Пащенко Олександр Софонович

Олекса́ндр Софо́нович Па́щенко (1 (14) вересня 1906(19060914), Лука — 13 червня 1963, Київ) — український графік, Народний художник УРСР (з 1960 року), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1954 року).

Коротка інформація Олександр Софонович Пащенко, Народження ...

Remove ads

Біографія

Узагальнити

Перспектива

Народився 1 (14 вересня) 1906 року в селі Лука (нині Немирівського району Вінницької області). Працював завідувачем сільського клубу на Вінниччині. 1928 року Олександра за комсомольською путівкою направили на навчання в Київський художній інститут, де він вибрав для себе професію художника-гравера. В 1932 році закінчив інститут.

У 1934—1935 роках працював інспектором художньої освіти Народного комісаріату освіти УРСР.

Член ВКП(б) з 1939 року. З 1940 року був заступником голови Комітету в справах мистецтв при РНК УРСР. У 1940—1944 роках — голова правління Спілки художників УРСР.

З 1945 по лютий 1951 року — заступник голови Комітету в справах мистецтв при РНК (РМ) УРСР і начальник Управління образотворчого мистецтва Комітету в справах мистецтв при РНК (РМ) УРСР.

Від 1946 року був викладачем, від 1947 року професором Київського художнього інституту, а в 1955—1963 роках був його ректором.

Помер 13 червня 1963 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. 1965 року на могилі встановлено гранітну стелу з бронзовим барельєфом (автор — скульптор Олексій Прокопович Олійник, архітектор Ю. Г. Ільченко, художник Наум Якович Богомольний)^[1].

Син Володимир Пащенко (1932 — 1993) був архітектором, графіком.

Remove ads

Творчість

Узагальнити

Перспектива

Автор індустріальних і ліричних пейзажів, виконаних здебільшого в техніці ліногравюри й офорта. Виконував також декоративно-оформлювальні роботи.

Перше визнання прийшло до Пащенка на виставці українських художників, що відкрилася 1937 року до ювілею революції 1917 року. Серія гравюр з альбому «Київська сюїта» привернула увагу не тільки виконавською майстерністю, але й поетичністю образів одного з найкрасивіших, як вважав художник, міст світу. Тож Пащенко до кінця життя доповнював «Київську сюїту» новими сюжетами. Десятки гравюр зафіксували довоєнний Київ, зруйновану війною столицю, відновлюваний і відновлений Київ.

Ігор Шаров зазначає, що великим творчим досягненням митця став задуманий ще до війни альбом «Державний історико-культурний заповідник Києво-Печерська лавра» (1946), який він виконав тільки після звільнення Києва. Кольорові ліногравюри альбоми створюють художній образ унікальної пам'ятки української культури («Церква над економічною брамою», «Дзвіниця», «Зруйновані ковнірівські корпуси в стилі українського бароко», «Дорога до Нижньої лаври», «Аркбутани», «Дорога до лаврських криниць» тощо). 1951 року Пащенко виконав альбом кольорових ліногравюр «Київ — Дніпро». Великий дар Пащенка-пейзажиста засвідчують пройняті тонким ліричним настроєм роботи серії «Мій рідний край» («Весняні води», Дніпровські озера", «Ріка Стугна», «Дніпро весною. Вода прибуває»). Лаконічними засобами, використовуючи силует, ритм ліній і колірних плям, митець досягає у своїх творах великого емоційного звучання.

Серії:

«Київська сюїта» (1936—1960),
«Києво-Печерська лавра» (1944—1945),
«Відбудова Дніпрогесу» (1945—1946),
«Народження Кременчуцької ГЕС» (1958—1960),
«Київська комсомольська ГЕС» (1961).

Автор ескізу радянського ордена Богдана Хмельницького (1943).

Шевченківська тема

Ілюстрації до поеми Тараса Шевченка «Сон» (туш, перо, акварель, 1939).
Кольорові ліногравюри:
- «Портрет Тараса Григоровича Шевченка» (1939 і 1960),
- «Пам'ятник Тарасові Шевченку в Києві» (1939, 1949 і 1954),
- «Канів. На могилі Тараса Шевченка» (1943) та інші.
Замальовки місць, пов'язаних із перебуванням Шевченка (кольорові олівці, 1961).

Remove ads