Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бортняк Анатолій Агафонович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 27 квітня 1938 Олександрівка, Тростянецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |||
Помер | 22 липня 2009 (71 рік) Вінниця, Україна | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, публіцист, перекладач, літературознавець | |||
Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1965—2009 | |||
Жанр | поезія | |||
Премії | (1998) Премії ім. Миколи Трублаїні, М. Коцюбинського, В. Сосюри, О. Копиленка, С. Олійника, С. Руданського, Олекси Гірника, Є. Гуцала, «Срібний Еней» | |||
| ||||
Бортня́к Анато́лій Агафо́нович (* 27 квітня 1938, Олександрівка Тростянецького району на Вінниччині — †22 липня 2009, Вінниця) — відомий український поет, публіцист, перекладач, літературознавець, громадський діяч. Перебував у Спілці письменників України з 1965 року. Перший голова обласного Товариства української мови (нині — «Просвіта»).
Народився 27 квітня 1938 року в учительській родині в селі Олександрівка Тростянецького району Вінницької області. Невдовзі батьки переїхали вчителювати в інше подільське село – Жабокрич Крижопільського району, де й минуло дитинство поета. Тут 1955 року він закінчив школу. Від 1955 року бере відлік і літературний стаж Анатолія Бортняка: він дебютує з віршами в газетах, журналах та альманахах. Навчався на філологічному факультеті Одеського університету, де опинився в товаристві таких обдарованих філологів і літераторів, як В. Базилевський, П. Осадчук, В. Березінський, В. Яворівський, В. Мороз та ін. Ціле гроно талантів вийшло тоді зі стін Одеського університету й долучилося до високої літературної хвилі 60-х років. Після закінчення вишу 1960 року Анатолій Бортняк певний час працює в Тульчинській районній газеті, згодом – у Вінницькому обласному телерадіокомітеті (старший редактор художнього мовлення). Упродовж дванадцяти років (1974—1986 рр.) очолював Вінницьку організацію НСПУ. Діяльний учасник багатьох культурно-мистецьких і громадсько-політичних заходів. Перший голова обласного Товариства української мови (нині — «Просвіта»). З 1992 р.— оглядач із питань літератури та мистецтва «Вінницької газети».[1] Зокрема письменник вів популярні рубрики «Од слова до слова…» (про історію та сучасний стан функціонування української мови); «Надбужанські музи» (літературно-мистецька сторінка) і «Сміхопад» (сатирично-гумористичні добірки).
Помер 22 липня 2009 р. у Вінниці.
Друкує вірші від 1955 року. Перша поетична збірка «Мелодія» вийшла 1965 року в Києві. Відтоді видав понад тридцять книжок лірики, поем, сатири, гумору, пародій, епіграм, шаржів, публіцистики.
Вірші кінця 50-х – початку 60-х років, як стверджує літературознавець В. Моренець, "сповнені нестримної енергії, захопленого вітання світу і людини, здатної фантазувати, одухотворювати і розумно перетворювати цей світ. Поетична думка тут ще не затяжіла соціальними суперечностями, ще не набула публіцистичної непоступливості – характерних рис авторського стилю в пізніший час. Вона ще така, якою переважно й буває в пору становлення: жадібна на враження, грайлива, схильна до гіпербол і перекроєння на власний смак традиційної рустикальної стилістики вірша".
За життя вийшло понад 30 збірок лірики, біблійних переспівів, поезій для дітей, літературних пародій, сатиричних мініатюр, публіцистики. У своїх творах поет поєднував лірику з гостросюжетною публіцистикою, працював в жанрах літературної пародії, епіграми і шаржу, робив переклади, писав критичні огляди, виступав із рецензіями, літературознавчими розвідками.[2] Автор книг:
Провідна тематика його творчості – це історія й сучасне життя рідного краю, моральні та етичні проблеми, філософське осмислення людського буття, виховання національної гідності, екологічної культури. Оригінальною частиною його поетичного набутку є іронічно-алегоричні інтерпретації міфологічних сюжетів народів світу під кутом зору наших сучасних суспільно-політичних та духовних проблем. Значне місце в його творчості посідає тема захисту рідної мови, культури, збереження народних традицій | ||
— Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2004. – Т. 3. – С. 373-374[4] |
У перекладі російською мовою — збірка поезій «Открытый взгляд» (1981), вірші для дітей «Да или нет?» (1990); кабардинською — «Насип нал» («Підкова щастя», 1989); окремі твори — білоруською, молдавською, казахською, балкарською, чуваською, комі, польською, болгарською, словацькою, угорською, на іврит, друкувалися в США, Канаді, Австралії.
Лауреат обласних літературних премій ім. ім. Миколи Трублаїні та ім. Михайла Коцюбинського (1981) (з 1992 р. ця премія — Всеукраїнська), а також Всеукраїнських — ім. В. Сосюри (за лірику, 1985 р.), ім. О. Копиленка (за твори для дітей 1987 р.), ім. С. Олійника (за сатиричні збірки, 1991 р.), «Срібний Еней» (за сатирично-гумористичні публікації в журналі «ВУС», 1993 р.), ім. С. Руданського (за сатиру й гумор, 1995 р.), ім. Олекси Гірника, ім. Є. Гуцала (2003). У 1995 р. відзначений Міжнародною премією за цикл іронічних катренів «Біблійна алегорія» (США, Філадельфія). 1997 р. став дипломантом Міжнародного конкурсу «Створімо сучасну українську патріотичну пісню» (Всеукраїнська музична спілка разом з Українським культурним центром м. Детройта-Воррена, США).[5]
Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня (1998), Почесною грамотою Верховної Ради України (2003).
Орден За заслуги III ступеня (1998), медалі, почесна грамота Верховної Ради України[6] (2003).
2010 року вийшли друком спогади сучасників про поета — «На громах настояний скарбник» (2010).[7] 2009 року в с. Жабокрич Крижопільського району закладено сквер імені Анатолія Бортняка, у пам'ятні квітневі дні вручається літературна премія його імені.[8] 2012 року ім'я Анатолія Бортняка отримала одна з вулиць мікрорайону «Поділля» у Вінниці. 2013 року VI Всеукраїнський фестиваль поезії на Поділлі «Підкова Пегаса» був присвячений 75-річному ювілею поета.[9] D
Твори поета перекладені російською, польською, угорською, болгарською, казахською та іншими мовами.
Мелодія: лірика. К.: Рад. письм., 1965. 98 с.
Немирівське шосе: поезії. О.: Маяк, 1967. 80 с.
Добро: поезії. К.: Рад. письм., 1969. 88 с.
Довголіття: поезії. О.: Маяк, 1970. 136 с.
Серце дня: поезії. О.: Маяк, 1972. 80 с.
Полустанок: поезії. К.: Рад. письм., 1973. 91 с.
Право: поезії . О.: Маяк, 1975. 48 с.
Внесок: вибр. поезії. К.: Дніпро, 1976. 175 с.
Русло: поезії. К.: Рад. письм., 1977. 84 с.
Голос обов’язку: поезії / худож. В.В.Машков. К.: Молодь, 1978. 128 с.
Батькове вогнище: поезії. О.: Маяк, 1979. 88 с.
Бажаю усміху!: сатир. й гуморист. вірші. К.: Рад. письм., 1981. 78 с.
Майте на увазі: сатир. й гуморист. вірші. О.: Маяк, 1981. 96 с.
Поезія внатрус: літ. пародії. К.: Рад. Україна, 1982. 64 с.
Невже таке буває?: гумор і сатира. К.: Рад. письм., 1984.104 с.
Де правда, де вигадка?: гумор і сатира. О.: Маяк, 1986. 152 с.
Адреса: поезії. К.: Рад. письм., 1987. 157 с.
Вибране: Лірика. Гумор. Сатира / передм. В.Моренець. К.: Дніпро, 1988. 239 с.
Поки дихаю, поки живу…: поезії. О.: Маяк, 1989. 112 с.
Витверезник для ліриків: літ. пародії. К.: Рад. Україна, 1990. – 64с.
