Кропоткінська (станція метро)

55°44′42″ пн. ш. 37°36′05″ сх. д.

Кропоткінська
Московський метрополітен Сокольницька лінія
Загальні дані
Тип	колонна трипрогінна мілкого закладення
Глибина закладення	13 м
Проєктна назва	Кропоткінські ворота
Стара назва	Палац Рад (до 8 жовтня 1957 )
Проєкт перейменування	Пречистенка (1991, 1992 ), Храм Христа Спасителя
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Будівництво
Дата відкриття	15 травня 1935
Архітектор(и)	О. М. Душкін , Я. Г. Ліхтенберг
Архітектор(и) вестибюлів	західного: С. М. Кравець, східного: А.К. Рыжков (рос.) (1961)
Інженер(и)-конструктор(и)	Н.А. Кабанов (рос.)
Будівельник(и)	Дистанція № 6 (БМУ-8) Мосметробуду (рос.)
Транспорт
Пересадка на	Волхонка (планується) А: м5, м6, с755
Виходи до	Гоголівський бульвар, площа Пречистенські ворота, Гагарінський провулок, Волхонка , Всехсвятський провулок, Пречистенка, Остоженка
Час відкриття	5:30
Час закриття	1:00
Код станції	012

Сокольницька лінія

п о р Легенда Оборотний тупик Бульвар Рокосовського ТЧ-13 «Черкізово» Черкізовська заділ під ССГ до ВКЛ заділ під ССГ до АПЛ Преображенська площа Преображенський метроміст через річку Яузу Оборотні тупики Сокольники Красносільська ТЧ-1 «Північне» Оборотний тупик Комсомольська  +зал +зал +зал +зал Красні Ворота Чисті пруди Луб'янка Охотний ряд відгалуження на ФЛ Бібліотека імені Леніна Кропоткінська Парк культури Оборотні тупики ССГ до КЛ Фрунзенська Спортивна гейт в Метро-2 (Д-6) Лужнецький метроміст Воробйові гори р. Москва Університет Оборотні тупики Проспект Вернадського Південно-Західна Тропарьово Оборотний тупик Рум'янцево Салар'єво Оборотні тупики Філатов Луг Прокшино Вільхова Новомосковська ТЧ «Столбово» Потапово Оборотний тупик

Кропо́ткінська (рос. Кропоткинская) — станція Сокольницької лінії Московського метрополітену, . Відкрита 15 травня 1935. Розташована між станціями «Бібліотека імені Леніна» і «Парк культури», на території району Хамовники Центрального адміністративного округу Москви.

Історія і походження назви

Станція відкрита 15 травня 1935, у складі першої пускової черги Московського метрополітену — «Сокольники» — «Парк культури» з відгалуженням «Охотний ряд» — «Смоленська». Отримала назву за колишньої площі Кропоткінські Ворота і Кропоткінської вулиці (нині — площа Пречистенські ворота і Пречистенська вулиця), названих на честь Петра Олексійовича Кропоткіна — географа і мандрівника, теоретика анархізму, який народився в цьому районі.

До 8 жовтня 1957, мала назву «Палац Рад». Поруч зі станцією на місці знесеного у 1931, Храму Христа Спасителя планували спорудити грандіозний Палац Рад. Станційний зал метро був задуманий як підземний вестибюль Палацу. Будівництво Палацу почалося в 1939, але перед війною було перервано, а під час війни металевий каркас вже побудованих семи поверхів будівлі пустили на виготовлення протитанкових їжаків. Цей проєкт так і не було реалізовано. Пізніше кинутий котлован, виритий для Палацу, було використано під плавальний басейн «Москва», відкритий в 1960. В 1994 було прийнято рішення про відтворення храму (відновлений і освячений до початку 2000), басейн закрито. Проєктна назва станції — «Кропоткінські ворота».

Проєкт станції удостоєний Гран-прі на міжнародних виставках у Парижі (1937) і Брюсселі (1935), Сталінської премії за архітектуру і будівництво (1941).

В 2005, Центральний Банк РФ накладом 10 000 штук випустив срібну пам'ятну монету «Станція метро „Кропоткінська“» номіналом 3 рублі.

• 
  Реверс памʼятної монети «Станція метро „Кропоткінська“, Москва» номіналом 3 рубля.

Вестибюлі і пересадки

Станція має наземний вестибюль напівциркулярної форми у вигляді арки, споруджений за проєктом архітектора С. М. Кравця і розташованої на початку Гоголівського бульвару. Через нього здійснюється вихід до Гоголівського бульвару, площі Пречистенські ворота і Гагарінського провулку. У 1997, разом з Храмом був відкритий північний вихід, прямуючий в підземні переходи (архітектор А К Рижков) — на вулицю Волхонка, Всехсвятський провулок, і до самого Храму Христа Спасителя^[1]

Пересадки

• Автобуси: м5, м6, с755

Технічна характеристика

Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення (глибина закладення — 13 м). Побудована за спеціальним проєктом з монолітного бетону. Станція розрахована на великий пасажиропотік, але в даний час її величезний зал завантажений слабо.

Колійний розвиток

Станція без колійного розвитку.

Оздоблення

Десятигранні колони станції та колійні стіни оброблені сірувато-білим уральським мармуром «коєлга» (до кінця 1950-х років колійні стіни були оздоблені фаянсовою плиткою). Підлога викладено рожевим і сірим гранітом у шаховому порядку (спочатку покриття було асфальтовим). Світильники вмонтовані у капітелі й верхніх частинах колон. Стіни касового залу оздоблені марблітом.