Лермонтовський проспект (станція метро)

Лермонтовський проспект (рос. Лермонтовский проспект) — 189-а станція Московського метрополітену Тагансько-Краснопресненської лінії. Розташована між станціями «Вихіно» та «Жулебіно» і відкрита разом зі станцією «Жулебіно», 9 листопада 2013 року. ^[3] Станція побудована під рогом Хвалинського бульвару і Лермонтовського проспекту, звідси і назва станції, яка знаходиться за межами МКАД, приблизно за 500 м від залізничної платформи «Косино». Подальша забудова Лермонтовського проспекту і Жулебіно потребувало розвантаження «Вихіно», яка до здачі в експлуатацію станції була найзавантаженішою станцією Московського метрополітену. ^[4][5].

Лермонтовський проспект
Московський метрополітен Тагансько-Краснопресненська лінія
Загальні дані
Тип	Односклепінна мілкого закладення
Глибина закладення	12 [1] м
Проєктна назва	Пронська
Кількість	1
Тип	Острівна
Форма	Пряма
Довжина	163 [2] м
Ширина	12[2] м
Будівництво
Дата відкриття	9 листопада 2013 [3]
Архітектор(и)	Л. Л. Борзенков (рос.) (керівник авторського колективу), М. В. Волович (рос.), С. Ф. Костиков (рос.), Т. А. Нагиева (рос.), Н. Н. Солдатова (рос.), В. К. Уваров (рос.)
Будівельник(и)	«СК МОСТ»: ОАО «УСК МОСТ» (рос.), ВАТ «БТС» (рос.), ООО «Тоннельный отряд № 18» (рос.), ООО «Мостотрест 2005» (рос.), ЗАО «УС ЮГСК» (рос.).
Транспорт
Пересадка на	Косино, Косино А: 177, с613, 669, 722, 723, 747, 772, 773, 787; областной: 323, 346, 352, 373, 463
Виходи до	Лермонтовський проспект, Хвалинський бульвар
Час відкриття	5:30
Час закриття	1:00

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лермонтовський проспект.

Тагансько-Краснопресненська лінія

п о р Легенда оборотні тупики ТЧ-6 Планерне Планерна Сходненська Тушинська Спартак Щукинська оборотні тупики Октябрське поле Полежаєвська Бігова ССГ до ТЧ-4 Червона Пресня Вулиця 1905 року Барикадна Пушкінська Кузнецький міст Китай-город ССГ до Курської ССГ до Площі Ілліча Таганська Пролетарська Волгоградський проспект Текстильщики Кузьминки Рязанський проспект Вихіно ТЧ-11 Вихіно Лермонтовський проспект Жулебіно оборотні тупики Котельники оборотні тупики

Історія

Терен, на якій станція розташована був до 1984 року частиною міста Люберці Московської області. В 1984 році терен було передано Москві^[6]. Весь район, навколо Люберців та інші райони уздовж Казанського і Рязанського приміського напрямків Московської залізниці вельми залежали від станції «Вихіно», на той час кінцевої зупинки Тагансько-Краснопресненської лінії і пересідної станції для обох залізничних напрямків. У 2000-х, «Вихіно» було сильно перевантажено. Зрештою, було прийнято рішення продовжити Тагансько-Краснопресненську лінію за межі «Вихіно». Будівництво першої дільниці, зі станціями «Лермонтовський проспект» і «Жулебіно», розпочалося у серпні 2011 року. Тунелі були завершені до вересня 2013 року^[7]

Відкрита у складі черги «Вихіно» — «Жулебіно» 9 листопада 2013.^[3]

Вестибюлі та пересадки

Східний і західний вестибюлі суміщені з підземними пішохідними переходами з організацією виходів на обидві сторони Лермонтовського проспекту.

У конструкціях пішохідних переходів передбачені прорізи, які з'єднають станцію з проектованим ТПУ, який буде розміщений на північній стороні Лермонтовського проспекту.

Пішохідний перехід, що йде від східного вестибюля станції, має ще два виходи на обидві сторони Каспійського бульвару.

На поверхню виходять 7 сходових спусків шириною 4,6 м з п'ятьма ліфтами, накриті шістьма скляними павільйонами типової конструкції.

Ліфти для маломобільних громадян розміщені таким чином, щоб забезпечити попадання пасажирів з будь-якого боку вулиці в метро і дозволяють їм переміщатися з одного боку вулиці на іншу.

Пересадки

• Залізничну платформу Косино,
• Метростанцію Косино
• Автобуси: 177, с613, 669, 722, 723, 747, 772, 773, 787; областной: 323, 346, 352, 373, 463

Технічна характеристика

Конструкція станції — односклепінна, мілкого закладення (глибина закладення — 12 м^[1]'), відстань між коліями — 14,9 м, з платформою острівного типу завширшки 12 м^[2] і завдовжки 163 м^[2], з двома підземними вестибюлями, сполученими з платформою станції сходами і ліфтами для маломобільних громадян.

Колійний розвиток

Між станціями «Вихіно» і «Лермонтовський проспект» посередині перегону відгалужується службова сполучна гілка до Некрасовської лінії.

Оздоблення

В основу архітектурного вигляду станції закладена колірна шкала спектра від зеленого до червоно-помаранчевого, через жовтий (5 кольорів для станції «Лермонтовський проспект»), що проходить від вестибюля до вестибюля колійними стінами і елементами стельової підвісної світлової конструкції (з багатошарових алюмінієвих панелей зі стільниковим заповненням).

У вестибюлі станції, найближчого до центру Москви, стіни виконані у червоно-помаранчевому кольорі в керамічному камені (типу NBK Ceramic), який підходить з боку вестибюля до платформової ділянки станції.

Біля протилежних вестибюлів колір стін навпроти — зелений.

Відповідні кольори переходять зі стін пішохідних переходів на торцеві стіни і далі на стелі павільйонів над сходовими сходами.

Інші елементи інтер'єру виконані в нейтральних кольорах, будучи тлом до головної колірної теми й утворюють поєднання ясно- і темно-сірих тонів натурального каменю обробки з білим штукатурним склепінням, також нейтральний фон підтримується архітектурними елементами з нержавіючої сталі і скла на лавах, що знаходяться на платформових ділянках, і прозорих перегородках, огорожах сходів і ескалаторів у вестибюлях.

Перехід від одних квітів до інших, які поширені серед рослин в природі, перетворює підземний простір в позитивну середу, яка зберігатиметься в ньому цілий рік.

Різні кольори вестибюлів є додатковим елементом в стандартній системі інформації, прийнятої в метрополітені та допомагають пасажирам краще орієнтуватися у підземному просторі.