Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Верховна Рада України I скликання

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Верховна Рада Української РСР/України XII скликання, нині відома як Верховна Рада України I скликання, діяла в Українській РСР та Україні з 1990 до 1994 року. Це був перший склад парламенту УРСР, що був обраний на альтернативній основі, у результаті чого до нього пройшли сили опозиційні до правлячої комуністичної партії, а також які сповідували Незалежність України. 16 липня 1990 року це скликання ухвалило Декларацію про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України.

Верховна рада України
І скликання
15 травня 1990 22 квітня 1994 року

Перше засідання цього скликання відбулося 15 травня 1990 року, а останнє — 22 квітня 1994 року. Наступне (2-ге) скликання почало роботу 11 травня 1994 року.[1]

На відміну від попередніх скликань, які зазвичай збиралися лише двічі на рік на кілька днів, це скликання почало вперше працювати як парламент класичної демократії — на постійній основі, перша сесія тривала понад два місяці. Внаслідок цього, у парламенті почали формуватися аналітичні та експертні структури, необхідні для її роботи.[2][3] Роботу парламенту вперше почали транслювати у прямому ефірі по радіо та телебаченню.[4]

У перші ж дні роботи нової Верховної Ради була створена парламентська більшість, до якої входили представники Комуністичної партіїГрупа 239») на чолі з Олександром Морозом, та опозиція (так звана «Народна Рада»), очолювана Ігорем Юхновським. А наприкінці повноважень парламенту з'явилися і політичні групи, які стали прообразами майбутніх парламентських фракцій. Окрім того, діяли регіональні групи депутатів, об'єднаних за професійною, галузевою ознакою, виникли групи по співробітництву з іноземними державами.[2][3]

Remove ads

Найменування

До 2000 року нумерація скликань Верховної Ради України продовжувала нумерацію скликань Верховної Ради УРСР, тому скликання обрані у 1990, 1994 та 1998 роках називалися відповідно 12-м, 13-м та 14-м скликаннями Верховної Ради.

1 лютого 2000 року Верховна Рада ухвалила закон «Про визначення порядку обчислення скликань Верховної Ради України», яким змінила нумерацію своїх скликань, почавши відлік зі скликання, яке проголосило незалежність України. Так Верховна Рада УРСР та України 12-го скликання стала вважатися Верховною Радою України 1-го скликання, а 13-те та 14-те скликання відповідно стали 2-м та 3-м.[3][5][6]

Remove ads

Хронологія роботи

  • березень 1990 року — В Українській РСР відбулися вибори до Верховної Ради та місцевих рад народних депутатів. Це були перші вибори в УРСР, що проходили за новим демократичним законодавством, що передбачало обовʼязкову альтернативність та вільну конкуренцію кандидатів, а також відсутність системи «фільтруючих» зборів громадян для затвердження кандидатів.[2][3][6][7]

1-ша сесія (травень—серпень 1990)

Травень

  • 15 травня:
    • О 10-й годині ранку у місті Києві розпочала роботу перша сесія новообраної Верховної Ради УРСР 12-го скликання.[8]
    • Верховна Рада обрала Президію та Секретаріат першої сесії,[9][10] а також Мандатну та Лічильну комісії.[11][12]
  • 17 травня — Верховна Рада формально визнала повноваження 449 своїх депутатів, обраних у березні—квітні 1990 року,[13] повноваження ще одного депутата (обраного 20 травня) були визнані 8 червня.[14]
  • 22 травня — Верховна Рада прийняла Тимчасовий регламент засідань 12-го скликання.[15]
  • 23 травня — Верховна Рада прийняла порядок денний першої сесії, до якого зокрема включила питання Декларації про державний суверенітет, прийняття Закону про економічну самостійність УРСР та Закону про народне голосування (референдум), про зміну редакції шостої та сьомої статей Конституції (відповідно про керівну роль КПРС і про участь профспілок та ВЛКСМ в управлінні державними справами), Звернення до Верховних Рад і з'їздів народних депутатів Радянських Соціалістичних Республік щодо укладення нового Союзного договору, про утворення Конституційної комісії Верховної Ради, та про розробку законів України про землю, власність, оренду і оподаткування.[16]

Червень

  • 12 червня — У Верховній Раді було утворено 23 постійні комісії, зокрема Комісію з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин.[23]
  • 13 червня:
    • Верховна Рада узяла до відома заяву Ради Міністрів УРСР про складення своїх повноважень перед Верховною Радою та доручила їй продовжувати виконувати свої обовʼязки до утворення нової Ради Міністрів.[24]
    • Народний депутат Володимир Філенко оголосив про утворення депутатської групи «Демократична платформа КПУ» у складі 38 депутатів і про її входження до офіційної опозиції Народна Рада.[25]

Липень—серпень

  • 6 липня — У Верховній Раді постало питання щодо відсутності значної частини народних депутатів УРСР, включно із Головою Верховної Ради Володимиром Івашком, які у цей час брали участь у роботі 28-го зʼїзду КПРС у Москві. Зокрема, Народна рада проголосила заяву, у якій вказала на неможливість через це прийняття рішень щодо вимог шахтарів та запропонувала відкликати усіх депутатів зі зʼїзду для участі у роботі Верховної Ради. Верховна Рада згодом підтримала пропозицію щодо відізвання усіх відсутніх депутатів незалежно від того, де вони знаходяться.[30][31]
  • 9 липня — На засіданні Верховної Ради було зачитано заяву Станіслава Гуренка та Леоніда Кравчука від імені депутатів — делегатів зʼїзду КПРС, у якій вони наголошували на важливості партійного зʼїзду, просили Верховну Раду переглянути своє рішення про відкликання народних депутатів, делегатів зʼїзду і підтримали пропозиції продовжити розгляд питання щодо Декларації про суверенітет у комісіях, щоб прийняти її на початку наступного тижня.[32]
  • 11 липня — На засіданні Верховної Ради було зачитано заяву Володимира Івашка, який висловив незгоду з аргументацією щодо рішення про відкликання депутатів, звинуватив «антикомуністичні» сили у парламенті у веденні політичної гри, а представників ЦК КПУ у парламенті у пасивності, та оголосив про свою відставку з посади Голови Верховної Ради з 9 липня 1990 року.[33][31]
  • 16 липня — Верховна Рада 355-ма голосами прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою утверджувалось здійснення українським народом його права на самовизначення, декларувався принцип розподілу державної влади у Республіці на законодавчу, виконавчу і судову, та якою за Верховною Радою закріплювався особливий представницький статус: ніхто, крім неї, не може виступати від імені всього українського народу.[3][7][34]
  • 18 липня — Верховна Рада задовольнила заяву Володимира Івашка і припинила його повноваження як Голови Верховної Ради з 9 липня.[36] Після цього почалося висунення кандидатів на посаду нового Голови Верховної Ради — спочатку було запропоновано 27 кандидатів.[37]
  • 3 серпня — Верховна Рада прийняла Закон «Про економічну самостійність Української РСР».[7][39]

2-га сесія (жовтень—грудень 1990)

1991

1992

  • 28 січня — Затвердження Державного прапора України.[92]
  • 29 січня — Першим заступником Голови Верховної Ради обрано Василя Дурдинця.[93]
  • 7 лютого — Верховна Рада визначила незадовільною діяльність Уряду і надала право Президенту України визначати структуру Уряду та рекомендувала йому протягом 10-ти днів сформувати новий склад Уряду.[94]
  • 19 лютого — Затвердження Державного герба Українитризуба.[95]
  • 20 лютого — Встановлення 24 серпня державним святом — Днем незалежності України замість 16 липня.[96]
  • 7 липня — Верховна Рада висловила недовіру Кабінету Міністрів України та запропонувала президенту затвердити новий склад Уряду. Серед причин недовіри були зазначені небажання конструктивної взаємодії з парламентом та «демарш», вчинений Урядом на сесії Верховної Ради 3 липня.[97]
  • 1 жовтня — Верховна Рада погодила пропозицію президента Кравчука про відставку Вітольда Фокіна з посади премʼєр-міністра у звʼязку з його виходом на пенсію і висловила недовіру усьому складу Кабінету Міністрів, що відповідно до діючої конституції означало відставку Уряду.[98]
  • 13 жовтня — Верховна Рада затвердила новим Премʼєр-міністром України народного депутата і директора завода «Південмаш» Леоніда Кучму, якого напередодні запропонував президент Кравчук. Подання Президента підтримали 316 народних депутатів.[99][100][101]
  • 27 жовтня — Верховна Рада затвердила поданий президентом Кравчуком та премʼєр-міністром Кучмою персональний склад нового уряду. Водночас 21 з 33 міністрів зберіг свою посаду з попереднього уряду.[102][103]
  • 18 листопада — Верховна Рада на півроку наділила уряд Леоніда Кучми надзвичайними повноваженням, якими він міг видавати Декрети в економічній сфері, що мали силу законів, з метою оперативного вирішення питань, пов'язаних з запровадженням ринкової реформи.[104][105][106]

