Loading AI tools
український політик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Атро́шенко Владисла́в Анато́лійович (5 грудня 1968, Чернігів) — український державний діяч, політик та бізнесмен.
Атрошенко Владислав Анатолійович | |
---|---|
Міський голова Чернігова | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 4 грудня 2015-1 лютого 2023 |
Попередник | Соколов Олександр Володимирович |
Наступник | Ломако.О в.о |
Голова Чернігівської обласної державної адміністрації | |
4 лютого 2005 — 12 грудня 2005 | |
Президент | Ющенко Віктор Андрійович |
Попередник | Мельничук Валентин Васильович |
Наступник | Лаврик Микола Іванович |
Народився | 5 грудня 1968 (55 років) Чернігів, Українська РСР, СРСР |
Відомий як | політик, підприємець |
Країна | Україна |
Alma mater | Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (1994) і НАДУ при Президентові України (2005) |
Політична партія | Рідний дім |
Мати | Атрошенко Тамара Іванівна |
Нагороди | |
Атрошенко Владислав Анатолійович на сайті Верховної Ради | |
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
IV скликання безпартійний, виборчий округ № 207 | |||
фракція «Наша Україна» | 14 травня 2002 | — | 7 липня 2005 |
VII скликання безпартійний, виборчий округ № 206[1] | |||
фракція «Партія регіонів»[2] | 12 грудня 2012 | — | 20 лютого 2014 |
позафракційний[1] | 20 лютого 2014 | — | 27 листопада 2014 |
VIII скликання «Блок Петра Порошенка», виборчий округ № 206[3] | |||
позафракційний | 27 листопада 2014 | — | 28 січня 2016 |
|
Міський голова Чернігова з 2015-2023 року, голова Чернігівської обласної державної адміністрації (2005), народний депутат України IV, VII і VIII скликань (2002—2005, 2012—2014, 2014—2016).
Голова наглядової ради ВАТ «Київхліб», засновник благодійного фонду «Поліський оберіг»[4][5].
Народився 5 грудня 1968 року у Чернігові. Його батьки родом з Городнянщини: мати, Тамара Іванівна — вчителька математики, депутат Верховної Ради Української РСР 11-го скликання; батько, Анатолій Федорович — інженер на Чернігівському заводі радіоприладів.
Навчався у чернігівській школі № 16, а після її закінчення в 1986 році вступив до Харківського авіаційного інституту на навчання за спеціальністю «Системи автоматичного управління літальними апаратами». У 1987—1989 роках проходив строкову службу у лавах Радянської армії, після якої продовжив навчання в ХАІ. В 1994 році Владислав Атрошенко закінчив виш, отримавши кваліфікацію інженера-електромеханіка.
З 1993 року — економіст у відділі валютних операцій чернігівської філії акціонерного банку «ІНКО».
В 1995 році одружився. Дружина, Ірина Тимофіївна — старший викладач Чернігівської політехніки.
До 2002 року працював на підприємствах, пов'язаних з аграрним комплексом:
З квітня 2002 по березень 2005 — народний депутат України IV скликання, обраний по виборчому округу № 207 (Чернігівська область). З 15 травня 2002 у фракції «Наша Україна». З червня 2002 року — член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
Ввечері 17 вересня 2004 року Владислав Атрошенко, рухаючись за кермом «Mercedes-Benz W140», збив на смерть 69-річного мешканця села Красне. ДТП сталася за 25 метрів від пішохідного переходу, чоловік помер на місці пригоди. За словами Атрошенка, він рухався зі швидкістю 70-80 км/год, ділянка дороги була погано освітлена та не мала попереджувальних знаків, а пішохід з'явився раптово[6][7]. У лютому 2005 кримінальна справа проти Атрошенка була закрита, проти чого протестувала громадянська партія «Пора»[8].
4 лютого 2005 року призначений на посаду голови Чернігівської обласної державної адміністрації[9]. 12 грудня 2005 року звільнений з цієї посади[10]. Того ж року закінчив з відзнакою факультет вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, отримавши освітній ступінь магістра державного управління.
Повернувся до підприємницької діяльності:
В 2010 році був обраний депутатом Чернігівської обласної ради.
На парламентських виборах 2012 року був обраний депутатом Верховної Ради України VII скликання по виборчому округу № 206. За результатами голосування отримав перемогу набравши 40,63 % голосів виборців[12].
16 січня 2014 року голосував у складі фракції Партії регіонів за диктаторські закони, які обмежували свободу та Конституцію України. Пізніше надіслав заяву з проханням вважати, що він не голосував[13].
На парламентських виборах 2014 року був обраний депутатом Верховної Ради України VIII скликання по виборчому округу № 206. За результатами голосування отримав перемогу, набравши понад 50 % голосів виборців.
З 4 грудня 2014 року — заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань транспорту.
Лауреат премії «Людина року»-2017 в номінації «Міський голова року»[14].
Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2023) |
Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2023) |
2015 року висунутий кандидатом в мери міста Чернігова від Блока Петра Порошенка «Солідарність» на місцевих виборах, що відбулися 25 жовтня.
У першому турі зайняв друге місце за кількістю голосів після чинного мера Олександра Соколова і пройшов у другий тур, який відбувся 15 листопада 2015 року, де здобув перемогу.
Атрошенка звинувачують у підкупі виборців через власний благодійний фонд «Поліський оберіг»[15][16][17]. Матеріальну допомогу від фонду роздавали через 4 офіси у Чернігові[18]. Роздавали 300 грн[19]. Біля офісів збиралися черги у сотні людей. У прес-релізі фонд повідомив, що роздав матеріальної допомоги 12 834 мешканцям Чернігова, що більше за кількість чернігівців, які отримали допомогу у Соколова[20]. На виборах 15 листопада Комітет виборців України зафіксував значну кількість виборців із паспортами зі штрих-кодами. Чернігівський «Пік» це пов'язує із підкупом Атрошенком виборців. Гроші обіцяли заплатити тим, у кого буде штрих-код[21][22][23]. 14 листопада поліція відкрила 2 справи щодо підкупу виборців[24].
25 жовтня 2020 року був переобраний мером Чернігова на другий термін (набрав 77,49 % голосів), його партія «Рідний дім» отримала більшість місць в міськраді[25].
7 грудня 2022 Яворівський районний суд Львова позбавив Атрошенка права обіймати посаду мера протягом року[26]. 1 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд підтвердив відсторонення Атрошенка від посади[27][28].
Від свого батька Анатолія Атрошенко Владислав успадкував 138,4 млн грн. Має житловий будинок площею 783,1 м2, вартістю 6,9 млн грн[29].
В Чернігові володіє значною частиною бізнесу міста (ринки, офісні будівлі, компанії оптової торгівлі тощо) або напряму, або через родичів і бізнес-партнерів. Одним із найбільших бізнес-партнерів є мати, батько, тесть і Куліч Валерій (колишній губернатор Чернгівщини)[11].
2020 року отримав у спадок від батька понад 138 мільйонів гривень та будинок на понад 700 кв. м, вартістю 6 мільйонів 900 тисяч 826 гривень[30].
Через партнерів володіє часткою чернігівського телеканалу «Дитинець»[31].
Звинувачувався у рейдерстві і підкупі виборців[32].
Володіє і проживає в трьохповерховому будинку в елітному селищі Ямал[34] під Черніговом (8 км на схід від Чернігова, між Брусиловом і Снов'янкою).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.