Лозово-Севастопольська залізниця

Лозово-Севастопольська залізниця — одна із залізниць в українських губерніях Російської імперії, побудована у 1872 — 1875 роках на кошти приватного капіталу. Невдовзі була викуплена державною скарбницею.

Лозово-Севастопольська залізниця

Перший тунель під Севастополем
Тип	залізнична лінія
Статус	У січні 1896 об'єднана з Курсько-Харківсько-Азовською та Донецькою кам'яновугільною в Курсько-Харківсько-Севастопольську залізницю.
Засновано	1874
Штаб-квартира	Україна
Роки функціонування	1874—1896
Країна	Російська імперія (Україна)
Експлуатаційна довжина колій	570 верст (610 км)
Лозово-Севастопольська залізниця у Вікісховищі

Залізниця будувалася від маленького, на той час, селища Лозова, що знаходилось у Катеринославській губернії. Станція Лозова була збудована, як частина Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, що простягалася до Ростова-на-Дону.

Історія

У 1856 році Перша концесія на будівництво залізниці з Москви до Севастополя була надана Головному товариству російських залізниць, але воно залізницю не побудувало — за новим Височайше затвердженим статутом 3 листопада 1861 року зобов'язання товариства обмежувалися спорудженням Петербурзько-Варшавської залізниці (з гілкою до прусського кордону) та Московсько-Нижньогородської залізниці.

У 1863 році була надана концесія на цю залізницю англійській компанії банкірів Пальмера, Фрюлінга та ін. з ще більшою поверстною гарантією уряду (5,5 %), але та в зазначені терміни не зібрала необхідні кошти і не приступила до будівництва.

Велика частина «Південної лінії» увійшла до складу казенної Московсько-Курської (1864—1868 рр.) і приватної Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

У 1871 році концесія на будівництво від станції Лозова до Севастополя була надана Петру Губоніну.

1872 року станція Лозова-Севастопольська перейменована у станцію Панютине.

15 листопада 1873 року відкрився рух від Лозової до Олександрівська (Запоріжжя) з гілкою до Катеринослава, а 23 липня 1874 року — від Олександрівська до Мелітополя.

14 жовтня 1874 року прокладено передостанню 228-верстову дільницю Мелітополь — Сімферополь.

1875 року — закінчено будівництво Лозово-Севастопольської залізниці^[1].

15 вересня 1875 року у Севастополь прибув перший поїзд. Лозово-Севастопольська залізниця була викуплена державною скарбницею.

14 вересня 1893 року відкрита нова будівля вокзалу на станції Лозова.

1885 року за рахунок державної скарбниці побудована Керченсько-Феодосійська залізниця, яка незабаром була передана до складу Лозово-Севастопольської дороги.

1 листопада 1894 року Курсько-Харківсько-Азовська і Лозово-Севастопольська дороги об'єднані в одну під назвою Курсько-Харківсько-Азовська, Лозово-Севастопольська і Джанкойсько-Феодосійська залізниці. Через два роки через тривалої і важкої назви її перейменували в Курсько-Харківсько-Севастопольську залізницю.

У січні 1896 року об'єднана з Курсько-Харківсько-Азовською та Донецькою кам'яновугільною залізницями в Курсько-Харківсько-Севастопольську залізницю.

1907 року Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця об'єднана з Харківсько-Миколаївською у Південні залізниці.

1927 року зі станції Панютине на станцію Лозова переведено паровозне депо.

Станції

Вокзал станції Лозова

Вокзал в Сімферополі

У порядку часу заснування (встановлення)

• Лозова (1869; як Лозова-Севастопольська) — вузлова станція Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці.
• Синельникове (1873)  — вузлова станція: гілка до Катеринослава
• Запоріжжя I (1873; як Олександрівськ) — вузлова станція: гілка на Апостолове — Кривий Ріг та Пологи
• Федорівка (1874) — вузлова станція: гілка на Волноваху та Херсон
• Мелітополь (1874)
• Новоолексіївка (1874) — вузлова станція: гілка на Генічеськ.
• Джанкой (1874) — вузлова станція: гілка на Армянськ та Феодосію
• Сімферополь (1874)
• Бахчисарай (1875)
• Севастополь (1875)

Гілки залізниці

• Лозова — Ростов-на-Дону (Курсько-Харківсько-Азовська залізниця)
• Синельникове I — Нижньодніпровськ (1873, як Катеринослав; довжина 54 версти (58 км))
• Новоолексіївка — Генічеськ (1876; довжина 14 верст (15 км)^[2])
• Джанкой — Феодосія (1892)
• Федорівка — Комиш-Зоря (1915; як Царекостянтинівка, Токмацька залізниця)

Інженерні споруди

Графський тунель та віадук

Під час будівницьтва було споруджено 6 тунелів всі у Кримських горах (Мекензієві гори).^[3]

Тунелі

• Сухарний – Сухарна балка, в якій на початку 19-ого століття Імперське Морське відомство збудувало завод для випуску сухарів^[3]
• Графський – на ім'я графа М. І. Войновича, який командував Севастопольською ескадрою з 1789 по 1890 рік, поблизу гирла Графської балки^[3]
• Білий – від кольору вапняку - інкерманського каменю^[3]
• Циганський – довжина 659 метрів, по назві Циганської балки^[3]
• Троїцький – по назві Троїцької балки, біля західного його входу встановлено меморіальну дошку з написом: «У цьому тунелі 28 червня 1942 р. загинув легендарний бронепоїзд «Железняков», який брав активну участь у героїчній обороні Севастополя»^[3]
• Міський – прикрашений аркою з рельєфним орнаментом та едикулами для скульптур – на Корабельному боці Севастополя^[3]

Віадук та шляхопровід

• Графський шляхопровід

Особистості

• Петро Йонович Губонін

Див. також

• Південні залізниці
• Інкерманська залізниця
• Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця
• Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці
• Курсько-Харківсько-Азовська залізниця