Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Всеукраїнське об'єднання «Свобода»

українська консервативно-націоналістична політична партія З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
Remove ads

Всеукраї́нське об'є́днання «Свобо́да» — українська консервативно-націоналістична[12] партія, зареєстрована в 1995 році, однак діяла з 1991 року. До лютого 2004 року мала назву Соціал-Національна партія України. Лідер партії — Олег Тягнибок.

Коротка інформація

У 2009 та під час місцевих виборів 2010 року в Галичині партія досягла значних успіхів і стала основною силою в місцевих органах влади. У 2012 році після парламентських виборів «Свобода» отримала свої перші місця в Верховній Раді України. Політична сила брала активну участь у Євромайдані. Після втечі Януковича та створення нової коаліції партія увійшла до парламентської більшості й отримала місця в уряді Арсенія Яценюка.

Однак за результатами позачергових виборів до Верховної Ради 2014 року «Свобода» не пройшла прохідний бар'єр в багатомандатному окрузі, набравши 4.71 % голосів при необхідному мінімумі у 5 %. Представники ВО «Свобода» здобули кілька місць у Верховній Раді за результатами виборів в одномандатних округах, однак не увійшли до новоствореної правлячої коаліції та не отримали місць як у новому уряді Арсенія Яценюка, так і в наступному уряді Володимира Гройсмана. При цьому «Свобода» зберегла політичне представництво в 15 обласних радах за результатами місцевих виборів 2015 року та у 6 обласних радах за результатами місцевих виборів 2020 року.

Remove ads

Політична програма

Thumb
Картка, яку заповнюють охочі вступити до ВО «Свобода»
  • Влада і суспільство. Закріпити у Конституції, що Україна є національною державою українського народу і постала як результат тисячолітньої традиції української державності. Ухвалити Закон про антиукраїнську діяльність. Очистити державу від ворожої п`ятої колони в усіх сферах суспільного життя – політичній, економічній, інформаційній. Заборонити діяльність усіх антиукраїнських політичних партій та громадських організацій. Запровадити кримінальну відповідальність за будь-які прояви українофобії. Створити у Кримінальному кодексі України окремий розділ «Злочини проти української нації». Посилити кримінальну відповідальність за дії та бездіяльність щодо порушення територіальної цілісності і суверенітету держави, за прояви сепаратизму, наругу над державними символами. Встановити обов’язкову перевірку держслужбовців, кандидатів на виборні посади за допомогою поліграфа (детектора брехні) на причетність до корупційних дій, сепаратизму, співпраці з іноземними спецслужбами та на наявність громадянства інших держав. Доповнити Закон про електронне декларування та змусити усіх суб’єктів декларування подавати у декларації інформацію про наявність іноземного громадянства (в тому числі у минулому) та зв`язки з іноземними спецслужбами. Забезпечити виборцям право відкликати народних депутатів України, депутатів місцевих рад, суддів місцевих судів та керівників органів місцевого самоврядування шляхом місцевого референдуму. Скасувати недоторканність Президента України, народних депутатів та суддів. Заборонити притягнення до юридичної відповідальності депутатів усіх рівнів лише за їхню політичну позицію, висловлювання і характер голосування в радах та їхніх органах (окрім випадків антиукраїнської та антидержавної діяльності). Провести реальну люстрацію влади. Ухвалити нову редакцію закону «Про очищення влади», що передбачатиме заборону обрання та призначення на посади Президента України, народних депутатів України, в органи виконавчої та судової влади й органи місцевого самоврядування осіб, які підлягають люстрації. Запровадити в паспорті та свідоцтві про народження графу «національність». Визначати національність за свідоцтвом про народження або свідоцтвом про народження батьків, враховуючи побажання громадянина України. Винести на всенародне обговорення проект Конституції, згідно з яким Українська держава є президентською республікою, Президент України є главою держави, безпосередньо очолює уряд і є Верховним Головнокомандувачем. Скоротити каденцію перебування на посаді Президента України до 4 років із правом бути обраним не більше ніж на два терміни поспіль. Обирати Президентом лише громадянина України за місцем народження, який проживає останні 20 років в Україні, досяг 35-річного віку, вільно володіє і спілкується державною мовою, не був судимий, не був притягнутий до відповідальності за проступки антиукраїнського характеру, не має іноземного громадянства і не підпадає під норми люстраційного та антикорупційного законодавства. Забезпечити реальний механізм імпічменту Президента у випадку порушення присяги та здійснення ним кримінального злочину. Обирати депутатами парламенту лише громадян України, які досягли 18 років, вільно володіють і спілкуються державною мовою, є дієздатними та несудимими, не були притягнуті до відповідальності за проступки антиукраїнського характеру, не мають іноземного громадянства і не підпадают під норми люстраційного та антикорупційного законодавства. Зобов’язати кандидатів на всі виборні посади вказувати в офіційних біографіях національність, усі попередні (від часів совєцької окупації) партійні та державні посади і судимості ‒ не лише непогашені, але й погашені, а також наявність в минулому іноземного громадянства. Передбачити скасування реєстрації кандидатів у депутати за умисне приховування біографічних фактів або позбавляти депутата мандата через суд, якщо приховування виявиться після виборів. Забезпечити ефективне функціювання трирівневої системи судоустрою: місцевий суд, апеляційний суд, Верховний Суд України. Запровадити обрання: місцевих суддів ‒ громадою строком на 5 років, суддів апеляційних судів ‒ з’їздом суддів місцевих судів строком на 7 років, суддів Верховного Суду ‒ з’їздом суддів України строком на 10 років. Скасувати довічне обрання суддів. Запровадити реальну роботу суду присяжних. Дозволити претендувати на посаду судді лише громадянам України, які мають досвід роботи в галузі права не менше ніж 5 років, досягли 30-річного віку, є дієздатними та несудимими, останні 10 років проживають в Україні, вільно володіють і спілкуються державною мовою, відповідають люстраційним вимогам, не мають іноземного громадянства та ніколи не були притягнуті до відповідальності за корупційні правопорушення та злочини проти держави. Зберегти унітарний державний устрій, унеможливити надання будь-якої форми автономії, «спеціального статусу» чи «особливого порядку місцевого самоврядування» для будь-яких територій держави, в тому числі тимчасово окупованих. Запровадити практику якнайширшого прямого народовладдя ‒ референдуми, плебісцити, загальні збори тощо. Проводити референдуми з усіх життєво важливих питань громад. Запровадити механізм ветування громадою рішень органів місцевого самоврядування. Законодавчо заборонити проводити місцеві референдуми з будь-яких питань, що виходять за межі повноважень відповідної громади.[13]
  • Народне господарство. Енергетична незалежність України,[14] реформування житлово-комунального господарства,[15] єдиний соціальний податок,[16] ухвалення нового Земельного,[17] Податкового,[18] Трудового[19] кодексів, націоналізація стратегічних підприємств; введення прогресивної системи оподаткування; заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення іноземцям, створення Державного земельного банку; забезпечення участі працівників в управлінні і розподілі прибутків підприємств; підтримка незалежних профспілок;
  • Майбутнє нації. Запровадити державну програму національного військово-патріотичного виховання української молоді. Сприяти формуванню цілісного націоналістичного світогляду через молодіжні структури. Здійснювати комплексне військово-патріотичне виховання. Прищеплювати через молодіжні структури на всіх освітньо-виховних рівнях патріотизм, пропагувати здорові цінності, культивувати українську героїку, традиції, відмову від шкідливих звичок та псевдоцінностей. Сприяти створенню якісного українського культурного продукту для дітей та молоді: книжок, мультфільмів, фільмів, телепрограм, відеоігор з метою популяризації національних традицій та патріотизму. Забезпечити умови для діяльності незалежних студентських профспілок у вишах. Гарантувати право студентів на страйк. Запровадити механізми соціальної адаптації дітей, що залишилися без батьків, через мережу будинків сімейного типу за підтримки молодіжних патріотичних структур. Проводити регулярні перевірки організацій, що працюють із молоддю, на предмет їхньої лояльності до української держави. Гарантувати випускникам професійних, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів перше робоче місце через державне стимулювання роботодавця. Надавати дворічні податкові канікули для випускників вишів та молодих людей, що започатковують власну справу. Запровадити програму державного пільгового кредитування молодих сімей. Забезпечити активне дозвілля і оздоровлення дітей та юнацтва. Сприяти поширенню мережі молодіжних структур, спортивних секцій, гуртків, літніх таборів для дітей та юнацтва.[20]
  • Здоров'я нації. Обов'язкове державне соціальне медичне страхування,[21] державна програма культивування в суспільстві здорового способу життя,[22] політика економічного протекціонізму вітчизняної фармацевтичної промисловості й медичного приладобудування,[23] державна житлова програма,[24] заборона реклами тютюнових виробів й алкогольних напоїв[25];
  • Громадянство і міграція. Ухвалення нового Закону про громадянство,[26] заборона подвійного громадянства,[27] заборона усиновлення українських дітей іноземцями,[28] суворі антиімміграційні заходи[29];
  • Інформаційний простір, освіта і наука. Посилений курс на українізацію[30] та контроль за нею,[31] пільги для українськомовної продукції,[32], створення єдиної Української помісної церкви, українськомовного програмного забезпечення[33];
  • Історична справедливість. Зазначити у Конституції України, що правонаступність сучасної Української держави була започаткована ще в Руській державі з центром у Києві, продовжена Галицько-Волинським князівством, Великим князівством Литовським та Руським, Військом Запорізьким, Гетьманщиною, Українською Народною Республікою, Західно-Українською Народною Республікою, Карпатською Україною та Українською державою, відновленою Актом 30 червня 1941 року, що незалежна Україна постала як наслідок багатовікової національно-визвольної боротьби українців. Ухвалити закон, який би зафіксував факт збройної агресії большевицької Росії проти України 1918‒1921 років, незаконної анексії українських земель у 1921 р. та окупації України большевицькою Росією протягом 1921‒91 років, наслідком чого став безпрецедентний геноцид українців. Домагатися визнання факту окупації України на міжнародному рівні. Домогтися від Верховної Ради України, ООН, Європарламенту, парламентів держав світу визнання геноциду українців у ХХ ст., в результаті якого знищено 20,5 млн українців, злочином проти людства (терор і пограбування мирного населення під час війни большевицької Росії проти УНР 1918‒21 рр.; розкуркулення та насильницька колективізація; штучні голодомори 1921‒23, 1932‒33, 1946‒47 років; кілька хвиль фізичного знищення української еліти у 1920‒30‒40-х та 1970-х роках; фізичне знищення мирного населення у воєнний період; примусове вивезення українців на чужину; операція “Вісла”; мордування у в’язницях та знущання методами каральної психіатрії з українських патріотів аж до розпаду совєцької імперії; пограбування народного господарства, історичних та культурних цінностей; пограбування та нищення українських церков; переслідування за національною та релігійною ознаками; планомірне нищення української культури та мови, тотальна русифікація). Розширити вимоги, закрити прогалини та домагатися неухильного виконання вимог чинного законодавства про декомунізацію. Провести деколонізацію українського публічного простору. Викорінити знущальні щодо українців відзначення дат, ліквідувати з публічного простору пам’ятники та назви на честь катів України. Заборонити встановлення на території України будь-яких імперських меморіалів та символів, що прославляють історію держав-окупантів. На законодавчому рівні визнати ВЧК-ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ злочинними організаціями. Домогтися максимального розкриття усієї повноти інформації про їхню злочинну діяльність. Запровадити сувору кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору як геноциду української нації. Через міжнародні механізми вимагати від Росії визнання, вибачення та компенсації за геноцид українців. Домогтися від Росії повернення заощаджень громадян України (83 млрд. крб. станом на 1991 р.). Наполягати на передачі Україні належної їй частки Алмазного фонду, золотих та валютних запасів, закордонного майна колишнього СССР, сплати російською стороною репарацій за окупацію українських земель. Надати українцям Кубані, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Лемківщини, насильно виселеним з рідних земель, статус депортованих з усіма соціальними гарантіями. Надати ветеранам ОУН‒УПА, поряд із визнанням їх учасниками національно-визвольної боротьби за державну незалежність України, належні соціальні пільги і компенсувати недодані за роки Незалежності. Скасувати спеціальні пенсії, пільги та привілеї для прислужників совєцького режиму, керівників комуністичної партії, комсомолу та каральних органів СССР, прислужників режиму Януковича та пособників московських окупантів. Поширювати правду про Визвольну боротьбу українців у ХХ‒XXI ст., зокрема про Перші та Другі Визвольні змагання, Революцію гідності, московсько-українську війну XXI ст. засобами соціальної реклами, документальних та художніх фільмів, книговидання тощо. Запровадити у всіх навчальних закладах спеціальний курс вивчення історії Визвольної боротьби українців у XX‒XXI ст. Пропагувати вшанування памяті борців за незалежність України у XX столітті. Розробити та запровадити державну просвітницьку програму «Правда про геноцид українців». Заснувати Державний музей-меморіал української звитяги (збройної боротьби Української нації за незалежність). Заснувати Пантеон Героїв. Відроджувати традиційні українські свята. Запровадити на державному рівні святкування у другу неділю травня традиційного для українців Дня матері. Сприяти поверненню в Україну національних, культурних, історичних та інших цінностей, вивезених за кордон у періоди окупації, в тому числі цінностей, вивезених з окупованої Росією території Криму та Донбасу.[34]
  • Зовнішня політика й оборона. Визначити європейський україноцентризм стратегічним курсом Держави, згідно з яким Україна прагне стати не лише географічним, але й геополітичним центром Європи. Визначити побудову Балто-Чорноморського союзу в якості стратегічної мети зовнішньої політики України. Залучати до військово-політичного та економічного блоку Балто-Чорноморської осі держави Центрально-Східної Європи, Балтії, Скандинавії, Кавказу, Балкан, а також басейнів Чорного та Каспійського морів. Ініціювати взаємовигідні угоди з державами цього регіону. Розірвати дипломатичні відносини, а також усі міжнародні договори з Російською Федерацією та не відновлювати їх до повної деокупації Росією всіх українських територій. Домогтися офіційного визнання Росії агресором та стороною воєнного конфлікту на Сході України, висунення проти неї як держави і проти її воєнно-політичного керівництва звинувачень у вчиненні воєнних злочинів і подання відповідних позовів до Міжнародного кримінального суду. Зосередити основні зусилля на поверненні Україні окупованих територій та відшкодуванні збитків, заподіяних Росією внаслідок анексії Криму та розв’язування і ведення війни на Донбасі. Ініціювати створення міжнародного трибуналу з розслідування злочинів проти людства, здійснених РФ у ході агресії проти України. Відновити територіальну цілісність України. Завершити делімітацію (встановлення договором) та демаркацію (позначення на місцевості прикордонними знаками) державних кордонів України, у тому числі морських. Забезпечити належне облаштування, охорону та оборону державного кордону України, особливо з РФ. Запровадити візовий режим з РФ. Запровадити у невідкладному режимі санкції та ембарґо проти фізичних та юридичних осіб РФ та інших держав за підтримку терористичних дій і підрив територіальної цілісності України. Конфіскувати підприємства, майно та інші активи на теренах України, що належать російським власникам або мають частки російського капіталу, в якості компенсації за анексію Криму та окупацію Донбасу. Вивести Національну гвардію з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ та підпорядкувати Президенту України. Припинити і не допускати в подальшому участі України в наддержавних утвореннях, ініційованих Москвою. Вжити системних, а не декларативних, заходів щодо інтеграції України до євроатлантичних та європейських структур безпеки: очистити владу, силові та правоохоронні, судові структури від агентури Москви, олігархічних, сепаратистських та антиукраїнських ставлеників; провести люстрацію, перевірку на детекторі брехні та переатестацію офіцерського складу структур сектора безпеки і оборони; знешкодити антиукраїнські, терористичні та сепаратистські організації, рухи, об’єднання; ліквідувати осередки сепаратизму та тероризму; нейтралізувати усі територіальні претензії до України. Досягти вигідних для України умов, чітких гарантій, конкретних заходів і термінів можливого вступу України до НАТО. Забезпечити створення сучасної системи протиповітряної оборони (ППО) України, сумісної з системами ППО держав-членів НАТО. Встановити розмір фінансування Збройних Сил України на рівні 5% ВВП, враховуючи нагальну потребу реформування та переозброєння війська. Оснастити війська сучасними, модернізованими АСУ, засобами розвідки, РЕБ, зв’язку, бронетехнікою, ракетними комплексами та артилерійськими системами, авіаційною технікою, засобами ППО, кораблями та ракетними комплексами. Приділити особливу увагу забезпеченню військ високоточною зброєю. Створити стратегічні неядерні сили України. Започаткувати довготривалу програму підтримки політичних рухів пригноблених Москвою народів. Активізувати роботу із захисту прав та свобод, розширення самоврядних повноважень етнічних українців, які компактно проживають на території РФ (історичні українські території, що перебувають у складі РФ, а також Сірий, Зелений, Малиновий клини). Блокувати будь-які зв’язки РФ із так званою Придністровською молдавською республікою. Активізувати роботу з українцями Придністров’я щодо захисту їхньої ідентичності, самоврядних, мовних, освітніх, релігійних прав. Розробити та впровадити дієву державну програму становлення позитивного образу України у світі. Залучати через спеціальні державні програми численну українську діаспору до лобіювання українських інтересів в інших країнах світу. Запровадити ефективну систему інформаційного захисту України. Вимагати реальних кроків на підтримку України від держав, які декларували безпеку та недоторканність кордонів України в обмін на відмову від ядерної зброї (Будапештський меморандум, 1994 р.). Укласти двосторонні угоди зі США та Великою Британією про повномасштабну військову допомогу Україні, а також щодо надання летального озброєння та довгострокової військово-технічної допомоги. Домагатися надання Україні статусу основного союзника США поза НАТО. Повернути Україні право на відновлення ядерного статусу у зв’язку з порушеннями Будапештського меморандуму. Забезпечити престижність служби у Збройних Силах та інших збройних формуваннях. Гарантувати належне грошове утримання та соціальний пакет для військовослужбовців. Надати відповідний правовий статус і соціальний супровід усім учасникам московсько-української війни, їхнім сім’ям, а також сім’ям загиблих українських героїв. Забезпечити соціальну реабілітацію та працевлаштування військовослужбовців-учасників московсько-української війни. Створити ефективну систему розвідки та контррозвідки для гарантування безпеки українського запілля та боротьби проти диверсантів, терористів, сепаратистів та прихильників противника, а також для захисту національних інтересів за кордоном.[35]
  • Крим і Севастополь. Всеукраїнський референдум про зміну статусу Криму з автономного на обласний та скасування спеціального статусу міста Севастополь[36], розірвати Харківські угоди Януковича-Мєдвєдєва[37], суворий контроль за пересуванням іноземних військовослужбовців територією України[38], державна програма інтеграції в українське суспільство його кримської частини[39], безперешкодний доступ українцям Криму до українськомовних ЗМІ та навчання рідною мовою[40]. Забезпечити захист національних прав автохтонного українського населення Криму та Донбасу після звільнення їх від окупації. Етнокультурні права кримськотатарського народу, а також інших народів, визнаних на законодавчому рівні корінними народами на території України, мають бути захищені та гарантовані Конституцією України. Не допускати утворення жодних аміністративно-територіальних одиниць за етнічним принципом.
  • Донбас. Запровадити повну економічну, енергетичну, ресурсну та транспортну блокаду тимчасово окупованих територій. Тримати її до повної деокупації цих територій. Забезпечити всі права та умови життя громадянам України, які вимушено полишили тимчасово окуповані території. Сприяти тим із них, хто активно протидіє окупаційному режиму та (або) воює проти окупантів у ЗСУ, МВС, СБУ, в інших офіційних та добровольчих підрозділах України. Проводити вибори до органів місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях (як і вибори до ВРУ від цих територій) лише після повної деокупації, завершення адміністративно-територіальної реформи та повної перепаспортизації всього населення, здійсненої шляхом перевірки кожної особи на наявність громадянства інших держав, на співпрацю з окупаційним московським режимом, на лояльність до України та відповідність статусу громадянина України. Не допустити визнання Україною жодних виборів на окупованих територіях до їхнього повного звільнення. Ухвалити Закон про колаборантів. Притягнути до кримінальної відповідальності та позбавити громадянства усіх, хто зрадив Українську державу, працював на окупаційну адміністрацію, брав участь у бойових діях проти українських підрозділів та вчиняв інші злочини. Розпочати негайні заочні судові процеси щодо всіх виявлених колаборантів та зрадників з одночасним оголошенням цих осіб у міжнародний розшук. Створити відкритий реєстр колаборантів. Ухвалити і після деокупації розпочати втілювати державну програму поетапної реінтеграції територій, що були під окупацією. Передбачити економічну, транспортну, культурну, інформаційну та освітню реінтеграцію.[41]
Remove ads

Структура партії

До центральних органів належать: З'їзд, Політрада, Політвиконком, Голова, Контрольно-ревізійна комісія, Партійний суд.[42] Місцеві партійні організації утворені відповідно до адміністративно-територіального ділення України і включають обласні, міські, районні, районні у містах, селищні та сільські організації.[42]

Вибори

Узагальнити
Перспектива

Партія брала участь у парламентських виборах:

Автономна республіка,
область,
або місто
державного значення 		Прапор
адм.
одиниці 		Місце в
регіоні 		Кількість
голосів «за»
партію, на Виборах до
Верховної Ради
України
2006 року 		Відсоток
голосів «за» 		Місце в
регіоні 		Кількість
голосів «за»
партію, на Виборах до
Верховної Ради
України
2007 року 		Відсоток
голосів «за» 		Місце в
регіоні 		Кількість
голосів «за» Олега
Тягнибока
на виборах
Президента 2010 		Відсоток
голосів «за» 		Кількість
голосів «за»
партію, на Виборах до
Верховної Ради
України
2012 року 		Відсоток
голосів «за» 		Виграні
мажоритарні округи
Автономна Республіка Крим
34
532
0.05%
16
827
0.09%
11
2528
0.25%
7 637
1.04%
0
Вінницька область
23
1374
0.14%
8
4120
0.47%
9
11401
1.26%
67 024
8.40%
0
Волинська область
15
3347
0.55%
7
8215
1.45%
7
19472
3.31%
90 612
17.98%
0
Дніпропетровська область
31
1853
0.10%
11
4471
0.27%
9
11657
0.63%
72 257
5.19%
0
Донецька область
34
835
0.03%
13
2123
0.08%
10
4706
0.19%
23 557
1.20%
0
Житомирська область
28
942
0.13%
9
2566
0.39%
8
6863
0.99%
44 188
7.47%
0
Закарпатська область
32
1 027
0.17%
7
2670
0.54%
11
5527
1.02%
39 160
8.35%
0
Запорізька область
33
609
0.06%
12
1968
0.21%
10
4870
0.48%
30 758
3.85%
0
Івано-Франківська область
7
10266
1.28%
3
26792
3.41%
5
38346
4.95%
222 013
33.79%
1
Київська область
20
1904
0.19%
7
6146
0.67%
8
14783
1.56%
93 082
10.84%
0
Кіровоградська область
27
728
0.13%
11
1207
0.25%
9
3959
0.77%
26 026
6.22%
0
Луганська область
33
429
0.03%
15
798
0.06%
10
2810
0.21%
13 203
1.29%
0
Львівська область
6
33829
2.23%
4
45681
3.06%
5
79011
5.35%
499 703
38.02%
4
Миколаївська область
29
702
0.11%
11
1137
0.20%
9
3783
0.62%
20 356
4.30%
0
Одеська область
28
1338
0.12%
13
1771
0.17%
9
6119
0.52%
28 618
3.30%
0
Полтавська область
25
1 339
0.15%
10
2 378
0.30%
8
9779
1.21%
54 206
7.94%
1
Рівненська область
20
1439
0.22%
7
6 680
1.12%
7
16879
2.70%
87 444
16.63%
1
Сумська область
23
903
0.13%
11
1335
0.21%
9
5016
0.79%
33 783
6.37%
0
Тернопільська область
7
13317
1.97%
3
22886
3.44%
5
31 659
4.89%
176 534
31.22%
2
Харківська область
24
1556
0.10%
12
2928
0.22%
10
8361
0.57%
43 461
3.83%
0
Херсонська область
34
402
0.07%
12
1010
0.20%
9
4046
0.75%
20 255
4.71%
0
Хмельницька область
18
2457
0.31%
7
3461
0.48%
8
12726
1.70%
75 748
11.79%
1
Черкаська область
18
1670
0.23%
7
4851
0.73%
9
8634
1.26%
59 414
9.48%
0
Чернівецька область
19
1903
0.41%
7
3129
0.76%
8
5167
1.18%
35 450
8.71%
0
Чернігівська область
29
743
0.11%
11
1645
0.28%
9
4887
0.81%
31 473
5.98%
0
Київ
17
5490
0.37%
7
17105
1.25%
9
27635
1.93%
227 118
17.33%
2 (1)
Севастополь
35
105
0.05%
16
170
0.09%
11
603
0.29%
2 026
1.37%
0
Закордонний виборчий округ
9
295
0.85%
4
590
2.28%
6
1055
3.29%
4 827
23.63%
—
Україна
18
91 321
0.36%
8
178 660
0.76%
8
352 282
1.43%
2 129 933
10,44%
13 (12)
Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива

Соціал-національна партія України

Партія заснована 13 жовтня 1991 р. у Львові під назвою «Соціал-національна партія України» (СНПУ) представниками громадської організації ветеранів Афганістану, молодіжної організації «Спадщина» (під головуванням Андрія Парубія), Студентського Братства Львова (на чолі з Олегом Тягнибоком) та Варти Руху (під керівництвом Ярослава Андрушківа та Юрія Криворучка)[45]. Офіційна реєстрація Міністерством юстиції відбулася 16 жовтня 1995-го. Лідером партії став лікар-психіатр Ярослав Андрушків.

Ідеологія

Ідейна основа діяльності СНПУ — соціал-націоналізм. У статуті СНПУ метою діяльності партії зазначалося: «Сприяння розбудові незалежної Української Соборної Держави на засадах соціальної та національної справедливості, гармонійного поєднання інтересів суспільства й держави»[45]. Пріоритетним відповідно є побудова національної держави, де суб'єктом державності виступає автохтонна нація. Ідеологи СНПУ спиралися на праці ідеолога Організації Українських Націоналістів (ОУН) 1930-х рр. Миколи Сціборського, який розробив альтернативний демократії політичний режим націєкратії. У зовнішній політиці СНПУ орієнтувалася на створення «Великої України».[джерело?]

З самого початку своєї діяльності партія намагалася позиціювати себе як месіанський загальноєвропейський рух. 19 листопада 1995 р. під час своєї презентації у львівському театрі ім. Марії Заньковецької голова СНПУ Я. Андрушків заявив: «У зв'язку з перспективою масової деградації людей і цілих народів, ми є останньою надією білої раси і людства взагалі…»[45].

Thumb
Перший логотип партії (1991—2003),[46] з літерами I та N.

Символіка

Емблемою партії була монограма «Ідея нації». Емблема СНПУ становить собою силует монограми в складі літер «І» та «N» — початкових літер слів девізу Соціал-Національної партії України «Ідея Нації». Форма написання літери «N» відповідає традиційному, давньоукраїнському стилю правопису. Монограма, як емблема СНПУ, утворюється шляхом переплетення вказаних літер, при чому, літера «і» вертикально і в центрі перетинає поперечний елемент літери «N»[47]. Монограма блакитного кольору зображувалася на партійних знаменах, чорного — на знаменах товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту України «Патріот України» (молодіжне крило партії). Колір знамен в обох випадках був золотим.

Діяльність

Протягом першої половини 1990-х рр. налагоджено друк партійної газети «Соціал-націоналіст», організовано постійну охорону загонами СНПУ кількох соборів Української Православної церкви Київського патріархату, створено Надзвичайний Комітет Порятунку Нації і Держави, яким було організовано цілий ряд пікетувань Верховної Ради України з приводу відвернення загрози втрати Україною Криму та Чорноморського флоту.

Восени 1993 р. для охорони акцій, організованих Надзвичайним Комітетом Порятунку Нації і Держави, СНПУ створює «народні охоронні загони», одягнені в чорну уніформу, щоб дистанціюватися від одягнених у камуфляж УНСОвців. 22-24 вересня 1993 р. «народні охоронні загони» влаштували акти масової непокори біля приміщення Верховної Ради України[45].

У 1994 р. на місцевих виборах у Львівській області СНПУ отримала 10 % голосів і представництво у Львівській обласній раді.

У виборах 1998 р. СНПУ взяла участь разом із ще однією ультрарадикальною партією «Державна самостійність України» у складі блоку «Менше слів».

Блок «Менше слів» отримав 0,17 % або 45 155 голосів і зайняв передостаннє, 29-те місце. Водночас СНПУ отримала першого народного депутата у своїх лавах. Колишній хірург Олег Тягнибок, член Ради Уповноважених СНПУ, переміг в мажоритарному окрузі.

Наприкінці 1999 р. керівництвом партії прийняте рішення про формування молодіжного крила у вигляді товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту «Патріот України», яке очолив Андрій Парубій.

На парламентських виборах 2002 р. СНПУ висувала своїх кандидатів виключно в одномандатних округах. Депутатський мандат отримує тільки Олег Тягнибок.

Thumb
Емблема «Свободи» — тризуб з пальців, один із символів РУХу часів Перебудови.

ВО «Свобода»

14 лютого 2004 р. на IX з'їзді СНПУ Головою партії обраний Олег Тягнибок. Партія змінює назву (відтепер вона має назву Всеукраїнське об'єднання «Свобода») та символіку («Ідею Нації» замінює спрощене зображення жесту «Тризуб-Воля» у формі кисті з трьома випростаними догори пальцями)[48][49].

ВО «Свобода» підтримала «Помаранчеву революцію», було оприлюднено звернення до громадян[50], лідер об'єднання О.Тягнибок неодноразово виступав з трибуни Помаранчевого майдану. Проте пізніше свободівці неодноразово наголошували про зраду «помаранчевими» лідерами «ідеалів Майдану», зокрема, на думку О. Тягнибока «За гучними корупційними звинуваченнями та викривальними заявами приховувались внутрішні інтриги помаранчевого табору в боротьбі за владу. Ніхто не думав про українців… про їх щоденні потреби, про майбутнє їхніх дітей»[51].

2007

На парламентських виборах 2007 року ВО «Свобода» набрала 0,76 % голосів і до Парламенту не потрапила. Найбільшу підтримку (понад 3 %) «Свобода» отримала в Галичині, найменшу — у Криму та в Донбасі — близько 0,1 %. У Києві набрала 1,25 %.[52]

П'ятірка ВО «Свобода» на парламентських виборах 2007 року

Олег Тягнибок  · Юрій Іллєнко  · Ірина Фаріон  · Богдан Бенюк  · Олександр Сич

Thumb
Райони та міста, у яких ВО «Свобода» подолала бар'єр 3 % на парламентських виборах 2007 р.

2008

Свободівці періодично організовують вуличні акції, не пов'язані безпосередньо з політикою. Наприклад, 29 березня 2008 р. за ініціативи свободівців у Києві пройшов Марш українського глядача [53][54][55] під гаслом «Від кіна українською — до Українського кіна!», під час якого на Майдані незалежності демонстрували роботи молодих талановитих українських режисерів і виступав кінорежисер Юрій Іллєнко.

На виборах до Київради 2008 року ВО «Свобода», що йшла під гаслом «Стольному граду — українську владу!»[56] набрала 2,08 %, випередивши блок НУНС (2,01 %)[57], проте цього результату було недостатньо для проходження у Київраду.

2009

Thumb
Мітинг з нагоди 100-річчя від дня народження С.Бандери у Києві, 1 січня 2009

За підсумками позачергових виборів до Тернопільської обласної ради, що відбулися 15 березня, «Свобода» отримала перше місце, здобувши 154 325 голосів «за» (34,69 %) і 50 із 120 місць в обласній раді. Уперше в історії партії вона посіла перше місце на виборах до якоїсь обласної ради.

У червні об'єднання ініціювало акцію «Геть алкоголь та тютюн з українських міст та сіл». Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська міські ради ухвалили рішення про обмеження торгівлі алкоголем після 22 години[58].

2010

На початку року лідер партії, Олег Тягнибок, балотувався на пост Президента України. Він отримав підтримку 352 282 виборців (1,43 %)[59].

31 жовтня партія перемогла на виборах до обласних рад Львівщини (41 депутат) та Івано-Франківщини (17 депутатів). Свободівці також пройшли до обласних рад на Буковині (4 представники), Волині (6), Київщині (5), Рівненщині (5) та Хмельниччині (4) і до районних, міських і селищних рад цих регіонів. «Свобода» отримала по 2 мандати в міських радах Житомира та Вінниці.

Мером Тернополя обраний Сергій Надал, проте у Львові та Івано-Франківську кандидати від партії не змогли перемогти чинних міських голів, Андрія Садового та Віктора Анушкевичуса, відповідно.

У кінці листопада рішення про саморозпуск прийняли Луганська міська й обласна організації ВО «Свобода»[60].

2011

Члени ВО «Свобода» були співорганізаторами спроби зриву спільно зі СНА 28 лютого акції у рамках кампанії «Проти деградації освіти»[61][62][63][64].

Широкого розголосу набули події у Львові під час відзначення Дня Перемоги 9 травня. Представники ВО «Свобода» були учасниками численних сутичок з представниками лівих організацій[65][66]. У результаті постраждало щонайменше 14 осіб, а помічник депутата Львівської міської ради від «Свободи» Олег Ковпак отримав вогнепальне поранення[67].

У серпні політична сила ввійшла до складу Комітету опору диктатурі — політичного формування, що об'єднало партії, серед яких «За Україну!», «Громадянська позиція», Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», «Фронт Змін», Європейська партія України, Конгрес українських націоналістів, Народний Рух України, «Народна самооборона», «Пора» та громадські об'єднання «Зарваницька ініціатива», «Жінки за майбутнє» й інших заради недопущення політичних репресій і для захисту прав українських громадян.

7 листопада представники «Свободи» спробували зупинити ходу комуністів до Майдану Незалежності, закидавши їх яйцями[68].

2012

Thumb
Райони та міста, у яких ВО «Свобода» подолала 5 % бар'єр на парламентських виборах 2012 р.

Активісти «Прямої дії» стверджують, що члени «Свободи» у лютому брали участь у нападі на активістів організації[69]. Партія заперечила це на офіційному сайті[70].

26 липня ВО «Батьківщина» і ВО «Свобода» на спільній пресконференції повідомили, що йтимуть на вибори до Верховної Ради окремими партійними списками, а в кожному одномандатному виборчому окрузі виставлять єдиного узгодженого кандидата. Так, від «Батьківщини» в округах балотуватиметься 190 кандидатів у народні депутати, від «Свободи» — 35 кандидатів[71].

З нагоди 70-річчя створення Української повстанської армії 14 жовтня у парку імені Тараса Шевченка в центрі Києва відбувся мітинг всеукраїнського об'єднання, що зібрав кілька тисяч осіб[72]. Згодом колона пройшла маршем по вулиці Володимирській до Софійської площі. Разом із націоналістами були вболівальники ФК «Динамо» (Київ) з банером «Свободу Павличенкам», протестуючи проти рішення суду в резонансній справі Павличенків[73].

На парламентських виборах 2012 року Всеукраїнське об'єднання «Свобода» отримало 10,44 % голосів виборців[74], що стало однією з найбільших несподіванок цих виборів[75]. Традиційно найбільшу підтримку політична сила мала на Галичині: Львівщина — 38,02 % (1-е місце в області), Івано-Франківщина — 33,79 % (2-е місце), Тернопільщина — 31,22 % (2-е місце).

Через побоювання сутичок з націоналістами, зокрема зі «Свободи», 7 листопада комуністи вперше за кілька останніх років відмовилися від ходи Хрещатиком[76], а «свободівці», що зібралися на Майдані Незалежності були готові блокувати марш опонентів[77].

21 грудня в Одесі «Свобода» проводила мітинг перед міською радою проти перейменування вулиці Івана та Юрія Лип. Там само одеські підприємці протестували проти високих поборів і неправових дій на ринках «Привоз» і «7-й кілометр». Коли активісти, серед яких був депутат ВРУ Павло Кириленко, та підприємці спробували зайти до приміщення міськради, охорона застосувала сльозогінний газ та обливала людей водою на морозі[78]. Одеські депутати назвали протестувальників «неофашистами»[79].

2013

У той час як представники опозиції, зокрема ВО «Свобода»[80], блокували трибуну Верховної Ради з вимогою запровадити персональне голосування народних депутатів, 7 лютого на сесії Львівської міської ради «свободівка» Ірина Шалаковська проголосувала замість свого колеги Івана Гринди[81][82]. Наступного дня Шалаковська отримала сувору догану, також її знято з посади голови Личаківської районної організації Львівської міської організації «Свободи», а Гринда отримав догану за те, що залишив картку для голосування без нагляду[83]. Голова фракції «Свобода» у Львівській міськраді депутат Маркіян Лопачак пообіцяв, що у майбутньому за такі вчинки будуть також виключати із партії[84].

14 березня в Києві прихильники «Свободи» зірвали презентацію книги про Йосипа Сталіна[85]. У той же день ВО «Свобода» та ВО «Батьківщина» розпочали двомісячну акцію протесту Вставай, Україно![86][87].

2014

Thumb
Антиурядові протести в Києві під час Євромайдану. 29 грудня 2013 р.

«Свобода» брала активну участь у Євромайдані. Після втечі Януковича та створення нової коаліції партія увійшла до більшості та отримала місця в уряді. Так, Ігор Тенюх очолив міністерство оборони, Ігор Швайка — міністерство аграрної політики та продовольства, Андрій Мохник — міністерство екології та природних ресурсів. Олег Махніцький став в.о. генерального прокурора.

2 березня 2014 Ірину Сех призначено головою Львівської обласної державної адміністрації. Після того, як упродовж 20 днів, як передбачено Конституцією, вона не склала мандат народного депутата, у квітні Люстраційний комітет Майдану Львівщини уповноважив свого представника звернутись із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з приводу порушення Закону України «Про статус народного депутата України» Іриною Сех, яка суміщає депутатський мандат з посадою голови Львівської ОДА. Поведінка очільниці області спричинила у Львові мітинги та пікети з вимогою припинити суміщення посад[88].

Голова «Свободи» Олег Тягнибок брав участь у виборах Президента 25 травня 2014 року, отримавши підтримку 1,16 % виборців (210 476 голосів)[89].

26 серпня 2014 року у Києві на вулиці Інститутській на Східний фронт урочисто проводжали свободівський батальйон спеціального призначення «Січ»[90][91], який до цього пройшов двомісячну підготовку[92].

У вересні 2014 року партія Всеукраїнське об'єднання «Свобода» оприлюднила першу десятку виборчого списку на виборах до Верховної ради України:

  1. Олег Тягнибок
  2. Руслан Кошулинський
  3. Олександр Сич
  4. Богдан Бенюк
  5. Олексій Миргородський
  6. Анатолій Вітів
  7. Олександр Мирний
  8. Андрій Мохник
  9. Олег Панькевич
  10. Ігор Мірошниченко

У підсумку на позачергових виборах до Верховної ради 2014 року «Свобода» посіла сьоме місце за кількістю голосів виборців (742 022 голоси — 4,71 %) і, не подолавши 5-відсоткового бар'єру, не пройшла до Парламенту[93].

2015

Рішеннями проведеного в лютому 2015 XXX З'їзду ВО «Свобода» партія перевела роботу на внутрішній воєнний стан:[94]

  • Обрано заступника Голови ВО «Свобода» з воєнних питань (ним став Юрій Сиротюк, ексчлен комітету ВР з питань Національної безпеки й оборони).
  • Створено комбатанське об'єднання «Легіон Свободи» з усіх свободівців, які в складі Збройних Сил України, Національної Гвардії, спецпідрозділів МВС та Добровольчих батальйонів беруть участь у війні з Росією. «Легіон Свободи» очолив командир «Карпатської Січі» Олег Куцин.
  • Ухвалено рішення про створення загонів територіальної оборони народного резерву на базі місцевих осередків «Свободи» до району включно.
  • За ухиляння без поважних причин від мобілізації — автоматичне виключення з лав об'єднання.
  • Призначено відповідального за мобілізаційні питання у ВО «Свобода» (Володимир Стаюра).
  • Призначено воєнного прес-секретаря ВО «Свобода» (Настя Сніжна).
  • Половину членських внесків ВО «Свобода» переводитиметься у фонд допомоги постраждалим в україно-московській війні.

У вересні 2015 року начебто через масові заворушення біля Верховної Ради 31 серпня був заарештований заступник Голови ВО «Свобода» з воєнних питань Юрій Сиротюк, ексчлен комітету ВР з питань Національної безпеки й оборони)[95][96], що було розцінено ВО «Свобода» як політичне переслідування[97].

14 вересня 2015 року на з'їзді партії вирішено взяти участь у місцевих виборах 25 жовтня 2015 року. Завдання «Свободи» на цих виборах — зупинити реванш олігархів і антиукраїнських сил", — заявив лідер партії Олег Тягнибок. Він повідомив, що «Свобода» візьме участь у місцевих виборах у всіх областях, де зареєстровані осередки партії. Також партія має намір висунути кандидатів у мери у всіх обласних центрах. Окрім того, присутні на з'їзді делегати прийняли рішення про призначення керівником виборчого штабу партії колишнього міністра екології та природних ресурсів Андрія Мохника.[98]

Партія також розглядає можливість висунення членів партії «Правий сектор» від «Свободи» на місцевих виборах 25 жовтня. Про це в ході з'їзду партії, проведеного в Києві 14 вересня 2015 року, заявив лідер партії Олег Тягнибок. Присутні на з'їзді делегати оплесками відреагували на пропозицію Тягнибока. На думку Тягнибока, в нинішніх умовах політичним силам необхідно координувати свої зусилля.[99]

2016

Марш Слави Героїв — традиційна святкова хода, яку організовує у Києві ВО «Свобода» для відзначення річниці створення Української Повстанської Армії. Марш пройшов 14 жовтня 2016 на свято Покрови Пресвятої Богородиці й був 12 за ліком. Перед початком ходи у столичному парку Шевченка на урочисте віче зібралося понад 20 тисяч учасників. Святковий марш був присвячений 84-ій річниці створення УПА, до свята Покрови та до Дня захисника України.[100]

2017

Політичні сили "Всеукраїнське об'єднання «Свобода», «Національний корпус» і «Правий сектор» підписали «Національний маніфест» про об'єднання зусиль задля порятунку України.

2018

На традиційному Марші Слави Героїв, що відбувся 14 жовтня 2018 року, лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок заявив, що ставить свої особисті амбіції нижче інтересів нації, тому не балотуватиметься на посаду Президента України у 2019 році, натомість пропонує іншим націоналістичним силам розглянути кандидатуру голови Секретаріату ВО «Свобода» Руслана Кошулинського. Пізніше про свою підтримку Русланові Кошулинському заявили організації «Правий сектор», «Конгрес українських націоналістів», «Організація українських націоналістів», «С14», а також керівник руху «ДІЯ» та УДА Дмитро Ярош.

2019

31 березня 2019 року на виборах Президента кандидат від об'єднаних сил націоналістів, член ВО «Свобода» Руслан Кошулинський за підтримки партій «Правий сектор», «Конгрес українських націоналістів», «Організація українських націоналістів», «С14», керівника руху «ДІЯ» та УДА Дмитра Яроша набрав 1,62 % голосів.

На виборах народних депутатів 21 липня 2019 року виборчий список ВО «Свобода», куди увійшли представники партій «Національний корпус», «Правий сектор», «Конгрес українських націоналістів», ГО «Організація українських націоналістів», руху «ДІЯ» та УДА (керівник Дмитро Ярош), отримав 2,15 % голосів. Партія не подолала 5 % бар'єр[a], але отримала право на державне фінансування статутної діяльності. Натомість серед кандидатів-націоналістів в одномандатних округах перемогу здобула Оксана Савчук в ТВО № 83 (Івано-Франківськ).

2020

Докладніше: Місцеві вибори в Україні 2020

На місцевих виборах 2020 року ВО «Свобода» отримала 890 місць в обласних, районних, міських, селищних і сільських радах та радах районів у містах (2,09 % від загальної кількості), 50 з них  — в обласних радах (2,81 % від загальної кількості місць в обласних радах). Представників «Свободи» було обрано або переобрано мерами шістьох міст (Тернопіль, Івано-Франківськ, Калуш, Кам'янець-Подільський, Хмельницький, Конотоп).

Remove ads

Співпраця

Узагальнити
Перспектива

У 2000 році на запрошення СНПУ Україну відвідав голова Національного Фронту Франції Жан-Марі Ле Пен. Французькі праві радикали разом з членами «Патріоту України» проводять спільні військово-туристичні вишколи в Карпатах, які для французів на їх батьківщині були недоступними через законодавчу заборону. Протокол про співпрацю підписаний між Національним фронтом і ВО «Свобода» у 2009.[101] 7 березня 2014 ВО «Свобода» закликала «Національний фронт» Франції не спотворювати інформацію про події в Україні, зокрема щодо російської інтервенції в Криму.[102] В офіційному зверненні ВО «Свобода» оприлюднила глибоку стурбованість офіційною позицією «Національного фронту» щодо ситуації в Україні.[103]

ВО «Свобода» співпрацює з Австрійськими націоналістами, зокрема з Австрійською Партією Свободи. Зокрема, на запрошення австрійської «Свободи», у листопаді 2008 року Відень відвідав лідер ВО «Свобода», Олег Тягнибок. Позиція стосовно подій в Україні, оприлюднена Австрійською Партією Свободи,[104][105] викликала несприйняття ВО «Свобода», як така, що базується на хибній інформації.[106][107]

23-24 квітня 2013 члени ВО «Свобода» Андрій Іллєнко і Тарас Осауленко відвідали Італію на запрошення італійської партії «Форца нова». На зустрічі обговорені питання співпраці та шляхи розвитку.[108]

19 березня 2014 року опублікований лист Олега Тягнибока, згідно з яким «неможливе перебування Всеукраїнського об'єднання „Свобода“ як спостерігача в Альянсі європейських національних рухів» […] у зв'язку із несумісними заявами керівництва очолюваного Вами Альянсу щодо схвалення підтримки Росією сепаратистських сил у Криму та окупації частини української держави російською армією".[109]

Remove ads

Представництво в обласних радах та Київраді

Більше інформації Обласна рада, Загальна кількість депутатів у раді ...
Remove ads

Зміна рівня підтримки партії на виборах

Вибори 1998 року

Thumb
Парламентські вибори: березень 1998 (у складі блоку «Менше слів»)

Вибори 2006—2007 років

Thumb
Thumb
Thumb
Парламентські вибори: березень 2006 Парламентські вибори: вересень 2007 (позачергові) Парламентські вибори: вересень 2007 (позачергові, по округах)

Вибори 2010 року

Thumb
Thumb
Thumb
Президентські вибори: січень 2010 (Олег Тягнибок) Президентські вибори: січень 2010 (Олег Тягнибок, по округах) Місцеві вибори: жовтень 2010 (вибори до обласних рад)

Вибори 2012 року

Thumb
Thumb
Парламентські вибори: жовтень 2012 (за партійними списками) Парламентські вибори: жовтень 2012 (за партійними списками)

Вибори 2014 року

Thumb
Thumb
Президентські вибори: травень 2014 (Олег Тягнибок) Парламентські вибори: жовтень 2014 (за партійними списками)
Remove ads

Висловлювання лідерів партії

Узагальнити
Перспектива

У травні 2008 Ірина Фаріон, депутат Львівської обласної ради, в ефірі радіо «Ера FM» на запитання слухача про її ставлення до людей православної віри, парафіянам церкви Московського патріархату, заявила: «… структура, яка називає себе Московським патріархатом, нічого спільного не має з християнством…»[110]

У травні 2009 року Ірина Фаріон, депутат Львівської обласної ради, виступаючи перед членами «Свободи», заявила: «Ще Степан Бандера зробив пророцтво про так звану газову трубу. Це єдине, що москалі ще не вкрали у нас. Це москалі вміють дуже добре: брехати і красти, красти і брехати, брехати і красти!»[111].

Юрій Михальчишин на засіданні позачергової третьої сесії Львівської обласної ради шостого демократичного скликання біля пам'ятника Степанові Бандері заявив: «Наша бандерівська армія перейде Дніпро, перейде Донецьк і викине синьожопу банду з України. У нас у Львові є своя бандерівська червоно-чорна влада, і в Тернополі, і в Франківську… Той уряд, того Президента ми з вами не обирали. Тому це не є наша влада і зобов'язань перед нею ми не маємо жодних.»[112]

У червні 2012 Ірина Фаріон в ефірі львівського телеканалу ZIK виступила проти прийняття законопроєкту про мови Колесніченка-Ківалова: «Якщо ми урівнюємо цю мову на деяких теренах і, зокрема, в Донецьку, з українською, ми урівнюємо у правах мову окупанта з мовою корінного населення»[113]

У вересні 2012 депутат від партії «Свобода» Юрій Михальчишин в ефірі телеканалу ICTV, коментуючи відповідну поправку Європарламенту до останньої резолюції заявив, що заклик Європарламенту до демократичних сил України не співпрацювати з партією «Свобода» є заангажованим рішенням, яке побудоване на містифікаціях і совковій пропаганді.[114] При цьому на зауваження про те, що Європарламент є політичним органом, Михальчишин заявив, що це «політичний колгосп».[115]

У вересні 2013 депутат від ВО «Свобода» Андрій Іллєнко заявив, що «Свобода» — проєвропейська партія, підкресливши, що проти них в Європарламенті виступають депутати пов'язані з Партією Регіонів або Кремлем[116].

10 жовтня 2013 року депутат від ВО «Свобода» Олександр Мирний виступив проти введення розрахунків векселями під час розгляду в парламенті законопроєкту № 3358 "Про внесення зміни до статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (щодо реструктуризації фактичної бюджетної заборгованості шляхом видачі фінансових скарбничих векселів)[117].

Remove ads

Відомі члени партії

Remove ads

Цікаві факти

Thumb
Мітинг з вимогами проведення нових виборів до ВРУ. (Київ, 9 червня 2009)
Remove ads

Див. також

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads