Луб'янка (станція метро)

Луб'янка  (рос. Лубянка) — станція Сокольницької лінії Московського метрополітену.

Луб'янка
Московський метрополітен Сокольницька лінія
Загальні дані
Тип	пілонна трисклепінна
Глибина закладення	32,5 м
Проєктна назва	площа Дзержинського
Стара назва	Дзержинська (до 5 листопада 1990)
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Дата відкриття	15 травня 1935
Архітектор(и)	Н. А. Ладовський; реконструкція: Н. А. Альошина, А. Ф. Стрільців
Архітектор(и) вестибюлів	Д. Ф. Фридман, И. И. Ловейко (південний вестибюль)
Інженер(и)-конструктор(и)	А. Ф. Денищенко
Будівельник(и)	Шахта № 13—14 Мосметробуда; реконструкція 1973—1975, - БМУ-5 Мосметробуда
Пересадка на	Кузнецький міст А: 38, 101, 122, 144, 158, 904, м2, м3, м5, м8, м9, м10, м27, т25, н1, н2, н3, н6, н9, н11, н12
Виходи до	Луб'янська площа, Нікольська вулиця, Театральний проїзд і Нова площа
Час відкриття	5:30
Час закриття	1:00
Код станції	009

Сокольницька лінія

п о р Легенда Оборотний тупик Бульвар Рокосовського ТЧ-13 «Черкізово» Черкізовська заділ під ССГ до ВКЛ заділ під ССГ до АПЛ Преображенська площа Преображенський метроміст через річку Яузу Оборотні тупики Сокольники Красносільська ТЧ-1 «Північне» Оборотний тупик Комсомольська  +зал +зал +зал +зал Красні Ворота Чисті пруди Луб'янка Охотний ряд відгалуження на ФЛ Бібліотека імені Леніна Кропоткінська Парк культури Оборотні тупики ССГ до КЛ Фрунзенська Спортивна гейт в Метро-2 (Д-6) Лужнецький метроміст Воробйові гори р. Москва Університет Оборотні тупики Проспект Вернадського Південно-Західна Тропарьово Оборотний тупик Рум'янцево Салар'єво Оборотні тупики Філатов Луг Прокшино Вільхова Новомосковська ТЧ «Столбово» Потапово Оборотний тупик

Розташована між станціями «Чисті пруди» та «Охотний Ряд», на території Міщанського та Тверського районів Центрального адміністративного округу Москви.

Вестибюлі

Станція має два підземних вестибюлі, сполучених сходами і дугоподібними пішохідними коридорами з виходами по периметру Луб'янської площі (з 1926 по 1990 роки — пл. Дзержинського)^[1]. У них знаходяться каси, турнікети і починаються ескалаторні тунелі, що ведуть до станційного залу^[2].

Західний вестибюль відкрито зі станцією в 1935 році. Ескалаторний тунель, що виходить з підземного аванзалу, що було побудовано на місці розібраного фундаменту Володимирських воріт Китайгородської стіни, спочатку мав три ескалатори серії Н, але у 1997 році вони були замінені на нові машини ЕТ-3М. Висота підйому — 21,8 метра, довжина нахилу — 43,6. Виходи західного вестибюля вбудовані в реконструйовану будівлю дореволюційної споруди^[3].

Східний вестибюль було відкрито в 1968 році, як перша черга реконструкції станції під майбутній пересадний вузол. Враховуючи історичну споруду, для компактності зробили два ескалаторних нахили. Малий нахил (висота — 7 метрів, довжина — 14) спочатку складався з трьох ескалаторів серії ЛП-6І, у 1995 році вони були замінені на ЕТ-5М. Великий нахил розташовано паралельно осі платформи, з південного боку і розворотом на 180 градусів. Аванзали між ескалаторами з'єднані двома проходами. Великий нахил (висота — 21,4 м, довжина — 42,8 м) зберіг три первинних ескалатори ЛТ-4.

Невеликий касовий зал розташовано під початком М'ясницької вулиці, на Луб'янській площі. Він сполучений з довгим переходом, що повторює південно-східний периметр Луб'янської площі, з вісьмома виходами на вулицю. Два виходи розташовані на розі будівлі ФСБ (Луб'янська площа і службовий проїзд до Фуркасовський провулок); два на розі Обчислювального центру ФСБ (Лубенський проїзд і М'ясницька вулиця); ще два виходять до скверу перед Політехнічним музеєм, по кожну сторону меморіалу «Соловецький камінь» (відповідно Луб'янського проїзду і Нової площі). Нарешті, останні два виходи знаходяться безпосередньо поруч з наземними порталами західного вестибюля.

Через центральний зал станції здійснюється перехід на станцію «Кузнецький міст» Тагансько-Краснопресненської лінії. Перехід починається в центрі залу. Нижче рівня залу знаходиться поперечна ескалаторна камера. З одного боку камери пара ескалаторів працюють на спуск, з іншого — на підйом^[4]. Всі чотири первинних ескалатори моделі ЛП-6І були в 1993 році замінені на ЕТ-5М. Висота підйому — 6,8 метра, довжина — 13,6.

З північного боку, до ескалаторної камери примикають два проходи, створені для зручності руху зустрічних людських потоків^[4]. Ці проходи потім з'єднуються в широкий склепінчастий коридор. Нарешті, нахил з чотирьох ескалаторів ЛТ-5, довжиною 14 метрів і висотою 7, спускає пасажирів в південний торець станції «Кузнецький міст»^[4].

Пересадки

• Кузнецький міст
• Автобуси: 38, 101, 122, 144, 158, 904, м2, м3, м5, м8, м9, м10, м27, т25, н1, н2, н3, н6, н9, н11, н12

Технічна характеристика

Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 32,5 м). У березні 2002 року пасажиропотік становив: по входу — 40,7 тис. осіб, щодо виходу — 40,9 тис. осіб^[5].

Колійний розвиток

Станція без колійного розвитку.

Оздоблення

Пілони оздоблені білим мармуром. Підлога викладена чорним і червоним гранітом (до реконструкції покриття було асфальтовим). Колійні стіни облицьовані білою порцеляновою плиткою. У південно-західному торці «Луб'янки» зберігся фрагмент первісного оздоблення станції. У ескалаторному залі встановлено мармуровий бюст Ф. Е. Дзержинського. Станція, після реконструкції, отримавши центральний зал, стала типовою станцією 1970-х років.

Події

29 березня 2010 року о 7:56 за московським часом на станції Луб'янка стався вибух. Вибуховий пристрій спрацював у другому вагоні. У результаті вибуху загинуло 24 людини, 39 поранено^[6]. Уряд Москви виділив 131 автобус для доставки пасажирів після вибуху що відбувся в московському метро. НП сталася на станціях «Луб'янка» і «Парк культури (радіальна)». До ліквідації наслідків вибухів у Московському метро залучені 387 осіб і 180 одиниць техніки, у тому числі від МНС Росії — 207 людей і 59 одиниць техніки.

55°45′33″ пн. ш. 37°37′38″ сх. д.

Фотографії

• 
  Посадкова платформа. 11 березня 2000 року.
• 
  Прохід з центрального залу на посадкову платформу. 11 березня 2000 року.