Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Григор'єв Сергій Олексійович

український радянський художник З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Григор'єв Сергій Олексійович
Remove ads

Сергі́й Олексі́йович Григо́р'єв (5 липня 1910, Луганськ — 9 квітня 1988, Київ) — український радянський художник і педагог; професор з 1947 року, член-кореспондент з 1953 року і дійсний член з 1958 року Академії мистецтв СРСР; член Об'єднання молодих митців України[3] та Спілки радянських художників України. Чоловік Любові Григор'євої, батько Галини та Майї Григор'євих, дід Івана Григор'єва й Ольги Гуцу.

Коротка інформація Григор'єв Сергій Олексійович, Народження ...
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Григор'єв.
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Народився 22 червня [5 липня] 1910(19100705) року у місті Луганську в багатодітній сім'ї залізничного сторожа, де був одинадцятою дитиною. У 1922—1926 роках навчався у Запорізькій художньо-промисловій школі; у 1926—1927 роках відвідував ВХУТЕМАС у Москві; у 1928—1932 роках навчався в Київському художньому інституті. Його вчителями були В. Невський, М. Кузнецов, Михайло Купріянов, Лев Бруні, Володимир Фаворський, Фотій Красицький, Костянтин Єлева, Володимир Денисов, Євген Сагайдачний, Федір Кричевський. Дипломна робота — ескізи до фрески «Від перемоги до перемоги»[4].

Після інституту працював у плакатній майстерні харківського видавництва «Література і мистецтво». У 1932—1933 роках викладав на кафедрі рисунку Харківського художнього інституту; з 1934 року — доцент кафедри рисунку Київського художнього інституту.

З березня 1940 року по квітень 1946 року служив у Червоній армії. Проходив військову службу в інтендантській службі, мав військове звання лейтенанта[5]. Член ВКП(б) з 1941 року.

З 1947 року — професор, з 1950 року — керівник майстерні жанрового живопису Київського художнього інституту. У 1951—1955 роках — ректор Київського художнього інституту. В 1958 році очолив творчі майстерні Академії мистецтв УРСР, якими керував до кінця життя.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Хрещатику № 13, квартира № 11. Помер у Києві 9 квітня 1988 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Remove ads

Творчість

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Обговорення двійки[ru]

Працював у галузях станкового живопису (створював портрети, пейзажі, жанрові полотна), станкової графіки, плаката. Спершу був під впливом імпресіонізму, пізніше у жанрових полотнах виявив себе представником реалізму, хоч і зазнав тиску догм соцреалізму. Серед перших робіт:

  • «Купальниці» (1933);
  • «Оборона Кічкаса» (1937);
  • «Учбовий комбінат» (1937);
  • панно «Фізкультурники» (1937);
  • «Діти на пляжі» (1937, Національний художній музей України);
  • «У Каневі» (1937);
  • панно «Свято молоді» (1938);
  • «У червоноармійських таборах» (1938);
  • «Хлопці і Дніпро» (1939);
портрети
  • «Баяніст» (1937);
  • «Комсомольська сім'я» (1939);
  • «Портрет Максима Горького» (1939);
  • «Портрет дівчини» («Художник Діна Фруміна»; 1939, Національний художній музей України).

В повоєнні роки написав:

  • «Мій знайомий» (1946);
  • «Вечірні промені» (1946);
  • «Григорій Меліхов» (1947);
  • «На зборах» (1947, Харківський художній музей);
  • «Юні натуралісти» (1948, Національний художній музей України)[6];
  • «У рідній сім'ї» (1948, Центральний музей Збройних Сил);
  • «Воротар» (1949, Третьяковська галерея);
  • «Прийом до комсомолу» (1949, Національний художній музей України; повтор 1954 року — Національна художня галерея Болгарії)[6];
  • «Батьківські збори»;
  • «Обговорення двійки» (1950, Третьяковська галерея);
  • «Повернувся»[ru] (1953, Третьяковська галерея);
  • «Хлопчик з характером» (1956, Херсонський художній музей[7]);
  • «Піонерський галстук» (1957, Алупкинський палац-музей);
  • «За книгою» (1958, Миколаївський художній музей);
  • «В ім'я життя» (1959, Національна художня галерея Болгарії)[3];
  • «За Батьківщину» (1959, Національна художня галерея Болгарії);
  • «Батьківські збори» (1960);
  • «Перші слова» (1961);
  • «Дівчата» (1966);
  • «Діти за книгою» (1969);
  • «Мати» (1969, Національний художній музей України)[3];
  • «Діти» (1970, Дирекці художніх виставок України)[3];
  • «Оля» (1972);
  • «В озерному краї» (1974, Запорізький обласний художній музей)[3];
  • «Цікава книга» (1974)[8];
  • «Мирна земля» (1975, Національний художній музей України)[8];
  • «Осінь у Кончі-Заспі» (1976);
  • «Конча-Заспа» (1976);
  • «Сестра і брат» (1985).

Написав портрети:

Виконав також низку графічних робіт:

  • плакати на індустріальні теми (1930-ті);
  • «В дитячій музичній школі» (1945, папір наклеєний на картон, акварель; Національний художній музей України)[9];
  • «Зима» (папір наклеєний на картон, акварель; Національний художній музей України)[9];
  • «Молодиця» (1946, акварель; Національний музей у Львові)[3];
  • «Портрет Героя Соціалістичної Праці Паші Ангеліної» (1946, акварель; Національний художній музей України);
  • «Пейзаж» (1946, акварель; Національний художній музей України);
  • «Майбутня чемпіонка» (1957, гуаш);
  • «На хрещатику» (1964, олівець);
  • «Туалет кукли» (1965, пастель);
  • «Валя Захарчук» (1965, олівець);

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1935 року, всесоюзних з 1937 року, зарубіжних з 1933 року (Польська Республіка, 1933; Німецька Демократична Республіка, 1949; Сирія, 1955). Персональні виставки відбулися у Києві у 1940 і 1973 роках[10].

Remove ads

Відзнаки

почесні звання

У мистецтві

В журналі «Перець» № 16 за 1984 рік розміщено дружній шарж Анатолія Арутюнянца, присвячений митцю[11].

Учні

Remove ads

Примітки

Література

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads