Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Список переможців чемпіонату Іспанії з футболу

стаття-список у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Історія іспанського футболу розпочалася в Країні Басків. Більбао був у той час найважливішим портом країни, куди приїздили британські моряки і робітники, які влаштовувалися працювати на підприємства вугільної промисловості регіону. Пропагандистами футболу також були іспанські студенти, які навчалися на Британських островах. Перший футбольний клуб виник в іншій частині країні: в Уельві, адміністративному центрі однойменної провінції, два шотландських лікарі Александр Маккей і Роберт Рассел Росс заснували «Рекреатіво» (23 грудня 1889 року)[1]. Через місяць в Андалусії була створена «Севілья». Саме ці дві команди провели і перший матч 8 березня 1890 року (2:0 на користь «Севільї»)[2].

Thumb
Логотип Ла Ліги

Через соціально-економічні і політичні суперечності між центром і регіонами єдиним загальноіспанським змаганням протягом майже тридцяти років був національний кубок. А решту часу клуби проводили в регіональних турнірах. У цей час переможцями кубка були команди з Країни Басків, а також «Реал Мадрид» і «Барселона». У сезоні 1927/28 національна федерація організувала турнір — Кубок клубів-чемпіонів — який вважається попередником загальноіспанської ліги. До участі були запрошені всі володарі кубка: «Барселона», «Атлетік» (Більбао), «Реал Сосьєдад» (Сан-Себастьян), «Аренас» (Гечо), «Реал» (Мадрид) і «Реал Уніон» (Ірун). Першими фінішували каталонці, з відривом у чотири очки від команди з Більбао[3].

1928 року була створена загальнонаціональна професіональна футбольна ліга, яка наступного року провела перший чемпіонат. Його учасниками стали чотири баських клуби — «Аренас» (Гечо), «Атлетік» (Більбао), «Реал Сосьєдад» (Сан-Себастьян), «Реал Уніон» (Ірун); три з Каталонії — «Барселона», «Еспаньйол», «Еуропа»; два зі столиці — «Реал», «Атлетік», а також «Реал» (Сантандер), який потрапив до еліти через сито квалікаційного турніру[4]. Першим чемпіоном Прімери стала «Барселона», яку очолювали англієць Джеймс Белламі і місцевий фахівець Рома Форнс. Найбільш відомим гравцем того складу був нападник Хосеп Самітьєр. Голкіпер Ференц Платтко згодом став відомим тренером[5].

Протягом наступних сезонів домінував «Атлетік» (Більбао), який мав найсильнішу в лізі лінію нападу: Горостіса, Бата, Лафуенте, Ірарагоррі і Чіррі II. Баски чотири рази ставали чемпіонами і двічі віце-чемпіонами. Дві перемоги у турнірі здобув мадридський «Реал», кольори якого захищали воротар Рікардо Самора, основні захисники національної збірної Хасінто Кінкосес та Сіріако Еррасті, бомбардир Мануель Оліварес і баски — брати Луїс та Педро Регейро. У сезоні 1934/35 найсильнішою командою Прімери став «Бетіс», у складі якого грали учасник чемпіонату світу-1934 Сімон Лекуе і голеадор Вікторіо Унамуно.

У липні 1936 року в Іспанії розпочалася громадянська війна. Протягом трьох років проводилися лише регіональні змагання, серед них найбільш солідними за складом учасників була Середземноморська ліга. Мадридський «Реал» також мав намір стати одним з учасників, але це не вдалося зробити через протидію одного з клубів, керівництво якого вважало, що поява столичного гранда значно зменшить доходи команди[6].

Восени 1939 року стартував перший повоєнний чемпіонат. У роки війни багато футболістів завершили виступи або виїхали за кордон і грали за команди Мексики, Франції, Аргентини та інших країн. Зокрема, «Атлетік» (Більбао) залишився без Грегоріо Бласко, Анхеля Субієти, Леонардо Сілауррена, Хосе Мугерси і Хосе Ірарагоррі: «Реал» (Мадрид) — без братів Регейро, Еміліо Алонсо, Сіріако Еррасті і Рікардо Самори: «Барселона» — без Рамона Сабало, Педро Аресо[es], Марті Вентольри, Елемера Беркеші, Хосепа Райча[en], Доменека Балманьї, Хуліо Мунльока[de] і Енріке Фернандеса. Федерація зробила вимушену заміну серед учасників Прімери: невдачі дошкуляли «Ов'єдо» — багаторічний лідер колективу Ісідро Лангара поїхав виступати за аргентинський «Сан-Лоренсо», а під час боїв вщерт був зруйнований стадіон клубу. Місце в еліті зайняв столичний «Атлетіко», який у підсумку став переможцем[7][8].

Потім на провідні позиції вийшли «Валенсія» і «Барселона». Левантійці відбудували зруйнований під-час війни стадіон, запросили для підсилення складу кількох басків і за шість років здобули три чемпіонських титули. П'ятірку нападників «Валенсії» називали «електричною лінією» і до неї входили Епі, Амадео, Мундо, Асенсі і Горостіса, а ворота захищав кіпер збірної Ігнасіо Ейсагірре[9].

Для каталонців перші повоєнні роки були тяжкими. 1939 року поліція відкрила на клуб кримінальну справу. Організатор поїздки на американський континент Россенд Кальвет отримав вісім років дискваліфікації, а інші учасники турне були відсторонені від футбола на два роки. Але поступово стан справ покращувався: з-за кордону поверталися гравці, у яких закінчився термін дискваліфікації, вихованець клубу Сезар Родрігес стає лідером лінії нападу. Окрім того, були запрошені Хосеп Сегер і Маріано Гонсальво (один із трьох братів, які грали в команді, більше відомий як Гонсальво ІІІ)[8]. Вдалим виявилося запрошення не посаду тренера Енріке Фернандеса, пррихильника атакувального футболу, який надав великої уваги тактичній і психологічній підготовці гравців. Разом із наступним тренером, Фердинандом Даучиком, прийшов Ладислав Кубала і став лідером «Барселони» на наступні десять років. Вже в першому сезоні з Кубалою команда здобула перемоги у всіх турнірах: чемпіонаті, національному кубку, Латинському кубку, Кубку Мартіні Россі і Кубку Еви Дуарте[10].

У тому ж 1952 році «Реал» св'яткував своє 50-річчя і організував турнір за участю шведського «Норрчепінга» і колумбійського «Мільйонаріоса». Кращим футболістом південоамериканського клубу був аргентинець Альфредо Ді Стефано, якого Сантьяго Бернабеу запросив до Мадрида. Але «Білу Стрілу» бажала бачити у своєму складі і «Барселона», яка домовмилася з «Рівер Плейтом», з яким у Ді Стефано був чинний контракт. Далі була майже детиктивна історія за участю ФІФА, національної футбольної федерації і уряду Іспанії. Влітку 1953 року аргентинець отримав дозвіл грати за «Реал» і ця дата вважається початком великої ери столичного колективу. У середині 50-х починають свою історію єврокубкові турніри; «Реал» здобуває перемоги у п'яти перших розіграшах Кубка європейських чемпіонів[11]. Намагається не відставати на євроарені і «Барселона», яка виграє Кубок ярмарків і Кубок кубків. Але у внутрішніх турнірах боротися зі столичним грандом ставало все складніше[12].

1963 року федерація заборонила іноземцям грати за іспанські клуби. Після скасування заборони «Барселона» уклала угоду з Йоганом Кройфом, володарем «Золотого м'яча» 1971 і 1973 років[13]. Але навіть його присутність у складі дала змогу каталонському клубу потіснити «Реал» з вершини лише в одному сезоні[14].

На початку 80-х про себе нагадали баски: «Реал Сосьєдад» і «Атлетік» поспіль виграли чотири турніри, але потім знову на перші ролі вийшов «Реал» з Еміліо Бутрагеньйо, Хорхе Вальдано, Уго Санчесем, Карлосом Сантільяною у складі[12].

1988 року до Барселони, вже як тренер, повернувся Йоган Кройф. Він створив команду, яка домінувала в іспанському футболу протягом чотирьох років і надалі постійно веде боротьбу з «Реалом» за перше місце. «Валенсії», «Атлетіко» і «Депортіво» інколи вдається потіснити великий дует грандів іспанського футболу, але зазвичай вони ведуть боротьбу за третє місце[12].

Remove ads

Скорочення

Більше інформації М, В ...

Примітка: До списку внесені гравці, які виходили на поле бодай в одному матчі переможного турніру.

1929—1936

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації Сезон, Переможець турніру ...
  • 1929/30«Атлетік» (Більбао) став першим іспанським клубом, який в одному сезоні здобув перемоги у чемпіонаті і кубку країни.
  • 1929/30 — чемпіон забив 63 м'ячі у 18 іграх (в середньому 3,50 гола за матч).
  • 1929/30 — різниця забитих і пропущених м'ячів у переможців склала 35 пунктів (63—28)

  • 1930/31 — три команди набрали однакову кількість очок: «Атлетік» (Більбао), «Расінг» (Сантандер), «Реал Сосьєдад» — по 22. За додатковими показниками чемпіоном стала команда з Більбао.
  • 1930/31 — чемпіон забив 73 м'ячі у 18 іграх (в середньому 4,06 гола за матч).
  • 1930/31 — різниця забитих і пропущених м'ячів у переможців склала 40 пунктів (73—33)

  • 1931/32 — за весь турнір «Мадрид» не зазнав жодної поразки.
  • 1931/32 — столична команда стала першою, яка пропустила менше одного гола за матч: 15 у 18 іграх (в середньому — 0,83).
Remove ads

1940—1950

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації Сезон, Переможець турніру ...
  • 1941/42 — «Валенсія» забила 85 м'ячів у 26 іграх; стала кращою за результативністю і різницею забитих та пропущених м'ячів в одному сезоні (+46).
Remove ads

1951—1960

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації Сезон, Переможець турніру ...
  • 1951/52 — «Барселона» забила 92 м'ячі у 30 іграх; стала кращою за результативністю і різницею забитих та пропущених м'ячів в одному сезоні (+49).
  • 1958/59 — «Барселона» забила 96 м'ячів у 30 іграх; стала кращою за результативністю і різницею забитих та пропущених м'ячів в одному сезоні (+70).
Remove ads

1961—1970

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації Сезон, Переможець турніру ...
Remove ads

1971—1980

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації Сезон, Переможець турніру ...
Remove ads

1981—1990

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації Сезон, Переможець турніру ...
Remove ads

1991—2000

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації Сезон, Переможець турніру ...
Remove ads

2001—2010

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації Сезон, Переможець турніру ...
  • 2009/10 — «Барселона» встановила рекорд по різниці забитих і пропущених м'ячів — 74 пункти (98—24). Наступного сезону каталонці повторили це досягнення.
Remove ads

2011—2020

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації Сезон, Переможець турніру ...
  • 2011/12 — «Реал Мадрид» забив 121 м'яч у 38 іграх; став кращим за результативністю і різницею забитих та пропущених м'ячів в одному сезоні (+89). «Реал Мадрид» також встановив новий рекорд за кількістю набраних очок (100) в одному сезоні, який складається з 38 матчей. Наступного сезону «Барселона» повторила це досягнення.
Remove ads

2020—2025

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації Сезон, Переможець турніру ...
Remove ads

Статистика

Зведені клубні дані

Міста, в яких базуються чемпіони Іспанії з футболу
(число в дужках означає загальну кількість перемог для міста)
Більше інформації Клуб, Місто ...

Гравці і тренери

Список переможців чемпіонату Іспанії, які здобували титул як гравці і тренери:

Більше інформації Особа, Гравець ...

Примітки

Джерела

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads