Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — червень 2020)

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні з січня по червень 2020 року.

Всі списки

Список загиблих з 1 січня до 30 червня 2020 року

Більше інформації №, Світлина Емблема ...
Remove ads

Список загиблих з 1 липня 2020 року

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (липень — грудень 2020)

Невстановлена дата смерті

Україна Сімонік Олексій Ігорович («Бандера»), 23 роки, Маріуполь Донецька область. Учасник АТО 2014—2015, доброволець, батальйони «Донбас» (1-ша рота), «Дніпро-1» (рота «Донбас»), «Торнадо», «Шахтарськ». Від початку бойових дій, у 18-річному віці, воював як доброволець (без офіційного оформлення), з 30.07.2014 по 29.08.2014 — міліціонер 2 взводу БПСМОП «Шахтарськ». Бойовий шлях: Карлівка, Піски, Іловайськ, Донецький аеропорт. Волонтер і громадський активіст, брав участь в акціях протесту, кілька місяців провів у СІЗО за звинуваченням у розбійному нападі (справи «Торнадо»)[90]. У 2016 був одним з організаторів антикорупційного пікету під стінами обласної прокуратури, тоді, після пікету, був викрадений і побитий. Займався спортивною стрільбою з лука. 16.11.2019 вийшов з дому й не повернувся. За словами батька, напередодні йому дзвонили й погрожували[91]. 15.01.2020 тіло знайшли в річці в Кальміуському районі Маріуполя з ознаками насильницької смерті. Упізнання проводили за експертизою ДНК, результатами якої у квітні підтверджено особу загиблого. Поховання 10.04.2020 На Алеї Героїв Старокримського кладовища Маріуполя. Залишилися батьки[92].

Remove ads

Втрати силових структур в тилу під час війни

Узагальнити
Перспектива

Україна Матвіюк Анатолій Анатолійович, 18.06.1974, Калинівка Друга Вінницька область. Учасник АТО/ООС, сапер 2-го батальйону 128 ОГШБр. Працював на ринку вантажником. З червня 2015 до вересня 2016 проходив службу за мобілізацією, зокрема, в зоні АТО. У 2019 підписав піврічний контракт. 11.11.2019, коли разом з іншими військовослужбовцями прямував на автомобілі за продуктами, поблизу с. Новогнатівка Волноваського району, потрапив під обстріл, дістав контузію та легке поранення стопи. Проходив лікування у військовому госпіталі в м. Волноваха, згодом був переведений до військового госпіталю в м. Дніпро. Діагноз: двостороннє запалення легень, інфаркт. Помер вночі 15.01.2020, не витримало серце. Похований на центральному кладовищі м. Калинівки. Залишилися мати і сестра[93].

Україна Стрельченко Роман Юрійович, 20.09.1984, Понінка Полонський район Хмельницька область. Учасник АТО/ООС. Закінчив Понінківський технічно-професійний ліцей. 22.12.2018 підписав контракт на військову службу. Раптово помер 15.01.2020 на полігоні (за непідтвердженою інформацією ЗМІ, — в зоні ООС)[94].

Україна Терехов Сергій Володимирович, 13.08.1973, Слов'янськ Донецька область. Учасник АТО. Прапорщик, військовослужбовець Донецького зонального відділу ВСП. Помер 16.01.2020 у військовому госпіталі в м. Часів Яр Бахмутського району. Залишились дружина та дві доньки[95].

Україна Степаненко Олександр Валерійович, 17.01.1981, Хмільник Вінницька область. Учасник АТО/ООС, стрілець — помічник гранатометника 1-ї штурмової роти 46 ОШБ «Донбас». Випускник НАВС (2004, «Правознавство», юрист). Працював у сфері збуту будматеріалів та будівництва, спочатку продавцем, потім менеджером[96]. Займався спортом. З 31.05.2016 по 13.09.2017 проходив військову службу за контрактом, виконував завдання в зоні АТО. У листопаді 2019 вдруге підписав контракт. Помер 22.01.2020 під час несення служби у військовій частині, за попередніми даними, внаслідок зупинки серця. Похований у Хмільнику на Соколівському кладовищі. Залишилися мати та сестра[97].

Україна Кашиця Іван Олександрович, 29.06.1997, Сасів Золочівський район Львівська область. Мешканець м. Львів. Учасник АТО, НГУ. Закінчив Червоненське ВПУ за фахом тракториста-машиніста. Під час служби 100 днів перебував у зоні бойових дій. Раптово помер 07.02.2020. Поховання в с. Сасів. Залишились мати (медсестра Львівського військового госпіталю), брат[98].

Україна Сокол Сергій Юрійович, 12.02.1982, мешкав у м. Полтава. Учасник АТО. Підполковник, начальник відділення оперативних чергових Полтавського зонального відділу ВСП. З 2012 по 2019 проходив службу у Полтавському ЗВ. Помер 09.02.2020 внаслідок тривалої тяжкої хвороби. Похований у Полтаві. Залишились дружина та син[99].

Україна Ареф'єв Євгеній Віталійович («Спартак»), 03.09.1972, Казахська РСР. Мешканець м. Чернігів та м. Славутич Київська область. Учасник АТО/ООС, майор, військовослужбовець відділу військової розвідки управління розвідки штабу ОК «Північ». Закінчив Рязанське повітрянодесантне командне училище. Проходив службу в десантній бригаді у м. Хирів на Львівщині. Залишив ЗСУ у 1990-х за скороченням, займався бізнесом у сфері будівництва, заснував кілька підприємств у Славутичі. Служив за контрактом у Французькому іноземному легіоні, але з початком війни в 2014 добровольцем повернувся до українського війська, 79 ОДШБр, 1-й батальйон, командир розвідувального взводу. Учасник героїчної оборони ДАП[100] (у жовтні 2014 був старшим в новому терміналі). Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2015). Пізніше став помічником командира батальйону з розвідки. У 2016—2017 був начальником розвідки — помічником начальника штабу батальйону 79-ї бригади. Повернувся на військову службу у 2019, 1 ОТБр, помічник начальника розвідки розвідувального відділення штабу бригади. З серпня 2019 проходив службу в управлінні ОК «Північ». Наприкінці січня 2020 трапився інсульт під час виконання завдань в зоні ООС. Помер 17.02.2020 від зупинки серця. Похований на Алеї Героїв у Чернігові. Залишились батьки, дружина та троє дітей (найменшому синові 1,5 роки)[101].

Україна Соколовський Юрій Миколайович, 08.03.1972, мешканець м. Рівного. Учасник АТО/ООС. Сержант, військовослужбовець ОК «Захід». Проходив службу в Рівненському ОВК, з 2016 — в ОК «Захід»[102]. Передчасно помер 17.02.2020. Залишилась дружина та двоє синів[103].

Україна Очковський Олександр Володимирович, 1977 р.н., Мала Дівиця Прилуцький район Чернігівська область. Учасник АТО/ООС. Капітан, помічник начальника штабу — начальник розвідки 2 ОМПБ «Горинь» 30 ОМБр. Працював у Південні ВЕМ АТ «Чернігівобленерго» майстром 2-ї групи цеху з ремонту електротехнічного устаткування в Південних ВЕМ. 2015 був призваний за мобілізацією, 53 ОМБр. З січня 2018 проходив службу за контрактом у 30-ій бригаді. Воював в Авдіївці, Зайцевому, Красногорівці, на Світлодарській дузі. Помер 18.02.2020 внаслідок важкої хвороби (рак шлунку). Похований в смт Мала Дівиця[104].

Україна Голяков Олександр Леонідович, 03.07.1961, 58 років, Якшанга Костромська область РРФСР. Мешкав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Полковник, заступник начальника Центрального теруправління НГУ з громадської безпеки. 1983 закінчив Полтавське ВЗРКУ, інженер з експлуатації радіотехнічних засобів. До 1989 проходив військову службу у Туркестанському ВО в артилерійських підрозділах, був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». З 1989 по 1992 — військовий спеціаліст у Сирії. Продовжив службу спочатку в Сухопутних військах, а згодом — в Національній гвардії України (2-га та 4-та дивізії НГУ, в/ч 3011 та 3036 Внутрішніх військ МВС України), пройшов шлях від заступника командира-начальника штабу зенітного дивізіону до командира 21-ї окремої бригади ВВ (в/ч 3011, Кривий Ріг), яку очолював з грудня 2001 по 2011. У 2002 закінчив Національну академію оборони України, у 2012 Національну академію внутрішніх справ, «Правознавство» (бакалавр). 2011 звільнився в запас за віком. Під час війни у вересні 2014 підписав контракт з НГУ, брав участь в АТО, служив у Центральному теруправлінні. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та іншими відзнаками. Почесний громадянин міста Кривого Рогу (2016). Взимку 2020, під час виконання службово-бойових завдань у зоні проведення ООС, у важкому стані був госпіталізований до Дніпра, потім до Харкова, а звідти — до медичного закладу Києва. Помер 26.02.2020 від тяжкої хвороби. Поховання 28 лютого у Кривому Розі. Залишились дружина та двоє дітей, — син і донька проходять службу в НГУ[105].