1993

  • 17 червня 1993 — Виконуючи вимогу безстрокового шахтарського страйку, що розпочався 7 червня, Верховна Рада призначила на 26 вересня проведення консультативний референдум про довіру або недовір'я президентові Леоніду Кравчуку і парламенту.[107][108]
  • 10 липня 1993 — Президія Верховної Ради зреагувала на прийняте напередодні рішення Верховної Ради Російської Федерації щодо «російського статусу» міста Севастополя і кваліфікувала його як зазіхання на територіальну цілісність України і як таке, що суперечить міждержавним українсько-російським домовленостям і не має юридичної сили для України.[109]
    • 14 липня 1993 — Верховна Рада на пленарному засіданні додатково кваліфікувало це рішення як таке, що суперечить нормам міжнародного права, і закликала Верховну Раду РФ скасувати своє рішення.[110]
  • 24 вересня 1993 — Після переговорів парламенту з президентом Кравчуком, Верховна Рада скасувала запланований через два дні референдум і натомість призначила дострокові парламентські вибори на 27 березня 1994 року та дострокові президентські вибори на 26 червня 1994 року.[107][112]

1994

  • 25 лютого 1994 — Верховна Рада провела своє останнє засідання перед виборами депутатів наступного скликання та ухвалила звернення, у якому закликала усіх громадян України та осіб, причетних до організації виборів, не допустити їх зриву чи саботажу.[113][114]
  • 22 квітня 1994 — Відбулося заключне засідання 9-ї сесії Верховної Ради 1-го скликання, на якому депутати не приймали законодавчих рішень, а лише ухвалили звернення до новообраних депутатів із побажаннями «плідної, конструктивної роботи на благо українського народу».[115] Це сталося після того, як Центральна комісія по виборах народних депутатів вже визнала повноваження 335 новообраних депутатів нового скликання.[116][к 1]

Сесії

Більше інформації №, Дата початку ...
Remove ads

Депутатські блоки

Узагальнити
Перспектива

Парламентська група «Народна Рада» утворена 8 червня 1990 року на першій сесії Ради. Група складалася з представників декількох депутатських об'єднань (зокрема, народних депутатів з груп Демократична партія України, Партія зелених України, Народний Рух України, Українська селянська демократична партія та ін.), І станом на жовтень 1990 року нараховувала 125 народних депутатів. Голова групи — голова Львівської регіональної організації Народного Руху України Ігор Юхновський. Заступник голови групи Левко Лук'яненко. Контролювала шість комісій Верховної Ради з двадцяти трьох: по закордонних справах, по законодавству, по нових формах господарювання, по культурі, по Чорнобилю, з прав людини.

Народна рада пішла в офіційну парламентську опозицію у червні 1990 року після того, як голова Верховної Ради Володимир Івашко відхилив кандидатуру Ігоря Юхновського на посаду заступника голови Верховної Ради. Загалом Народна рада мала серйозний вплив на роботу Верховної Ради.

Голови

Президія Верховної Ради

Узагальнити
Перспектива

Президія Верховної Ради забезпечувала організацію роботи Верховної Ради і виконувала деякі інші функції, передбачені Конституцією УРСР та України. До неї за посадою входили: Голова Верховної Ради, Перший заступник Голови, заступник Голови, Голова Комітету народного контролю Української РСР (до 19 червня 1991 року[117]) та голови постійних комісій Верховної Ради Української РСР.[118]

Голови Верховної Ради

Перші заступники Голови Верховної Ради

Заступники Голови Верховної Ради

Голови постійних комісій

28 червня 1990 року новообрана Верховна Рада призначила голів своїх 23 постійних комісій, а 26 лютого 1991 року — голову ще однієї нової комісії.[121][122]

Більше інформації Постійна комісія, Голова ...
Remove ads

Депутати за виборчими округами

Узагальнити
Перспектива

До складу Верховної Ради одночасно обиралося 450 депутатів за відповідними виборчими округами — один депутат з кожного округу.

Більше інформації ПІБ, Фото ...
Remove ads

Див. також

Джерела

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads