Вікіпедія:Проєкт:Історія/Список правителів України

У статті наведено перелік виключно історичних очільників держав, як українських, так й іншоетнічних землеробських та кочових державних утворень, які існували на теренах сучасної України.

Правителі гунів

378–390 — Балтазар

390–410 — Улдін (князь західних гунів)

390–412 — Донат або Дано (князь східних Гунів, Чорного моря та його околиць)

412–422 — Харатон (Каратон)

422–432 — Октар

432–434 — Руа (Ругіла)

434 — Мундзук

434–445 — Бледа або Владо

434–453 — Аттіла

453–454 — Елак

457 — Тулділа

455–469 — Денгизих

469–503 — Ернак (Хернак)

503–520 — Утигур (князь утигурів)

503- ? — Козаріг (князь кутригурів)

540–551 — Кініалон

після 551 — Сініон

550–562 — Заберхан

Правителі Готів

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Острогота	Правитель готів		180-250	210	250	Перший правитель готів на землях України
Хунвіл	Правитель готів		210—280	250	280	Другий правитель готів на землях України
Атал	Правитель готів		240—310	280	310	Третій правитель готів на землях України
Ахіульф	Правитель готів		???—340	310	340	Четвертий правитель готів на землях України. Підкорив племена сарматів, скіфів і гепідів.
Германаріх	Правитель готів		265—375	350	375	П'ятий правитель готів на землях України. Вбив Правителя Антів Божа.
Витимир	Правитель готів		???—376	375	376	Останній правитель готів на землях України. За нього більшість готів вигнані з території України.
Видеріх	Правитель готів		???—376	376	376	При Вітімирі починається відступ готів за Дунай, на територію Римської імперії.
Вінітар	Правитель готів		333—404	376	390	Вінітар був убитий в 390 року в бою з гунами, після чого значна частина готів була ними винищена.

Правителі Антів

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Бож	Правитель антів		невідомо	363	375	Правитель Антів
Ідарізій	Правитель антів		невідомо	560	580	Правитель Антів
Келагаст	Правитель антів		невідомо	580	609	Правитель Антів
Межемир	Правитель антів		невідомо	580	609	Правитель Антів
Мусокій	Правитель антів		невідомо	невідомо	невідомо	Правитель Антів
Ардагаст	Правитель антів		невідомо	невідомо	невідомо	Правитель Антів
Пірагаст	Правитель антів		невідомо	невідомо	невідомо	Правитель Антів

Правителі Деревлян

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Ніскіна	Правитель Деревлян		X ст.	X ст.	X ст.	Правитель Деревлян, батько Мала
Мал	Правитель Деревлян		X ст.- 946	X ст.	946	Останній Правитель Деревлян

Правителі Києва та Київської Русі

Докладніше: Великий князь київський

Легендарні Київські князі

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Кий	Князь полян		V-VI ст.	V ст.	VI ст.	Легендарний засновник Києва, один із трьох братів (Кий, Щек і Хорив, мали сестру Либідь), які жили на дніпровських горах і збудували на правому високому березі Дніпра місто, що назвали на честь старшого брата Києвом. Також Кий названий засновником містечка Києвець на Дунаї.
Бравлин	Князь Київський		VIII-IX ст.	VIII ст.	818	Наприкінці 788-790 років зі своєю дружиною здійснив похід у Крим, захопив Херсонес, Сурож, Корчев. Існують відомості про те, що Бравлин був охрещений до 778 року, й разом зі своєю дружиною прийняв християнство.
Аскольд	Князь (каган) Руський		?-882	860	882	У 860 році очолив перший задокументований похід Русі на Константинополь. В цей же період відбулось хрещення Аскольда. Був вбитий Олегом, який передягнувся торгівцем і підступом виманив князя з Києва.

Язичницькі правителі Династії Рюриковичів

Династію Рюриковичів, яка спочатку була язичницькою, заснував Рюрик I.

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Олег Віщий	Князь Київський		?-912	882	912	Регент, опікун князя Ігоря I. Вся політика Олега була орієнтована на захист економічних інтересів. Вершиною його політики вважають похід на Константинополь і угоду з Візантійською імперією 911 року.
Ігор Рюрикович	Князь Київський		878-945	913	945	Основоположник київської династії князів, що їх пізніше назвали Рюриковичами.
Ольга	Велика Княгиня Київська		910-969	945	962	Регент, хрестилась в візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного, але їй не вдалось принести християнство в Київ.
Святослав Ігорович	Великий князь київський		935-972	962	972	Проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію держави, об'єднавши всі руські князівства під владою Києва.
Ярополк Святославич	Великий князь київський		955-978	972	978	Онук і вихованець княгині Ольги. Після смерті батька вів міжусобну війну з братами — деревлянським князем Олегом і новгородським князем Володимиром.

Християнські правителі Династії Рюриковичів

Християнство Володимир I Великий офіційно прийняв в 988 році.

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Володимир Святославич	Великий князь київський		960-1015	979	1015	Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977-979). 988 року прийняв хрещення під іменем Василь, розпочав христянізацію Київської Русі, встановивши Київську митрополію Константинопольського патріархату. Приєднав до своєї держави землі в'ятичів, ятвягів, радимичів, білих хорватів.
Святополк Окаянний	Великий князь київський		980-1019	1016	1019	Після смерті Володимира Великого, Святополк утік із в’язниці до свого тестя у Польщу, не встигнувши навіть взяти з собою дружину. Спираючись на підтримку Болеслава I Хороброго, вів боротьбу за київський престол, під час якої загинули його брати Борис, Гліб та Святослав. Після оволодіння Києвом мусив вести боротьбу зі своїм братом — тоді новгородським князем Ярославом.
Ярослав Мудрий	Великий князь київський		983-1054	1019	1054	Видатний державний діяч і полководець. У період його князювання спостерігалося піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави: поширював християнство, засновував монастирі, будував храми та собори, розбудовував столицю, створив школу і бібліотеку при Софіївському соборі.
Ізяслав Ярославич	Великий князь київський, Король Русі		1024-1078	1054	1068	Після смерті 1054 року Ярослава Мудрого Ізяслав посів київський престол, проте не зумів утримати в своїх руках спадщину батька і мусив розділити її з братами. Мав проблеми з киянами і печерськими монахами.
Всеслав Брячиславич	Великий князь Київський		1029-1101	1068	1069	Князь полоцький, єдиний представник полоцької гілки Рюриковичів на київському великокнязівському престолі.
Ізяслав I Ярославич	Великий князь Київський, король Русі		1024-1078	1069	1073	Після поразки від половців у битві на Альті 1068 року і відмови князя видати киянам зброю у Києві спалахнуло повстання проти Ізяслава, і йому довелося втекти з міста. Наступного року Ізяслав повернувся з польськими військами й придушив повстання. Брати знову вигнали Ізяслава з Києва 1073 року, і він звернувся до Королівства Польського, куди прибув з «достатком великим». Польський король Болеслав II Сміливий, однак, не тільки не надав родичеві допомоги, але й відібрав більшість багатств, маючи намір скористатися ними у війні з чехами, і вигнав Ізяслава з країни, а з його суперниками, Святославом та Всеволодом, уклав союз.
Святослав II Ярославич	Великий князь Київський		1027-1076	1073	1076	Четвертий син Ярослава Мудрого. Засновник чернігівської князівської династії. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві.
Ізяслав I Ярославич	Великий князь Київський, король Русі		1024-1078	1077	1078	Влітку 1077 за допомогою польських військ повернув собі Київ, але загинув у битві на Нежатиній Ниві під Черніговом, де спільні війська Ярославовичів розбили бунтівних племінників.
Всеволод I Ярославич	Князь всієї Русі		1030-1093	1078	1093	Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія.
Святополк II Ізяславич	Великий князь Київський		1050-1113	1093	1113	У 1093 році двічі зазнав поразки від хана Боняка. У 1095 році разом із Володимиром Мономахом завдав поразки половцям, а в наступному році вів війну з чернігівським князем Олегом Святославичем, який відмовився приїхати до Києва на з'їзд князів. Святополк був учасником Витичівського з'їзду 1100, Золотчанського з'їзду 1101 і Долобського з'їзду 1103. Разом із Володимиром Мономахом Святополк удвох із сином своїм Ярославом брав участь у переможних боях з половцями (1110 і 1111), у яких здобуто половецькі міста Шарукань і Сугрів.
Володимир II Мономах	Великий князь Київський		1053-1125	1113	1125	Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави.
Мстислав Великий	Великий князь Київський		1076-1132	1125	1132	Святий православної церкви, останній князь, що утримував єдність Київської держави. Засновник кам'яної церкви св. Федора в Києві (1129).