Україна Гайдейчук Василь Григорович, 27.08.1979, мешканець м. Коломия Івано-Франківська область. Учасник АТО, прапорщик, військовослужбовець 108-ї авіаційної комендатури, в/ч А0742 (Коломийський аеродром). Помер 15.03.2020 у Львівському військовому госпіталі, внаслідок тривалої важкої хвороби. Поховання в с. Чорнолізці Тисменицького району. Залишилась мати[106].

Україна Красіля Роман Дмитрович, 23.06.1995, Балаклія Харківська область. Мешкав у м. Харків. Учасник АТО, старший лейтенант НГУ, 3 БрОП (в/ч 3017). 2012 вступив до Національної академії внутрішніх справ. Проходив службу в харківській бригаді НГУ, станом на 2017 — начальник зв'язку — командир взводу управління гаубічного артилерійського дивізіону[107]. Загинув 16.03.2020 близько 7:00 у ДТП, що сталася на ділянці автодороги «Київ—Харків—Довжанський». За попередньою інформацією, перебуваючи за кермом автомобіля «Audi», рухаючись в напрямку Харкова, не впорався з керуванням і зіткнувся з бетонною опорою мосту (неподалік від Фельдман-Екопарку, м. Харків). Від отриманих травм помер на місці до приїзду «швидкої». Залишилась дружина та 2-річний син[108].

Україна Козьма Костянтин Іванович («Шиншила»), 20.02.1984, Ставки (Піщанський район) Вінницької області. Мешкав у м. Кропивницький та у Києві. Учасник АТО/ООС, підполковник, старший офіцер відділу Командування ССО, раніше 3 ОПСпП. Розпочав службу в 3-му полку на посаді командира групи. З 2014 брав участь у бойових діях на Сході України, був заступником командира загону спецпризначення. З 2017 проходив службу у Києві, в Командуванні ССО. У 2017 закінчив Оборонний коледж Австралії та отримав диплом магістра військових та оборонних наук Австралійського національного університету у рамках програми з підтримки української армії[109]. У 2019 отримав почесний знак від волонтерів — «Срібного вовкулаку». Помер 22.03.2020 в лікарні «Феофанія» у Києві внаслідок тривалої (понад рік) онкохвороби. Похований в с. Ставки. Залишились дружина та 9-річний син[110].

Україна Баліцький Володимир, 1996 р.н., Голгоча Підгаєцький район Тернопільська область. Військовослужбовець ЗСУ. Загинув 05.04.2020 під час несення служби на посаді з охорони мосту біля одного з населених пунктів Херсонської області від пострілу співслужбовця. Залишились мати та дві сестри[111].

Україна Кисельов Євгеній Валентинович. 50 років. Учасник АТО, полковник, ветеран ССО Збройних сил України (займав посаду начальника управління розвідки). У 2014—2016 виконував спецзавдання в зоні АТО. Останні місяці життя присвятив навчанню і бойовій підготовці українських прикордонників. Раптово помер 06.04.2020. Залишились дружина та трирічна донька[112].

Україна Гладун Вячеслав Володимирович («Гльом»), 1987 р.н., Обухів Київська область. Сержант поліції, Полк особливого призначення «Миротворець». З 2015 проходив службу в РПСМОП «Торнадо» та ПОП «Миротворець». Під час несення служби у Сєвєродонецьку, мкрн Щедрищеве, дістав перелом стегнової кістки, згодом в місці перелому виявили пухлину. Втратив ногу[113]. Помер 06.04.2020 внаслідок хвороби у м. Привілля (Лисичанська міська рада). Поховання 9 квітня в Обухові, на центральному міському кладовищі «Польок». Залишилась дружина та двоє дітей[114].

Україна Данилюк Василь Миколайович, мешкав у м. Буча Київська область. Учасник АТО, майор НГУ, перший заступник начальника — начальник штабу Навчально-бойового центру підготовки до спеціальних дій ММБпЦПП НГУ, в/ч 3070. Перебував на військовій службі з 2007, близько 10 років — у підрозділах спецпризначення. Учасник бойових дій, нагороджений державними нагородами та відомчими відзнаками. Помер у ніч на 17.04.2020 внаслідок онкохвороби[115].

Україна Косенко Сергій Олександрович, 01.02.1985, Дніпро. Учасник АТО/ООС, 39 БТО «Дніпро-2» та Полк поліції «Дніпро-1». Грав на музичних інструментах, писав вірші. 2014-го добровольцем пішов на фронт у складі 39-го батальйону тероборони. 21.07.2014 дістав поранення під час атаки терориста-смертника на блок-пост біля с. Кам'янка (на блок-пост заїхав начинений вибухівкою мікроавтобус, загинули п'ять бійців 39-го батальйону)[116]. Після лікування повернувся на фронт, згодом продовжив службу у батальйоні МВС «Дніпро-1». Помер 23.04.2020 від серцевого нападу[117].

Україна Горбик Юрій Михайлович, мешканець м. Марганець Дніпропетровська область. Учасник АТО/ООС, старший солдат, 53 ОМБр. Проходив військову службу у бригаді протягом 3 років, не один раз бував на ротації в зоні проведення ООС. Загинув 26.04.2020, о 2:45, в результаті пожежі через коротке замикання в автомобілі ЗІЛ-131 на вантажній платформі залізничного вокзалу м. Судова Вишня Мостиського району на Львівщині. Ще один військовослужбовець дістав важкі опіки[118].

Україна Третьяк Сергій Миколайович, 58 років, мешканець м. Чернівці. Учасник АТО/ООС, підполковник, офіцер Чернівецького підрозділу територіальної оборони. З початку війни брав активну участь у підготовці вояків під час проведення мобілізації та сам був учасником бойових дій. До 2018 проходив службу в Сокирянському військкоматі. Помер 08.05.2020 в результаті важкої хвороби. Похований на Центральному міському кладовищі Чернівців[119].

Україна Вульчин Віталій Степанович. Учасник АТО/ООС, старший сержант 1-го батальйону оперативного призначення НГУ імені Кульчицького НГУ. Загинув вночі з 21 на 22.05.2020 в результаті масового розстрілу поблизу с. Новоселиця Попельнянського району Житомирської області[120]>.

Україна Мамиченко Владислав. Учасник АТО/ООС, молодший сержант 27 ОБр НГУ. Загинув вночі з 21 на 22.05.2020 в результаті масового розстрілу поблизу с. Новоселиця Попельнянського району Житомирської області[120].

Україна Москалець Андрій. Учасник АТО/ООС, старший солдат 27 ОБр НГУ. Загинув вночі з 21 на 22.05.2020 в результаті масового розстрілу поблизу с. Новоселиця Попельнянського району Житомирської області[120].

Україна Карась Андрій, 28 років, Бар Вінницька область. Мешкав у м. Вінниця. Учасник АТО/ООС, старший солдат, водій 40-го полку НГУ, в/ч 3008. З 2016 проходив службу у вінницькій військовій частині НГУ. Неодноразово виконував завдання в зоні проведення АТО/ООС. 24.05.2020, близько 2:00, був знайдений на перехресті вулиць Шмідта — Замостянська м. Вінниця, неподалік від дому, де винаймав квартиру, з ножовим пораненням черевної порожнини, помер у реанімаційному відділенні міської лікарні. За фактом злочину розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого). Залишились мати, дружина та 11-місячна донька[121].

Україна Лук'янчук Сергій Васильович («БТР»), 03.05.1981, Мізоч Здолбунівський район Рівненська область. Учасник АТО/ООС, сержант, сержант МЗ 1129 ЗРП. У 1999 закінчив залізничне ПТУ за фахом помічника машиніста. Під час строкової служби пройшов навчання в Хмельницькому учбовому корпусі 1-ї ракетної дивізії та отримав сержантське звання, служив на посаді оператора ракетного комплексу «Точка У». Після служби працював на бурових установках. 2014 був призваний за мобілізацією та відбув в район проведення АТО. 2015 уклав контракт до кінця особливого періоду. Раптово помер 19.05.2020 у військовій частині. Похований в Мізочі[122].

Україна Лайчук Віталій, 1996 р.н., Черняхів Житомирська область. Молодший лейтенант, командир взводу 13 ОДШБ 95 ОДШБр. Навчався на військовій кафедрі, отримав офіцерське звання. Пішов на строкову службу, збирався й надалі бути військовим. 01.06.2020 близько 11:00 в Херсонській області, біля адмінкордону з окупованим Кримом, виявили тіло десантника з вогнепальним пораненням скроні. Основна версія слідства — самогубство. Мати бійця повісилась на п'ятий день після похорону сина. Рідні не вірять у версію самогубства[123].

Україна Загрійчук Сергій Миколайович, 07.01.1986, Коломия Івано-Франківська область. Учасник АТО/ООС, солдат, військовослужбовець 8 ОМПБ 10 ОГШБр. Раптово помер 03.06.2020 в результаті зупинки серця. Залишилася 8-річна донька. Поховання в Коломиї[124].

Україна Хитрик Олег, 36 років, Демківка Тростянецький район Вінницька область. Учасник ООС, водій 10 ОМПБ 59 ОМПБр. Повернувся з фронту разом із бригадою, яка тримала оборону на Світлодарській дузі. Загинув 04.06.2020, у перший день відпустки, внаслідок ДТП, що сталася на автодорозі Стрій—Кропивницький—Знам'янка, в с. Куна (Гайсинський район), — водій а/м ВАЗ-2107 (також військовий) виїхав на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення з вантажівкою Renault Magnum. Водій та пасажир легковика дістали травми, під час надання медичної допомоги у реанімаційному відділенні Олег Хитрик, який перебував на пасажирському сидінні, помер в лікарні. Залишились двоє синів шкільного віку[125].

Україна Романов Микола Вадимович, 54 роки, Запорізька область. Мешканець м. Київ. Полковник, офіцер Командування повітряних сил ЗСУ. 35 років на військовій службі, з 2004 представляв інтереси Командування в Генеральному штабі ЗСУ, займався адміністративними питаннями. Загинув 10.06.2020 у ДТП на трасі Київ—Харків біля с. Іванків (Бориспільський район), — не впорався з керуванням під час розвороту та врізався у припарковану вантажівку. Разом із офіцером загинула його дружина[126].

Україна Гайда Іван Михайлович, 07.12.1961, 58 років, Бариш Бучацький район Тернопільська область. Мешкав у м. Львів. Полковник медичної служби, начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Лікар вищої категорії, заслужений працівник охорони здров'я України. Врятував немало життів українських військових. Нагороджений орденом Данила Галицького (2015). Помер близько 20:00 18.06.2020 в одному зі шпиталів Києва, де тривалий час лікувався від коронавірусної хвороби Covid-19[127].

Україна Показаньєв Сергій Анатолійович, 34 роки, мешканець смт Черкаське (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Учасник АТО/ООС з 2014, майор, помічник начальника штабу бригадної артилерійської групи 25 ОПДБр. В бригаді — з 2007, на фронті з перших днів війни. До 2018 проходив службу на посаді командира батареї управління та артилерійської розвідки. Раптово помер 18.06.2020, в результаті зупинки серця. Залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей, син і донька[128].

Україна Харченко Олександр Миколайович, 19.03.1976, мешканець м. Умань Черкаська область. Керівник складу в/ч А2614 (військовий аеродром, Умань). На військовій службі — майже 25 років. Застрелився в вечор 25.06.2020 на території військової частини, перебуваючи в наряді, у кишені було знайдено передсмертну записку. Рідні військовослужбовця не вірять у самогубство. Військова прокуратура розслідує провадження за статтею «Доведення до самогубства».[129].

Україна Мєдвєдєв Дмитро Вадимович, 25.04.1991, м. Сіверськ Донецька область. Військовослужбовець Бахмутського об’єднаного міського військового комісаріату. Навчався у сіверській школі №2. 2012 року закінчив Національний університет цивільного захисту України. В період з 2012 року по 2016 рік проходив службу в державній пожежно-рятувальній частини в місті Артемівськ. 27 вересня 2016 року був призваний Бахмутським ОМВК на службу за контрактом осіб офіцерського складу до Збройних сил України. У квітні 2018 року був відзначений почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних сил України «За досягнення у військовій службі» І ступеня. З 9 вересня 2019 року проходив службу в Бахмутському ОМВК. Помер 14 лютого 2020 року внаслідок інфаркту міокарда. Похований 15 лютого 2020 року на кладовищі міста Сіверськ Донецької області[130].

Remove ads

Померлі демобілізовані учасники АТО/ООС

Узагальнити
Перспектива

Україна Муравський Микола Володимирович («Цибуля»), Озерна (Зборівський район) Тернопільська область. Учасник АТО/ООС, УДА, 8-й окремий батальйон УДА «Аратта». У 2006 вступив до Пласту, підготовчий курінь ім. Омеляна Польового станиці Зборів на Тернопільщині. Доброволець пластового куреня «Орден Залізної Остроги». Навчався у ЛНУ ім. Івана Франка. Активний учасник Революції Гідності. З початком військових дій на Донбасі займався волонтерською діяльністю в зоні АТО. З 2017 до осені 2018 воював у складі 8 ОБ «Аратта». В грудні 2018 заснував фермерське господарство «Патріа Террам». Останнім часом сприяв створенню осередку Пласту в с. Озерна. Пішов з життя 04.01.2020, попередня версія — самогубство. Залишилась дружина і двоє дітей[131].

Україна Сливка Степан Миколайович («Слива»), 13.02.1971, Явче Рогатинський район Івано-Франківська область. Мешкав у м. Новий Розділ Львівська область. Учасник АТО, боєць і волонтер ДУК ПС. Учасник Революції Гідності. Член ВОС «Свобода». З 22.12.2014 по 28.12.2015 та з 12.11.2016 по 30.12.2016 перебував у зоні проведення АТО[132]. Помер 04.01.2020. Після прощання в Новому Роздолі похований у с. Явче[133].

Україна Пелевін Сергій Олександрович, 1964 р.н., 55 років, мешканець м. Мелітополь Запорізька область. Підполковник запасу, учасник АТО 2014—2015, 23 ОМПБ «Хортиця». Станом на лютий 2018 проходив службу у в/ч А1962, старший помічник начальника оперативного відділення. У грудні 2019 зібрав документи для підписання контракту на військову службу. Помер 05.01.2020. Похований у Мелітополі[134].

Україна Куземський Руслан Ярославович, 35 років, Тернопіль. Мешкав у м. Моршин Львівська область. Учасник АТО, підрозділ СБУ. Голова ГО «Спілка учасників АТО та ООС міста Моршин». Загинув 05.01.2020 близько 0:20 у ДТП на трасі Львів—Тернопіль поблизу с. Плугів Золочівського району, коли повертався з Тернополя власним автомобілем. Поховання у Моршині[135].

Україна Лесик Андрій Андрійович («Бойко»), 1958 р.н., 61 рік, мешканець м. Хирів Старосамбірський район Львівська область. Учасник АТО, добровольчий батальйон ОУН, ройовий (командир відділення). Член першого Проводу Добровольчого Руху ОУН, командир Вишкільного-реабілітаційного центру «ОУН-Захід». Двічі брав участь у бойових діях: з 15.10.2014 до 20.12.2014 та з 01.01.2015 до 18.04.2015, воював у Пісках. Керівник ГО «Волонтери батальйону ОУН». Помер 07.01.2020 після тривалого лікування. Залишилась дружина[136].

Україна Сіренко Вадим Сергійович, 23 роки, мешканець м. Сватове Луганська область. Учасник АТО. В ЗС України з 2016, в подальшому підписав контракт та відбув добровольцем в АТО. У 2018 був звільнений з військової служби за станом здоров'я. Помер у січні 2020. Похований 10.01.2020 у м. Сватове[137].

Україна Малєєв Василь Вікторович, 16.04.1972, мешканець м. Кременчук Полтавська область. Учасник АТО, 30 ОМБр. Був призваний за мобілізацією 09.02.2015, на війні дістав контузію. Після повернення з фронту працював у «Муніципальній варті», займався волонтерством. З 2018 боровся з онкологічною хворобою (рак легені), переніс операцію та кілька сеансів хіміотерапії[138]. Помер 11.01.2020. Поховання 14 січня у Кременчуці на Алеї Слави АТО Свіштовського кладовища[139].

Україна Штелиха Мар'ян, 27 років, мешканець м. Перечин Закарпатська область. Учасник АТО, 128 ОГШБр. У 2016 був поранений на фронті, отримав групу інвалідності. Помер 12.01.2020 в результаті опіків, які дістав 2 січня внаслідок вибуху газоповітряної суміші в літній кухні за місцем проживання. Поховання в Перечині[140].

Україна Садило Андрій, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Волонтер АТО. Випускник Одеського вищого артилерійського командного училища, офіцер. На початку війни створив волонтерську групу «Допомога армії своїми руками», яка на території 17 ОТБр власним коштом ремонтувала бронетехніку та встановлювала на ній системи захисту[141], — допомагали багатьом військовим з'єднанням: 53 ОМБр, 54 ОМБр, 56 ОМПБ, батальйону «Кривбас» та ін. У серпні 2017 був нагороджений відзнакою Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції». Був активним учасником патріотичних акцій, мітингів, протестних рухів. Помер у ніч на 12.01.2020. Поховання у Кривому Розі[142].

Україна Етік Мирослав Степанович, 1972 р.н., Колодіїв Галицький район Івано-Франківська область. Учасник АТО. Помер вдома 12.01.2020, похований в с. Колодієві[143].

Україна Куницький Тарас Олегович, 27 років, Грибовиця Іваничівський район Волинська область. Мешканець м. Нововолинськ. Учасник АТО, 51 ОМБр, 14 ОМБр. Закінчив ВПУ. На початку 2014 був призваний під час першої хвилі мобілізації, з червня перебував у зоні АТО[144]. 2016 вдруге пішов на фронт, підписавши контракт, служив на посаді командира гармати. У мирному житті рятував людські життя: витяг через вікно сусідку під час пожежі, надав першу медичну допомогу постраждалому у ДТП, зупинивши кровотечу[145]. Ввечері 13.01.2020 у с. Грибовиця покінчив життя самогубством (повісився на дереві у дворі). Залишилися батьки, дружина та двоє маленьких дітей[146].

Україна Жуковський Микола Миколайович («Бульбаш»), 58 років, Дорофіївка (Підволочиський район) Тернопільська область. Учасник АТО 2015—2016, прапорщик, 44 ОАБр, командир відділення. Був ліквідатором аварії на ЧАЕС. Мав 20-річний досвід військової служби, зв'язківець. Багато років мешкав у Білорусі, куди був направлений на службу, мав білоруське громадянство. Часто приїздив у Дорофіївку до матері, у 2011 повернувся на Батьківщину остаточно. З початком війни подав документи на отримання українського громадянства і добровольцем прийшов до військкомату, але йому двічі відмовляли через іноземне громадянство. Зрештою 11.03.2015 потрапив до ЗСУ, з травня виконував завдання в районі Оріхового та Золотого, на фронті переніс контузію, травми, був поранений. В грудні 2015 отримав український паспорт. Проходив лікування у військових шпиталях Харкова, Львова, Рівного, отримав інвалідність ІІ групи[147]. З листопада 2019 лікувався у Рівненському шпиталі, де виявили онкологію. Помер 19.01.2020 в лікарні м. Волочиськ. Похований в Дорофіївці. Залишились дружина та діти від першого шлюбу, — син і донька, мешкають в Білорусі, четверо онуків[148].

Росія Трикоза Максим («Войдан»), 1983 р.н., громадянин РФ, мешканець Санкт-Петербургу. Останні кілька років мешкав у м. Вінниця. Учасник АТО/ООС, волонтер-інструктор ОЗСП «Азов» НГУ. До війни працював у «Газпромі» програмістом. В «Азові» — з 01.09.2015, навчав бойовій підготовці молодих воїнів. Убитий близько 24:00 13.01.2020 в мікрорайоні «Академічний» м. Вінниці, де він мешкав. Тіло з ножовими пораненнями (у горло та в серце) знайшли неподалік вулиці Андрія Шептицького, в безлюдному місці, куди веде ґрунтова дорога[149].

Україна Хлєбніков Олександр, 41 рік, Бурштин Івано-Франківська область. Учасник АТО. У ЗС України — з 2015, у 2019 уклав контракт на проходження військової служби (необхідне уточнення щодо проходження служби і чи був звільнений у запас). Помер 14.01.2020 в результаті гострої серцевої недостатності. Похований на кладовищі м. Бурштин[150].

Україна Літвінов Віктор Вікторович («Литва»), 04.03.1982, Умань Черкаська область. Демобілізований учасник АТО, НГУ. Пішов на фронт у 2014 за мобілізацією. Помер 18.01.2020 у лікарні. Похований в Умані, на кладовищі Софіївська слобідка[151].

Україна Дядченко Ігор Петрович, 23.10.1976, Шевченкове (Звенигородський район) Черкаська область. Учасник АТО, молодший сержант, 34 БТО «Батьківщина». 02.09.2014 дістав контузію на фронті внаслідок вибуху. Після демобілізації проходив службу в Черкаському окремому автомобільному батальйоні. У жовтні 2019 переніс інсульт, внаслідок чого відняло частину тіла та мову. Під час лікування діагностували онкологічну хворобу. Помер 19.01.2020 у шпиталі. Похований в с. Шевченкове. Залишилися мати, вітчим, сестра, дружина, 3-річний син та старший син від першого шлюбу[152]. У травні 2014 три брати з с. Шевченкове пішли на фронт добровольцями у складі 34 БТО: Ігор Дядченко, Сергій Дядченко (загинув 01.07.2017 у Пісках) та Віктор Бойко (загинув 18.07.2014 біля Маринівки)[153].

Україна Іваненко Іван Володимирович («Поччо»), 16.12.1972, Леонівка (Іванківський район) Київська область. Учасник АТО, БСП НГУ «Донбас», оператор протитанкового взводу, 46 ОШБ «Донбас». Пройшов бої за Іловайськ, був у полоні. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст.[154] Після повернення з війни працював водієм. У ніч на 20.01.2020 виявлений мертвим на задньому сидінні л/а УАЗ, який зупинили патрульні за порушення ПДР в смт Іванків. Водій Валерій Кононенко пояснив, що під час сварки з товаришем вистрелив у його бік з мисливської рушниці, побачивши, що вбив друга, поїхав до поліції. Іван та Валерій разом збудували маленьку церкву в селі. У 2014 пішли добровольцями на фронт. Залишилась мати та троє дітей[155].

Україна Денисюк Сергій Анатолійович («Сократ»), 03.09.1995, Полиці (Камінь-Каширський район) Волинська область. Мешкав у Луцьку. Учасник АТО, доброволець, молодший сержант, батальйон МВС «Азов». Учасник Революції Гідності. Навчався в Інституті фізичної культури і здоров'я СНУ імені Лесі Українки — університетський товариш Андрія Снітка («Хоми»), разом з яким їздив на Євромайдан та у травні 2014 пішов на війну. Пройшов бої за Маріуполь, Іловайськ, де був поранений[156], але продовжив службу[157]. Покінчив життя самогубством 20.01.2020, повісився у власній квартирі в новобудові Луцька. Поховання в с. Полиці[158].

Україна Висоцький Володимир Григорович («Григорович»), 1968 р.н., Кульчин (Ківерцівський район) Волинська область. Учасник АТО, 17 ОТБр, 3-й танковий батальйон. Помер 23.01.2020 внаслідок хвороби. Поховання в Кульчині[159].

Україна Солонар Андрій Дмитрович, 40 років, Лужани Кіцманський район Чернівецька область. Учасник АТО 2014—2015, 14 ОМБр, розвідник. Був мобілізований в перші місяці війни у 2014 (2-га хвиля мобілізації), 9 місяців воював в зоні АТО. У лютому 2020 збирався їхати на збори резервістів. Раптово помер 24.01.2020 у лікарні внаслідок зупинки серця. Похований в Лужанах. Залишилися мати, дружина та 11-річний син[160].

Україна Ігнатюк Віталій Миколайович, 1974 р.н., Селятин Путильський район Чернівецька область. Мешкав в с. Витилівка Кіцманський район. Учасник АТО 2015—2016. З квітня 2015 по липень 2016 проходив службу за мобілізацією. Помер 26.01.2020 від серцевої недостатності. Поховання в селі Витилівка. Розлучений, залишилось двоє дітей: син 2000 р.н. та донька 2008 р.н.[161]

Україна Литвинець Олег Ярославович («Зло»), 1980 р.н., Скорики (Підволочиський район) Тернопільська область. Учасник АТО, доброволець ОЗСП «Азов» НГУ. В «Азові» служив з 2014 по 2017 рік в інженерно-саперному взводі. Напередодні Нового року потрапив в ДТП поблизу Києва, близько місяця пролежав в комі. Лікарі боролись за його життя, але 26.01.2020 він помер. Залишилися брат та дві доньки шкільного віку[162].

Україна Минка Володимир Володимирович, 36 років, Клішківці Хотинський район Чернівецька область. Учасник АТО 2014—2015, 80 ОАеМБр, 3 БТГр (3-й батальйон). Був призваний під час 1-ї хвилі мобілізації навесні 2014. Раптово помер 28.01.2020. Похований в Клішківцях. Залишилися батьки та донька[163].

Україна Стрибко Костянтин, Сторожинець Чернівецька область. Учасник АТО. У ніч на 29.01.2020 вбитий у під'їзді рідного будинку в м. Сторожинець, куди приїхав у відпустку до батьків-інвалідів. На думку родичів і громадських активістів, вбитий через конфлікт із місцевою управляючою компанією, яка обслуговує будинок. За їх словами, управляюча компанія належить представникам румунської громади, які мають зв'язки в сторожинецькій поліції, тому слідство гальмується. Громадські активісти та учасники АТО вимагають справедливого розслідування. Місцеві ЗМІ дану тему ігнорують[164].

Україна Пришляк Андрій, 35 років, Івано-Франківськ. Учасник АТО 2014—2015. Після повернення з фронту працював у ТОВ «ДіамантБудСервіс». Загинув на будівництві у ніч на 09.02.2020 в с. Угринів (Тисменицький район), — під час проведення робіт із влаштування дощової каналізації в траншеї глибиною 4 метри його засипало землею. О 1:20 рятувальники за допомогою аварійно-рятувального інструменту та екскаватора відкопали й витягнули потерпілого на поверхню, його передали працівникам «швидкої», які констатували смерть. Поховання в Івано-Франківську. Залишились брат, дружина і маленька дитина[165].

Україна Зектер Артур Мусійович, 06.12.1989, Нововолинськ Волинська область. Учасник АТО. Загинув 10.02.2020 у ДТП, що сталася о 06:14 на трасі Ковель — Володимир-Волинський біля с. Соловичі Турійського району, — л/а Opel Astra, за кермом якого перебував Артур, зіткнувся з вантажівкою Renault Magnum. Артур загинув на місці, його товариш, 24-річний Максим Конопський, також учасник АТО, у тяжкому стані доставлений до реанімації ковельської лікарні. Залишилась маленька дитина[166].

Україна Шапка Дмитро Олександрович, Бердянськ Запорізька область. Учасник АТО 2014—2015. У 2015 в районі с. Спартак, біля Донецького аеропорту, на опорному пункті «Зеніт», дістав тяжку контузію від зенітного обстрілу, з наслідками якої боровся наступні роки. Отримав інвалідність ІІІ групи. Помер 14.02.2020. Похований у Бердянську. Без батька залишилося двоє дітей[167].

Україна Рєзнік Ігор, Солоне (Заліщицький район) Тернопільська область. Учасник АТО, доброволець. Учасник Революції Гідності з перших днів. Після Майдану добровольцем пішов на фронт. Помер 16.02.2020 в госпіталі, зупинилося серце. Похований в Солоному[168].

Україна Допілка Зеновій Петрович, Трускавець Львівська область. Учасник АТО/ООС, волонтер, військовий лікар-хірург. У 2014 став одним із засновників центру «Шпиталь Майдану», який надавав медичну допомогу учасникам Революції Гідності. По тому, п'ять років допомагав постраждалим від російської агресії: допомагав військовим на передовій, мешканцям прифронтових сіл, вимушеним переселенцям, доставляв ліки та медичне устаткування лікарням на сход, заснував реабілітаційний центр у Межигір'ї для сімей, які проживають у «сірій зоні». Помер 19.02.2020 внаслідок тривалої онкохвороби. Похований в Трускавці. Залишилась дружина та двоє дорослих дітей[169].

Україна Бойко Роман Петрович, 1983 р.н., Новгородка Кіровоградська область. Мешкав у м. Кропивницький. Волонтер, громадський діяч, підприємець. 2006 закінчив ЦДПУ им. В.Винниченка, історичний факультет. Брав участь у всіх громадських акцій, очолював скаутську ГО «Січ», де мав псевдо «Чуб», започаткував таборівку «Життя на деревах». Був активним учасником Кіровоградського Євромайдану під час Революції Гідності. З перших днів війни був призваний за мобілізацією, проходив службу в Кіровоградському ОВК. По тому активно займався волонтерством. Підприємець, у 2016 заснував ТОВ «Аквафармінг Кропивницький», займався риборозведенням. Загинув 22.02.2020, за попередньою інформацією, внаслідок нещасного випадку, на ставку в с. Диківка Знам'янського району Кіровоградської області, — тіло чоловіка знайшли у водоймі, обставини з'ясовує слідство. Похований в Кропивницькому. Залишилися батьки, сестра, дружина та троє неповнолітніх дітей[170].

Україна Микола, 1975 р.н., мешканець с. Кодня Житомирського району Житомирської області. Учасник АТО. 03.03.2020 правоохоронці, які приїхали на виклик сусідів, виявили у будинку тіло Миколи та 41-річної жінки. Смерть настала за дві доби до того, тілесних ушкоджень не виявлено, проводяться експертизи щодо встановлення причини смерті, ймовірно, отруєння (харчове, або газом). Похований в с. Кодня[171].

Україна Панчишин Ігор Васильович, 53 роки, Львів. Учасник АТО, солдат, НГУ, 2-га окрема Галицька бригада, 8-й батальйон. Працював кухарем[172]. У 2014 був призваний до НГУ за мобілізацією та у жовтні вирушив в зону АТО. Вдруге потрапив на Схід у січні 2015. 18.02.2015, під час виходу батальйону з оточеного Дебальцевого, разом зі своїм побратимом Миколою Валебним потрапив у полон, звільнений 18.05.2015[173]. Помер у Львові на початку березня 2020. Похований 05.03.2020 на Голосківському кладовищі. Залишились дружина, син і донька[174].

Україна Спірідонов Василь Вікторович, 40 років, Раків Долинський район Івано-Франківська область. Учасник АТО. Помер 05.03.2020. Поховання 7 березня у с. Раків[175].

Україна Котенко Олег Михайлович («Кот»), 06.10.1973, Житомир. Учасник АТО 2015—2016, 95 ОАеМБр, розвідрота. До війни працював у будівельній компанії «Фаворит». Займався волонтерством, супроводжував вантажівки з волонтерською допомогою на Схід, а навесні 2015 сам пішов на фронт[176]. 06.03.2020 близько 15:00 тіло чоловіка з вогнепальним пораненням голови було виявлене у під'їзді багатоповерхівки по проїзду Академіка Тутковського м. Житомир, поряд лежав його власний мисливський карабін. Відкрите кримінальне провадження, попередня версія — самогубство. Похований на Смолянському військовому кладовищі Житомира. Залишилась дружина та дві доньки[177].

Україна Дем'янюк Юрій («Дьома»), 08.02.1972, Луцьк. Мешкав у м. Березань Київська область. Учасник АТО/ООС, сержант, 43 ОАБр, батальйон охорони, командир відділення взводу охорони. На фронті був 5 років, з 2015. Помер вдома 06.03.2020. Похований у м. Березань[178].

Україна Гвозд Володимир («Боцман»), Харків. Учасник АТО, 22 ОМПБ 92 ОМБр. Помер вдома 07.03.2020. Похований на Алеї Слави 18-го кладовища Харкова[179].

Україна Кухарук Олександр Васильович, 06.12.1971, Зелене (Горохівський район) Волинська область. Мешкав у с. Щуровичі Радехівський район Львівська область. Учасник АТО 2015—2016. Після одруження проживав на Львівщині, у 2002 став вдівцем. Під час війни був призваний за мобілізацією. Повернувся з фронту до Щуровичів. Помер 06.03.2020 внаслідок серцевого нападу. Похований в с. Щуровичі. Залишились дорослі син і донька[180].

Україна Стадник Леонід Олександрович, 05.08.1973, Бейзимівка Чуднівський район Житомирської області. Учасник АТО 2015—2017, 26 ОАБр. Закінчив Бердичівське ПТУ за фахом столяра. З 1988 по 1993 проходив військову службу. У 1994 закінчив курси механізатора і працював на сільському підприємстві. 20.11.2015 був призваний за мобілізацією, з 2016 по 08.11.2017 проходив службу за контрактом. Раптово помер по дорозі до лісу, де працював. Похований 12.03.2020 в с. Бейзимівка. Залишилась мати[181].

Україна Фрайтаг Олександр Михайлович («Німець»), 18.05.1989, мешканець с. Лизогубівка Харківського району Харківської області. Учасник АТО, 36 ОБрМП, кулеметник, раніше 92 ОМБр. 2014 був призваний на військову службу до 92-ї бригади. З 2016 проходив службу за контрактом у морській піхоті. В ході бойових дій зазнав важкого поранення голови, отримав інвалідність ІІ групи. Нагороджений орденом «За мужність», медалями «За оборону Маріуполя», «За оборону Щастя», «Захисник Вітчизни». 08.03.2020 о 9-ій ранку вийшов з дому і не повернувся. 13.03.2020 близько 11:00 тіло чоловіка було виявлене біля місцевого медпункту у Лизогубівці, без видимих ознак насильницької смерті. Похований на Алеї Слави кладовища № 18 м. Харкова. Залишилася дружина та півторарічний син[182].

Україна Шевців Іван Іванович, 05.07.1975, Самбір Львівська область. Учасник АТО. У 2015 був призваний за мобілізацією. Виконував завдання в районі Маріуполя. Після важкого поранення не міг відновити стан здоров'я, 14.03.2020 помер внаслідок тривалої хвороби[183].

Україна Богданов Сергій Олександрович, 27.11.1978, Мирне (Барський район) Вінницька область. Учасник АТО. У 2014 був призваний за мобілізацією (третя хвиля). На фронті дістав важке поранення, контузію, лікувався у шпиталях. З 2019 працював у м. Бровари. 17.03.2020 помер, не витримало серце. Похований в с. Мирне. Залишились брат, донька[184].

Україна Прохоров Євгеній Дмитрович, 31 рік, Кременчук Полтавська область. Учасник АТО. Помер 18.03.2020 в лікарні м. Києва. Поховання на Деївському кладовищі Кременчука. Залишилась мати[185].

Україна Мамчур Степан («Батя»), Миколаїв (Львівська область). Учасник АТО, ДПСУ. У 2014 добровольцем пішов на фронт[186]. Помер 18.03.2020. Похований у Миколаєві.[187]

Україна Мельник Андрій Андрійович, 13.01.1989, Костопіль Рівненська область. Учасник АТО 2014—2015, старший солдат, 80 ОАеМбр та 81 ОДШБр, старший навідник (АГС-17). З початком війни добровольцем ходив до військкомату кілька разів, був призваний за мобілізацією у жовтні 2014. Боронив Піски, 24.12.2014 заїхав у термінал Донецького аеропорту. 25.01.2015, за день до ротації в прифронтовому м. Костянтинівка вийшов у місто в цивільному одязі та на заправці зустрів офіцера, який, перебуваючи у нетверезому стані, почав стріляти. Андрій дістав важке кульове поранення з ушкодженням внутрішніх органів та хребта. Переніс операції у Костянтинівці та Харкові, проходив лікування у Вінницькому та Львівському шпиталях. Пересувався на інвалідному візку[188]. Помер 27.03.2020[189].

Україна Єлащук Георгій Васильович, 29.06.1958, Великий Кучурів Сторожинецький район Чернівецька область. Протоієрей, капелан Синодального управління військового духовенства ПЦУ, військовий капелан 3 БТГр 80 ОДШБр. В 1990-х розпочав будівництво українських церков у с. Снячів Сторожинецького району та Шубранець Заставнівського району. Пізніше став настоятелем у селах Бурдей та Біла Кіцманського району. Під час війни багато часу проводив на фронті. Помер 27.03.2020 внаслідок тяжкої хвороби (рак легенів). Похований на кладовищі мікрорайону Роша у Чернівцях[190].

Україна Боруцький Сергій («Танковозік»), 35 років, Луцьк. Учасник АТО, 51 ОМБр, водій евакуаційного відділення ремонтно-відновлювального батальйону. На фронт пішов у першу хвилю мобілізації навесні 2014. Загинув у ДТП вночі 31.03.2020, — був збитий а/м Audi-100 на трасі Київ—Ковель—Ягодин неподалік смт Луків Турійського району, від отриманих травм помер на місці. Залишилась дружина[191].

Україна Бовкун Василь Павлович («Старий патрон»), 20.04.1956, 63 роки, Рибчинці (Хмільницький район) Вінницька область. Мешканець м. Калинівка. Учасник АТО. 1974 був призваний до ЗС СРСР. Закінчив школу прапорщиків. 1977—1999 проходив службу в гарнізонах Далекого Сходу, Групі радянських військ у Німеччині, полігонах Капустін Яр та Завітінський (РРФСР). Учасник бойових дій в Афганістані (1985—1987), нагороджений багатьма медалями та відзнаками. Продовжив службу в одній з військових частин Калинівки, у 1999 звільнився в запас. З 1997 по 2013 очолював Калинівську районну спілку ветеранів Афганістану, нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. З початком російської агресії пішов добровольцем на фронт за мобілізацією, дістав важке поранення. Помер 01.04.2020 в результаті важкої хвороби. Похований в Калинівці. Син — морський піхотинець, учасник АТО/ООС[192].

Україна Животов Валерій («Лисий»), 10.03.1964, 56 років, мешканець м. Дніпро. Учасник АТО, доброволець. Один із засновників і лідерів дніпровського футбольного Фан Руху. Певний період жив у Чехії, після Євромайдану повернувся до України та пішов добровольцем на фронт. По тому долучився до Національного корпусу, активно займався волонтерством, зокрема, у березні 2020 допомагав розвозити продукти людям похилого віку. Раптово помер 01.04.2020. Похований у Дніпрі[193].

Україна Шіхмагомедов Гіясуддін Абдулмаксимович, 1960 р.н., 60 років, уродженець Республіки Дагестан, мешканець с. Великі Чорнокінці Чортківський район Тернопільська область. Учасник АТО, капітан, 56 ОМПБр, командир роти. Волонтер. В АТО пішов добровольцем у віці 55 років. Командував взводом та ротою, воював на Маріупольському напрямку. У 2015 дістав контузію, довго лікувався і був комісований, у березні 2016-го отримав ІІ групу інвалідності. Помер 02.04.2020 в результаті важкого захворювання[194].

Україна Єлізов Андрій Олександрович, 30.05.1972, Черкаси. Учасник АТО, 72 ОМБр. У 2006—2010 був депутатом Черкаської міської ради[195]. Після повернення з фронту займався підприємництвом, брав участь у громадській діяльності, був членом ГО «Черкаський союз учасників АТО». Помер на початку квітня 2020 внаслідок тривалої хвороби[196].

Україна Бжезінський Юрій, 57 років, мешканець м. Львів. Учасник АТО 2014. Помер в лікарні 09.04.2020. Залишилась дружина та дві доньки[197].

Україна Дуда Андрій Ярославович, 1976 р. н., Львів. Військовий капелан, 80 ОДШБр, волонтер. Протоієрей, священник Княжого храму св. Миколая (ПЦУ). Співак, художник та декламатор, записав компакт-диск «Мій Шевченко», кошти від реалізації якого пішли на підтримку української армії. У 2015, коли його брат пішов служити добровольцем, о. Андрій зголосився до Синодального управління з ініціативою нести духовну службу на фронті. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня[198]. Раптово помер 10.04.2020 у Львові[199].

Україна Волошко Олег Миколайович, 1976 р. н., Германівка (Обухівський район) Київська область. Учасник АТО, 25 ОМПБ «Київська Русь». Помер 19.04.2020 від серцевого нападу. Похований на центральному кладовищі с. Германівка. Залишились мати, донька та син[200].

Україна Черемшук Володимир Маркович, 1964 р. н., 56 років, Кордишів Шумський район Тернопільська область. Учасник АТО, капітан ЗСУ. У квітні 2014 був призваний за мобілізацією у військовому званні «старший лейтенант». Після Яворівського полігону проходив військову службу в районі Маріуполя. Помер 25.04.2020 внаслідок хвороби. Залишились дружина, донька, онука[201].

Україна Іллюшко Михайло Анатолійович, 1982 р.н., Наумівка (Корюківський район) Чернігівська область. Учасник АТО 2014—2015, сержант, 93 ОМБр, командир бойової машини (танку). Працював у Києві на будівництвах. Під час Революції Гідності неодноразово їздив на Майдан. Був призваний у 3-тю хвилю мобілізації як доброволець. Боронив Авдіївку та Піски, брав участь у боях за Донецький аеропорт. 02.01.2015 був поранений[202]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (13.08.2015). Помер 27.04.2020 внаслідок тяжкої хвороби. Залишились батьки, брат, дружина та 6-річний син[203].

Україна Леонтьєв Сергій Іванович, 23.03.1959, мешканець м. Коломия Івано-Франківська область. Учасник АТО, прапорщик. Помер 29.04.2020. Похований у Коломиї[204].

Україна Буца Іван Михайлович, 13.05.1992, Заріччя (Старосамбірський район) Львівська область. Учасник АТО, солдат, 80 ОДШБр. Проходив строкову службу у 80-ій бригаді. З початком війни у 2014 вирушив на фронт. Пройшов бої за Луганський і Донецький аеропорти, інші «гарячі точки». Дістав поранення обличчя (ока), довго лікувався, отримав інвалідність, за станом здоров'я звільнився з військової служби за контрактом. Почесний громадянин села Воютичі. Раптово помер 01.05.2020, — вранці стало зле, помер до приїзду «швидкої». Залишились мати і сестра[205].

Україна Борщ Роман Дмитрович, 26.10.1993, Полонична Кам'янка-Бузький район Львівська область. Учасник АТО, 24 ОМБр. З 19.05.2014 до березня 2016 проходив службу за мобілізацією, з червня по серпень 2014 виконував завдання в зоні проведення АТО. Помер 01.05.2020 в рідному селі. Похований на місцевому кладовищі[206].

Україна Данильченко Максим, Нікополь Дніпропетровська область. Учасник АТО/ООС, 74 ОРБ. Загинув 02.05.2020 у ДТП. Похований в Нікополі[207].

Україна Панько Олег Васильович, 03.09.1977, мешканець с. Тулуків Снятинський район Івано-Франківська область. Учасник АТО 2014—2015, старший лейтенант запасу, 51 ОМБр. На фронті був два роки. Голова сільської територіальної громади с. Тулуків, заступник голови районної спілки ветеранів АТО. Переніс дві важкі операції. Покінчив життя самогубством 05.05.2020. Похований в с. Тулуків. Залишились дружина і троє дітей, — син та дві доньки[208].

Україна Сварчевський Олександр («Кузнєчик»), Івано-Франківська область. Учасник АТО, 26 ОАБр, навідник. З березня 2015 по квітень 2016 захищав Україну в зоні проведення АТО, відзначений трьома бойовими нагородами. Помер 11.05.2020. Після прощання в Івано-Франківську похований у Києві на Байковому кладовищі. Залишились дві доньки, 7 і 6 років[209].

Україна Барбазяк Андрій Павлович, 13.12.1970, Берегомет Вижницький район Чернівецька область. Учасник АТО, 14 ОМБр, водій[210]. Помер 15.05.2020. Поховання в смт Берегомет[211].

Україна Стефурак Роман Євгенович, 13.10.1970, мешканець м. Коломия Івано-Франківська область. Учасник АТО, старший лейтенант. В 1990-х роках викладав фізику в школі № 6. Під час війни проходив службу за мобілізацією. Помер 16.05.2020. Похований в с. Джурків Коломийського району[212].

Україна Вербицький Анатолій Михайлович, 30.08.1969, Вінницька область. Учасник АТО, капітан 1 рангу запасу, Командування ВМС ЗС України, заступник командувача з логістики — начальник логістики (2016—2019). З 1993 по 2012 проходив службу на посадах начальника продовольчої служби військових частин, заступника командира 51 ОМБр з тилу, заступника начальника центру з матеріально-технічного забезпечення — начальника відділу центру військ берегової оборони. У 2012—2014 — начальник відділу тилового забезпечення центру організації МТЗ Головного командного центру ЗСУ. З 2014 по 2016 проходив службу на посадах начальника тилу оперативних командувань. У 2016 був призначений заступником командувача з логістики Командування ВМС. У 2019 звільнений в запас. 17.05.2020, о 21:00, загинув в ДТП на автодорозі неподалік с. Верба (Володимир-Волинський район) Волинської області, — на автомобілі Toyota Avensis злетів у кювет та врізався в придорожнє дерево, від отриманих травм помер на місці[213].

Україна Демешко Віталій Вадимович, 20.03.1989, Кропивницький Кіровоградська область. Мешканець м. Бровари Київська область. Учасник АТО. У 2007 закінчив профліцей в Горішніх Плавнях. На фронт пішов добровольцем, демобілізувався у 2017. Помер 18.05.2020 внаслідок тяжкої хвороби, ймовірно, від енцефаліту, — під час підготовки до операції з перелому ноги у Броварській районній лікарні виявили кліща, операція пройшла успішно, але за тиждень стан різко погіршився. За фактом смерті місцева прокуратура відкрила кримінальне провадження, призначено судово-медичну експертизу. Залишились батьки, син[214].

Україна Курдеча Артем Володимирович, мешканець м. Харків. Був призваний за мобілізацією (1 хвиля), проходив службу у Нацгвардії, в/ч 3005 (5 квітня 2014 — 25 березня 2015). Під час служби виконував бойові завдання у зоні АТО (м. Слов'янськ, м. Волноваха). В ніч з 10 на 11 травня 2020 року потрапив у ДТП. Був знайдений без тями в районі вул. Героїв Сталінграду близько 05:00 на узбіччі з електровелосипедом. З травмою мозку доставлений до 4- ї Харківської лікарні невідкладної хірургії був прооперований. 18.05.2020 Артем Курдеча помер у реанімації, так і не прийшовши до тями. Винуватця ДТП встановлено не було. Артем Курдеча похований 20.05.2020 в м. Харкові напроти Алеї героїв.

Україна Діордіца Олександр Олександрович, 28.02.1983, мешканець с. Ворзель (Ірпінська міська рада) Київська область. Учасник АТО, 15 ОГПБ, гранатометник[215]. Помер 22.05.2020 від тяжкої хвороби. Похований на Ворзельському кладовищі. Залишились дружина та син[216].

Україна Корнієнко Ігор Михайлович («Корнєй»), 45 років, мешканець м. Вишгород Київська область. Учасник АТО, 24 ОШБ «Айдар». Учасник Революції Гідності. У 2014 добровольцем пішов на фронт. Після двох років війни повернувся у Вишгород, працював охоронцем. Вбитий вночі 22.05.2020 під час сутички з підлітками в центрі Вишгорода. За попередньою інформацією, двоє чоловіків, близько 03:00 поверталися до дому з роботи (мали при собі вогнепальну зброю) та стали учасниками конфлікту з групою місцевих підлітків (за іншими даними, Ігор вийшов заспокоїти групу хлопців, які шуміли під вікнами). В ході конфлікту підлітки заволоділи зброєю (мисливським карабіном МКМ-072СБ), після чого один з них впритул застрелив ветерана. Підозрюваного у вбивстві та всіх інших учасників інциденту затримано. Похований у Вишгороді[217].

Україна Акопян Аветік Оганезович, 29.07.1973, Тбілісі Грузія. Мешкав у м. Кременчук Полтавська область. Учасник АТО, солдат, 72 ОМБр. Здобув фах закрійника взуття. Під час війни став на захист України, — в липні 2017 вступив на військову службу за контрактом, пройшов бої за Авдіївку, 2018 був демобілізований. У квітні 2020 діагностували пухлину мозку, проходив лікування у Кременчуці. Помер 27.05.2020. Залишились мати, дружина та троє братів, один з яких також воює в зоні ООС[218].

Україна Бортнічук Володимир Петрович, 16.11.1963, мешканець м. Берегове Закарпатська область. Учасник АТО, 128 ОГШБр. З вересня 2014 до 01.10.2019 проходив військову службу за контрактом, зокрема в зоні АТО/ООС. Помер 27.05.2020 внаслідок тяжкої хвороби[219].

Україна Панич Віталій, Новоіванівське (Коломацький район) Харківська область. Мешканець м. Київ. Учасник АТО, волонтер. Навчався в ХНУПС. У 2018 переніс операцію з видалення нирки. Помер 07.06.2020 внаслідок зупинки серця в реанімаційному відділенні Київської МКЛ № 4, діагноз: пневмонія, печінкова і ниркова недостатність. Похований в с. Новоіванівське. Залишилась дружина та діти[220].

Україна Стоніс Євген Владиславович, 37 років, мешканець м. Павлоград Дніпропетровська область. Учасник АТО, 25 ОПДБр, старший стрілець. Шахтар. З березня 2014 по березень 2015 проходив військову службу за мобілізацією, у боях дістав кілька контузій, мав нагороди. Помер вранці 10.06.2020 вдома від зупинки серця. Похований у Павлограді, на кладовищі по вул. Луганській[221].

Україна Карамушка Дмитро Ігорович («Карам»), Харків. Учасник АТО, 92 ОМБр, командир відділення. З 2014 по 2017 проходив військову службу в розвідувальному підрозділі бригади. Помер 12.06.2020 в результаті зупинки серця. Похований у Харкові, на Алеї Слави кладовища № 18[222].

Україна Грицай Володимир Миколайович, 24.08.1969, Жаврів Гощанський район Рівненська область. Учасник АТО/ООС (2016—2020), 14 ОМБр, 3-й батальйон, водій-слюсар. Проходив військову службу за контрактом з серпня 2016 по лютий 2020. Раптово помер 12.06.2020. Залишилися дружина, дочка і четверо синів[223].

Україна Пістрюга Валентин Михайлович, 26.11.1953, 66 років, мешкав у м. Київ. Генерал-майор, Армійська авіація України, начальник (2008—2016). У 1975 закінчив Сизранське ВВАУЛ, у 1987 — ВІЛ ім. Ю. А. Гагаріна. У 1983—1984 проходив службу в Афганістані, у складі 50 ЗСАп (Кабул). Пройшов шлях від командира полку до начальника армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений орденом Червоної Зірки та орденом Данила Галицького. Помер 14.06.2020. Прощання та поховання пройшли у м. Броди на Львівщині[224].

Україна Шевчишин Ірина Яремівна («Артистка»), Надвірна Івано-Франківська область. Учасниця АТО (2014—2018), 93 ОМБр, парамедик. Мала дві вищі освіти — інженер та бухгалтер-економіст. До війни працювала бухгалтером на підприємстві. З грудня 2014 була волонтеркою медпункту в Пісках. У серпні 2015 вступила на військову службу за контрактом, була санінструктором рембатальйону 93 ОМБр, діловодом у штабі[225]. Повернулась до дому у 2018. Загинула 16.06.2020 у Надвірній, — її уразило електричним струмом, коли косила траву газонокосаркою на власному подвір'ї. Залишилися батько та чоловік, — учасник АТО/ООС, військовослужбовець 93 ОМБр. Похована у Надвірній[226].

Україна Ібрагімов Дилявер Ахметович, Запорізька область. Учасник АТО 2014—2015, 23 ОМПБ «Хортиця». Пішов на фронт у першу хвилю мобілізації. Помер 16.06.2020 в Польщі. Залишилася мати[227].

Україна Хидаєв Руслан, Новогригорівка (Васильківський район) Дніпропетровська область. Учасник АТО/ООС, 43 ОМПБ «Патріот» 53 ОМБр. Воював у Трьохізбенці на Луганщині. Поаернувся додому у квітні 2020. Помер у ніч на 19.06.2020 внаслідок інсульту. Похований в с. Новогригорівка[228].

Україна Богатир Роман Вікторович, 16.01.1971, мешкав у м. Кам'янське Дніпропетровська область. Учасник АТО 2014—2016, майор, 39 ОМПБ «Дніпро-2», заступник командира батальйону. 1992 закінчив Сумське ВАКУ. До серпня 1998 проходив службу в 24-ій дивізії. З початком війни у травні 2014 обійняв посаду начальника розвідки 39-го батальйону тероборони. Пройшов «Іловайський котел», кілька разів був поранений на фронті. У жовтні 2014 призначений заступником командира батальйону. 10.12.2014, потрапивши в засідку терористів поблизу Кряківки, дістав важке поранення (тоді загинули сержанти Володимир Коновалов та Ігор Удовицький). 13.08.2015 був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Звільнився із ЗСУ у березні 2016. Займався волонтерською діяльністю. Помер 19.06.2020 о 17:00 у київській лікарні в результаті тромбу в легеневій артерії. Поховання у с. Світлогірське (Криничанський район)[229].

Україна Коверя Андрій («Араб»), Дніпро. Учасник АТО, 25 ОПДБр. Загинув в результаті ДТП 20.06.2020. Поховання 23 червня[230].

Україна Забродський Сергій Сергійович, 11.08.1991, Іршанськ Хорошівський район Житомирська область. Учасник АТО, 30 ОМБр. Загинув 21.06.2020, — вбитий під час конфлікту вночі біля кафе «Шутерс» в смт Іршанськ, — місцевий мешканець наніс ножові поранення дев'ятьом молодим чоловікам, які відпочивали в кафе, Сергій втратив багато крові і помер у Хорошівський районній лікарні, троє постраждалих — в реанімації. Похований в Іршанську. Залишились батьки, брат. Поліція встановила особу нападника (має три судимості), він об'явлений у розшук[231].

Україна Зданевич Віталій Петрович, 25.06.1974, Курозвани Гощанський район Рівненська область. Учасник АТО, старший солдат, водій. Проходив військову службу за мобілізацією з 22.07.2015 по 17.10.2016. Помер 22.06.2020. Залишилися батьки та син[232].

Україна Савенко Павло Євгенович, 1978 р.н., мешканець м. Дніпро. Учасник АТО, полковник поліції, начальник УОАЗОР (до 2018), начальник відділу кримінального аналізу ГУНП України в Дніпропетровській області (2018—2019). З березня 2020 працював у ДДУВС, старший викладач кафедри оперативно-розшукової діяльності[233]. Близько 22:00, 25.06.2020 покінчив життя самогубством пострілом з карабіна в голову у себе вдома. Залишились дружина та донька[234].

Україна Поліщук Борис Степанович, 1978 р.н., Бориспіль Київська область. Мешкав у м. Києві. Учасник АТО, 11 ОМПБ «Київська Русь». Загинув 24.06.2020 у Києві, обставини загибелі з'ясовують правоохоронні органи. Похований 08.07.2020 у Борисполі, на Рогозівському кладовищі. Залишились мати, сестра[235].

Україна Мироненко Василь Іванович, 31 рік. Мешкав у с. Мельники (Чигиринський район) Черкаська область. Учасник АТО. Загинув наприкінці червня внаслідок нещасного випадку під час заготівлі деревини[236].

Україна Сорохан Василь Дмитрович, 26.07.1963, 56 років, Коломия Івано-Франківська область. Учасник АТО, інвалід війни ІІ групи. Помер 27.06.2020. Поховання в с. Уторопи Косівського району[237].

Україна Топорович Іван Миронович, 44 роки, Воля (Старосамбірський район) Львівська область. Учасник АТО 2014—2015, 703 ОПОЗ, механік-водій (машина розмінувавання). Пройшов бої за Дебальцеве. Працював кочегаром у місцевій школі. Передчасно помер, похований 28.06.2020 в с. Воля. Залишились батьки, брат, сестра[238].

Remove ads

Див. також

Посилання

Remove ads

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads