних лісів, луків і сільськогосподарських угідь;
• середній (400—700 м) — пояс вересових і лугових ландшафтів, з пасовищами для овець і великої рогатої худоби;
• верхній (понад 700 м) — субальпійські та альпійські луки, болота, кам'янисті розсипи. У цьому поясі збереглися дикі природні комплекси з мінімальним антропогенним впливом.

За фізико-географічним районуванням світу Велика Британія належить до Центральноєвропейської фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, територію Великої Британії можна поділити на чотири великі фізико-географічні області.

• Шотландська гірська область. Охоплює більшу частину Шотландії та Гебридські острови. Це територія з найдавнішими породами Британських островів — гранітами, гнейсами, сланцями архейського та протерозойського віку. Рельєф різко розчленований, численні льодовикові долини (глени) і вузькі озера (лохі). Клімат прохолодний і вологий, річна кількість опадів сягає 2000—3000 мм. Ґрунти торфово-болотні, кам'янисті, малородючі. Ландшафти — гірсько-лукові, вересові, у пониженнях — болота. Господарське використання обмежене вівчарством, лісорозведенням і гідроенергетикою.

• Уельсько-Північноанглійська область. Охоплює Уельс, Кембрійські гори, Пеннінські височини та Північну Англію. Основу рельєфу становлять древні кристалічні та осадові породи, сильно розчленовані річковими долинами. Клімат вологий, з частими опадами та туманами. Середня температура січня близько +3 °C, липня — +15 °C. Ґрунти бурі лісові та дерново-буроземні. Природна рослинність — вересові та осокові угруповання, місцями залишки дубових і ялинових лісів. Це територія традиційного вівчарства, випасів і лісництва. Водночас тут зосереджені родовища кам'яного вугілля, сланців, свинцю.

«Дорога Гігантів». Північна Ірландія

• Південноанглійська рівнинна область. Найгустіше заселена й освоєна частина Великої Британії. Територія охоплює низовини Темзи, Східної Англії та південні крейдяні височини. Клімат м'який, тепліший і сухіший, ніж на заході. Опадів близько 600—800 мм на рік. Ґрунти бурі лісові, сірі лісові, місцями лучно-болотні. Природна рослинність представлена широколистяними лісами, нині заміненими орними полями та пасовищами. Ландшафт типовий агрокультурний, із дрібними селами, живоплотами, садами. Уздовж Темзи формується техногенний мегаландшафт — Великий Лондон, центр фінансової, транспортної та культурної діяльності країни. На південному узбережжі розташовані мальовничі крейдяні урвища (наприклад, Білі скелі Дувра), численні курортні міста (Брайтон, Борнмут).

• Північноірландська область. Представлена гірськими масивами та височинами, серед яких найвідомішими є гори Морн і Антримське плато. Північні гори утворені переважно стародавніми магматичними та метаморфічними породами, зокрема гранітами та базальтами. Антримське плато має вулканічне походження і знамените своїми базальтовими колонами, відомими як Дорога Гігантів — пам'ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Середні висоти гір невеликі — 400—800 м, але рельєф дуже розчленований. Північні райони зазнають значного впливу атлантичних циклонів, що приносять сюди рясні опади. Рослинність переважно вересова (на місці колишніх широколистяних лісів), трапляються чагарникові угруповання, торф'яні болота та пасовища.

Охорона природи

Національний парк «Пік-Дистрикт»

Велика Британія, одна з найрозвиненіших країн світу, поєднує високу густоту населення та інтенсивне господарське використання території із глибокими традиціями охорони природи. Хоча значна частина природних екосистем на Британських островах була змінена людиною протягом століть, країна стала одним із лідерів у створенні ефективної системи охорони довкілля, збереженні біорізноманіття та відновленні природних ландшафтів.

Задля збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в країні створена широка і розгалужена система природоохоронних територій. Вона включає кілька рівнів охорони — від національних парків до місцевих природних резерватів^[2]:

• 15 національних парків, які охоплюють близько 10 % площі країни. Серед найвідоміших — «Пік-Дистрикт», «Кернгормс» «Лейк-Дистрикт», «Сноудонія». Ці території поєднують охорону природи з підтриманням традиційного сільського господарства, туризму та місцевої культури;
• понад 200 національних природних резерватів (заповідників), де проводяться наукові дослідження, спостереження за флорою і фауною, а також екологічна освіта населення;
• Морські заповідні території, створені задля охорони морських екосистем та ссавців. Вони охоплюють понад 30 % акваторії Британії;
• понад 40 територій виняткової природної краси. Вони покликані зберігати мальовничі ландшафти, традиційні фермерські угіддя, ліси й узбережжя;
• понад 4000 місць особливого наукового інтересу, що мають важливе наукове, геологічне або природоохоронне значення. На цих ділянках охороняються рідкісні види рослин, тварин та унікальні природні утворення;
• кілька сотень пташиних заповідників, створені задля охорони птахів.

Заповідна територія «Магілліган»

Попри розвинену систему охорони природи, Велика Британія стикається з низкою екологічних викликів:

• втрата середовищ існування (урбанізація, розширення транспортної інфраструктури та інтенсивне фермерство призводять до зменшення площ природних екосистем);
• інвазійні види (завезені рослини та тварини витісняють місцеві види);
• забруднення довкілля (хоча якість повітря та води покращилася, проблема мікропластику, пестицидів і стічних вод залишається гострою);
• зміна клімату (підвищення температур і часті повені загрожують прибережним екосистемам, болотам і лукам);
• скорочення чисельності птахів і запилювачів (зменшення площ квіткових лук і використання хімікатів у сільському господарстві призвели до різкого спаду популяцій джмелів, метеликів і дрібних птахів).

Див. також

• Північна Європа
• Велика Британія (острів)