Правителі періоду розпаду Київської держави

Київські князі

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Ярополк II Володимирович	Великий князь Київський		1082-1139	1132	1139	Дбав про єдність Київської держави і вів боротьбу з чернігівськими князями — Ольговичами, які намагалися з допомогою половців захопити київський престол.
В'ячеслав Володимирович	Великий князь Київський		1083-1154	1139	1139	Після смерті 1139 року Ярополка II, як старший син Володимира Мономаха став Великим князем. Його прогнав із Києва Всеволод Ольгович. Пізніше В'ячеслав правив вже зі своїм племінником Ізяславом.
Всеволод II Ольгович	Великий князь Київський		1094-1146	1139	1146	На початку київого княжіння довелося відстоювати престол як від Мономашичів, серед яких особливо активним був Ізяслав Мстиславич, так і від рідні – Ольговичів, що вимагали від нього володінь.
Ігор Ольгович	Великий князь Київський		?-1147	1146	1146	Володів уділами з центрами у Юр'єві, Городці-Остерському та Рогачеві. 1146 року був змушений прийняти чернецтво у Київському Федорівському монастирі. 1147 року убитий киянами в помсту ненависному роду Ольговичів. У православній церкві вшановується святим в лику благовірного.
Ізяслав II Мстиславич	Великий князь Київський		1097-1154	1146	1149	В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
Юрій Довгорукий	Великий князь Київський		1090-1157	1149	1151	1149 року, користуючись з міжусобиць між князями, пішов у похід на південь і разом з половцями, біля Переяслава на Дніпрі, розбивши війська київського князя Ізяслава II, оволодів Києвом. 1150 року мусив його покинути.
Ізяслав II Мстиславич	Великий князь Київський		1097-1154	1151	1154	Знову став Великим князем київським, і правив до смерті.
Ростислав I Мстиславич	Великий князь Київський		1108-1167	1154	1154	У 1149-1150 роках підтримував брата Ізяслава у його боротьбі з Юрієм Довгоруким за київський престол. У період його князювання відбувся остаточний розпад Київської держави на ряд окремих князівств і утворено окреме єпископство у Смоленську. Вів оборонні війни проти половців, в боротьбі з якими використовував чорних клобуків, торків та інші тюркські племена.
Ізяслав III Давидович	Великий князь Київський		?-1161	1154	1155	Вів постійну боротьбу за київський престол.
Юрій Довгорукий	Великий князь Київський		1090-1157	1155	1157	Щоб закріпитись на півдні, роздавав своїм синам удільні князівства. Не був улюбленим серед киян; під час пиру у київського боярина Петрила був отруєний. Після смерті Юрія повсталі кияни ліквідували встановлену ним владу.
Ізяслав III Давидович	Великий князь Київський		?-1161	1157	1158	Вів постійну боротьбу за київський престол.
Ростислав I Мстиславич	Великий князь Київський		1108-1167	1159	1167	Витримав кількамісячну облогу Ізяславом Давидовичом у Білгороді. Після загибелі Ізяслава від рук торків під Києвом остаточно утвердився у на князівському престолі і правив до смерті.
Мстислав II Ізяславич	Великий князь Київський		1125-1170	1167	1170	Заручившись підтримкою інших князів, киян та чорних клобуків зумів утвердитись у Києві після смерті Ростислава Мстиславича, хоча й не був старшим князем у роді.1168 року спільно з іншими князями розгромив половецькі кочовища над Ореллю і Снопородом. У березні 1169 року утік з Київ при наближені військ посланих князем Андрієм Боголюбським.
Гліб Юрійович	Князь Київський		?-1171	1170	1171	Поставлений княжити у Києві сином Андрія Боголюбського Мстиславом. Імовірно, був отруєний киянами, як і його батько.
Володимир Мстиславич	Великий князь Київський		1130-1171	1171	1171	1171 року, після смерті Гліба Юрійовича, був покликаний на Велике князювання до Києва. Андрій Боголюбський зажадав від Володимира покинути Київ. Володимир помер після менш ніж трьох місяців княжіння, не дочекавшись насильницького вигнання з Великого столу.
Михайло Юрійович	Великий князь Київський		1145-1176	1171	1171	Був єдиним Юрійовичем, який у боротьбі за Київ 1169 року підтримав Мстислава II проти суздальського князя Андрія Боголюбського. Коли Андрій вторгся до Південної Русі, він розірвав зв'язок з Мстиславом та присягнув на вірність своєму братові. За це отримав від Андрія Боголюбського назад Торчеськ.
Роман Ростиславич	Великий князь Київський		?-1180	1171	1173	Андрій Боголюбський 1171 року посадив Романа на Київське князівство, але через два роки, розгніваний відмовою Романа видати київських бояр, заподозренних у вбивстві князя Гліба Юрійовича, змусив його перейти з Києва до Смоленська.
Всеволод III Велике Гніздо	Великий князь Київський		1154-1212	1173	1173	У 1173 році за розпорядженням старшого брата — Михайла Юрійовича разом з Ярополком Ростиславовичем сів у Києві і незабаром був полонений смоленскими Ростиславичами. Викуплений з полону Михайлом.
Рюрик Ростиславич	Великий князь Київський		?-1214	1173	1173	Таємно в'їхав в Київ з братами, захопив в полон Всеволода Юрійовича, і сам став великим князем. Втік з міста у Білгородку при наблеженні дружини Андрія Юрійовича
Ярослав II Ізяславич	Великий князь Київський		1132-1180	1173	1174	У 1173-1174 роках при допомозі Ростиславичів короткотривало сидів на великокняжому престолі у Києві, але наклав велику контрибуцію на населення, за що був вигнаний звідти. За його правління було засноване Луцьке єпископство.
Роман Ростиславич	Великий князь Київський		?-1180	1174	1176	Після смерті Андрія Боголюбского Роман знову сів у Києві, але 1177 року Святослав Всеволодович знову змусив його відступити до Смоленська.
Святослав III Всеволодович	Великий князь Київський		1116-1180	1176	1194	Вдалося загальмувати розпад Київської держави і добитись стабілізації під кінець XII століття. Князював до смерті у 1194 р. в співправительстві з Рюриком Ростиславичем.
Рюрик Ростиславич	Великий князь Київський		?-1214	1194	1201	Зайняв Київ по смерті Святослава Всеволодовича, був вибитий військом, зібраним Романом Мстиславичем
Інгвар Ярославич	Великий князь Київський		?-1220	1201	1202	У 1201-1204 роках точились боротьба галицько-волинських князів за Київський престол. За підтримки князя Романа Великого, Інгвар став Великим князем Київським втримував престол з невеликими перервами). Таким чином Київ був під зверхністю галицького князя аж до смерті князя Романа 1205 року.
Рюрик Ростиславич	Великий князь Київський		?-1214	1203	1204	Захопив і жорстоко розграбував Київ у 1203 р. Згодом насильно пострижений у ченці разом з дружиною Анною і донькою Предславою. У 1205 році, після загибелі Романа Великого, покинув монастир і повернувся до політичної діяльності.
Роман Великий	Dux Ruthenotum		1152-1205	1204	1204	Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.
Ростислав II Рюрикович	Великий князь Київський		1172-1218	1204	1205	1204 року посаджений на київський стіл галицько-волинським князем Романом Великим замість Ростиславового батька Рюрика, постриженого в чернецтво. Після смерті Романа в 1205 році усунений з престолу батьком, що вийшов із монастиря.
Рюрик Ростиславич	Великий князь Київський		?-1214	1205	1206	У 1205 році, після загибелі Романа Великого, покинув монастир і повернувся до політичної діяльності. Втік у Овруч при підході військ Всеволода Чермного
Всеволод Чермний	Великий князь Київський		?-1215	1206	1207	У серпні 1206 року за сприяння Володимира Ігоровича забрав Київ у Рюрика Ростиславича. Тієї самої осені Рюрик за підтримки своєї рідні вигнав звідти Всеволода Святославича. Тоді Ольговичі (до клану яких належав Всеволод Святославич) зібрали велике військо. Не чекаючи на його прихід, Рюрик вернувся до свого домена Овруча.
Рюрик Ростиславич	Великий князь Київський		?-1214	1207	1210	У 1207 раптово зібрав армію та вибив Всеволода Чермного з Києва.
Всеволод Чермний	Великий князь Київський		?-1215	1210	1212	Вокняжився у Києві, вигнавши Рюрика. Після його смерті хотів позбавити смоленських князів їхніх уділів у Київській землі, але його вигнав Мстислав Удатний
Інгвар Ярославич	Великий князь Київський		?-1220	1212	1212	1212 року, спільно з Мстиславом Старим, ходив на Київ проти Всеволода Чермного і здобув його, ставши знову на великокняжий престол. Проте, після битви під Білгородом (неподалік Києва), коли князі остаточно вибороли Київ, добровільно віддав столицю Мстиславу, а сам пішов княжити до Луцька.
Мстислав III Старий	Великий князь Київський		1156-1223	1212	1223	Був одним з організаторів наради руських князів у Києві перед першим походом проти монголів на допомогу половцям. Він очолив у поході київську групу військ. Після поразки русько-половецьких сил на річці Калка Мстислав тривалий час опирався монголам у таборі. Він склав зброю в обмін на обіцянку противника помилувати його воякам життя, але був обманутий. Київського князя було страчено разом із його родичами та боярами.
Володимир Рюрикович	Великий князь Київський		1187-1239	1223	1234	1223 року очолював смоленський полк у битві з монголами на Калці. Після загибелі в тій битві Мстислава Старого Володимир став Київським князем. Був слабким і непослідовним політиком, за нього Київ дещо занепав.
Ізяслав IV Мстиславич	Великий князь Київський		?-1239	1235	1236	В 1233 році разом з Данилом Галицьким відправився воювати проти угорців, але на самому початку походу відступився від союзника і, замість того, щоб допомагати Данилу, спустошив його ж волость. У 1235 році Володимир і Данило виступили проти Ізяслава і половців, але у Торчеська були розбиті. Данило втік, а Володимир потрапив у полон. Ізяслав сів у Києві, а союзник його - Михайло Всеволодович - в Галичі.
Ярослав III Всеволодович	Великий князь Київський		1191-1246	1236	1238	У роки навали хана Батия на суздальську землю (1237–1238) Ярослав Всеволодович, його син Олександр і молодші брати Ярослава опору не чинили, тому не були знищені татаро-монголами. 1243 року їздив до Батия, який його затвердив Великим князем усієї Руси, включно з Києвом. Проте Михайло Всеволодович, що княжив тоді у Києві, відмовився виконувати накази монголо-татар.
Михайло Всеволодович	Великий князь Київський		1179-1246	1238	1239	У 30-х роках XIII століття вів боротьбу з Данилом I Галицьким, Володимиром IV і Ярославом III за Галич і Київ. У 1235 році, при підтримці угорського короля Бели IV захопив Галич, а в березні 1238 року на короткий час зайняв київський престол (у Галичині залишив свого сина Ростислава). В 1239 (за інщими даними, в 1238) році під час монгольської навали виїхав до Угорського королівства, згодом — до Королівства Польського, де намагався отримати допомогу (зокрема від Римського Папи Інокентія IV) в боротьбі з ординцями. В цей період володіння були захоплені і поділені між князями.
Ростислав III Мстиславович	Великий князь Київський		1189-1240	1239	1239	Під час монгольського походу на Чернігівське князівство після появи монголів на лівому березі Дніпра навпроти Києва ранньою весною 1240 Михайло Всеволодович Київський поїхав до Угорського королівства, після чого Ростислав приїхав в Київ із Смоленська, але був вигнаний Данилом Галицьким, який посадив в Києві свого намісника Дмитра.
Данило Романович	Великий князь Київський		1201-1264	1239	1241	Належав до старшої на Русі гілки роду Мономаховичів, династії Романовичів. В 1239 році зайняв Київ, де не було князя, посадив там свого намісника — воєводу Дмитра.
Михайло Всеволодович	Великий князь Київський		1179-1246	1241	1246	В 1241 році повернувся до зруйнованого Києва та Чернігова. Як тодішній володар Києва, після зруйнування столиці татарами 1240 року, зайнявся обсадою спустошеної Київської Митрополії. У 1246 році виїхав за наказом Батия в Орду, де мав одержати ярлик на Чернігівське князівство, де за наказом хана був страчений.

Чернігівські князі

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Мстислав Хоробрий	Князь Чернігівський		983-1036	1023	1036	Правління Мстислава ознаменувалося бурхливим розвитком усіх сфер духовного й економічного життя Чернігова, стало початком його «Золотої доби». Бурхливо розвивалося мистецтво й ремесла, велися літописи, виник власний чернігівський архітектурний стиль, було збудовано чудові споруди, деякі з них збереглися до наших днів. У період свого розквіту Чернігів був одним із найбільших міст Європи.
Святослав Ярославич	Князь Чернігівський		1027-1076	1054	1073	Четвертий син Ярослава Мудрого. Засновник чернігівської князівської династії. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві.
Всеволод Ярославич	Князь всієї Русі		1030-1093	1073	1076	Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія.
Володимир Мономах	Князь Чернігівський		1053-1125	1076	1077	Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави.
Борис В'ячеславич	Князь Чернігівський		1058-1078	1077	1077	Князь чернігівський]]. Загинув в битві на Нежатиній Ниві під Черніговом, де спільні війська Ярославичів (Ізяслава Ярославича та Всеволода Ярославича) розбили Бориса та тмутаракаського князя Олега Святославича.
Всеволод Ярославич	Князь всієї Русі		1030-1093	1077	1078	Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія.
Олег Гореславич	Архонт Матрахи, Зіхії і всієї Хозарії		1053-1115	1078	1078	Намагався зброєю захопити Чернігів, за що був засланий до Візантії на острів Родос. Користувався довірою візантійського імператора Никифора III Воніата. 1082 року за підтримки Києва і Константинополя здобув Тмутаракань.
Володимир Мономах	Князь Чернігівський		1053-1125	1078	1094	Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави.
Олег Гореславич	Архонт Матрахи, Зіхії і всієї Хозарії		1053-1115	1094	1097	У 1094 році за підтримки половців здобув Чернігівське князівство. У 1096 році Олег тікає до Стародуба, потім до Смоленська. Згодом за рішенням Любецького з'їзду закріпив за своїм родом Чернігово-Сіверські землі, а сам сів на новгород-сіверський престол.
Давид Святославич	Князь Чернігівський		1050-1123	1097	1123	Як для свого часу, був миролюбним та спокійним. Напевно, не було жодного військового походу, організованого з ініціативи Давида. Через це князівства, де він князював, ніколи не були на перших ролях. За князювання Давида Чернігівське князівство не відігравало помітної ролі у політичному житті Київської Русі. Але невойовничість князя стала добрим знаком для церкви, яка проголосила його першим святим Чернігово-Сіверської землі.
Ярослав Святославич	Князь Чернігівський		1070-1129	1123	1127	За деякими відомостями, виховувався на території Священної Римської імперії, куди змушений був тікати разом з матір'ю після смерті батька. У 1123 році після смерті брата Давида обійняв чернігівський стіл. В 1127 року його прогнав з Чернігова власний небіж Всеволод Олегович. 1129 року зраджений Мстиславом Великим Ярослав помер у Муромі.
Всеволод Ольгович	Князь Чернігівський		1094-1146	1127	1139	На початку київого княжіння довелося відстоювати престол як від Мономашичів, серед яких особливо активним був Ізяслав Мстиславич, так і від рідні – Ольговичів, що вимагали від нього володінь.
Володимир Давидович	Князь Чернігівський		?-1151	1139	1151	Син чернігівського князя Давида Святославича. Володимир загинув у битві на Руті, коли підтримав Юрія Довгорукого та інших Ольговичів проти Ізяслава Мстиславича.
Ізяслав Давидович	Князь Чернігівський		?-1161	1151	1154	Син Давида Святославича. Вів постійну боротьбу за київський престол.
Святослав Ольгович	Князь Чернігівський		1106-1164	1154	1155	Один з найбільш активних князів, що врятував рід Ольговичів від загибелі під час усобиці 1146-1152 років.
Ізяслав Давидович	Князь Чернігівський		?-1161	1155	1157	Син Давида Святославича. Вів постійну боротьбу за київський престол.
Святослав Ольгович	Князь Чернігівський		1106-1164	1157	1164	Один з найбільш активних князів, що врятував рід Ольговичів від загибелі під час усобиці 1146-1152 років.
Святослав Всеволодович	Князь Чернігівський		1116-1180	1164	1177	Вдалося загальмувати розпад Київської держави і добитись стабілізації під кінець XII століття.
Ярослав Всеволодович	Князь Чернігівський		1139-1198	1177	1198	Вів політику у відношенні до половців, не узгоджену з іншими князями: не взяв участі в поході проти половців 1184, 1185 років, також зірвав загальний похід проти них 1187 року. Після смерті свого брата Святослава боровся з князем Рюриком за київський престол.
Ігор Святославич	Князь Чернігівський		1151-1202	1198	1202	1174 року розбив орди половецьких ханів Кончака і Коб'яка під Переяславом. Після смерті брата Олега княжив у Новгороді-Сіверському. Брав участь у міжусобній боротьбі за великокнязівський престол. 1183 року здійснив вдалий похід проти половців.
Олег Святославич	Князь Чернігівський		1147-1204	1202	1204	1161 року Святослав Всеволодович посадив його князювати в Курську. В 1202 році став князем чернігівським.
Всеволод Чермний	Князь Чернігівський		?-1215	1204	1206	У серпні 1206 року за сприяння Володимира Ігоровича забрав Київ у Рюрика Ростиславича. Тієї самої осені Рюрик за підтримки своєї рідні вигнав звідти Всеволода Святославича. Тоді Ольговичі (до клану яких належав Всеволод Святославич) зібрали велике військо. Не чекаючи на його прихід, Рюрик вернувся до свого домена Овруча.
Рюрик Ростиславич	Князь Чернігівський		?-1214	1210	1214	Сидів (з перервами) на Київському престолі. Політичні розходження з Ольговичами, а потім з Романом Мстиславичем примусили його звертатися по допомогу до половців. 1204 року насильно пострижений у ченці разом з дружиною Анною і донькою Предславою. У 1205 році, після загибелі Романа Великого, покинув монастир і повернувся до політичної діяльності.
Всеволод Чермний	Князь Чернігівський		?-1215	1214	1215	У серпні 1206 року за сприяння Володимира Ігоровича забрав Київ у Рюрика Ростиславича. Тієї самої осені Рюрик за підтримки своєї рідні вигнав звідти Всеволода Святославича. Тоді Ольговичі (до клану яких належав Всеволод Святославич) зібрали велике військо. Не чекаючи на його прихід, Рюрик вернувся до свого домена Овруча.

Переяславські князі

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Всеволод Ярославич	Князь всієї Русі		1030-1093	1054	1073	Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія.
Давид Святославич	Князь Переяславський		1050-1123	1073	1076	Як для свого часу, був миролюбним та спокійним. Напевно, не було жодного військового походу, організованого з ініціативи Давида. Через це князівства, де він князював, ніколи не були на перших ролях. За князювання Давида Чернігівське князівство не відігравало помітної ролі у політичному житті Київської Русі. Але невойовничість князя стала добрим знаком для церкви, яка проголосила його першим святим Чернігово-Сіверської землі.
Ростислав Всеволодович	Князь Переяславський		1070-1093	1078	1093	Разом зі своїм братом Володимиром Мономахом брав участь у поході проти половців. У 1093 році Ростислав, йдучи на допомогу Великому князю Святополку II, загинув під час переправи через річку Стугну.
Володимир Мономах	Князь Переяславський		1053-1125	1094	1113	Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави.
Святослав Володимирович	Князь Переяславський		?-1114	1113	1114	В 1095 році, після успішних мирних перемовин Володимира Мономаха з половцями у Переяславі був одним із заручників у половців. В 1107 році повернувшись з полону, після чого з батьком, братами і Великим князем Київським Святополком II ходив війною на половців. У 1113 році після того, як його батько став Великим князем Київським, перейшов на його стіл у Переяславі.
Ярополк Володимирович	Великий князь Київський		1082-1139	1114	1132	Дбав про єдність Київської держави і вів боротьбу з чернігівськими князями — Ольговичами, які намагалися з допомогою половців захопити київський престол.
Всеволод Мстиславич	Князь Переяславський		1103-1138	1132	1132	Відповідно до угоди між Ярополком Володимировичем і батьком Всеволода, Ярополк перевів племінника в Переяслав, але молодші Володимировичі побачили в цьому намір Ярополка зробити Всеволода своїм спадкоємцем, і Юрій Довгорукий вигнав Всеволода і сів у Переяславі сам.
Юрій Довгорукий	Князь Переяславський		1090-1157	1132	1132	З 1125 року, після смерті Володимира Мономаха, став незалежним ростово-суздальським князем. Після смерті свого старшого брата київського князя Мстислава Великого Юрій силою захопив Переяслав, проте згодом виміняв його за частину північних земель у свого брата Ярополка Володимировича.
Ізяслав Мстиславич	Князь Переяславський		1097-1154	1133	1133	В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
В'ячеслав Володимирович	Князь Переяславський		1082-1154	1134	1134	У 1132 році Ярополк Володимирович після невдачі передати Переяслав Мстиславичам передав його В'ячеславу. Але в 1134 році В'ячеслав самовільно повернувся до Турова, вигнавши звідти племінника, який з цього моменту почав боротьбу з дядьками, в тому числі за допомогою Ольговичів.
Юрій Довгорукий	Князь Переяславський		1090-1157	1134	1135	Перехід Переяславщини до Юрія Довгорукого спричинив його боротьбу з братами, яка закінчилася 1135 року поразкою Юрія, внаслідок чого він був змушений покинути південні землі й повернутися на Суздальщину.
Андрій Добрий	Князь Переяславський		1102-1142	1135	1142	1135 року старший брат Андрія Доброго, київський князь Ярополк II, дав йому Переяслав, де він княжив до смерті, успішно відбивши зазіхання на його стіл наступного Великого князя Київського Всеволода II.
Ізяслав Мстиславич	Князь Переяславський		1097-1154	1142	1146	В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
Мстислав Ізяславич	Князь Переяславський		1125-1170	1146	1149	Висунувся на політичну арену в 1146 році, коли допоміг синові Ізяслава Мстиславича відняти Київ у сіверського князя Ігоря Ольговича. Тоді ж Ізяслав посадив його в Переяславі.
Ростислав Юрійович	Князь Переяславський		?-1149	1149	1151	Юрій Довгорукий почав похід на Ізяслава Мстиславича, розбив його під Переславлем і вигнав з Києва. У Переяславі Юрій посадив князем Ростислава, де він і княжив до самої смерті.
Мстислав Ізяславич	Князь Переяславський		1125-1170	1151	1154	1152 року двічі розбив половецькі орди. Брав участь у війнах батька з чернігівськими князями та володимиро-суздальським князем Юрієм Довгоруким.
Гліб Юрійович	Князь Переяславський		?-1171	1154	1169	Отримавши Переяслав в 1154 році від батька, зміг утриматися там і після його смерті. У 1157-1161 роках діяв у союзі зі своїм тестем Ізяславом Давидовичем проти Мстиславичів. У 1169 році після взяття Києва військами Андрія Боголюбського зайняв київський престол, залишивши Переяслав синові Володимиру.
Володимир Глібович	Князь Переяславський		1157-1187	1169	1187	У 1173 році брав участь у князівських міжусобицях між різними гілками роду Мономаховичів (на стороні Андрія Боголюбського). За часів княжіння Володимира будується ряд фортець на території Посулля, в тому числі укріплення на місці нинішніх Чорнух.
Ярослав Красний	Князь Переяславський		?-1199	1187	1199	Після смерті у Переяславі Володимира Глібовича (1187), Всеволод Велике Гніздо послав на переяславське князювання Ярослава, яке той і займав до своєї смерті.
Ярослав Всеволодович	Князь Переяславський		1191-1246	1200	1206	Брав участь у боротьбі з половцями і в міжусобних змаганнях руських князів.
Михайло Всеволодович	Князь Переяславський		1179-1246	1206	1206	З 1206 року князь у Переяславі. 1223 року брав участь у битві з монголо-татарами на Калці.
Володимир Рюрикович	Князь Переяславський		1187-1239	1206	1213	1223 року очолював смоленський полк у битві з монголами на Калці. Після загибелі в тій битві Мстислава Старого Володимир став Київським князем. Був слабким і непослідовним політиком, за нього Київ дещо занепав.
Володимир Всеволодович	Князь Переяславський		1192-1227	1213	1215	Одружився на дочці князя Чернігівського Гліба Святославича і князював до 1215 року, коли в битві з половцями він був узятий в полон, з якого був звільнений в 1218 році. Після звільнення з полону отримав у спадок Стародуб, де князював до своєї смерті.
Всеволод Костянтинович	Князь Переяславський		1210-1238	1227	1227	У 1226 році разом з братом брав участь у поході великого князя на чернігівського князя Олега, міжусобна війна закінчилася миром. 1227 року Юрій Всеволодович послав племінника на князювання до Переяслава.
Святослав Всеволодович	Князь Переяславський		1196-1252	1228	1234	У 1229 році Святослав був відправлений Юрієм Всеволодовичем в Переяслав, потім повернувся на північ. Останні дні свого життя князь прожив богоугодно, в пості та молитві, чистоті та покаянні.

Галицькі князі

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Ігор Василькович	Князь Галицький		?-1141	1124	1141	Після смерті батька Василька Ростиславича в 1124 році став правити в Галичі. Таким чином Галицьке князівство відокремилось від Теребовлянського, де правив його брат Ростислав. Після смерті брата став князем у Теребовлі, але залишився у Галичі, ймовірно, бо місто переважало старий Теребовль через краще стратегічне розташування.
Володимирко Володарович	Князь Галицький		1104-1153	1141	1144	Син Володаря Ростиславича, засновник першої галицької князівської династії, перший князь єдиного Галицького князівства. Намагався об'єднати під своєю владою і волинські землі, проте в боротьбі за них з київським князем Всеволодом II Ольговичем зазнав невдачі.
Іван Берладник	Князь Галицький		1112-1161	1144	1144	Після смерті батька Ростислава Володаровича одержав у володіння місто Звенигород. 1141 року розпочав війну зі своїм стрийком Володимирком Володаровичем. У результаті невдалої спроби знайняти галицький княжий стіл був позбавлений Звенигородського удільного князівства, брав участь у боротьбі за Галич, після чого був змушений втекти на Дунай.
Володимирко Володарович	Князь Галицький		1104-1153	1144	1153	Придушив Галицьке повстання 1144 року. Був союзником Юрія Довгорукого в його боротьбі проти київського князя Ізяслава II Мстиславича і допоміг йому здобути Київ. Вів тривалу боротьбу проти Угорського королівства, спираючись на союз з візантійським імператором Мануїлом I Комніном. В 1152 році уклав мирний договір з угорським королем Ґезою II. За правління Володимирка були закладені основи майбутньої могутності Галицько-Волинської держави.
Ярослав Осмомисл	Князь Галицький		1130-1187	1153	1187	Поширив територію свого князівства, приєднавши землі між Дністром і Карпатами, пониззя Дунаю. Мав велике військо, при допомозі якого став одним з наймогутніших князів на Русі. Ярослав утримував добрі зв'язки з суздальським князем Юрієм Довгоруким, разом з іншими князями брав участь у походах проти половців. З іншими сусідами, Польщею і Угорщиною та іншими державами утримував мирні відносини. За його правління було розбудовано і укріплено багато галицьких міст, його заходами збудовано в Галичі Успенський собор.
Олег Ярославич	Князь Галицький		?-1187	1187	1187	За заповітом батька Ярослава Осмомисла отримав Галич, проте місцеві бояри, що спалили його матір, боялися розправи і прогнали Олега, закликавши на галицький престол Володимира.
Володимир Ярославич	Князь Галицький		1151-1198	1187	1188	Правління великими подіями не відзначилось. Це можна пов'язати з характером князя. Володимир не був ні великим воєначальником, ні дипломатом. Більшість часу займався розвагами та розпустою.
Роман Великий	Dux Ruthenotum		1152-1205	1188	1188	Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.
Андрій II	Князь Галицький		1177-1235	1188	1189	У 1188 році Володимир Ярославич втік до Угорського королівства і звернувся за допомогою до Бели III. Однак, Бела III, користуючись плутаниною в Галичі, замість допомоги взяв князя в полон і посадив на князювання Андрія. Хоча війська молодого принца і придушили в 1189 році боярський бунт, незабаром після цього князь Володимир Ярославич, який втік з полону, вигнав угорські війська з Галича.
Володимир Ярославич	Князь Галицький		1151-1199	1189	1199	Правління великими подіями не відзначилось. Це можна пов'язати з характером князя. Володимир не був ні великим воєначальником, ні дипломатом. Більшість часу займався розвагами та розпустою.

Володимиро-Волинські князі

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Всеволод Володимирович	Князь Волинський		983-1013	987	1013	Перший князь володимирський, син Володимира Великого від Рогнеди. Отримав від батька в уділ Володимир. За переказом Сноррі Стурлуссона 1013 року Всеволод Володимирович прибув до Швеції і сватався там до вдови королеви Сигрід Сторраде (Гордої), але за її наказом його було вбито.
Святослав Ярославич	Князь Волинський		1027-1076	1013	1054	Четвертий син Ярослава Мудрого. Засновник чернігівської князівської династії. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві.
Ігор Ярославич	Князь Волинський		1036-1060	1054	1057	У 1054 році отримав згідно заповіту батька Ярослава Мудрого Волинське князівство, а в 1057 році, після смерті В'ячеслава Ярославича в Смоленську був переведений трьома старшими Ярославичами туди, а Волинь отримав найстарший з онуків Ярослава Мудрого, ізгой Ростислав Володимирович, який, однак, через кілька років втік до Тмутаракані, і Волинь перейшла у володіння Ізяслава I. Як і його брат В'ячеслав, Ігор помер у ранньому віці.
Ростислав Володимирович	Князь Волинський		1038-1067	1057	1060	Після смерті батька був виключений з числа претендентів на велике князювання (ставши ізгоєм). Першим князівством, де правив Ростислав, було Ростовське. 1057 році, після смерті В'ячеслава Ярославича і переведення в Смоленськ Ігоря Ярославовича, отримав від дядьків Волинське князівство. Незадоволений своїм становищем, Ростислав в 1064 році покинув Волинь і захопив Тмутаракань, вигнавши звідти свого двоюрідного брата Гліба Святославича.
Олег Гореславич	Архонт Матрахи, Зіхії і всієї Хозарії		1053-1115	1074	1077	Після смерті батька Святослава Ярославича одержав Володимир-Волинський. Незабаром його прогнав з Володимира-Волинського князь Всеволод Ярославич. У квітні 1078 року втік у Тмутаракань до брата Романа Красного.
Ярополк Ізяславич	Regi Ruscorum		1043-1087	1078	1087	1078 року брав участь у боротьбі з Святославичами, під час якої загинув його батько Ізяслав Ярославич. Від цієї дати Волинь з центром у Володимирі Волинському і Турово-Пинська земля відокремилися в окреме князівство. Був вигнаний з Волині Ростиславовичами.
Давид Ігорович	Князь Волинський		1055-1099	1087	1099	Після смерті Ярополка Ізяславича отримав Волинське князівство. У порозумінні з Святополком II намагався відняти Галицьке князівство від Володаря й Василька. Переслідуваний князями за осліплення 1097 року теребовлянського князя Василька Ростиславича, втік до Королівства Польського. Незабаром повернувся до Володимира, але, коли військо великого князя київського Святополка обложило місто, Давид Ігорович змушений був віддати його.
Мстислав Святополкович	Князь Волинський		?-1099	1099	1099	У 1099 році, підкорившись вимогам Городецького з'їзду (1098), зайняв Володимир-Волинський і залишив у ньому княжити свого сина Мстислава. У цьому ж році був вбитий стрілою з лука під час облоги Володимира військами під проводом князя Давида Ігоревича за підтримки половців.
Ярослав Святополкович	Князь Волинський		1072-1123	1100	1118	При підтримці угорських, польських і чеських військ воював з Володимиром Мономахом. Волинські бояри покинули Ярослава і перейшли до Мономаха. У цій війні Ярослав Святополкович був убитий.
Роман Володимирович	Князь Волинський		?-1119	1118	1119	1117 року виник конфлікт між батьком Романа Володимиром Мономахом та волинським князем Ярославом. Наступного року Мономах, об'єднавшись із галицькими Ростиславичами, вигнав Ярослава з Володимира і посадив на його місце Романа. Але на початку 1119 року Роман помер, і володимирський стіл зайняв брат Романа — Андрій Добрий.
Андрій Добрий	Князь Волинський		1102-1142	1119	1135	У 1119 році батько Володимир Мономах посадив його у Володимирі. 1123 року там його взяв в облогу брат у других Ярослав Святополчич, котрий привів із собою Володаря Ростиславича і Василька Ростиславича, а також польські, угорські й чеські загони. Андрія Доброго було захоплено зненацька, Мономах не встиг надіслати з Києва допомогу. Однак Ярослав у травні загинув під час об'їзду Володимира, натрапивши на ворожий роз'їзд.
Ізяслав Мстиславич	Князь Волинський		1097-1154	1135	1141	В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
Святослав Всеволодович	Князь Волинський		1116-1180	1141	1146	Вдалося загальмувати розпад Київської держави і добитись стабілізації під кінець XII століття.
Володимир Андрійович	Князь Волинський		?-1170	1146	1149	Син одного з молодших Мономаховичів, досить рано залишився без батька і став таким чином князем-ізгоєм за чинним порядком спадкування.
Святополк Мстиславич	Князь Волинський		?-1154	1149	1149	Правив у Володимирі недовго, поступився брату Ізяславу, вигнаному з Києва Юрієм Довгоруким. 1150 року захопив Луцьк.
Ізяслав Мстиславич	Князь Волинський		1097-1154	1149	1151	В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
Святополк Мстиславич	Князь Волинський		?-1154	1151	1154	Правив у Володимирі недовго, поступився брату Ізяславу, вигнаному з Києва Юрієм Довгоруким. 1150 року захопив Луцьк. В 1153 році прав участь в поході Ізяслава проти галицького князя Ярослава Осмомисла.
Володимир Мстиславич	Князь Волинський		1130-1171	1154	1157	З 1152 року Володимир княжив у Дорогобужі, а після смерті свого старшого брата Святополка - у Володимирі-Волинському. Спираючись на своїх угорських родичів, активно підтримував своїх братів в їх боротьбі з Юрієм Довгоруким. Після примирення свого брата [|Ростислав Мстиславич|Ростислава]] з Юрієм облягав з Володимирком Мстислава Ізяславича в Луцьку. За це в 1157 році Володимир був вигнаний з Володимира-Волинського Мстиславом.
Мстислав Ізяславич	Князь Волинський		1125-1170	1157	1170	1152 року двічі розбив половецькі орди. Брав участь у війнах батька з чернігівськими князями та володимиро-суздальським князем Юрієм Довгоруким. Закріпившись на Волині, повів боротьбу за володіння Києвом.
Святослав Мстиславич	Князь Волинський		?-1193	1170	1173	син Мстислава Ізяславича. Був князем волинським.
Роман Великий	Dux Ruthenotum		1152-1205	1173	1188	Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.
Всеволод Мстиславич	Князь Волинський		?-1195	1188	1188	Після першого відступу Романа Великого до Галичу Всеволод став волинським князем, як наступний за старшинством брат, але Роману не вдалося там втриматися і він повернувся на Волинь. Всеволод зміцнився у Володимирі.
Роман Великий	Dux Ruthenotum		1152-1205	1188	1205	Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.

Монархи Королівства Русі

Докладніше: Правителі Галицько-Волинського князівства

Монархи Галицько-Волинського князівства (Королівства Руського), які реально правили Галичиною і Волинню, обома складовими Галицько-Волинського князівства, були верховними володарями його земель і мали усю повноту влади у них.

Правителі Галицько-Волинської держави

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Роман Великий	Dux Ruthenotum		1152-1205	1199	1205	Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.
Данило Романович	Князь Галицький		1201-1264	1205	1206	Малолітній Данило стає Галицьким князем після раптової смерті Романа Мстиславича під Завихостом. Боячись за своїх дітей, мати Данила і Василька, Ганна, втікає у Володимир. Після цього Галицько-Волинське князівство перестає існувати як єдине державне утворення на більш ніж 30 років, до об`єднання його Данилом у 1238 році.
Володимир Ігорович	Князь Галицький		1171-1212	1206	1208	У 1206 році разом із київським князем Рюриком Ростиславичем та чернігівськими князями взяв участь у поході на Галич, що не приніс успіху. Натомість галицькі бояри запросили Володимира з братами княжити в їхній землі. В другій половині року сів у Галичі, а в серпні допоміг Всеволоду Чермному сісти в Києві. Через незгоди з братами залишив Галич.
Роман Ігорович	Князь Галицький		1167-1211	1208	1209	Після смерті Романа Великого 1205 року захопив спершу Звенигород (1207), а потім на короткий час Галич, звідки його прогнали угри.
Ростислав Рюрикович	Князь Галицький		1172-1218	1210	1210	1204 року посаджений на київський стіл галицько-волинським князем Романом Великим замість Ростиславового батька Рюрика, постриженого в чернецтво. Після смерті Романа в 1205 році усунений з престолу батьком, що вийшов із монастиря.
Роман Ігорович	Князь Галицький		1167-1211	1210	1210	Повернувшись вдруге до Галичини 1210 року, намагався закріпити свою владу, стративши близько 500 бояр. Бояри запросили на допомогу угорського короля Андрія II. Угорські війська під проводом воєводи Бенедикта здобули Галич і взяли Романа Ігоровича в полон, але галицькі бояри викупили його і разом з братом Святославом повісили.
Володимир Ігорович	Князь Галицький		1171-1212	1210	1211	1210 року знову подався до Галича і сів на престол. Щоб позбавитися боярської опіки, почав масові страти бояр. Останні втекли до Угорського королівства і привели угорське військо. Брати Ігоревичі були схоплені й прилюдно повішені в Галичі.
Данило Галицький	Князь Галицький		1201-1264	1211	1212	Волинсько-угорсько-польська коаліція вибиває Ігоровичів з Галича, і на престол знову сідає Данило. Проте невдовзі бояри виганяють його з матір'ю.
Мстислав Німий	Князь Галицький		?-1226	1212	1213	1212 року, після вигнання галицькими боярами Данила та його матері і вторинного посаження їх у Галичі угорським королем Андрієм II, бояри запросили Мстислава до Галича. Данило з матір'ю втекли до Угорщини, король знову пішов на Галич. Мстислава вигнали, і престол ненадовго зайняв боярин Володислав Кормильчич.
Володислав Кормильчич	Князь Галицький		?-1214	1213	1214	1213 року проголосив себе галицьким князем. Після укладення в 1214 році у Спиші угоди між угорським королем Андрієм II та краківським князем Лешком I Білим про поділ Галицько-Волинських земель між Угорщиною і Польщею, угорські війська окупували Галичину. Володислава Кормильчича було позбавлено влади і вивезено до Угорського королівства, де він помер.
Коломан Галицький	Rex Galiciae et Lodomeriae		1208-1241	1214	1219	1214 року Андрій II у союзі з Лешком I Білим захопив Галич і посадив там свого малолітнього сина Коломана. Андрій звернувся до папи Іннокентія III з проханням доручити естергомському архієпископу Іоанну коронувати Коломана галицькою короною та укріпити його статус унією Галицької православної церкви з католицькою. У 1215 році Коломана коронували.
Мстислав Удатний	Князь Галицький		1180-1228	1219	1227	У 1219 році Мстислав був запрошений боярами князювати у Галицьку землю. Під натиском його війська у 1219 році воєвода Бенедикт — фактичний правитель Галицького князівства при королевичі Коломані — разом з угорською залогою покинув Галич. У 1227 році він видав свою дочку Марію заміж за угорського королевича Андрія, якому згодом передав всю владу над Галицькою землею.
Андрій Андрійович	Князь Галицький		1210-1233	1227	1230	Син угорського короля Андрія II, брат угорського короля Бели IV та Коломана Галицького. Двічі перебував на галицькому престолі. 1230 року, під час штурму Галича військами Данила Романовича, потрапив у полон, але незабаром був звільнений.
Данило Галицький	Князь Галицький		1201-1264	1230	1232	В 1229 році бояри знову кличуть Данила на княжіння. Проте не маючи підтримки серед боярства Данило змушений покинути Галич.
Андрій Андрійович	Князь Галицький		1210-1233	1232	1233	Двічі перебував на галицькому престолі. 1230 року, під час штурму Галича військами Данила Романовича, потрапив у полон, але незабаром був звільнений. Помер під час другої облоги Галича військами Данила.
Данило Галицький	Князь Галицький		1201-1264	1233	1235	Осінню 1233 року Данило бере Галич штурмом після 9-ти тижневої облоги. Під час неї помирає суперник Данила - угорський королевич Андраш.
Михайло Всеволодович	Князь Галицький		1179-1246	1235	1236	1223 року брав участь у битві з монголо-татарами на Калці. У 1235 році, при підтримці угорського короля Бели IV захопив Галич, а в березні 1238 року на короткий час зайняв київський престол (у Галичині залишив свого сина Ростислава).
Ростислав Михайлович	Князь Галицький		1219-1262	1236	1238	Намагався за підтримки угорського короля закріпитися на галицьких землях, однак галичани допомогли князю Данилу посісти батьківський престол.

Королі Русі

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Данило Галицький	Ruthenorum Rex		1201-1264	1238	1264	Остаточно Данило утверджується в Галичі лише в 1238 році. Галицькі бояри вкотре покликали його на княжіння в той час як попередній князь, Ростислав Михайлович, був в поході на Литву.
Василько Романович	Rex Lodomeriae		1203-1269	1264	1269	На чолі волинського полку взяв участь в 1245 році у Ярославській битві, в якій було розгромлено загони угорського та польського королів. В 1248 році, згідно літопису, Василько Романович відбив грабіжницький набіг ятвягів, наздогнавши та розгромивши їх під Дрогочином. Було знищено 40 ятвязьких «князів». Темник Бурундай в 1259-1260 роках напав на Волинь, примусив волинського князя Василька Романовича взяти участь у походах на Литву (1258), Польщу (1259). Після смерті у 1264 році Данила Романовича фактично правив усім Галицько-Волинським князівством.
Шварно Данилович	Король Русі		1230-1269	1264	1269	Шварно був прихильником об'єднання сил Великого князівства Литовського і Королівства Руського для боротьби проти ятвягів і польських феодалів. Допоміг великому князеві литовському Войшелкові Міндовговичу в його боротьбі проти опозиції. В роки правління в Литві Войшелка Новогрудок був резиденцією Шварна Даниловича як субмонарха і спадкоємця трону.
Лев I Данилович	Король Русі		1228-1301	1269	1301	1272 року переніс столицю Руського королівства до Львова. Підтримував жваві дипломатичні зв'язки з Богемією, Угорщиною, Литвою, Тевтонським орденом. Після смерті краківського князя Болеслава V Сором'язливого (1279) в союзі з чеським королем Вацлавом II намагався здобути Краків. Підтримуючи в боротьбі за краківський престол Болеслава II Мазовецького (сина сестри Предслави), вів тривалу війну з польським князем Лешком II Чорним. Приєднав до Королівства Русі частину Закарпаття з Мукачевом.
Юрій I Львович	Regis Rusie, Princeps Ladimerie		1252-1308	1301	1308	Після смерті батька Лева I в об'єднав всі землі Галицько-Волинського королівства зі столицею у Володимирі та успадкував від нього королівський титул. За володарювання Юрія Королівство Польське відвоювало у Руського королівства Люблінську землю у 1302 році, а Угорщина — частину Закарпаття. Проте в стані миру Галицько-Волинська держава зазнала розквіту і економічного добробуту.
Лев II Юрійович	Король Русі		?-1323	1308	1323	Намагаючись убезпечити Волинсько-Галицькі землі від нападів Золотої Орди, Лев та його брат Андрій підтримували союзні взаємини з Тевтонським орденом і Королівством Польським. В 1323 році під час одного з військових походів Лев і Андрій Юрійовичі загинули.
Андрій Юрійович	Король Русі		?-1323	1308	1323	Разом з братом Левом 1316 року брали участь у боротьбі краківського і поморського князів проти магдебурзьких маркграфів. Налагодивши тісні союзницькі зв'язки з польським королем Владиславом I Локетком і Тевтонським орденом, намагалися послабити залежність від Золотої Орди. Сприяли торгівлі між галицькими і польськими купцями. Успішно боролися проти монголо-татар, захищаючи західнослов'янські землі від їхніх набігів, і з Литвою.
Володимир Львович	Король Русі		1306-1325	1323	1325	В Королівстві Русі він правив номінально. Замість нього королівством керувала боярська рада, під головуванням боярина Дмитра Детька.
Юрій II Болеслав	Dux Minoris Russiae		1310-1340	1325	1340	1325 року з допомогою литовських і польських військ захопив владу в Галицько-волинському князівстві. Намагаючись протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом, Литвою, Священною Римською імперією. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Руського королівства. Масове невдоволення народу його політикою дало підставу боярам для активної агітації, активних насильницьких дій. 1340 року бояри організували проти Юрія II Болеслава змову: отруїли його у Володимирі.
Гедемін	Король Русі		1275-1341	1316	1341	Після смерті Юрія II Болеслава руські бояри визнали Королем Русі Гедеміна, а його сина Любарта - намісником Короля Русі.
Казимир I Великий	Rex Polonie et Russie		1310-1370	1349	1370	Захопив Перемиську землю, потім — Львів. 1343 року приєднав до Польщі Куявію. 1349 року захопив і приєднав до Польщі Галицьку землю. За Казимира ІІІ почалося загарбання Волині і Пониззя. Між 1351 та 1352 роками тривала війна між Королівством Польським і Великим князівством Литовським за спадщину Русі.
Людвік I Великий	Король Русі		1326-1282	1370	1382	1338 року внаслідок Вишеградського договору, укладеного між батьком Людвіка Карлом I Робертом та польським королем Казимиром ІІІ Великим, став потенційним спадкоємцем Казимира (на випадок, якщо б у того не було синів). В 40-50-х роках XIV століття брав участь у загарбанні земель Руського королівства. У 1376–1378 роках вів вперту боротьбу з Великим князем Литовським Любартом за Західну Волинь. Після смерті Людвіка польський престол посіла його дочка Ядвіґа, а Королівство Руське перейшло до доньки Марії.
Марія Угорська	Королева Русі		1371-1395	1382	1387	Зі смертю Людвіка І Марія стала титулярною Королевою Галичини та Володимирії. Користуючись тим, що в Угорщині почалась боротьба за трон і королева-мати Єлизавета Боснійська з Марією потрапили у полон до ворожих їм володарів Хорватії, молодша сестра Ядвіґа, королева Польщі, здійснила раптовий похід до королівства Русі, Львова, де міщани та шляхта присягнули їй на вірність.
Ядвіґа Анжуйська	Королева Русі		1374-1399	1387	1399	1386 року Ядвіґа вийшла заміж за Великого князя Литовського Ягайла, що оформило Кревську унію. 1387 року очолила похід польської шляхти на Галицьку Русь, що призвело до остаточного включення частини земель Руського королівства до складу Польщі.
Ягайло	Володар Русі		1350-1434	1377	1392	Володар та Спадкоємець Русі. Після смерті Ядвіги успадкував від неї титул Короля Русі.

Велике князівство Руське

Велике князівство Руське — автономне державне утворення у складі Литовсько-Руської держави. З вересня 1432 року до літа 1435 року - незалежне.

Великі князі Руські

Докладніше: Велике князівство Руське (1432—1435)

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Гедемін	Dei gratia Letphanorum Ruthenorumque rex, princeps et dux Semigallie		1275-1341	1316	1341	Великий князь Литовський, Король Русі, князь Семигалії
Євнут	Великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський		1300-1366	1341	1345	Великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський
Ольгерд	Magnus Ducis Lithwanie Dni Russie et Cetera		1296-1377	1345	1377	Великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський
Ягайло	Magnus Ducis Lithwanie Dni Russie et Cetera		1350-1434	1377	1392	Володар та Спадкоємець Русі
Вітовт	Magnus Ducis Lithwanie Dni Russie et Cetera		1350-1430	1392	1430	Вів тривалу боротьбу з татарами, намагаючись витіснити їх з українського Причорномор'я. Але в 1393-94 рр. Вітовт зайняв Поділля і зумів розширити свої володіння до Чорноморського узбережжя. Будував на південних кордонах своєї держави велику систему укріплень, яка складалася з фортець: Дашів, Соколець, Каравул, Білгород, Коцюбіїв.
Свидригайло Ольгердович	Великий князь литовський (1430-1432), Великий князь Руський (1432-1438)		1370-1452	1432	1440	1430 року, підтриманий білоруськими та українськими магнатами й шляхтою, а також литовськими вельможами, що хотіли позбутися залежності від Польщі, був проголошений Великим князем литовськи. Щоб відтягнути від Свидригайла українську та білоруську шляхту, Ягайло і Сигізмунд формально зрівняли в правах православних з католиками. Якийсь час він зберігав владу на українських і білоруських землях, але після 1438 року володів тільки Волинню, Східним Поділлям та Київським князівством.
Владислав III Варненчик	Володар та Спадкоємець Русі		1424-1444	1434	1444	Володар та Спадкоємець Русі
Казимир IV Ягеллончик	Володар та Спадкоємець Русі, Великий Князь Руський		1427-1492	1447	1492	Володар та Спадкоємець Русі, Великий Князь Руський
Ян I Ольбрахт	Володар та Спадкоємець Русі		1459-1501	1492	1501	Володар та Спадкоємець Русі, Великий Князь Руський
Александр І Ягеллончик	Великий Князь Руський		1461-1506	1501	1506	Підтримувався українськими магнатами.
Сигізмунд I Старий	Пан і дідич Русі		1467-1548	1506	1548	Засновник козацтва.
Сигізмунд II Август	Великий Князь Руський		1520-1572	1548	1572	За нього була Люблінська унія.
Генріх Валуа	Великий Князь Руський		1551-1589	1573	1574	Перший Король Речі Посполитої
Стефан Баторій	Великий Князь Руський		1533-1586	1576	1586	Перший фактичний Король Речі Посполитої. Ставлення українського народу до нього чудово демонструє цитата з Історії Русів: «Король Баторій у всьому стосовно до Руського воїнства і народу був таким патріотом, яким пошановувався у Римлян Імператор Тіт, син Веспасіанів, себто друг і батько людства. Він справедливістю своєю і лагідністю вселив у всі народи Королівства свого дух єдності і братерської згоди. Не чутно було між ними ніяких суперечок ні про породи, ні про переваги, тим більше про релігії, що часто уми народні бентажать. Навіть саме Духовенство, що має нахил звичайно до дебатів та привласнення собі правоти думки, подобилося тоді агнцям непорочної золотої доби або пастирства Адамового, і що з нього найдивовижніше, то була згода чиста і обох головних релігій — Римської та Руської. Коли відлучався Єпископ Римський, то доручав паству Єпископу Руському, коли ж, навпаки, відлучався Єпископ Руський, то також доручав Єпархію свою в правління Римському Єпископові, і все було в послуху і любові прямо Християнській.» Тим не менш, за його наказом був страчений Іван Підкова.
Сигізмунд III Ваза	Великий Князь Руський		1566-1632	1587	1632	За нього відбувся ряд національно-визвольних повстань
Владислав IV Ваза	Великий Князь Руський		1595-1648	1632	1648	За нього відбувся ряд національно-визвольних повстань
Ян II Казимир	Великий Князь Руський		1609-1672	1648	1658	За нього відбулася Хмельниччина. У 1658 році за Гадяцьким договором віддав свій титул Великий Князь Руський Гетьману Івану Виговському.
Іван Виговський	Гетьман України, Великий князь Руський		1608-1664	1657	1659	Уклав з Річчю Посполитою Гадяцьку угоду 1658 року. На її підставі Україна (під назвою Велике князівство Руське) мала входити до Речі Посполитої як рівноправний член конфедерації з Короною Польською та Великим князівством Литовським, а йому від Короля передавався титул Великий князь Руський. Протидіючи викликаному союзом наступові Москви на Україну, Виговський завдав нищівної поразки стотисячній царській армії під проводом Трубецького у битві під Конотопом.
Міхал Корибут Вишневецький	Великий князь Руський		1640-1673	1669	1673	Номінальний Великий Князь Руський. Насправді контролював лише частину територій Русі-України.
Ян Собеський	Великий князь Руський		1629-1696	1674	1696	Номінальний Великий Князь Руський. Насправді контролював лише частину територій Русі-України. Під його керівництвом відбулася легендарна Віденська Відсіч - битва, під час якої тисячі українців стали в обороні Християнства.
Август II Фрідріх	Великий князь Руський		1670-1733	1697	1733	Номінальний Великий Князь Руський. Насправді контролював лише частину територій Русі-України.
Август III Фрідріх	Великий князь Руський		1696-1763	1733	1763	Номінальний Великий Князь Руський. Насправді контролював лише частину територій Русі-України.
Станіслав Август Понятовський	Великий князь Руський		1732-1798	1764	1795	Номінальний Великий Князь Руський. Насправді контролював лише частину територій Русі-України. Після трьох поділів Польщі остаточно втратив території Русі-України.

Козацькі гетьмани та ватажки

Гетьмани Війська Запорозького Низового

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Дмитро Вишневецький	Князь Вишнівця		1517-1564	1552	1564	Український магнат на Волині, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів. Власник маєтків у містечку Вишнівець Крем'янецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.
Іван Свирговський	Низовий гетьман		?-1575	1574	1574	За час свого гетьманства вийшов переможцем в 14 битвах з татарсько-османським військом.
Богдан Ружинський	Князь, козацький гетьман		?-1576	1575	1576	Зібрав і поповнив козацькі війська, які розсипались після трагічної смерті гетьмана Івана Свирговського під Килією і почав переслідувати Кримських татар, бо за відсутності Свирговського вони в вересні напали й пограбували Волинь.
Іван Підкова	Козацький гетьман, господар Молдавії		1533-1578	1577	1578	1577 року при підтримці козацького загону почав боротьбу проти ставленика Османської імперії, молдовського господаря Петра VI Кривого. Козацьке військо розгромило загони Петра та визволило Ясси. Підкова був проголошений молдовським господарем.
Яків Шах	Низовий гетьман		?-1583	1578	1578	Побратим Івана Підкови, з яким ходив походом на Молдовське князівство, в 1576-1577 роках розгромив на Дніпрі татарського посла, який повертався з Москви.
Лук'ян Чорнинський	Гетьман запорозького козацтва		?-?	1578	1578	Запорожці під його проводом зробили рейд на Перекоп. Рейд видався досить успішним, що ще більше розлютило і хана, і правителя Османської імперії.
Михайло Ружинський	Князь, козацький гетьман		?-?	1585	1585	Згуртував запорожців і повів їх на Перекоп, завдавши татарам поразки і повернувшись на Січ зі значними трофеями та здобиччю.
Криштоф Косинський	Козацький гетьман		1545-1593	1591	1593	Організатор козацького повстання в Україні проти шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої.
Григорій Лобода	Козацький гетьман		?-1596	1593	1594	Учасник походів на Молдову та Угорщину, співкерівник повстання Северина Наливайка.
Северин Наливайко	Козацький гетьман		1960-1597	1594	1596	1593 року, під час походу на Волощину, розбив татарський загін, захопивши зброю та кілька тисяч коней. Після цього звернувся до запорожців, заохочуючи до згоди й спільних операцій. Один з керівників повстання 1594-1596 років в Речі Посполитій.
Григорій Лобода	Козацький гетьман		?-1596	1596	1596	Учасник походів на Молдову та Угорщину, співкерівник повстання Северина Наливайка.
Криштоф Нечковський	Козацький гетьман		?-?	1596	1596	Призначений польським урядом для організації охорони південних кордонів від турецько-татарської агресії після розгрому козацько-селянського повстання Северина Наливайка. Усунений за симпатії до низових козаків.
Гнат Василевич	Козацький гетьман		?-?	1596	1597	Дотримувався поміркованої політики, прагнучи утримати козаків від конфліктів як з Османською імперією, так і з урядом Речі Посполитої. Приділяв увагу здебільшого зміцненню запорізького війська і підвищенню його організації.
Григорій Ізапович	Гетьман запорозького козацтва		?-?	1605	1606	1606 року козацтво під його проводом відбило напад Великої Ногайської орди, яка дійшла до Корсуня. Ногайці зуміли переправитися на правий берег Дніпра, але були розбиті запорозьким лицарством під мурами Корсуня у відкритому бою.
Богдан Олевченко	Гетьман запорозького козацтва		?-?	1606	1606	Брав участь у морських походах на Кримське ханство та узбережжя Османської імперії.
Петро Конашевич-Сагайдачний	Гетьман запорозького козацтва		1578-1618	1616	1622	Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Меценат православних братств та опікун братських шкіл.
Яків Бородавка-Нерода	Гетьман запорозького козацтва		?-1624	1619	1623	Обраний наприкінці 1619 року виписними і нереєстровими козаками, які повстали проти польсько-шляхетського гніту і оволоділи Запорізькою Січчю, суперник Петра Сагайдачного.
Григорій Чорний	Гетьман запорозького козацтва		?-1630	1624	1624	Разом з Михайлом Дорошенком брав участь у поході проти кримських татар (1628).
Іван Сулима	Гетьман запорозького козацтва		?-1635	1628	1629	Одне з відомих його діянь — знищення фортеці Кодак, побудованої французьким інженером Бопланом і дотоле вважалася неприступною.
Тарас Федорович	Гетьман запорозького козацтва		?-1639	1629	1630	Один із командирів козацьких найманців у Тридцятирічній війні. Реформував козацьке військо, посиливши роль кавалерії.
Іван Сулима	Гетьман запорозького козацтва		?-1635	1630	1635	Одне з відомих його діянь — знищення фортеці Кодак, побудованої французьким інженером Бопланом і дотоле вважалася неприступною.
Павло Бут	Гетьман запорозького козацтва		?-1638	1637	1638	1635 року перебував у складі запорожцівІвана Сулими, котрий зруйнував щойно збудовану фортецю Кодак. Керівник повстання 1637 року.
Яків Острянин	Гетьман запорозького козацтва		?-1641	1638	1638	1638 року очолив козацьке повстання. Після поразки у червні 1638 року під Жовнином, відступив на Слобідську Україну. Брав участь у боротьбі проти нападів татар. Убитий рядовими козаками під час заворушення зі старшиною.
Дмитро Гуня	Гетьман запорозького козацтва		?-?	1638	1638	Один з керівників селянсько-козацьких повстань в Україні в 1630-х років проти польсько-шляхетського гніту.
Карпо Півтора-Кожуха	Гетьман запорозького козацтва		?-1642	1639	1642	Вів проти військ Речі Посполитої партизанську війну, заманивши їх у безлюдні степи на кордоні України і Кримських земель.

Гетьмани Війська Запорозького Городового

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Ян Бадовський	Гетьман реєстрового козацтва		1539-1608	1572	1572	Перший гетьман реєстрового козацтва. Був старшим і суддею над низовими козаками.
Самійло Кішка	Гетьман реєстрового козацтва		1530-1602	1574	1575	Керував козацьким військом в Інфляндській кампанії, низкою морських походів: на Ґезлев, Ізмаїл, Очаків, Аккерман.
Ян Оришевський	Гетьман реєстрового козацтва		1535-1608	1580	1585	1580 року козацький полк під його проводом брав участь у Лівонській війні років на боці Речі Посполитої, а в 1585 році здійснив похід на Кримське ханство. У 1581 році за дорученням Оришевського складено козацький реєстр. У 1587 році був представником Запорозької Січі на сеймі, в ході якого королем Речі Посполитої обрано Сигізмунда III Ваза.
Войтих Чановицький	Гетьман реєстрових козаків		?-?	1590	1590	Був вибраний польською владою для зміцнення козацького реєстру та перетворення козаків на своє військо. Разом з козаками мусив відбивати напади татар.
Тихін Байбуза	реєстрового козацтва		?-?	1597	1598	1598 року очолив похід запорожців під Перекоп. Проводив політику, спрямовану на досягнення компромісу з урядом Речі Посполитої, чим викликав незадоволення запорожців і нереєстрових козаків.
Федір Полоус	реєстрового козацтва		?-?	1598	1598	Належав до непримиренних противників Речі Посполитої, у 1598 році підняв повстання проти неї. Здобув із повстанцями Черкаси, Канів, здійснив рейд до Дністра.
Самійло Кішка	Гетьман реєстрового козацтва		1530-1602	1599	1602	Керував козацьким військом в Інфляндській кампанії, низкою морських походів: на Ґезлев, Ізмаїл, Очаків, Аккерман.
Гаврило Крутневич	Гетьман реєстрового козацтва		?-1603	1602	1602	Очолював запорожців під час битви на р. Телезина, де військам Михая Хороброго було завдано поразки.
Іван Куцкович	Гетьман реєстрового козацтва		?-?	1602	1603	Керував козацьким загоном у часі війни в Інфлянтії.
Каленик Андрієвич	Гетьман реєстрового козацтва		?-?	1609	1610	Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московське царство в роки «смутного часу. Разом із загоном реєстрових козаків у 1610 році брав участь в успішній облозі Смоленська.
Григорій Тискиневич	Гетьман реєстрового козацтва		?-?	1610	1610	1609 року брав участь в поході на Крим. Одним з перших серед козацтва подав голос проти утисків з боку уніатів.
Петро Конашевич-Сагайдачний	Гетьман реєстрового козацтва		1582-1622	1614	1622	Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Меценат православних братств та опікун слов'яно-греко-латинських та братських шкіл.
Оліфер Голуб	Гетьман реєстрового козацтва		1540-1628	1622	1623	Організував морські походи проти Османської імперії. 1623 року направив посольство до Варшави в польський сейм з вимогами припинити переслідування українського православного населення і підтвердити привілеї та права козацтва.
Богдан Конша	Гетьман реєстрового козацтва		?-1623	1623	1623	Виступав за визнання королем Сигізмундом III Ваза майнових прав православних церковних ієрархів як легітимних.
Михайло Дорошенко	Гетьман реєстрового козацтва		?-1628	1623	1624	Брав участь у поході на Москву 1618 року, в Хотинській війні, у Хотинській битві 1622 року.
Каленик Андрієвич	Гетьман реєстрового козацтва		?-?	1624	1625	Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московське царство в роки «смутного часу. Разом із загоном реєстрових козаків у 1610 році брав участь в успішній облозі Смоленська.
Федір Пирський	Гетьман реєстрового козацтва		?-1633	1625	1625	Брав участь у боях біля Куруківського озера та виробленні та прийнятті Куруківських ухвал.
Марко Жмайло	Гетьман реєстрового козацтва		?-?	1625	1625	Керівник селянсько-козацького повстання 1625 року.
Михайло Дорошенко	Гетьман реєстрового козацтва		?-1628	1625	1628	Уклав Куруківський договір 1625 року, який деякою мірою задовольнив козацьку старшину (встановив старшині грошову платню, надавав їй земельні маєтності, збільшив реєстр до 6000 вояків), але суперечив інтересам широких мас українського козацтва.
Григорій Чорний	Гетьман реєстрового козацтва		?-1630	1628	1630	Разом з Михайлом Дорошенком брав участь у поході проти кримських татар (1628).
Тимофій Орендаренко	Гетьман реєстрового козацтва		?-?	1630	1631	Обраний в червні 1630 у Переяславі під час переговорів про завершення козацького повстання під проводом Тараса Федоровича, у якому він брав участь. Підписав Переяславську угоду 1630 року із гетьманом Станіславом Конецпольським.
Іван Петражицький-Кулага	Гетьман реєстрового козацтва		?-1635	1631	1632	В 1632 році, після смерті короля Сигізмунда III, хотів допущення козацьких депутатів (послів) до державних справ у Сеймі, з можливістю мати там голос. Проте, козацьких послів на Сейм не впустили. Петражицький зібрав 35000 козаків і з тим військом пішов на Волинь руйнувати маєтки тих панів, які ставали на Сеймі проти козацьких домагань. Таким способом Петражицький посадив Владислава на трон.
Андрій Діденко	Гетьман реєстрового козацтва		?-?	1632	1632	Ретельно захищав козацькі права і звичаї. Та на цій посаді він утримався недовго.
Тимофій Орендаренко	Гетьман реєстрового козацтва		?-?	1632	1633	Очолював козацький загін (12 тисяч чоловік із десятьма гарматами), що брав участь у боях під Смоленськом 1633-1634 років під час Смоленської війни між Річчю Посполитою і Московським царством.
Василь Томиленко	Гетьман реєстрового козацтва		?-1638	1636	1637	Учасник Смоленської війни. Під час повстання Павлюка у 1637 році перейшов на сторону повстанців.
Сава Кононович	Гетьман реєстрового козацтва		?-1637	1637	1637	Займав пропольську позицію. Під час повстання Павлюка Кононович виступав на боці урядових сил.
Ілляш Караїмович	Гетьман реєстрового козацтва		?-1648	1637	1638	1634 року, під час Смоленської війни разом із Яковом Острянином командував загоном козаків, що входив до корпусу Лукаша Жолкевського та князя Яреми Вишневецького, який невдало облягав Сєвськ. 1637 року брав участь у придушенні повстання Павлюка, 1638 — повстання Острянина.

Гетьмани Війська Запорозького

Докладніше: Українські гетьмани і кошові отамани

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Богдан Хмельницький	Гетьман України		1595-1657	1648	1657	Керівник Хмельниччини — повстання проти зловживань коронної шляхти в Україні, котре переросло у загальну, очолену козацтвом, визвольну війну проти Речі Посполитої. Перший з козацьких ватажків, котрому офіційно було надано титул гетьмана. Намагався розбудувати незалежну Українську державу, укладаючи протягом свого правління союзи з сусідніми іноземними країнами та народами.
Іван Виговський	Гетьман України, Великий князь Руський		1608-1664	1657	1659	Уклав з Річчю Посполитою Гадяцьку угоду 1658 року. На її підставі Україна (під назвою Велике князівство Руське) мала входити до Речі Посполитої як рівноправний член конфедерації з Короною Польською та Великим князівством Литовським. Протидіючи викликаному союзом наступові Москви на Україну, Виговський завдав нищівної поразки стотисячній царській армії під проводом Трубецького у битві під Конотопом.
Юрій Хмельницький	Гетьман України		1641-1685	1659	1660	Скориставшись скрутним становищем України, московський уряд і його уповноважений князь Трубєцкой примусили Юрія Хмельницького укласти Переяславські статті, які обмежували суверенні права України. Цей договір викликав загальне обурення, і коли в 1660 московське військо, на боці якого вимушені воювати й козаки, у війні з Річчю Посполитою зазнало поразки. Юрій уклав з Річчю Посполитою Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою, скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Річчю Посполитою й гарантував автономію України.

Гетьмани протягом Руїни

Руїна (1663-1687) — період в українській історії, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом. Внаслідок козацька держава виявилась під протекторатом Московського царства. В ці часи було багато гетьманів, що залишались при владі на короткий відрізок часу і часто контролювали тільки частину країни. Більше того Андрусівський договір закріпив поділ країни на Правобережну і Лівобережну. З початку 1670-х років у боротьбу за Україну активно включається Туреччина.

Гетьмани Правобережної України

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Юрій Хмельницький	Гетьман Правобережної України		1641-1685	1660	1663	Скориставшись скрутним становищем України, московський уряд і його уповноважений князь Трубєцкой примусили Юрія Хмельницького укласти Переяславські статті, які обмежували суверенні права України. Цей договір викликав загальне обурення, і коли в 1660 московське військо, на боці якого вимушені воювати й козаки, у війні з Річчю Посполитою зазнало поразки. Юрій уклав з Річчю Посполитою Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою, скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Річчю Посполитою й гарантував автономію України.
Павло Тетеря	Гетьман Правобережної України		1620-1671	1663	1665	В 1663–1665 роках, як гетьман Правобережної України, брав участь у поході Яна II Казимира на Лівобережжя, а потім допомагав полякам на чолі зі Стефаном Чарнецьким і татарами боротися проти козацько-селянських повстань на Правобережжі. Зокрема, на початку 1665 року розбив Івана Сербина біля Умані.
Степан Опара	Гетьман Правобережної України		?-1665	1665	1665	Намагався укласти договір з Іваном Сірком і Василем Дрозденком про спільну боротьбу проти Кримського ханства і Речі Посполитої. 18 серпня 1665 року біля Богуслава Опара був схоплений татарами і разом з кількома своїми старшинами виданий уряду Речі Посполитої.
Петро Дорошенко	Гетьман України		1627-1698	1665	1669	Щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тисячне військо з найманих частин. Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Після підписання між Московською державою і Річчю Посполитою Андрусівського перемир'я, умови якого абсолютно нехтували державні інтереси України, Дорошенко вирішив укласти військовий союз із Кримським ханством і перейти під політичний протекторат Османської імперії.
Михайло Ханенко	Гетьман Правобережної України		1620-1680	1669	1674	У своїй політиці він спирався на Річ Посполиту і 2 вересня 1670 року уклав з делегатами Речі Посполитої договір в Острозі, на основі якого Річ Посполита визнала Ханенка гетьманом Правобережжя, а він погоджувався на підданство короні Речі Посполитої на умовах автономії лише для козацької верстви. Паралельно Ханенко листувався з московськими урядовцями.
Остап Гоголь	Гетьман Правобережної України		?-1679	1675	1679	1664 року на Правобережній Україні спалахнуло повстання проти поляків і гетьмана Павла Тетері. Гоголь спочатку підтримав повсталих, проте згодом перейшов на протилежний бік. Причиною тому стали його сини, яких гетьман Станіслав Ревера Потоцький тримав заручниками у Львові. Коли гетьманом став Петро Дорошенко, Гоголь перейшов під його булаву і багато йому допомагав. 1675 року полковник Гоголь став гетьманом Правобережної України від імені короля Яна III Собеського.
Стефан Куницький	Гетьман Правобережної України		1640-1684	1683	1684	Наприкінці 1683 року 5-тисячне військо на чолі з Куницьким здійснює похід через молдавські землі в буджацькі та білгородські степи. Козаки звільнили майже все Правобережжя від османів та нанесли поразку татарам, але на початку 1684 року самі були розбиті у Молдові.
Андрій Могила	Гетьман Правобережної України		1630-1689	1684	1689	З 1684 року козацтво Правобережної України розглядалося як важливий чинник у планах антиосманської Священної ліги. Могила проводив переговори зі Святим Престолом щодо участі козаків у цій антиосманській коаліції. У травні того ж року загін Могили був розбитий татарами коло Кам'янця у бою під Студеницею.
Григорій Гришко	Гетьман Правобережної України		1649-1692	1689	1692	Підрозділи козацького війська під керівництвом Гришка брали активну участь у відвоюванні захопленої османами молдовської фортеці Сороки, а також у походах на землі Білгородської орди. Очолюючи козацькі посольства до Речі Посполитої, не раз зустрічався з Яном III Собеським. Добивався розширення території, підвладної козакам, а у 1690 році домігся утримання за рахунок державного скарбу Речі Посполитої 2-тисячного козацького компуту.

Гетьмани Лівобережної України

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Яким Сомко	Гетьман Лівобережної України		1619-1663	1660	1663	Будучи невдоволеним московською політикою в Україні, прагнув зберегти під своєю булавою цілісність і самостійність Гетьманщини. Це викликало недовір'я й ворожість Москви до Сомка, й опозицію до нього з боку частини лівобережної старшини на чолі із Василем Золотаренком, а також із боку Запоріжжя.
Іван Брюховецький	Гетьман Лівобережної України		1623-1668	1663	1668	Уклав з Московською державою Батуринські статті 1663 року, які надавали Москві більше влади, ніж це було встановлено Переяславськими статтями. У грудні 1665 року Брюховецький підписав Московські статті, які значно обмеживши державні права Гетьманщини, посилили її адміністративну і фінансову залежність від Московського царства.
Петро Дорошенко	Гетьман України		1627-1698	1668	1669	Щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тисячне військо з найманих частин. Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Після підписання між Московською державою і Річчю Посполитою Андрусівського перемир'я, умови якого абсолютно нехтували державні інтереси України, Дорошенко вирішив укласти військовий союз із Кримським ханством і перейти під політичний протекторат Османської імперії.
Дем'ян Многогрішний	Гетьман Лівобережної України		1631-1703	1669	1672	У 1668 році як противник Андрусівського перемир'я взяв участь у антимосковському повстанні, яке розпочалось під керівництвом Івана Брюховецького. Був одним з перших полковників, котрі перейшли на бік Правобережного гетьмана Петра Дорошенка, запропонувавши останньому об'єднати під своєю булавою всю Україну. Намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України.
Іван Самойлович	Гетьман Лівобережної України		?-1690	1672	1687	У внутрішній політиці започаткував виділення з козацької старшини значкового військового товариства, яке стало прообразом українського дворянства. Намагався об'єднати Правобережжя та Лівобережжя, а також намагався приєднати до козацьких територій Слобожанщину, але невдало. Закінчив своє життя у засланні.

Гетьмани Ханської України

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Петро Суховій	Гетьман Ханської України		1645-?	1665	1668	7 жовтня 1668 року видав універсал до всього українського народу, який став одним з найвизначніших документів, що переконливо свідчив про патріотичні наміри тогочасної козацької старшини втримати здобуту у ході визвольних змагань національну державність. Універсал засвідчував розуміння українською елітою проблеми міжнародного розділу своєї молодої країни між сильнішими сусідніми державами у результаті Андрусівського перемир'я.
Петро Дорошенко	Гетьман Ханської України		1627-1698	1669	1676	Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму і здобути допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої і Московського царства, навесні 1669 року уклав союзний договір із Османською імперією. Цей союз був затверджений Генеральною Військовою Радою 10-12 березня 1669 року в Корсуні. Дорошенко отримав від османського султана Мехмеда IV титул бея українського санджаку.
Юрій Хмельницький	Князь Сарматії, Малої Русі і України, вождь Війська Запорозького		1641-1685	1677	1681	1670 року Юрія захопили кримські татари і відправили до Константинополя. За посередництвом французького посла, османський уряд намагався використати Хмельницього для закріплення свого володіння на Правобережній Україні. 1677 року був звільнений султаном з в'язниці і прибув в Україну разом з османською армією для агітації серед козаків, людності. У 1678-1679 роках хотів за допомогою османського і татарського війська приєднати Лівобережжя, однак йому не вдалося створити міцної влади.
Георге Дука	Господар Молдавії, гетьман України		1620-1685	1681	1684	На гетьманство призначений османським султаном Мегмедом IV після Бахчисарайського миру 1681 року. Цим султан підтверджував свої тверді наміри утвердити вплив Османської імперії в Україні та засвідчував визнання державної автономії більшої частини Правобережної України. Обов'язком Дуки перед султаном було надання певної кількості військ для османської армії та успішна колонізація регіону.
Теодор Сулименко	Гетьман Ханської України		?-1685	1684	1685	Почав здійснювати свою діяльність з території лівобережного Придністров'я, а його резиденцією став Ягорлик. Основну підтримку надало Кримське ханство. Найголовнішим завданням новопроголошеного гетьмана стало повернення цієї правобережної столиці для потреб султана, з огляду на її вигідне географічне розташування.
Яким Самченко	Гетьман Ханської України		?-1685	1685	1685	Син кримського хана Селіма I — Девлет Ґерай — наказав новому гетьману за 12 днів дійти до Немирова і дав у допомогу 20 тисяч своїх людей, щоб ті разом з козаками завоювали Немирів, столицю Правобережної України, де осів гетьман Андрій Могила. Проте ця військова кампанія закінчилася невдало.
Юрій Хмельницький	Князь Сарматії, Малої Русі і України, вождь Війська Запорозького		1641-1685	1685	1685	У 1678-1679 роках хотів за допомогою османського і татарського війська приєднати Лівобережжя, однак йому не вдалося створити міцної влади. Постійні безцільні страти і гноблення народу змусили турецького пашу заарештувати Юрія. Наприкінці 1685 року він був привезений до Кам'янець-Подільського та засуджений до смертної кари.
Степан Лозинський	Гетьман Ханської України		1653-1695	1685	1695	З дозволу хана і молдавського господаря оселився у Ягорлику. Саме звідти постійні напади на українські землі з метою відвоювання їх у ставлеників Речі Посполитої. З 1686 року він почав розсилати свої універсали із закликами до населення Правобережжя прийняти султанське і ханське підданство.
Іван Багатий	Гетьман Ханської України		?-1698	1696	1698	Забезпечував захист тилів Подільського еялету та здійснював військові акції у Правобережну Україну в інтересах Османської імперії.
Петро Іваненко	Гетьман Ханської України		?-?	1698	1709	Розпочав боротьбу за допомогою кримського війська проти Москви та Івана Мазепи. Обложену Новобогородицьку фортецю взяти йому не пощастило, з орільських сотень йому піддалося два міста: Китайгород і Царичанка. Повторну акцію Петрик здійснив у січні 1693 року, пішовши на землі Полтавського полку з татарами; ходив у походи ще 1694 і 1696 років, але успіху не мав. Будучи гетьманом, був одним із поборників незалежності Козацької держави.
Пилип Орлик	Гетьман України		1672-1742	1710	1742	Один із упорядників «Договорів і постанов» — конституційного акту, який іноді називають «першою в світі Конституцією», фактично — козацького суспільного договору. За підтримки Карла XII вступав в союз із кримськими татарами та Османською імперією, і 1710 року остання, підтримуючи гетьмана Орлика, оголосила війну Московії. На початку 1711 року Пилип Орлик укладає з Кримським ханством Кайрський договір.

Гетьмани обох сторін Дніпра

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Іван Мазепа	Гетьман України, князь Священної Римської імперії		1639-1709	1687	1709	У молодості служив при дворі короля Яна II Казимира. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, проте 1708 року підтримав сторону шведів.
Іван Скоропадський	Гетьман України		1646-1722	1708	1722	Після переходу Івана Мазепи на бік Швеції, призначений головою Гетьманщини з волі московського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти московським планам ліквідації козацької автономії.
Павло Полуботок	Гетьман України		1660-1724	1722	1724	Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних та супротив діяльності Малоросійської колегії. Помер в ув'язненні на території Петропавлівської фортеці.
Данило Апостол	Гетьман України		1654-1734	1727	1734	У 1728 році їздив на коронацію Петра II, де подав петицію про відновлення державних прав України на основі Березневих статей 1654 року. У відповідь на гетьманську петицію російський уряд видав так звані «Рішительні пункти», які, ставши своєрідною конституцією Гетьманщини, значно обмежували гетьманську владу і політичну автономію Лівобережної України.
Кирило Розумовський	Гетьман України		1728-1803	1750	1764	Намагався перебудувати Гетьманщину на європейський лад, яку було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, ґродських і підкоморських, війтівські посади у великих містах передано до козацької старшини. Поширилися політичні права старшини, яка частіше брала участь у старшинських з'їздах, «зібраннях», а згодом у «Генеральному зібранні» в Глухові для обговорення важливіших справ і проєктів державних реформ.

Королівство Галичини та Володимирії

Королівство Галичини та Володимирії (1772-1918) було утворене 1772 року як нова адміністративна одиниця Габсбурзької монархії. Королівство постало в результаті анексії австрійцями Галичини після першого поділу Речі Посполитої. Історично-юридичною підставою для створення королівства було існування Руського Королівства (Королівства Галичини та Володимирії), яке постало на базі Галицько-Волинського князівства.

Королі Галичини та Лодомерії (Династія Габсбургів)

Правитель	Титул	Герб	Роки життя	Правив від	Правив до	Характеристика правління
Марія-Терезія	Королева Галичини та Володимирії		1717-1780	1740	1780	Після смерті свого батька з 1740 року - титулярна Королева Галичини та Володимирії. З 1772 року - фактична. 1772 року взяла участь у першому поділі Речі Посполитої і отримала Галичину та частину Волині. Османську імперію вона примусила погрозами віддати їй Буковину (1775). 1778 року Марія-Терезія висловила претензії на «баварський спадок». Залишила свою державу такою, що значно просунулась на шляху благоустрою, з армією числом 260000 чоловік та із значно збільшеним престижем у Європі.
Йосип II	Король Галичини та Володимирії		1741-1790	1780	1790	Скасував монастирське землеволодіння, підпорядкував діяльність церкви інтересам держави, запровадив нову систему шкільної освіти, яка сприяла розвитку світської школи. У 1781 році видав патент (указ) про релігійну толерантність, який запроваджував свободу віросповідання і зрівнював у правах греко-католицьке і римо-католицьке духовенство.
Леопольд II	Король Галичини та Володимирії		1747-1792	1790	1792	Доклав зусиль до заспокоєння станового, національного та клерикального невдоволення. Повстання у Бельгії та Угорщині було придушено; за допомогою Рейхенбахської угоди вдалось утримати Пруссію від придбань у Польщі. Скасував закон Йозефа ІІ про ліквідацію панщини від 10 лютого 1789 року.
Франц I	Король Галичини та Володимирії		1768-1835	1792	1835	1795 року під час третього поділу Речі Посполитої Австрія отримала Західну Галичину. 1805 року приєднався до Третьої коаліції Росії, Швеції та Великої Британії проти Франції. З 1815 року до його смерті у Австрії господарював мир, що перервався лише у 1821 році повстаннями в Італії, які було порівняно легко придушено.
Фердинанд V	Король Галичини та Володимирії		1793-1875	1835	1848	Відрізнявся слабким здоров'ям, страждав на епілепсію й гідроцефалію. Його правління рішуче нічим не відрізнялось від реакційного царювання його батька, бо Клемент Венцель фон Меттерніх так само керував усіма справами імперії. Характер Фердинанда був м'яким, добрим, спокійним, але вкрай повільним та нерішучим. Його напружували справи, він абсолютно ними не цікавився й мало у них розумів. Березневі події 1848 року змусили Фердинанда податись до Інсбруку.
Франц Йосип I	Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини		1830-1916	1848	1916	Прихильно до українців, бо вони (на відміну від поляків і угорців) були лояльними до Габсбургів. 1848 року він видав декрет про створення кафедри української мови й літератури у Львівському університеті, в 1849 році зробив Буковину окремим коронним краєм. Волів замирення поляків з українцями в Галичині, внаслідок чого 1914 року підписано угоду між двома посольськими представництвами. Однак початок війни не дозволив її реалізувати.
Карл II	Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини		1887-1922	1916	1918	За його правління Австро-Угорщина як член Четверного союзу продовжувала брати участь у Першій світовій війні. За Карла І Австро-Угорщина 19 січня 1918 року визнала незалежність УНР і 9 лютого 1918 року уклала разом з іншими членами австро-німецького блоку Берестейський мир. В листопаді 1918 року на західноукраїнських землях відбулася національно-демократична революція, що завершилася утворенням ЗУНР. Під час революції Карл I був змушений 11 листопада 1918 року зректися влади в Австрії, а 13 листопада — в Угорщині.
Вільгельм Габсбург	Архікнязь		1895-1948	1918	1948	Ніколи не був Королем Галичини та Володимирії, проте розглядався як кандидат на роль Короля України у разі проголошення в Україні монархії.
Отто фон Габсбург	Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини		1912-2011	1948	2011	Титулярний Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини і спадкоємець Василя Вишиваного. Прихильно ставився до України.
Карл фон Габсбург	Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини		1961 р.н.	з 2011 року	досі	Титулярний Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини. Можливий претендент на трон Україні у разі проголошення в Україні монархічного ладу (Спадкоємець родів Рюриковичів, Романовичів, Гедеміновичів, Габсбургів, а також прямий спадкоємець Отто фон Габсбурга і Василя Вишиваного). Прихильно ставиться до України. Заснував в Україні радіостанцію "Країна-ФМ", мовлення і пісні якою на 100% випускаються українською мовою.

Українська Народна Республіка

Українська Народна Республіка (УНР, 1917—1921) утворилась після Жовтневого перевороту в Російській імперії і існувала до Ризького миру між Польщею та Радянською Росією в березні 1921. Назва глави держави змінювалась, але офіційно ніхто не мав титулу президента.

Голова Центральної Ради

Центральна Рада була представницьким органом влади УНР

Особа	Посада	Роки життя	На посаді від	На посаді до	Партія
Михайло Грушевський	Голова Української Центральної Ради Української Народної Республіки	1866-1934	28 (15) березня 1917 [1]	29 квітня 1918	Українська партія соціалістів-революціонерів

Гетьман Української Держави

Особа	Посада	Герб	Роки життя	На посаді від	На посаді до	Партія
Павло Скоропадський	Гетьман Української Держави		1873-1945	29 квітня 1918	14 грудня 1918	Українська Демократично-Хліборобська Партія

Голови Директорії

Директорія найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки. Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 року

Особа	Посада	Роки життя	На посаді від	На посаді до	Партія
Володимир Винниченко	Голова Директорії Української Народної Республіки	1880-1951	14 грудня 1918	11 лютого 1919	Українська соціал-демократична робітнича партія
Симон Петлюра	Голова Директорії Української Народної Республіки	1879-1926	11 лютого 1919	10 листопада 1920	Українська соціал-демократична робітнича партія

Уряд Української Народної Республіки в екзилі

Після повалення Директорії, УНР очолювали Президенти УНР в екзилі

Особа	Посада	Роки життя	На посаді від	На посаді до	Партія
Андрій Лівицький	Голова Директорії Української Народної Республіки, Президент Української Народної Республіки	1879-1954	25 травня 1926	17 січня 1954	Українська соціал-демократична робітнича партія
Степан Витвицький	Президент Української Народної Республіки	1884-1965	17 січня 1954	9 жовтня 1965	Українське національно-демократичне об'єднання
Микола Лівицький	Президент Української Народної Республіки	1907-1989	9 жовтня 1965	8 грудня 1989	Український Національно-Державний Союз
Микола Плав'юк	Президент Української Народної Республіки	1925-2012	8 грудня 1989	22 серпня 1992	Організація українських націоналістів

Західноукраїнська Народна Республіка

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР, 1918—1919) постала після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорщини. 19 жовтня 1918 року оголошена «Проклямація Української Національної Ради» про створення Української держави в українських етнографічних землях Австро-Угорщини.

Голова Національної Ради

Особа	Посада	Роки життя	На посаді від	На посаді до	Партія
Євген Петрушевич	Голова Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки	1863-1934	1 листопада 1918	22 січня 1919	Українська національно-демократична партія

Карпатська Україна

Карпатська Україна — автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938-1939 роках, Українська незалежна держава — в основному на гірській частині території Закарпаття з 15 березня по 18 березня 1939 року.

Президент Карпатської України

Особа	Посада	Роки життя	На посаді від	На посаді до	Партія
Августин Волошин	Президент Карпатської України	1874-1945	15 березня 1939	18 березня 1939	Християнсько-народна партія

Українська Держава

Українська Держава — самопроголошене державне утворення, що існувало на території сучасної України з 30 червня по 12 липня 1941 року. Столицею Української держави проголошувався Львів.

Голова Української Держави

Особа	Посада	Роки життя	На посаді від	На посаді до	Партія
Ярослав Стецько	Голова та Керівник Ресорту Соціальних Реформ	1912-1986	30 червня 1941	12 липня 1941	Організація українських націоналістів

Україна (з 1991 до сьогодні)

5 липня 1991 Верховна Рада Української РСР прийняла закон, що встановлював посаду Президент Української РСР. Назву було змінено на Президент України після проголошення незалежності 24 серпня 1991. Перші вибори Президента України відбулись 1 грудня 1991 року.

Президенти Незалежної України

Особа	Посада	Роки життя	На посаді від	На посаді до	Партія
Леонід Кравчук	Президент України	1934-2022	5 грудня 1991	19 липня 1994	Безпартійний, (КПУ)
Леонід Кучма	Президент України	1938	19 липня 1994	23 січня 2005	Безпартійний, (СДПУ(о))
Віктор Ющенко	Президент України	1954	23 січня 2005	25 лютого 2010	Народний союз "Наша Україна"
Віктор Янукович	Президент України	1950	25 лютого 2010	22 лютого 2014[2]	Безпартійний, (Партія регіонів)
Олександр Турчинов	В.о. Президента України	1964	23 лютого 2014	7 червня 2014	ВО "Батьківщина"
Петро Порошенко	Президент України	1965	7 червня 2014	20 травня 2019	Безпартійний, (БПП)
Володимир Зеленський	Президент України	1978	20 травня 2019		Безпартійний

Див. також

• Список лідерів України
• Список президентів України
• Українські гетьмани та кошові отамани
• Правителі Галицько-Волинського князівства
• Великий князь Київський