Помилки Колумба: сатир., гуморист. вірші, пародії, шаржі, епіграми. К.: Рад. письм., 1991. 112 с.
Ну що б, здавалося, слова…: бесіди з тими, хто прагне оволодіти культурою укр. мови. Вінниця, 1992. 64 с.
Синоніми до України: поезії. Вінниця, 1993. 64 с.
Ну що б, здавалося, слова…: бесіди про культуру укр. мови. К.: Укр. письм., 1994. 80 с.
Журавель у небі: поезії. Вінниця, 1996. 60 с.
Коли б я жив тоді на світі…: поетич. аналогії з міфології. Вінниця: Континент-ПРИМ, 1998. 104 с.
Одинадцята заповідь: поезії. Вінниця: Континент-Прим, 2001. 52 с.
Три вірші про найголовніше: поезії. Вінниця: «О.Власюк», 2002. 16 с.
Важке щастя: вибрані поеми та віршовані цикли з авторськими коментарями. Вінниця: Континент-ПРИМ, 2003. – 200 с.
Одинадцята заповідь: поезії. Вид. 2-е. Вінниця: Континент-ПРИМ, 2003. 52 с.
Янгол-охоронець: поезії. Вінниця: Книга-Вега, 2006. 97 с.
Де ти живеш?: вірші для дітей дошк. та молод. шк. віку. Вінниця: Книга-Вега, 2006. 36 с.
Жива історія: [відгук на книгу В.Юхимовича «Зоряна правда»]. Вінниц. правда. 1968. 29 черв.
Крізь усе життя: Марко Вовчок в док. і свідченнях. Вінниц. правда. 1970. 5 квіт.
На вечорі кабардинської поетеси Фоусат Балкарович. Комс. плем’я. 1974. 8 берез.
Прикмети часу: [про зб. В.Юхимовича «Час братерства»]. Друг читача. 1975. 13 листоп.
Крилате почуття: [інтернац. зв’язки літераторів та митців Вінниччини]. Вінниц. правда. 1982. 17 квіт.
«Він усюди зоставався українцем по духу…» [М.В.Гоголь]. Вінниц. газ. 1994. 22 квіт.
Поспішиш – себе та ближніх посмішиш? [рец. на кн. П.Глазового « Нові усмішки»]. Вінниц. газ. 1996. 27 лют.
Знищений своєю ж диктатурою [укр. письм. І.К.Микитенко]. Вінниц. газ. 1997. 6 верес.
Був майже таким відомим, як І.Франко [Б.Лепкий]. Вінниц. газ. 1997. 7 листоп.
Трагічна доля Василя Бобинського [укр. поета]. Вінниц. газ. 1998. 12 берез.
Бюрократичне «язичне» [письм. про сучас. укр. мову]. Урок української. 1999. № 6. С. 22-23.
Не покривив жодним словом…: [про Т.Осьмачка]. Вінниц. газ. 2000. 8 черв.
Пісня, яку виконуємо й слухаємо стоячи: [до історії створення пісен. перлини «Заповіт» на сл. Т.Шевченко]. Вінниц. газ. 2000. 22 верес.
Усе – про літераторів, причетних до Поділля: [відгук на 2-е вид. літ. словн. «З-над Божої ріки»]. Вінниц. газ. 2001. 12 квіт.
Сергій Єфремов – проти Юрія Коцюбинського. Вінниччина. 2001. 5 жовт.
Ідеологічні стереотипи. Вінниччина. 2002. 27 берез. (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).
Неатлетичний Аполлон і чорнява Сніжана: [із бесід з тими, хто прагне оволодіти культурою мови]. Урок української. 2003. № 10. С. 25-26.
Открытый взгляд: стихи / пер. с укр. А. Бортняка. – М.: Сов.писатель, 1981. 94 с.; портр.
Насып нал. Подкова счастья: стихи / пер. на кабард. А.Бортняка. Нальчик: Эльбрус, 1989. 112 с.
Да или нет?: стихи для детей / пер. с укр. А.Бортняка. О.: Маяк, 1990. 32 с.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.