Дніпро (місто)
місто в Україні З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Дніпро́ (до 1796 і в 1802—1926 — Катеринослав, у 1796—1802 — Новоросійськ, у 1926—2016 — Дніпропетровськ[⇨]; МФА: [dʲnʲiˈprɔ] (
прослухати)) — місто на сході України, на обох берегах річки Дніпро, адміністративний центр Дніпропетровської області, Дніпровського району та Дніпровської міської громади. Місто є четвертим за чисельністю населення (968 502 станом на 19.01.2022) в Україні після Києва, Харкова та Одеси. Великий науковий, дослідницький та інноваційний центр. Дніпро вважається «космічною столицею» України та має найдовшу набережну в Європі.
.jpg)
.jpg)
Місто Катеринослав засноване на землях тільки-но ліквідованої Запорозької Січі у 1776 у пониззі р. Самари. Вже у 1787 перенесено на теперішнє місце на Дніпрі, поряд з козацькою слободою Половиця (зараз — середмістя Дніпра). Також на території сучасного міста на той час вже існувала низка козацьких поселень (містечко Нові Кодаки та інші).
Катеринослав, став адміністративним центром захоплених Російською імперією при Катерині II великих територій Українського степу, зокрема після Кючук-Кайнаджійського і Ясського договорів (Новоросійської та Катеринославської губернії). Його початково задумано як третю столицю колишньої Російської імперії[1], після Москви і Петербурга. З відкриттям і початком промислової розробки покладів залізної руди на Криворіжжі Катеринослав швидко перетворився на важливе промислове місто Російської імперії. У XX ст. Дніпропетровськ став одним із ключових центрів металургійної, ядерної, оборонної та космічної[2] промисловості СРСР. Через наявність об'єктів військової промисловості місто перебувало у статусі закритого до початку 1990-х[3] років.
Дніпро є центром Дніпровської агломерації з населенням майже 1,5 млн осіб.
Колишні назви:
- 1645—1784 — Новий Кодак
- 1784—1796 — Катеринослав
- 1796—1802 — Новоросійськ
- 1802—1926 — Катеринослав
- 1918—1919 — неофіційно Січеслав (Січослав[4])
- 1924 — не затверджена назва Краснодніпровськ
- 1926[5][6]—2016 — Дніпропетровськ
- 1941—1943 — неофіційно Дніпрослав[7]
- з 19 травня 2016 року — Дніпро.
19 травня 2016 року Верховна Рада України, відповідно до вимог Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[8], перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро, викресливши з назви міста ім'я «всеукраїнського старости» й одного з організаторів Голодомору Григорія Петровського. За відповідне рішення на засіданні Ради проголосувало 247 депутатів[9].
У зв'язку із перейменуванням міста з'явилась невизначеність щодо передачі нової назви іншими мовами. Так, науковці з Українського інституту національної пам'яті вважають, що ця назва має однаково вимовлятись українською, російською та англійською: «Дніпро», «Днипро», «Dnipro».[10] Між тим, деякі мовознавці з таким підходом не згодні, наполягаючи, що для близьких слов'янських мов застосовується переклад, а не транскрипція[11]. Невизначеність призвела до того, що деякі ЗМІ використовують одну передачу назви, а деякі — іншу[12][13]. У вересні 2018 ЗМІ оприлюднили відповідь Інституту української мови НАН за підписом Павла Гриценка, де на запит посадовців міської ради Дніпра була дана відповідь, що російською буде правильно саме «Днепр». Також у листі зазначено, що питання передавання власних назв російською мовою належить до компетенції мовознавців РФ[14].
Перейменування Дніпропетровської області при цьому тимчасово відкладене у зв'язку із тим, що її назву закріплено у ст. 133 Конституції України.
Місто розташоване у південно-східній частині України. Особливість Дніпра — небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Особливо ці процеси проявляються на правобережжі. Підтоплення створює передумови розвитку просадок у лесових породах та зсувів, призводить до деформації та руйнування будівель.
Правобережжя
![Thumb](#/media/Файл:Вид_на_"Нагірну"_частину_міста_з_лівого_берегу.jpg)
Центр міста знаходиться на правому високому березі Дніпра, на Придніпровській височині. Через що Дніпро поетично називають «містом на трьох пагорбах»
- 1-й пагорб (Соборна Гора) є місцем закладення Катеринослава у 1787 за генеральним планом 1786 Клода Геруа та пізнішим генеральним планом 1792 Івана Старова. Сьогодні пагорб містить Нагірний («на горі») й Табірний (сучасна північна частина проспекту Гагаріна) райони міста.
- 2-й пагорб відділений від першого Довгою балкою. Розташований на захід від нього і на південь від центру міста. На пагорбі розміщені колишній катеринославський район Нові плани й Старий Шлях.
- 3-й пагорб відділений від 2-го Рибальською балкою. На ньому розташований район вулиці Робочої (нижня частина — катеринославські робочі слобідки Шляхівка, Солдатська і т. д.).
- 4-й пагорб, забудований уже на рубежі XIX—XX ст., відділений від 3-го Аптекарською балкою. На ньому розміщувався західний район Катеринослава — Чечелівка (зараз район проспекту Сергія Нігояна та проспекту Івана Мазепи).
Балки (яри) правобережжя: Довга, Новожандармська, Євпаторійська, Рибальська, Архієрейська, Аптекарська, Тунельна, Зустрічна, Брянська (Сухий яр), Войцеховська, Крутий Яр, Мальовнича, Розсоховата, Бельба, Біла, Сімергейка, Козирєва, Кринична, Війтиха, Келебердина, Зелена.
Малі річки правобережжя — Архієрейська балка, Бельба, Брянська балка, Війтиха (Сухачівка (витік річки)), Войцеховська балка (притока Мокрої Сури), Річиця, Жабокряч (нижня течія взята в колектор), Половиця (крім Аптекарської балки течія взята в колектор), Кам'янка (нині не існує), Кленовий байрак (нині в колекторі), Розсохувата балка, Старий Дніпро.
На заході, північніше Діївки — плавні, з головною протокою Річиця (Старий Дніпро).
Лівобережжя
Лівобережжя міста знаходиться на Придніпровській низовині. В Індустріальному районі й понад Дніпром — піщані дюни. У межах міста в Дніпро впливає р. Самара. На заході лівобережжя в Амур-Нижньодніпровському районі багато озер — залишків давньої гідросистеми Протовчі, річищем якої прорите нове річище Орелі.
Інші річки лівобережжя: Гнилокіш, Кримка, Кринична (нині не існує), Маячка, Шпакова, Шиянка (нині не існує). Шиянка визначала Ігренський острів (нині півострів).
На Дніпрі та Самарі у межах міста розташовано чимало островів: Воднік, Дівочий, Діївський, Діївська Дача, Зелений, Куба, Намистанка, Мировий, Монастирський, Обухівський, Олексіївський, Пороховий, Самарський, Сергіївський, Старуха, Шевський, Свинячий, Кам'януватий, Кодачек. До 1934 існували острови Воронцовський (Становий), Попова коса. Також розташовані півострови Дня Літа, Файнберґа, Ігренський, Коров'ячий. В акваторії Дніпра та Самари розташовані затоки Діївська, Затишна Амур — Гавань, Самарська, Вирвихвіст, Гнилокиш, Ігренська, Щемілівка, Сусанка, Шиянка (колишнє гирло однойменної річки, затока утворилась внаслідок спорудження ДніпроГЕСу).
Балки (яри) лівобережжя: Западня, Довжик, Кислячкова, Широкий Байрак, Шиянка.
Історичні місцевості
- Старі козацькі:
- правого берега: Таромське, Сухачівка, Діївка, Нові Кайдаки, Половиця, Мандриківка, Лоцманська Кам'янка
- лівого берега: кол. Самарь (с. Шевченко), Березанівка, Кам'янка, Обухівка, Нова Ігрень, Ксеніївка, Стара Огрень або Усть-Самарь, Одинківка, Мануйлівка, Чаплі, Бики;
- Катеринославські: Нагірний, Половиця, Табірний (Дачі), Млини або Нові Плани, Шляхівка, Чечелівка, Брянська колонія, Краснопілля, Підгірна, Монастирська та Безулевська слободи, Рибальське (Фішерсдорф), Йозефсталь (Самарівка), Амур, Бараф (Воронцовка), Кирилівка, Сахалін, Султанівка (Старе Клочко), Ломівка, Нижньодніпровськ, Пасторський;
- Дніпропетровська забудова (1920-80-ті): Ясне, Кубучі, Західний, Червоний Камінь (захід Нового Кодаку), Покровський (раніше ж/м Комунар, сел. Діївка), Парус (частина сел. Діївка), Старий Шлях, Фрунзе (проспект Івана Мазепи, Чечелівка), вулиця Робітнича, 12 квартал, Корея та ж/м Будівельник, сел. Мирне, проспект Гагаріна (давнє — Міські Дачі, радянське — Вузівський), Підстанція (Дачі, 1 Травня), Тополя, Сокіл, Перемога, Мандриківка, Ломівка, Лівобережний, Кротова, Боржом, вулиця Калинова (Султанівка), Калинівський, Слобожанський проспект, просп. Петра Калнишевського, Сонячний, Вузол (Північний і Південний), Вінниця, Придніпровськ.
- Забудова незалежної України: Царське село, Західна Стіна (на місці колишніх Каменів), Золоті ключі.
Клімат
Клімат Дніпра класифікують як м'який континентальний клімат із спекотним та сухим літом. Середньорічна температура повітря становить +9 °C. Найнижча — в січні: -3,6 °C, найвища — в липні: +22,1 °C. У році в середньому 260 сонячних днів. Найбільш вологий місяць — червень. Найбільш сухий — жовтень. Максимальна кількість опадів припадає на період з середини жовтня до середини квітня. Влітку будь-які опади в Дніпрі трапляються рідше, проте найчастіше набувають форми сильної зливи із грозою. Водночас зими супроводжуються сильними снігопадами. Так, наприклад, сніговий покрив сягнув 33 см у січні 2015.[15] Середня температура взимку: -3-4 °С. Мороз переноситься гірше через дніпровську вологость та вітер. Холода починаються на початку грудня, коли температура опускається нижче нуля. Бувають ночі, коли мороз досягає температури нижче -25 °С (хоча це буває рідко, раз в 10-15 років). Найважче переноситься грудень. В холодні роки можливі різкі перепади температури і сильні морози після теплих днів. Для нього також характерні: щільна хмарність, вологі вітри, ожеледь.[16]
| Клімат Дніпра (1987-2016) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 12,3 | 17,5 | 24,1 | 31,8 | 36,1 | 37,8 | 39,8 | 40,9 | 36,5 | 32,6 | 20,6 | 16,3 | 40,9 |
| Середній максимум, °C | −1 | 0,0 | 6,0 | 15,2 | 22,1 | 25,6 | 28,0 | 27,5 | 21,5 | 13,8 | 5,1 | 0,2 | 13,7 |
| Середня температура, °C | −3,6 | −3,4 | 1,8 | 9,7 | 16,2 | 19,9 | 22,1 | 21,4 | 15,6 | 8,9 | 2,0 | −2,4 | 9,0 |
| Середній мінімум, °C | −6,1 | −6,3 | −1,6 | 4,2 | 10,6 | 14,6 | 16,7 | 15,8 | 10,7 | 5,0 | −0,8 | −5,3 | 4,8 |
| Абсолютний мінімум, °C | −34 | −27,8 | −19,2 | −8,2 | −2,4 | 3,9 | 5,9 | 3,9 | −3 | −8 | −17,9 | −27,8 | −30 |
| Годин сонячного сяйва | 127,1 | 162,4 | 241,8 | 270,0 | 322,4 | 360,0 | 381,3 | 353,4 | 300,0 | 248,0 | 150,0 | 111,6 | 3028 |
| Норма опадів, мм | 78.5 | 52.6 | 41.4 | 32.3 | 33.3 | 24.6 | 14 | 9.1 | 13.7 | 28.2 | 74.2 | 100.8 | 502.7 |
| Вологість повітря, % | 83.3 | 76.8 | 71.6 | 64.5 | 58.9 | 55.0 | 53.2 | 55.7 | 57.0 | 63.1 | 75.6 | 82.9 | 66.5 |
| Джерело: Погода та клімат | |||||||||||||
| Кліматичні показники Дніпра | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Місяць | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Середній світловий день | 9.0 | 10.0 | 12.0 | 14.0 | 15.0 | 16.0 | 16.0 | 14.0 | 13.0 | 11.0 | 10.0 | 9.0 | 12.5 |
| Середній ультрафіолетовий індекс | 3 | 4 | 6 | 8 | 9 | 10 | 11+ | 10 | 8 | 6 | 4 | 3 | 6.8 |
У зв'язку з географічним положенням міста, що робить його територію місцем для виникнення температурних інверсій, а також значною автомобілізацією населення, Дніпро страждає від атмосферного забруднення з різних причин[17]. Це проявляється у формі смогу. Сезон зі смогом триває приблизно з травня по жовтень. Долина, у якій розміщується місто, утримує значну частину викидів, що виділяються двигунами транспортних засобів та промисловими підприємствами. Також негативним чинником є низька кількість опадів і затяжні літні посухи.
Доісторичні часи
Історія міста пов'язана з історією краю, яка сягає далекої давнини. Ще з часів палеоліту місцевість біля Дніпровських порогів була щільно заселена. Близько 100 тис. р. до н. е. до сучасного Дніпра з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзової доби землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної та катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб[що це?] ведення гоподарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині II тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кімерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скіфів витіснили до Криму сармати у III ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у III ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького м. Самар. Надалі (IV—IX ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.
Середньовіччя
За часів Київської Русі вже у IX ст. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Існує легенда, що візантійські монахи ще близько 870 р.(?) збудували тут монастир — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Святого Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Святого Андрія Первозваного. Навколишні землі були під владою кочовиків — хозарів, печенігів, а потім — половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, мало знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. Через це увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800—1300 рр. на піщаних пагорбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками — печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами у 1240 р., та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз (відомий з XVI ст. як містечко Самар). Того ж року було зруйновано монастир на острові і поселення на дніпровому острівці навпроти теперішнього Старого Кодаку.
У XVI—XVIII ст. територія майбутнього міста належала Запорозькій Січі.
1500 або 1550 р. датується поява на правому березі р. Самари, біля гирла (зараз околиця Дніпра, біля с. Шевченка) козацького торговельного містечка Самар (згадується у грамоті польського короля і підтверджується археологічними знахідками)
У 1635 південніше, біля першого дніпрового порогу польською владою була побудована фортеця Кодак, на відкритті якої був присутній і майбутній Гетьман Богдан Хмельницький. Того ж року фортецю захопив козацький загін на чолі з Іваном Сулимою, але урядові війська з реєстровцями відбили її. У 1648, на початку Визвольної війни, Кодаком знов заволоділи козаки.
У 1660 у запорізьких архівах з'являються документи, які свідчать, що біля сучасного м. Дніпра існує селище Нові Кайдаки, яке у 1750 вже називається містом.
Загалом, на території сучасного міста і околиць відомо декілька поселень і міст, які виникли ще у козацьку добу:
.PNG)
- 1500 (або 1550) — торговельне козацьке місто Самар (Самарь, Самара) — у пониззі р. Самари. Занепало у 1688 після заснування тут московської колонії та Богородицької фортеці.
- 1564 — відомі козацькі курені у Таромському, з 1704 — слобода.
- 1596 — відомий перевіз Кам'янка через Дніпро.
- 1600 — відомі Богородицькі хутори (тепер — м. Підгороднє).
- 1635 — за ініціативи гетьмана великого коронного Станіслава Конецпольського та відповідної ухвали сейму Речі Посполитої було засновано фортецю Кодак. Поряд виникло містечко (пізніше центр Кодацької паланки Запорожжя). Фортецю було зруйновано за умовами Прутського трактату (1711). Слобода відновилася близько 1734-35 (Старий Кодак).
- 1648 — відомий хутір Обуха (теперішня Обухівка).
- 1650 (або 1660) — відомий Новий Кодак (центр паланки, а в 1784—1797 частково виконував функції губернського міста під назвою Катеринослав ІІ);
- 1688 — поряд з козацьким м. Самар (центр запорізької паланки) московським урядом засновано Богородицьку фортецю і посад — Новобогородицьк — першу російську колонію на запорізьких землях. Козацьке населення м. Самар розійшлося сусідніми селами. Проіснувало до 1793, коли його залишки були переведені до сучасного Новомосковська (Новоселиці).
- 1740-ві (або 1770-ті) — біля першого порогу засновано поселення лоцманів — Лоцманська Кам'янка;
- 1743—1795 — існувала слобода Половиця. Зникла внаслідок розширення Катеринослава (була поглинута останнім), який було вдруге засновано у 1787 на пагорбі поруч. Тепер — центр м. Дніпро.
- 1744 — засновано Мануйлівку (надалі — також Попівка).
- 1760-ті — відомий хутір Чаплі.
- 1770 — засновано Сухачівку.
- 1775 — засновано Діївку.
- 1776 — засновано Одинківку.
- 1776 — прийнято рішення про будівництво у пониззі Самари (на Кільчені) губернського міста Катеринослав.
- 1784 — відома Мандриківка.
У 1711 за умовами Прутського трактату землі Запоріжжя опинились під протекторатом Османської імперії, а фортеця Кодак була знищена. У 1734 козаки повернулись на Запоріжжя і було укладено Лубенський договір про визнання запорожцями московського протекторату.
Заснування та розвиток
Новий Кодак
За свідченнями історика XIX ст. Ф. Макаревського, у 1645 в містечку Новий Кодак стараннями місцевих мешканців було побудовано дерев'яну церкву св. Миколи. Цю дату можна вважати початком м. Дніпро.
Наприкінці XVII — початку XVIII ст. Новий Кодак почали заселяти сімейні козаки. Ще з 1564 біля Нового Кодаку відомі козацькі курені у Таромському, які у 1704 отримали статус слободи. Пізніше з'явилися козацькі поселення Половиця (1743), Сухачівка (1770), Діївка (1775).
У середині XVIII ст. Новий Кодак був велелюдним містом, центром Кодацької паланки Підпільненської Січі. За переписом 1754 в ньому проживало близько 4000 мешканців. В Новому Кодаку тричі на рік відбувалися ярмарки, діяли десятки ремісничих майстерень. У 1760-х в містечку з'явився стаціонарний ринок.
Усталений уклад запорозького м. Новий Кодак міняється після ліквідації Підпільницької Січі. Паланкова старшина ліквідується, замість неї в Новому Кодаку з'являється воєвода та городничий. У 1776 Новий Кодак перетворюється на місце перебування адміністрації Саксаганського повіту Новоросійської губернії Російської імперії. Понад 10 років (1776—1789) Новий Кодак виконував функції повітового центру Саксаганського (з 1783 — Новокодацького) повіту. Тут також була резиденція Слов'янського і Херсонського духовного правління.
В останньому десятиріччі XVIII ст. органічний розвиток м. Новий Кодак був штучно перерваний діями російської влади.
В середині 1780-х російська імператриця Катерина II звеліла почати будівництво Катеринослава на правому березі Дніпра біля Кодаку. В описі Катеринославського намісництва за 1784 рік вказувалося, що Катеринослав засновується з містечка Новий Кодак. З появою Катеринослава починається імперський етап розвитку м. Дніпро.
Будівництво Катеринослава
1775, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво було ліквідовано царським урядом. Землі Запорожжя наступного року були передані до складу Новоросійської і новоствореної Азовської губерній. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.
Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776, коли було затверджено план будівництва міста у межах тільки-но створеної на землях запорожців Азовської губернії, на р. Кільчень при її впаданні у Самару. Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра. Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22.01.1784 Катеринослав, вже як центр новоствореного Катеринославського намісництва, перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість. Катеринослав I, своєю чергою, було перейменовано на Новомосковськ (який, втім, також незабаром було перенесено на інше місце, вище по Самарі).
За інерцією впродовж 1785—1791 в Новому Кодаку розміщувалася адміністрація міста Катеринослава і повіту, а сам Новий Кодак в церковних і світських документах називався Катеринославом.
Впродовж першої половини 1790-х адміністрація Катеринослава поступово виїхала з Нового Кодаку на нове місце (в район Половиці). У липні 1795 «сєлєніє» Новий Кодак (у 1793 мав близько 2000 мешканців) було приєднано до «міста» Катеринослава (у 1793 мав близько 800 душ населення). Подібне було зроблено і з новокодацькими ярмарками. У серпні того ж року кодацьку поліцію було підпорядковано катеринославській, а казенним селянам запропоновано записатись в купці чи міщани. З 355 дворів Новий Кодак залишила 121 родина. У 1796 був відкритий наплавний міст біля Катеринослава, який звів нанівець значення Новокодацького перевозу.
Російська імператриця Катерина II мріяла на новоздобутих землях збудувати «Південну Пальміру» — столицю Російської імперії, порівнюючи Катеринослав із Санкт-Петербургом — «Північною Пальмірою». Планувалось побудувати собор (вищий за папський собор в Римі на 132 м). Але величезним планам не було дано збутися. Вони були забуті, коли Катерина II померла. Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 09.05.1787, під час її помпезної подорожі по тільки-но захоплених землях. Будівельники встигли лише закласти величезний фундамент (нині — Соборна площа Дніпра). Це ще одна дата заснування Катеринослава: саме 1887 року містяни святкували 100-річчя міста. Але найдавнішою спорудою в ньому нині вважається кам'яний верстовий стовп біля собору.
У 1789 було засновано німецькі колонії по р. Самарі — Кронгартен (нині — східна частина м. Підгородне), Йозефсталь (нині — Самарівка), Фішерсдорф (нині — Рибальське). У гирлі Мокрої Сури було засновано колонію Ямбург. У 1794 було засновано перше промислове підприємство — суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу). У 1796 засновано с. Краснопілля.
У 1798—1802 за наказом імператора Павла І місто мало назву Новоросійськ і було центром величезної Новоросійської губернії від Дністра до Дону і Криму включно.
Все XIX ст. Катеринослав розвивався дуже повільно. Так, якщо 1804 населення міста становило 6,4 тис. осіб, то 1850 — лише 13 тис. У середині сторіччя у місті знаходилось декілька салотопних, миловарних заводиків, суконна мануфактура. Справжній розвиток міста розпочався після організації промислового видобування донецького вугілля та криворізької залізної руди (поклади якої відкрито Олександром Полем), а також відкриття залізниці (1884) між цими промисловими районами з мостом через р. Дніпро. З'являються чисельні цегельні заводи.[18]
- 1838-1919 — видається офіційна газета «Катеринославські губернські відомості».
На лівому березі станція Катеринослав з'явилась ще у 1873 (гілка з Синельниково). А відкриття вокзалу відбулося після пуску величезного мосту через Дніпро у 1884.
Почалось будівництво металургійних підприємств на заході міста та на його лівому березі:
- 1887 — побудований металургійний Олександрівський Південно-Російський завод («Петрівка»).
- 1889 — з'явився трубний завод «Шодуар-А».
- 1891 — засновано металургійний завод Гантке (Нижньодніпровський трубопрокатний).
- 1898 — побудовані вагоноремонтні майстерні (зараз завод).
- 1899 — засновано завод «Шодуар-В» (теперішній «Комінмет»).
- 1914 — з'явився завод «Шодуар-С» (металургійного обладнання, «Дніпроважмаш»).
- 1916 — теперішній Дніпровський стрілочний завод.
Біля заводів стрімко зростали робітничі поселення — Солдатська (Чечелівка), Фабрічна, Брянська, Амур, Бараф, Сахалін, Султанівка і ін. Якщо у 1865 населення міста становило 23 тис.осіб, в 1887 — 48 тис. осіб, то в 1910 — вже 196 тис.осіб (без Лівого берега, який увійшов до складу міста тільки у 1925). Основну етнічну групу становили українці. Крім них у Дніпрі проживали росіяни, євреї та інші національності.[19]
У 1896 в Катеринославі з'явилася телефонна мережа і станція.
У 1897 бельгійські підприємці запустили в Катеринославі електричний трамвай — 3-й в Російській імперії після Києва та Нижнього Новгорода.
У 1899 було засновано Вище гірниче училище (надалі гірничий та металургійний інститути/академії).
Катеринослав швидко перетворився на один з найбільших промислових центрів здобутих Російською імперією південних та східних українських земель. Розвиток промисловості та сільського господарства було продемонстровано на південно-російській сільськогосподарській, промисловій та кустарній виставці 1910 року. Місцевий пролетаріат відігравав значну роль у революційному русі на початку XX ст.
Однією з яскравих сторінок в історії міста було життя й діяльність у ньому з 1902 видатного українського історика Дмитра Івановича Яворницького (1855–1940).
Вчений надрукував понад 210 праць з історії України, Середньої Азії, Росії. Найголовніші з них: «Історія запорозьких козаків» у трьох томах, «Джерела для історії запорозьких козаків», «Слідами запорожців», «До історії степової України». Яворницький був також відомим археологом. Керував розкопками сотень курганів ямної культури, поховань доби заліза та запорозьких часів. Крім наукових історичних праць, Дмитро Іванович написав ще й ґрунтовну історію міста, у якому пройшли найплідніші роки його життя. Багато сил і енергії віддавав учений місцевому історичному музею, яким він керував у 1902—1933 рр. Засновано музей було у 1849 як Музей старожитностей Катеринославської губернії. У 1912 музею була передана колекція Олександра Поля, катеринославського колекціонера і краєзнавця, мати якого була онукою наказного гетьмана Павла Полуботка. Проводячи археологічні розкопки та експедиції на території Катеринославщини, О. Поль зібрав понад 5 тис. предметів старовини, що стали основою музею, а пізніше увійшли до історичного музею ім. Д. І. Яворницького. Великою заслугою Яворницького було те, що він зібрав і ввів у науковий обіг величезну кількість історичних джерел, котрі доти лежали в архівах. Чимало з них він експонував у своєму музеї. Яворницькому доводилося витрачати на експедиції власні кошти, якщо не вдавалося зібрати їх у приватних осіб. Йому також належить заслуга того, що він домігся від радянського уряду проведення великих розкопок на території майбутнього Дніпрогесу, врятувавши таким чином сотні безцінних пам'яток історії.
Українська революція
Після здобуття Україною незалежності на початку 1918 і проголошення Української Народної Республіки була запропонована назва Січеслав, що нагадувала про козацький характер цього краю. Але повністю офіційно місто не встигло затвердити нову назву і фактично залишалося з попередньою назвою — Катеринослав. За новим поділом місто стає земським центром адміністративно-територіальної одиниці Січ.
У деяких документах 1918—1919 і навіть не послідовно до 1926 місто згадується саме як Січеслав. Це підтверджував український письменник Василь Сокіл, який писав[20]:
 |
«Щодо Січеслава згадую, що в роки, коли у Катеринославі на довший час запанувала українська влада, місто вже було перейменовано на Січеслав. Газети вживали цю назву, в установах офіційно також користувалися нею. А з приходом більшовиків усе скінчилося. Згадка про Січеслав деякий час лунала в студентських колах» |  |
Влада УНР у місті протрималась до 11 січня 1918, коли після запеклих боїв Січеслав був захоплений переважними силами більшовицьких військ.[21]
Наприкінці березня 1918 Катеринославський кіш Вільного козацтва розпочав операцію по звільненню Січеслава. Загоном керував Гаврило Горобець — син залізничника з Катеринослава. Загін, звільнивши Жовті Води та П'ятихатки, 4 квітня 1918 увірвався на станцію Горяїнове (нині ця станція лежить у межах міста) та за допомогою німецьких та австро-угорських військ оволодів містом.[22] При звільненні міста від більшовиків загинуло 8 німецьких солдатів, 18 отримали поранення.[23]
В період з 27 листопада 1918 по 2 січня 1919 відбувся Катеринославський похід.
Цього разу влада УНР та Української Держави протрималась до 30 грудня 1918, місто вперше зайняли війська Нестора Махна.
2 січня 1919 в результаті запеклих боїв з більшовиками, у яких брали участь українські повстанські загони отамана Малашко та Божка, Січові Стрільці під командуванням отамана Самокиша, до яких приєднався повстанський загін отамана Сакви з Верхньодніпровського повіту, звільнили Січеслав та вибили більшовиків та махновців на лівий берег Дніпра. При цьому махновці зазнали значних втрат. Востаннє влада УНР протрималась у місті до 26 січня 1919, коли радянські війська під командуванням Павла Дибенка захопили місто й встановили тут радянську владу.[24]
Впродовж 1919—1921 Січеслав декілька раз був столицею Української Вільної Анархічної Республіки Нестора Махна, коли його війська займали місто.
Під час українсько-більшовицької війни місто неодноразово переходило з рук в руки і прийшло у занепад.
Радянський період
Ранній СРСР
Протягом перших п'ятирічок було, в основному, відновлено, а надалі стало одним з центрів сталінської індустріалізації.
19 липня 1926 Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ (на честь діяча комуністичної партії Григорія Петровського, який відбував у місті заслання)[25][неавторитетне джерело].
У 1920-х до складу міста було включено робітничі селища на лівому берегу Дніпра — Амур, Нижньодніпровськ, Мануйлівку, Сахалін тощо.
Для робітників у 1925 було побудовано селище ім. Фрунзе (нині одноповерхова забудова в районі пр. Петровського/І. Мазепи).
На початку 1930-х у Дніпропетровську побудовано низку вищих навчальних закладів, зокрема Інженерно-будівельний інститут; Інститут інженерів залізничного транспорту.
У 1933 був складений перший радянський генеральний план Дніпропетровська, згідно з яким передбачався інтенсивний розвиток лівобережжя, а р. Дніпро мала стати елементом центральної частини міста. Планувалося будівництво набережної. Також було намічено будівництво ще двох мостів через Дніпро — в центрі і в районі Нових Кайдаків, а також мостів через балки на правобережжі. Планом передбачалася квартальна система забудови, а також знесення у центрі малоцінної забудови.
На виконання цього плану у 1935 по мосту через Дніпро на лівий берег було прокладено трамвайну колію.
В 1939 у місті було відкрито величезний стадіон «Сталь», споруджений на місті міського цвинтаря (з 1949 — стадіон «Металург»).
Населення міста з 1926 по 1939 зросло майже удвічі до більш ніж 500 тис. осіб.
Друга світова війна
1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна, а 22 червня її складова 1941 — німецько-радянська війна. 25 серпня 1941 Дніпропетровськ окуповано німецькими військами. Тут розташувалась нацистська окупаційна адміністрація однойменної генеральної округи Райхскомісаріату Україна, а також Дніпропетровських міської (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Stadt) та земельної (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Land) округ. Окупаційна влада намагалася відновити життя міста, комунікації і промисловість[джерело?], зруйновані радянськими та німецькими військами. Це змогли зробити лише частково.
25 жовтня 1943 після руйнівних обстрілів містом заволоділи радянські війська.
Повоєнна доба
Вже до 1945 основні підприємства Дніпропетровська були відновлені. Того ж року розпочалося будівництво радіозаводу і автозаводу (з 1951 — ракетний завод, з 1966 — ПМЗ). У 1947 стало до ладу підприємство електротехнічної промисловості «Енерговугілля» (згодом — завод шахтної автоматики). Того ж року у місті відкрито першу тролейбусну лінію «Центр-Вокзал». Було відновлено і розширено мережу електричного трамвая. У 1952 на о. Чаплі було розпочато будівництво Придніпровської ТЕС і селища при станції (Придніпровськ), а у 1953 — заводу важких пресів, згодом — Шинного заводу.
Відновлювались також громадські і житлові будівлі. Так, у 1951 закінчено будівництво нового залізничного вокзалу.
У центральній частині міста в 1966 було споруджено автомобільний міст через річку Дніпро.
У 1950-х місто будувалося у соцреалізмі. У 1960-ті розпочалося масове житлове будівництво. 5-поверхова «хрущовська» забудова з'явилась вздовж проспектів Івана Мазепи, Гагаріна, Богдана Хмельницького, Слобожанського (ім. газети «Правда»), вулиці Тітова і т. д. У 1970-ті в Дніпрі вперше з'явилися багатоповерхові «спальні» райони «Перемога», «Тополя», «Сокіл», «Сонячний», «Червоний Камінь», «Парус», «Комунар» (зараз — «Покровський»). На початку 1980-х — «Фрунзенський» (зараз — «Ломівський» та «Кам'янський»), «Лівобережний», «Кротова». Внаслідок цього можливість покращити свої житлові умови отримали сотні тисяч дніпропетровців[джерело?].
Розвиток міста продовжувався до середини 1980-х, коли настала «перебудова».
Незалежна Україна
Кінець XX — початок XXI століття
Після падіння Радянського Союзу промисловість занепала, а масове житлове будівництво припинилось. У плачевному стані опинились міський комунальний транспорт, житлово-комунальна сфера та більшість доріг. Однак було добудовано новий автовокзал та Південний міст, реконструйовано центральний ринок «Озерку» і відкрито першу чергу метрополітену з 6 станцій довжиною 7,8 км (29.12.1995).
З початку нового тисячоліття з'явились деякі ознаки поліпшення становища міста, що знайшло відображення у будівництві нових окремих багатоквартирних житлових будинків, торгово-розважальних центрів, капітальному ремонті деяких вулиць.
Впродовж 2011—2013 капітально відремонтовані основні магістралі міста — зокрема, Запорізьке шосе та пр. Слобожанський. Розпочалося будівництво об'їзної дороги. Навіть завершено її першу чергу — ділянку між Запорізьким і Криворізьким шосе. Проте криза, яка розпочалася в Україні у 2014, посилена наслідками тимчасової російської окупації частин Донецької та Луганської областей і анексії Криму, зашкодила подальшому розвитку країни і зокрема міста.
4 жовтня.2012 відбулося урочисте відкриття нового заводу «Інтерпайп Сталь» (до 2012 — «Дніпросталь») корпорації «Інтерпайп» В. Пінчука. За даними керівників корпорації, «Інтерпайп Сталь» має стати найбільшим по потужності (1,32 млн т/рік колісних і трубних заготівок) електрокрицетопним комплексом в Європі. «Інтерпайп Сталь» — найбільший інвестиційний проєкт ($700 млн) за роки незалежності України і перший металургійний завод, побудований в Україні з нуля за останні 40 років.[26]
Посаду мера у 1999—2014 рр. займав І. І. Куліченко.
21 лютого 2014 на центральній площі Дніпра на хвилі Революції Гідності під час акції «ленінопаду» було повалено пам'ятник Леніну[27]. 01.03.2014 відбулася спроба захоплення міста симпатиками «російського світу», яка була успішно нейтралізована[28].
Завдяки впровадженню децентралізації, яка розпочалася в Україні після подій Євромайдану у 2014, місцеві бюджети отримали значні кошти (загалом по Україні збільшення з 68,6 млрд грн в 2014 до 275 млрд грн в 2019). Це дало змогу розпочати масштабні ремонти вулиць і парків міста, вуличного освітлення, системи зливової каналізації. Нового поштовху незабаром зазнало будівництво метрополітену.
У 2015 капітально відремонтовано вул. Робочу і пр. Миру. Наприкінці листопада з'явилося рішення міської влади про перейменування низки вулиць Дніпропетровська (згідно з вимогами законодавства України про декомунізацію)[джерело?].
Наприкінці 2015 відбулися вибори міського голови, які виграв колишній заступник голови місцевої ОДА Борис Філатов (на той час народний депутат України).
29 січня 2016 активісти демонтували пам'ятник радянському функціонеру Григорію Петровському на Вокзальній площі.
У 2016 успішно пройшли підготовчі процедури до освоєння кредиту ЄБРР на добудову 4 км першої гілки метрополітену (304 млн. євро). Переможець тендеру компанія Limak (Туреччина) розпочала будівництво. Завершити 3 станції в середмісті планується до кінця 2024.
Протягом 2016 продовжено ремонт основних магістралей міста — зокрема, відремонтовано вул. Калинову, вул. Маршала Малиновського, пр. Богдана Хмельницького.
10 травня 2016 року Верховна Рада України на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» ухвалила рішення про перейменування міста Дніпропетровськ на Дніпро.
18 грудня 2016 повідомлено рішення Уряду України про націоналізацію найбільшого дніпровського і українського банку — «ПриватБанк».
9 серпня 2017 в медіацентрі «Інформатор» оголосили переможця конкурсу на найкращу концептуальну ідею марки міста та його логотипу[29].
Протягом 2017—2019 тривав капітальний ремонт центрального («Нового») мосту через Дніпро. Восени 2021 з'явилася інформація про планування ремонту опор цього моста.
У листопаді 2020 міським головою у 2-му турі переобрано Бориса Філатова.
Російсько-українська війна
Під час російського вторгнення в Україну місто почало страждати від ракетних обстрілів крилатими ракетами та запусками дронами-камікадзе російської армії. Вночі 6 квітня російські військові здійснили перший такий обстріл та завдали кілька ударів по Дніпровщині: влучили в нафтобазу та завод. Нафтобазу з пальним знищено. На заводі сталась сильна пожежа, зайнялось пальне[30]. Пожежу на заводі вдалось приборкати лише через вісім годин. Минулось без жертв[31].
15 липня 2022 Росія завдала ракетний удар по місту та вбила трьох цивільних. 3 вересня о 2-й ночі українські військові збили всі 5 ракет «Калібр», що були запущені по Дніпру[32].
29 вересня 2022 року росіяни двічі нанесли ракетних ударів по місту Дніпро. В ніч на 29 вересня перший удар прийшовся по житлових кварталах. Чотири людини загинули, серед них двоє дітей, п'ятеро поранені. Повністю зруйновано кілька приватних осель, пошкоджено більше ніж 60 приватних будинків, кілька багатоповерхівок, ринок, автобуси, автівки та лінії електропередач. У вечорі під час другого удару одна людина загинула, п'ятеро поранені. Виникла пожежа на АТП, через що згоріли 52 автобуси, а 98 ушкоджені. Понівечено кілька багатоповерхівок, гімназію, магазин, адміністративні будівлі[33][34][35].
14 січня 2023 року внаслідок ракетного удару ВКС РФ по житловому масиву «Перемога» повністю зруйновано один з під'їздів 9 поверхового будинку.[36] Рятувальна операція тривала 69 годин, було залучено 450 рятувальників.[37] В результаті ракетної атаки загинуло 46 мешканців, серед жертв - 6 дітей.[38]
Протягом війни Дніпро став одним з найбільших хабів для людей, що були вимушені покинути свої домівки через бойові дії: станом на літо 2022 року тут мешкало близько 100 000 вимушених переселенців[39]. Також, до міста переїхав ряд підприємств, таких як Краматорський завод спеціального кріплення,[40] Приазовський державний технічний університет з Маріуполя,[41] швацький цех з Лисичанська,[42] Донбаський державний педагогічний університет зі Слов'янська,[43], Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги[44] та інші. Проте, через відносну близькість до лінії фронту, деякі заклади навпаки покинули місто. Наприклад, до Закарпаття було релоковано один з дніпровських дитячих будинків[45].
Устрій
Органом місцевого самоврядування є Дніпровська міська рада, яка обирається раз на 5 років в кількості 64 депутатів.
Їх представлено шістьма партіями: Пропозиція (22 депутатів), Опозиційна платформа — За Життя (13 депутатів), Слуга народу (9 депутатів), «Громадська сила» (8 депутатів), «Європейська Солідарність» (7 депутатів) та Блок Вілкула «Українська перспектива» (5 депутатів).[46]
Виконавчу владу очолює міський голова та Виконавчий комітет, який складений з 14 осіб. Міським головою за результатами ІІ туру місцевих виборів 2020 є Борис Філатов від партії Пропозиція.
У листопаді 2010 в Дніпропетровську прем'єр-міністр Ізраїлю Шимон Перес відкрив найбільший у світі молебний дім руху Хабад на березі Дніпра (площа 4 га).
Адміністративний поділ
Наразі існує поділ міста Дніпра на 8 адміністративних районів. 5 — на правому березі р. Дніпро: Новокодацький, Центральний, Чечелівський, Соборний та Шевченківський. 3 — на лівому: Нижньодніпровський, Індустріальний та Самарський.
У підпорядкуванні міської ради також перебуває селище міського типу Авіаторське.
У XIX ст. Катеринослав був розділений на 3 адміністративні частини, що визначалися дією трьох поліційних частин. Спочатку вони мали номери: Перша, Друга (зараз Центральний район) і Третя частина. Згодом до них додалося означення «поліційна». Потім числові назви зникли, змінившись на Соборна, Дніпровська. У 1897 було вирішено збільшити число частин міста до 7: Соборна, Дніпровська, Троїцька, Воскресенська, Олександрівська, Брянська Кодацька і Фабрична. На початку 1920 місто було розділено на 5 районів включно із Задніпров'ям: Амур-Нижньодніпровський, Міський (у майбутньому Кіровський і згодом Жовтневий), Залізничний, Кодацький (у майбутньому Новокодацький) та Фабрично-Чечелівський (сучасний Чечелівський).
Станом на 01.01.2022 населення налічувало 968 502 осіб. Серед міст України за чисельністю Дніпро посідає 4 місце.
Національний склад
Національний склад населення Дніпра за даними переписів, %:
| 1926[51] | 1939[52] | 1959[53] | 1989[54] | 2001[54] | |
|---|---|---|---|---|---|
| українці | 36,0 | 54,6 | 61,5 | 62,5 | 72,6 |
| росіяни | 31,6 | 23,4 | 27,9 | 31,0 | 23,5 |
| євреї | 26,8 | 17,9 | 7,6 | 3,2 | 1,0 |
| білоруси | 1,9 | 1,9 | 1,7 | - | 1,0 |
Згідно з опитуваннями, проведеними USAID у 2017 році, українці становили 82 % населення міста, а росіяни — 13 %.[55]
Мовний склад
Рідна мова населення Дніпра за даними переписів, %
| 1897[56] | 1926[51] | 1989[54] | 2001[57] | |
|---|---|---|---|---|
| українська | 15,8 | 20,4 | 41,7 | 46,5 |
| російська | 41,8 | 63,8 | 57,0 | 53,1 |
| єврейська | 35,4 | 13,0 | 0,1 | - |
Рідна мова населення Дніпра (без смт Таромське) за даними перепису 2001 року[58]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| російська | 559 483 | 53,08 % |
| українська | 483 435 | 45,87 % |
| Інше | 3 416 | 0,03 % |
| вірменська | 2 263 | 0,02 % |
| білоруська | 1 264 | 0,01 % |
| циганська | 492 | ? |
| молдовська | 250 | ? |
| болгарська | 139 | ? |
Рідна мова у районах Дніпра та населених пунктах міськради за переписом 2001, %[57]
| українська | російська | вірменська | |
|---|---|---|---|
| Амур-Нижньодніпровський р-н | 52,6 | 46,6 | 0,1 |
| Шевченківський р-н | 41,9 | 57,0 | 0,1 |
| Соборний р-н | 39,4 | 59,5 | 0,1 |
| Індустріальний р-н | 42,1 | 57,2 | 0,2 |
| Центральний р-н | 37,0 | 61,9 | 0,1 |
| Чечелівський р-н | 47,0 | 51,9 | 0,3 |
| Новокодацький р-н | 53,3 | 45,4 | 0,6 |
| Самарський р-н | 51,7 | 47,5 | 0,2 |
| Таромське | 88,5 | 11,0 | 0,04 |
| Дніпро | 46,5 | 52,5 | 0,2 |
Українська мова є єдиною офіційною мовою міста[59][60].
Згідно з опитуванням, проведеним USAID у 2017 році, українською вдома розмовляли 9 % населення міста, російською — 63 %, обома мовами однаково — 25 %[55].
Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 27 % населення міста, російською — 66 %[61].
Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 63 % населення міста, російською — 85 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)[62].
Перебуваючи столицею величезної південної губернії, Катеринослав розвивався як звичайний провінційний сільськогосподарський центр. Тільки з відкриттям наприкінці XIX ст. Криворізького залізорудного родовища почався інтенсивний розвиток міста. В цей період діяло близько 170 великих та малих заводів і фабрик. Величезні прибутки промисловців зумовили швидкий розвиток міської інфраструктури та благоустрій території міста.
На початку XX ст. промисловість продовжувала розвиватись і у 1930-ті місто перетворилось на потужний індустріальний центр.
.jpg)
Дніпро є одним з провідних фінансових центрів України. Місто займає одне з провідних місць на фондовому ринку країни — працюють 2 фондові біржі. Активно розвивається ринок страхових послуг.
Будівельний комплекс за своїми виробничими потужностями, величиною основних фондів, кількістю робітників перебуває на 2 місці в Україні. На території міста працює понад 150 підрядно-монтажних будівельних організацій різних форм власності, 56 проєктних і пошукових організацій, 540 малих будівельних підприємств, які виконують роботи з проєктування, будівництва та ремонту. Широке використання сучасних будівельних технологій та матеріалів дає можливість надати місту з 233-літньою історією сучасний вигляд. Господарчий комплекс складають більше ніж 20 тис. підприємств. У 1993 була заснована мережа АТБ-Маркет, нині одна з найбільших у країні.
Місто має потужний промисловий потенціал, який характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. На більш ніж 200 промислових підприємствах 13 галузей виробляється 4,5 % всієї промислової продукції України.
У 2009 промислові підприємства міста реалізували продукції більш ніж на 30 млрд грн (30,0 % від загального обсягу продукції, реалізованої в області).
Основа промисловості міста — металургійний комплекс. Продукція галузі становить 6,9 % від загального обсягу виробництва чорної металургії України. Зокрема: труб — 51,4 %, сталі — 5,3 %, чавуну — 5,0 %, прокату — 4,4 %, коксу — 4,0 %. Основні підприємства галузі — відкриті акціонерні товариства: «Дніпровський металургійний завод», «Дніпрококс», «Комінмет», «Дніпровський трубний завод», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод».
Машинобудівна та металообробна галузь промисловості міста у загальнодержавному виробництві машинобудівного комплексу становлять 10,5 %. Найбільш розвинутими є металургійне, транспортне, електротехнічне, гірничо-шахтне і гірничорудне, будівельно-шляхове й комунальне, хімічне і полімерне машинобудування, верстатобудування. Лідерами галузі є: відкриті акціонерні товариства «Дніпровський машинобудівний завод», «Дніпроважмаш», «Дніпропрес», «Дніпровагонрембуд», науково-виробниче об'єднання «Дніпровський електровозобудівний завод». Продукція галузі — трактори, преси, вагоноопрокидувачі, шлаковозні чаші, трамваї, тролейбуси, магістральні електровози.
Дніпро — один зі світових центрів ракетно-космічного будування. Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» та Конструкторського бюро «Південне» розробили і виготовляють екологічно чисті ракетоносії «Зеніт» та космічні апарати з унікальними можливостями, беруть участь в реалізації проєкту «Морський старт» у складі міжнародного консорціуму чотирьох країн (США, Росії, України, Норвегії). Хімічна галузь — це 7 підприємств. Продукція: лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, гумотехнічні вироби для багатьох галузей — космічної, повітряного транспорту. Виготовляються понад 80 типорозмірів шин, зокрема великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки, які експортуються у 30 країн світу. Продукція галузі становить 7,5 % від обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості України. Розвинуті легка, харчова та переробна промисловості. В місті виробляється 5,6 % від обсягу виробництва продуктів харчування в Україні.
У Дніпрі розташований головний офіс найбільшого в Україні банку — ПриватБанку, який входив у приналежну Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову групу Приват, але банк вже перейшов в державну власність через розкрадання його активів самими власниками. До групи безпосередньо або опосередковано входить більш як 100 підприємств в Україні та світі. Її головний конкурент — Інтерпайп, металургійна компанія, що спеціалізується на виробництві труб і коліс для залізничного транспорту. Її засновником є Віктор Пінчук.
Зовнішньоекономічна діяльність, яка здійснюється майже з 130 країнами світу. Обсяг експортно-імпортних операцій становить понад 7 % загального зовнішньоторговельного обігу України. Експортний потенціал міста в основному становить продукція підприємств чорної металургії, машинобудування, хімічної, харчової та легкої промисловості, а імпортують в місто, головним чином, природний газ, нафтопродукти, продукція машинобудування.
Транспорт
Містом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них М04E50, Н08, Н11, Н31. У Дніпрі працює п'ять мостів через річку Дніпро.
Сучасний Дніпро є важливим залізничним вузлом та центром Придніпровської залізниці. Дніпро-Головний — головна пасажирська залізнична станція. Основними транспортними потоками, що проходять через Дніпро, є напрямки Донбас — Західна Україна, Київ — Крим та Одеса — Миколаїв — Херсон — Москва.
2003 року денні потяги «Столичний експрес» були впроваджені на ділянці Київ — Дніпро. Відтак практично було закладено підвалини розвитку нового виду транспорту: вже згодом денні прискорені поїзди завоювали значну прихильність у пасажирів[63]. «Південний експрес», що щоденно курсував між Дніпром та Сімферополем виключно вдень до 2014 року, за 4,5-5 годин доїжджав до Сімферополя.
11 листопада 2012 року розпочато рух швидкісних електропотягів «Інтерсіті+» сполученням Дніпро — Київ. З 26 травня 2013 року «Укрзалізниця» продовжила маршрут потяга сполученням Київ — Дніпро до Запоріжжя[64], а іншого «Інтерсіті+» до станції Покровськ.
У місті працює Дніпровська дитяча залізниця.
Міжнародний аеропорт «Дніпро» розташований за 15 км від центру міста, сполучає Дніпро (станом на 2019 р.) з такими аеропортами, як Київ, Львів, Відень, Тель-Авів, Тбілісі; також здійснюються чартерні рейси до відомих курортів Туреччини (Анталія), Єгипту (Шарм-еш-Шейх), Греції, Кіпру, Болгарії (Бургас), Грузії (Батумі). 2516 пасажирів можуть щоденно вилітати з аеропорту. У ньому базувалася компанія «Дніпроавіа», що була головним перевізником регіону.
Дніпровський річковий порт забезпечує суднам типу «річка—море» прямі міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.
Дніпровський метрополітен, який став до ладу 29 грудня 1995 року — один із найкоротших у Європі. Має усього 6 станцій. Він сполучає центральний залізничний вокзал Дніпра із західною промисловою зоною та житловими масивами Червоний Камінь і Покровський. Керівники цього виду транспорту у Дніпрі нарікають на неспроможність витримувати конкуренцію з маршрутками і трамваями. Оператор — Управління Дніпровського метрополітену. Наразі ведуться роботи з будівництва ділянки завдовжки 2,4 км від станції «Вокзальна», заплановано відкриття трьох станцій: «Театральна», «Центральна» та «Історичний музей». Відкриття дільниці заплановано до 2023 року. У Державному бюджеті України на 2019 рік було заплановано виділення 1 млрд 392 млн гривень на продовження будівництва метрополітену. У перспективі також планується будівництво другої лінії.
.jpg)
Основним видом громадського транспорту з кінця 1990-х у місті є маршрутне таксі. У майбутньому можливе відродження парку автобусів великої місткості, рух яких на деяких маршрутах вже частково запроваджено.
У 1897 році Катеринослав став третім містом Російської імперії з електричним трамваєм. Золоті роки існування дніпровського трамвая припадають на 1970—1980-ті роки. Нині в місті працює 12 маршрутів трамвая. За останні роки закриті 6 маршрутів.
7 листопада 1948 року у Дніпрі відкрито тролейбусний рух. У подальші роки тролейбусна система сильно розширилася, але у 2000-ні роки дещо скоротилася — зокрема, було закрито маршрути № 13 (Центр — ж/м «Комунар»), № 6 (ДНУЗТ — Шинний завод), контактну мережу на них демонтовано. Нині у місті працює 20 маршрутів. Наприкінці 2017 року відкрито тролейбусний маршрут № 2 (вул. Глінки — ж/м «Парус-2») та № 14 (вул. Глінки — ж/м «Сонячний»), який став першим маршрутом у місті та в Україні, де курсують тролейбуси Дніпро Т203 з можливістю автономного ходу[65]. 8 вересня 2018 року відкрито тролейбусний маршрут № 21 «Площа Соборна — ж/м Сокіл-2»[66].
У вересні 2019 року відкрито новий тролейбусний маршрут на ж/м «Сонячний»[67][68]. 12 вересня 2020 року вперше відкрито тролейбусний маршрут від Соборної площі до житлового масиву Придніпровський, який отримав № 6. Маршрут обслуговують тролейбуси Дніпро Т203 та БКМ-321 з опцією автономного ходу. Запуск тролейбусного маршруту розв'язало системну проблему, яка існувала ще з моменту забудови житломасиву, де нині проживає більш ніж 23 тисяч мешканців міста[69].
Сфера послуг
У місті зареєстровано 13 677 об'єктів торгівлі, зокрема 4210 магазинів і 1322 підприємства громадського харчування. У Дніпрі працюють 100 супермаркетів, зокрема 4 гіпермаркети, 68 торгових центрів і 50 великих спеціалізованих магазинів. Крім того, на території міста функціонують 70 ринків, на яких щомісяця реалізується більше 2 тис. тонн сільгосппродукції. За перше півріччя 2013 року товарообіг склав 244 мільйони гривень, що перевищує аналогічний показник 2012 року на 31,8 мільйона гривень (15,0 %). Щодня ринки міста відвідують близько 100 тис. покупців.
Фактичний обсяг роздрібного товарообігу підприємств торгівлі та ресторанного господарства міста в 1 кварталі 2013 року склав майже 4,5 мільярда гривень. Дніпро займає перше місце серед обласних центрів країни по забезпеченості населення торговими площами магазинів. На одну тисячу жителів припадає 834 м² торгової площі. [70]
У місті акредитовані або мають філії 44 державних та приватних банків[71]
Діє 26 лікарень на 6520 місць, п'ять — дитячих. Мережа амбулаторно-поліклінічних закладів включає 25 самостійних амбулаторно-поліклінічних закладів та 119 амбулаторно-поліклінічних підрозділів, 12 центрів первинної медичної допомоги, 5 поліклінік та 7 стоматологій. Це місце роботи 4,5 тис. лікарів та понад 7 тис. молодших спеціалістів. Дніпропетровська область — один з регіонів медичної реформи.
У місті Дніпро функціонують 163 закладів освіти[72], до числа яких крім загальноосвітніх шкіл входять гімназії, ліцеї, школи-інтернати та спеціалізовані заклади для хворих дітей. У місті функціонують 17 спеціалізованих шкіл. Динамічний розвиток міста та освітнього процесу спонукає до виникнення мережі спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій. У місті, наприклад, є юридичний ліцей та міжнародні школи — Британська міжнародна школа та Українсько-американський ліцей. Крім того, у Дніпрі 174 дитячі садки та 34 позашкільних закладів освіти, зокрема 21 центр позашкільної роботи, Будинки творчості, Центр допризовної підготовки молоді, 13 спортивних шкіл. 87 міських закладів освіти стали експериментальними закладами Всеукраїнського та регіонального рівнів.
Дніпровський вишівський регіон поєднує 38 закладів вищої освіти. За рейтингом ЗВО «Топ-200 Україна» Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» посів 6 місце, а Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара — 14 місце[73] Гірничий університет створений у 1899 році як Катеринославське вище гірниче училище, став першим вишем міста. Інші відомі заклади:
Університети:
- Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
- Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»
- Дніпровський національний університет залізничного транспорту
- Український державний хіміко-технологічний університет
- Дніпровський державний аграрно-економічний університет
- Дніпровський державний медичний університет
- Дніпровський державний університет внутрішніх справ
- Університет митної справи та фінансів
- Дніпровський університет імені Альфреда Нобеля
- Дніпровський гуманітарний університет
Академії:
- Національна металургійна академія України
- Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
- Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту
- Міжрегіональна академія бізнесу та права
Інститути:
- Дніпропетровський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України
- Дніпровська академія музики
- Державний інститут підготовки та перепідготовки кадрів промисловості
- Дніпровський державний інститут технічного навчання
- Дніпровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини
- Інститут чорної металургії імені З. І. Некрасова НАН України
Дніпро — один із найбільших наукових центрів України. У ньому зосереджено багато науково-дослідних та проєктно-конструкторських організацій і перед усім: Придніпровський науковий центр Національної академії наук України та її інститути геотехнічної і технічної механіки; чорної металургії; транспортних систем і технологій, проблем природокористування і екології. Науковці вирішують багатопланові завдання від формування і реалізації космічної програми України до створення енергоощадних екологічно чистих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві, сільському господарстві. Багато проєктів, які розроблені та впроваджені дістали світове визнання і швидко знайшли практичне застосування. За досягнення на рівні світової науки вченим міста неодноразово присуджувались як міжнародні, так і Державні премії України в галузі науки і техніки.
Друковані
- «Наше місто»
- «Вісті Придніпров'я»
- «Дніпровська правда»
- «Днепр Вечерний»
- «Горожанин»
- «Лица»
- «Зоря»
- «Золотий фонд України»
- «Теленеделя»
Телебачення
- Суспільне Дніпро
- 11 канал
- 23 канал — СТБ Дніпро
- Nobel TV
- ІРТ
- 9 канал
- ОТВ
- Дніпро TV
- Відкритий
- 41 канал
- Телеканал D1
- УНІАН. Дніпро
FM-радіостанції
На території міста в межах радіочастот FM-діапазону мовлення здійснюють 24 всеукраїнські, одна релігійна та регіональні радіостанції:
| № з/п | Назва | Частота, МГц | Потужність, кВт | Адреса вежі | Передавач |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | «Українське радіо / Українське радіо: Дніпро» | 87,5 | 0,5 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 2 | «Радіо Культура» | 88,1 | 1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 3 | «Radio Relax» | 88,5 | 1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 4 | «Radio Jazz» | 89,3 | 0,1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 5 | «Перець FM» | 89,7 | 0,1 | вул. Олеся Гончара, 5 | |
| 6 | «Мелодія FM» | 90,1 | 0,5 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 7 | Radio ROKS | 90,5 | 0,1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 8 | Радіо «Мегаполіс» | 90,9 | 1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 9 | «Радіо НВ» | 91,4 | 0,5 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 10 | «Авторадіо» | 92,9 | 1 | вул. Панікахи 1 | труба, м. Дніпро |
| 11 | «Люкс FM» | 100,5 | 1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 12 | «Радіо Байрактар» | 101,1 | 1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 13 | Радіо «П'ятниця» | 101,5 | 1 | вул. Панікахи 1 | труба, м. Дніпро |
| 14 | «Хіт FM» | 102,0 | 2 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 15 | «Європа+ Дніпро» | 102,5 | 0,5 | вул. Архітектора Олега Петрова 24-А | Придніпровська Державна Академія Будівництва та Архітектури |
| 16 | «Наше радіо» | 102,9 | 1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 17 | «DJ FM» | 103,3 | 1,2 | вул. Олеся Гончара, 5 | |
| 18 | «Power FM» | 104,0 | 1 | вул. Олеся Гончара, 5 | |
| 19 | «Радіо Промінь» | 104,8 | 1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 20 | Шлягер FM | 105,3 | 2 | вул. Олеся Гончара, 5 | |
| 21 | «Просто Раді.О» | 105,8 | 1 | пр. Олександра Поля 111-Б | Гуртожиток № 6 НТУ «ДП» |
| 22 | «Країна ФМ» | 106,4 | 0,5 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 23 | «Kiss FM» | 106,8 | 3 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 24 | «Інформатор FM» | 107,3[74] | 1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
| 25 | Радіо «Максимум» | 107,7 | 1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
УКХ-мовлення
| № з/п | Назва | Частота, МГц | Потужність | Адреса вежі | Передавач |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | «Радіо Еммануїл» | 70,37 | 1 | вул. Телевізійна 3 | ДФКРРТ |
Музика, театр і кіно
Дніпро є одним з 6 міст України, де працює оперний театр та заклад вищої освіти музичного профілю — консерваторія, структурним підрозділом якої є музичне училище, що діяло в місті з початку XX століття. В місті також діє обласна філармонія, регіональне відділення Спілки композиторів.
Тут проводились фестивалі джазової музики «Джаз на Дніпрі» (у 1987—1990 та 1999—2006 роках), проводяться юнацький фестиваль «Дніпровські зорі», фестиваль музичного мистецтва «Музика без меж».
Діють театри :
- Дніпропетровський академічний театр опери та балету[75]
- Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка (з 1918 року)[76]
- Дніпровський академічний театр драми і комедії (з 1927 року)[77].
- Дніпровський академічний молодіжний театр[78]
- Кінотеатр
- Театр одного актора Крик[79]
- Дніпровський драматичний молодіжний театр Віримо!
- Театр «Маски»[80]
- У будинку органної і камерної музики[81] проводяться міжнародні органні фестивалі, проводяться концерти органної і камерної музики, кількість відвідувачів сягає 30 тисяч слухачів у місяць. Це культурний осередок Дніпра.
- Дніпропетровська філармонія ім. Л. Когана працює з 2001 року[82]
Також працює 5 палаців культури.
Сучасна музика також активно розвивається, складено топ гуртів Дніпра[83], до якого потрапили Brunettes Shoot Blondes, Гражданин Топинамбур, И Друг Мой Грузовик, Кімната Гретхен, Plus Band, Gamardah Fungus, Tape Holder, Jungleman, MEOW та Forgotten Lizzard. Також є відомими колективи Натоліч, Масса причин, DZ'OB.
Музеї
У місті розташовано низку музеїв. Історичний оперує будинком свого найвідомішого науковця — Дмитра Яворницького. Унікальними експонатами є половецькі «баби», Керносівський ідол та колекція козацьких старожитностей. Іншими підрозділами є музей місцевого самоврядування та діорама «Битва за Дніпро», найбільша діорама в Україні, друга за площею в Європі. Наразі Діорама працює також як виставковий центр. На площі перед діорамою розміщена колекція радянської військової техніки 1940-х років та з 2016 року — Музей «Громадянський подвиг Дніпровщини в подіях АТО» (Музей АТО).
Відомий художній музей береже колекцію російського, українського й західноєвропейського мистецтва XVII — початку XX ст. (ікони, парсуни, народні картини, портрети, краєвиди, жанрові картини), радянського й сучасного українського мистецтва.
У одному з корпусів Дніпровського університету з 1901 р. розташовано зоологічний музей цього закладу.
З 1968 року в місті працює планетарій. З листопада 2018 року заклад на капітальному ремонті. Відкриття оновленого планетарію, з новим обладнанням та експозицією очікується восени 2019 року.
Література та книжкова культура
Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Кирила і Мефодія — найбільша наукова бібліотека Дніпра. Також діє Центральна державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України. Місто є головним літературним осередком регіону. Із ним пов'язані Олесь Гончар, Леонід Бачинський, Єжи Єнджеєвич, Павло Загребельний, Адріан Феофанович Кащенко, Валер'ян Підмогильний, Віктор Петров.
Дніпро у культурі
У місті Дніпро відбуваються дії:
- повісті Валер'яна Підмогильного «Третя революція»,
- роману В. Домонтовича «Без ґрунту»[84],
- роману Братів Капранових «Справа Сивого»,
- роману Макса Беспалова «Східний вал».
- творів В. Чапленко
Релігія
Дніпро є центром єпархій ПЦУ й УПЦ (МП). У місті збудовано великий єпархіальний центр. З 1998 року відновлене видання «Дніпропетровські єпархіальні відомості», що видавалися з 1872 року під назвою «Катеринославські єпархіальні відомості». Також у місті є храм УГКЦ — церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка розташована на вул. Сташкова; 16 грудня 2016 року Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав освятив новозбудований храм УГКЦ Святого Миколая Чудотворця[85]
На розі вулиці Леваневського та проспекту Сергія Нігояна у 2018 р.побудовано вірменський храм. Лютеранська кірха святої Катерини була побудована після організації 1852 року німецької лютеранської громади у губернському місті Катеринославі.
Ще з царських часів видатну роль у житті міста відігравала юдейська громада — за переписом 1897 р. частка євреїв в населенні Катеринослава становила 35 %, або 40 000 осіб. Незважаючи на те, що 2001 р. частка євреїв у населенні міста становила лише 0,4 % (13,7 тис.осіб, за даними «Хабаду» — 50 тис.осіб), їх вплив на життя міста важко переоцінити: серед членів єврейської громади найбагатші особи Дніпра і України, олігархи й бізнесмени, зокрема, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук.
2012 р. у центрі міста відкрито найбільший у світі єврейський центр «Менора» площею 122 тис. кв. м., що знаходиться біля синагоги «Золота Роза».
Серед найвідоміших культових споруд міста Спасо-Преображенський кафедральний собор, Хрестовоздвиженський храм, Миколаївська церква в Кодаках та Костел святого Йосипа.
Кулінарія
Дніпро представлене величезним сегментом національностей, бо завжди дружили з усіма, сюди приїжджали й лишались жити, і це наклало свій відбиток на кулінарію. Сьогодні в місті є різні національні кухні. У наші дні до української додалися корейська та польська. Але провідними лишаються єврейська, вірменська, азербайджанська, грузинська. Трохи меншою у Дніпрі є німецька громада, але в них теж є свої страви, є російська громада, і як би там не було, але вона теж представлена. Кілька років поспіль у Дніпрі до Дня міста проводили національні кулінарні фестивалі, де й можна було скуштувати страви усіх цих громад.[86]
Оскільки місто розкинулося на обох берегах річки Дніпро в місті популярні рибні страви. Фірмовою стравою Дніпра є «юшка по-дніпровськи з леком», де лек — це часник, перетертий із сіллю, і заправлений жирним рибним бульйоном. Можна поливати ним рибу або додавати в юшку за смаком. Також готують борщ зі смаженими линами або смаженими карасями, неперевершений смак якого запам'ятають усі, хто його скуштував. Рибу до такого борщу засмажують сильніше, ніж звичайно, попередньо зробивши глибокі та часті насічки, щоб при готуванні «розтанули» дрібні кісточки, та запанірувавши у борошні. У майже готовий борщ додають смажену рибу, доводять до кипіння, за 5 хвилин відставляють «доходити». Також можна скуштувати просол — солону річкову рибу власного приготування.
Єврейська кухня посідає своє чільне місце серед гастрономічних цікавинок Дніпра. У єврейських родинах дуже шанують форшмак — популярну страву з оселедця у вигляді закуски. Ви здивуєтеся кількості та розмаїттю форшмаків, які тут готують: зі звичайним або копченим оселедцем, яйцем, яблуком, сиром, грибами, сметаною, артишоками, і все за секретними родинними рецептами. Потішать і рецепти популярної для святкового обіду шалено смачної фаршированої риби — щуки, коропа, судака. Кошерні ресторани пригощають стравами з якісних продуктів від найкращих виробників. Славиться маца, яку виготовляють у знаменитій мацепекарні Дніпра «Тиферет Амацот» до свята Песах. Маца ручної роботи та особливого статусу — «маца шмура» напередодні святкування, зазвичай продається в синагозі, але її популярність щороку зростає як у близькому, так і в далекому зарубіжжі. До війни спеціальним рейсом її доставляли з Дніпра у будь-який куточок світу.[87]
Із солодкого, в місті дуже популярні млинцеві торти. В головній кондитерській Дніпра, яка має назву Double Decker, можна скуштувати фісташковий млинцевий торт з елементами петриківського розпису.[88]
Місто проєктували видатні архітектори — Клод Геруа, Іван Старов. Будинки зводили за проєктами В. Гесте і М. Козакова, Дмитра Скоробогатова, Олександра Красносельського, В. Самодриги.
З розрахунку на одного мешканця міста площа зелених масивів і насаджень становить 134 м² — один із найвищих показників в Україні. В межах міста знаходяться ботанічний сад, природні та штучні лісопарки, з яких 2 парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва 18 століття.
У місті два 29-поверхових будинки і два 25-поверхових. У центрі Дніпра ще збереглися окремі споруди дореволюційного періоду, втім їх поступово зносять заради спорудження сучасних комерційних і житлових об'єктів. Наразі вже не лишилося жодної вулиці в місті, яка б зберегла своє історичне обличчя.
«Відчуй Дніпро» — 2020 року по місту почали встановлювати мініскульптури присвячені історії міста[89].
Місто славиться футбольною командою «Дніпро», що була заснована 1918 року і за свою історію встигла двічі виграти Чемпіонат СРСР 1983, 1988 рр., здобути Кубок СРСР 1989 р. Фіналіст Ліги Європи 2014/2015 рр. Чвертьфіналіст Ліги Чемпіонів (Кубка Європейських Чемпіонів) 1985, 1990 рр. За підсумками сезону 2016/2017 рр. ФК «Дніпро» припинив виступати у Прем'єр-лізі.
Футбольний клуб «Дніпро» був срібним призером Чемпіонату України — 1993, 2014 рр., бронзовим призером — 1992, 1995, 1996, 2001, 2004, 2015, 2016 рр. Фіналіст Кубка України — 1995, 1997, 2004 рр.
Першим стадіоном «Дніпра» був стадіон «Сталь», побудований 1939 року. У 1966 році був відкритий стадіон «Метеор». Новий стадіон, «Дніпро-Арена» був збудований на місці колишнього стадіону «Металург» у 2008 році. Крім того, в місті працюють стадіони «Дніпропрес», «Локомотив», «Монтажник», «Славутич», «Трудові резерви» та інші. Відомий також спортивний комплекс «Метеор».
Футбольний клуб «Дніпро—1» — український футбольний клуб з міста Дніпро, заснований 10 березня 2017 року.[90] З сезону 2019/20 виступає в Українській прем'єр-лізі.
Баскетбольний клуб «Дніпро» — володар Кубка «Суперліги» 2011, 2015 рр. Ватерпо́льний клуб «ДНУ-Дніпро» виступає у Чемпіонаті України серед чоловіків. Назву клубу дав Університет імені Олеся Гончара, басейн якого є спортивною базою для клубу. 2012 року клуб отримав статус професійного.
Регбійний клуб «Дніпро» виступає у Вищій лізі, також відомий «Дніпровські Ракети».
Авіаційно-спортивний клуб «Дніпро» базується на аеродромі Кам'янка. Клуб здійснює підготовку льотчиків, планеристів та парашутистів. На базі клубу неодноразово проводилися збори збірних команд з планерного спорту СРСР та України, змагання з авіаційних видів спорту, випробовувалася нова планерна техніка. Серед найвідоміших пілотів міста Марія Доліна, Анатолій Брандис, Георгій Паршин.
У місті розвивається легка атлетитка. Наприкінці серпня 2023 року Ярослава Магучіх стала чемпіонкою світу зі стрибків у висоту — у Будапешті українка здобула «золото» з результатом 2,01 м. 7 липня 2024 року на Діамантовій лізі у Парижі (Франція) Ярослава встановила світовий рекорд у стрибках у висоту, взявши висоту 2.10 метра, чим побила рекорд Стефки Костадінової, який тримався з 1987 року.[91]
Дніпро має таких міст-побратимів:
Вільнюс, Литва
Ташкент, Узбекистан
Сіань, Китай
Салоніки, Греція[92]
Жиліна, Словаччина[93]
Герцлія, Ізраїль- Далянь, Китай
Кутаїсі, Грузія
Амарило, США[94]- Гранд Рапідс, США
Осака, Японія
Кельн, Німеччина
Щецин, Польша[95]
Острава, Чехія[96]- Нетанья, Ізраїль[97]
7 вересня 2016 року, у зв'язку з російською збройною агресією проти України, рішенням міської ради Дніпра були розірвані партнерські відносини з російськими містами Самара, Красноярськ та Улан-Уде. Своїм же рішенням, на підставі постанови Верховної ради України № 1375-VIII від 19.05.2016 року і на виконання законів про декомунізацію, міська рада змінила свою назву на Дніпровська міська рада[98].
У Дніпрі працюють консульства і представництва таких країн: Угорщини, Італії, Болгарії, Греції, Польщі, Чехії, Вірменії, Німеччини, Литви, Туреччини та Кот-д'Івуару.
Також присутні такі структури як Бюро делегата Німецької Економіки в Україні, Українсько-Арабський центр, Українсько-Бразильський центр та Українсько-Польський центр.
На честь дружби Дніпра та Кельна названий Кельнський бульвар.
Панорама міста з Кайдацького мосту
Панорама міста з боку Південного мосту
Ділова частина міста
- 1918 р.н. Гончар Олесь Терентійович
- 1938 р.н. Ахеджакова Лія Меджидівна
- 1941 р.н. Небоженко Володимир Павлович
- 1960 р.н. Тимошенко Юлія Володимирівна
- 1963 р.н. Коломойський Ігор Валерійович
- 1964 р.н. Турчинов Олександр Валентинович
- 1970 р.н. Корбан Геннадій Олегович
- 1972 р.н. Мунтян Володимир Мірчавич
- 1972 р.н. Резніченко Валентин Михайлович
- 1972 р.н. Філатов Борис Альбертович
- 1983 р.н. Ткач Юрій Костянтинович
- 1989 р.н. Тимошенко Кирило Владленович
- 1999 р.н. Ігор Лаченков
- 1967 р.н. Єрьомін Олександр Олегович
- 2001р.н. Магучіх Ярослава Олексіївна
- Катеринославка — населені пункти, названі на честь Катеринославщини
- Список вулиць Дніпра
- Медицина у Дніпрі
- Пошта у Дніпрі
- Дніпровська телевежа
- Лист творчої молоді Дніпропетровська
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
