Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Жіноче письменство

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Жіноче письменство
Remove ads

Жінки робили значний внесок у літературу з часів найдавніших письмових текстів, будучи в авангарді текстового спілкування з ранніх цивілізацій. Серед жіночого письменства (англ. Women's writing), тобто написаної жінками літератури, в тому числі не орієнтованої на жінок, виділяють такі явища:

Thumb
Анжеліка Кауфман, Література та живопис, 1782
Remove ads

Історія жіночого письменства

Узагальнити
Перспектива

До нашої ери

Серед перших відомих письменниць — месопотамська жриця Енхедуанна; вона є найдавнішою з відомих коли-небудь записаних поетів та першою з названих авторів у світовій історії[1]. Вона була верховною жрицею богині Інанни та бога місяця Нанни, жила в шумерському місті-державі Ур понад 4200 років тому.[2] Внесок Енхедуанни в шумерську літературу включає кілька особистих посвят Інанні та збірку гімнів, відомих як «Шумерські храмові гімни».[3] Вона була першою відомою жінкою, яка мала титул королівський (жрецький) титул EN: роль великого політичного значення, яку часто займали королівські дочки.[4] Її матір'ю, ймовірно, була королева Ташлутум.[5][6]

Сапфо (630 570 р. до н. е.) — архаїчна грецька поетка з острова Лесбос[a], авторка лесбійської ліричної поезії для співу під супровід ліри.[7] Більшість поезії Сапфо втрачено, повністю збереглася «Ода до Афродіти». Крім лірики, за стародавніми коментаторами, Сапфо писала елегійні та ямбічні вірші.

У 3-му ст. до н. е. жила тамільська поетеса Аввайяр[en] періоду Сангам, вважається сучасницею поетів Паранара, Кабілара та Тіруваллувара. Її вважають авторкою 7 віршів у Naṟṟiṇai, 15 у Kuṟuntokai, 4 у Akanaṉūṟu та 33 у Puṟanāṉūṟu. Легенда свідчить, що вона була придворною поетесою правителів тамільської країни. Вона мандрувала країною з одного села в інше, розділяючи кашу бідних фермерів і складаючи пісні для їхньої втіхи. Більшість її пісень були про дрібного вождя Валлала Атіямаана Недумаана Анджі та його родину, для якого вона також працювала амбасадоркою, щоб запобігти війні з сусіднім вождем Тондайманом. Решта її пісень стосувалися різних аспектів державного управління.

Наша ера

«Повість про Ґендзі» написала на початку XI століття знатна жінка Мурасакі Сікібу, і дехто вважають її першим романом.

Візантійська принцеса Анна Комніна написала Алексіаду близько 1148 року у формі штучної аттичної грецької мови. Вона описала політичну та військову історію Візантійської імперії за часів правління свого батька, забезпечивши важливий опис Візантії Високого Середньовіччя, зокрема, взаємодію Імперії з хрестовими походами, суперечливі погляди на Схід і Захід на початку 12 століття, та занепад візантійського культурного впливу.[8]

Христина Пізанська, найвідоміша французька письменниця, філософ, риторка і критик пізнього середньовіччя, написала протофеміністську «Книгу про Град Жіночий» у 1405 році: текст про алегоричне місто, в якому незалежні жінки жили вільними від наклепів чоловіків. У своїй творчості вона залучала справжніх художниць, таких як Анастасія, яка вважалася однією з найкращих паризьких ілюмінаторів, хоча жодна з її робіт не збереглася. Інші гуманістичні тексти сприяли підвищенню освіти італійок.

Першою відомою англомовною книгою, написаною жінкою, були Одкровення Божественної Любові Джуліан з Норвіча, написані між 14 і 15 століттями, збережені в різних рукописах, поки не були вперше опубліковані в 1670 році.

Історикиня Гульбадан Бегам, дочка імператора Великих Моголів Бабура, написала біографію свого брата, імператора Хумаюна.

Англійська письменниця Енн Редкліфф створила кілька готичних романів, включаючи «Таємниці Удольфо», опубліковану в 1794 році, і «Італієць» 1797 року.

З розвитком феміністичного руху

Отримавши доступ до освіти у 18 столітті, жінки почали масово включатися в літературну діяльність як таку, що давала змогу заробити з дому. Перепони, які ставлять на шляху літературної самореалізації жінок материнство, хатня робота та шлюб, проаналізувала британська феміністка Вірджинія Вульф у роботі Своя кімната. Мері Шеллі пише перший фантастичний роман, Франкенштайн, або Сучасний Прометей, який впливає на все подальше жіноче феміністичне письмо. Однією з найвідоміших та успішних письменниць 19 століття була Джейн Остін, авторка «Чуття і чуттєвості» (1811), «Гордості і упередження» (1813), «Менсфілд-парку» (1814) та «Емми» (1816). Вона написала також «Нортенгерське абатство» та «Переконання» та почала «Сендітон». Серед письменниць цього періоду:

Серед міждисциплінарних мисткинь 19 століття, що також писали:

  • Кейт Грінвей[en]: письменниця та ілюстраторка, авторка та дизайнерка ілюстрацій двох дитячих книжок; «Сад чорнобривців» (1875) та «Під вікном» (1879).
  • Кейт Банс[en]: англійська художниця та поетеса, пов'язана з рухом мистецтв і ремесел.
  • Елізабет Сіддал[en]: англійська художниця, поетеса та натурниця.
  • Дельфіна Арнуль де Кул-Фортен[en]: французька художниця і письменниця на ліможській порцеляні.
  • Дора д'Істрія: румунська художниця, поетка і письменниця.
  • Мілена Мразовіч[en]: австро-угорська журналістка, письменниця, піаністка та композиторка.
  • Ашик Пері[en]: азербайджанська поетеса й народна співачка.
  • Йосипіна Турнограйська: словенська письменниця, поетеса, композиторка.
  • Зоїла Угарте де Ландівар[en]: еквадорська письменниця, журналістка, скульпторка, суфражистка та феміністка.

ХХ століття

Thumb
Джоан Ролінг отримує почесний ступінь Абердинського університету в Шотландії, 6 липня 2006 р.

У 20 столітті жінки написали багато книг усіх літературних жанрів. Серед художніх книг такі, як Гаррі Поттер та Будинок Духів. Серед визначних письменниць ХХ століття:

Remove ads

Лауреатки Нобелівської премії з літератури

Узагальнити
Перспектива

Нобелівську премію з літератури отримали такі письменниці та поетки:

  • Сельма Лагерлеф (1909) — як данина високому ідеалізму, яскравій уяві й духовному проникненню, що вирізняють усі її твори;
  • Грація Деледда (1926) — за поетичні твори, в яких із пластичною ясністю описано життя її рідного острова, а також за глибину підходу до людських проблем загалом;
  • Сігрід Унсет (1928) — передусім за її видатний опис скандинавського життя Середньовіччя;
  • Перл Бак (1938) — за її багатий і по-справжньому епічний опис селянського життя в Китаї та за її біографічні шедеври;
  • Габріела Містраль (1945) — за її ліричну поезію, наповнену потужними емоціями, що зробили її символом ідеалістичного прагнення всього латиноамериканського світу;
  • Неллі Закс (1966) — за її видатні ліричні та драматичні твори, що досліджують долю єврейського народу;
  • Надін Гордімер (1991) — хто своїм прекрасним епосом принесла величезну користь людству;
  • Тоні Моррісон (1993) — хто у своїх наповнених мріями і поезією романах зобразила важливий аспект американської реальності;
  • Віслава Шимборська (1996) — за поезію, що з іронічною точністю зображує історичні та біологічні явища в контексті реальності людства;
  • Ельфріде Єлінек (2004) — за музичний потік голосів у романах і п'єсах, які з надзвичайним лінгвістичним запалом розкривають абсурдність соціальних кліше та їхньої поневолюючої сили;
  • Доріс Лессінг (2007) — хто оповідає про досвід жінок, зі скептицизмом, пристрастю і пророчою силою розглядає розділену цивілізацію для вивчення;
  • Герта Мюллер (2009) — хто із зосередженістю в поезії і щирістю в прозі описує життя знедолених;
  • Еліс Манро (2013) — майстриня сучасного оповідання;
  • Світлана Алексієвич (2015) — за її багатоголосу творчість — пам'ятник стражданню і відвазі у наш час;
  • Ольга Токарчук (2018) — за оповідальну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю зображує перетин кордонів, як форму життя;
  • Луїза Глюк (2020) — за безпомилковий поетичний голос, який суворою красою робить індивідуальне існування універсальним;
  • Анні Ерно (2022) — за сміливість і клінічну гостроту, з якими вона відкриває коріння, відчуження і колективні обмеження особистої пам'яті.
Remove ads

Див. також

Примітки

Додаткове читання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads