Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — лютий 2022)

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року (включно).

Remove ads

Список загиблих з 1 січня до 28 лютого 2022 року

Узагальнити
Перспектива
Більше інформації №, Світлина Емблема ...
Remove ads

Втрати силових структур в тилу під час війни (до 23 лютого 2022 року включно)

Узагальнити
Перспектива

Україна Фурманчук Артем, 27 років, мешканець м. Костополя Рівненський район Рівненська область. Учасник АТО/ООС. Військовослужбовець військової служби за контрактом (підрозділ — не уточнено). Проходив військову службу за контрактом у ЗС України майже 10 років. Перебував у м. Рівному в відпустці у близьких родичів після чергової ротації із зони проведення ООС, де виконував обов`язки за посадою протягом 8 місяців. Сьомий син у багатодітній родині. У ніч на 2 січня, близько 03:00, загинув в ДТП (був збитий легковим автомобілем Audi A6) на вулиці Соборній в м. Рівному[424].

Україна Кузьменко Сергій Вікторович, 29 років, с. Андріївка Харківська область. Учасник АТО/ООС. Капітан, помічник начальника автомобільної служби 5 окремої бригади НГУ. Закінчив Академію внутрішніх військ МВС України (з 2014 року — Національна академія Національної гвардії України). Помер 10 січня (причина смерті - не повідомляється)[425].

Україна Стасюк Роман, 22 роки, с. Дарівка Волинська область. Учасник ООС. Солдат, водій-хімік БРДМ підрозділу 101 ОБрО ГШ. Згідно з повідомлення пресслужби бригади, помер 11 січня в результаті зупинки серця[426].

Україна Кереб Олександр Володимирович, с. Підцир'я Камінь-Каширський район Волинська область. Військовослужбовець ЗС України. Учасник АТО/ООС, де виконував свій обов’язок більше шести років. Помер 14 січня, перебуваючи у відпустці. Похований 15 січня в с. Підцир'я[427].

Україна Ночевчук Сергій Володимирович, 30 років, мешканець м. Житомира. Учасник АТО/ООС. Капітан, начальник 2 відділу Житомирського РТЦК та СП. Загинув 19 січня в ДТП на власному автотранспорті поблизу Житомира[428].

Україна Буганов Олександр Олександрович, 34 років, с. Подо-Калинівка Херсонська область. Учасник АТО. Старший лейтенант, офіцер відділення по роботі з особовим складом 1 ПО ОВДО НГУ МВС України. Брав участь в боях за Іловайськ. Був захоплений в полон, з якого був звільнений через чотири місяці в результаті обміну. Після полону та реабілітації закінчив Харківську академію внутрішніх справ. Загинув 27 січня, о 03:40, на території Південного машинобудівного заводу «Південмаш» у м. Дніпрі в результаті розстрілу особового складу варти. Залишилися дружина та двоє дочок, 5 та 2 роки. Похований 29 січня[429].

Remove ads

Померлі та вбиті демобілізовані учасники АТО/ООС в ході російського вторгнення в Україну (2022)

Узагальнити
Перспектива

Січень

Україна Міхеєв Олександр, 1976 р.н., 45 років, м. Борислав Дрогобицький район Львівська область. Учасник АТО. Згідно повідомлення виконавчого комітету Бориславської міської ради, помер 1 січня (причина смерті - не повідомляється). Похований 3 січня в м. Бориславі[430].

Україна Левуш Анатолій Євгенович, 25.04.1974, с. Береськ Луцький район Волинська область. Учасник АТО. До ЗС України був призваний за частковою мобілізацією в 2014 році. Брав участь у боях за Донецький аеропорт. Після демобілізації працював в особистому селянському господарстві. Разом з дружиною, яка померла рік тому, виховав троє дітей. Помер 3 січня (причина смерті - розрив підшлункової залози)[431].

Україна Табачук Олег Олександрович («Дукат»), 10.08.1976, мешканець Вінниці. Учасник АТО. З 8 серпня 2015 року до 7 грудня 2015 року - начальник групи цивільно-військового співробітництва у Авдіївці (Донецька область). Неодноразово брав участь у відрядженнях до зони бойових дій у складі зведеної групи Командування Повітряних Сил ЗС України. Загалом відслужив у Збройних Силах 28 років. На початку літа 2021 року у нього була діагностована пухлина мозку. Пройшов обстеження і лікування в центральному шпиталі Міністерства Оборони та інституті ім. Рамаданова. Був комісований за інвалідністю. Помер 5 січня у шпиталі внаслідок онкологічного захворювання. Залишилася дружина. Похований 8 січня у м. Вінниці[432].

Україна Городнічук Євген Валерійович («Гриць»), 12.05.1986, м. Лозова Харківська область. Учасник АТО. Активний учасник Революції Гідності. Працював помічником машиніста тепловозу на залізниці. В.О. голови міської організації Всеукраїнського об'єднання «Свобода». Член історичного клубу «Холодний Яр». Доброволець 2-ї роти Золи батальйону «Айдар». 5 серпня 2014 року, у бою на Вергунському роз'їзді передмістя м. Луганська отримав осколкове поранення у хребет і ногу. Після цього переніс три операції, дістав 2 групу інвалідності. Вийшов на роботу, але навколо гвинтів, вставлених під час операції у хребет, почалися резорбція кісткової тканини й омертвіння навколишніх тканин. Виник остеомієліт, який ускладнився свищем і заднім спондиладезом. З лютого 2015 року постійно турбували гнійні виділення. 24 грудня 2015 року переніс четверту операцію. Після того постійно проходив реабілітацію. Помер 6 січня (причина смерті - не повідомляється). Похований 8 січня у м. Лозовій[433].

Україна Квачко Олександр Леонідович, 44 роки, мешканець м. Кременчук Полтавська область. Учасник АТО. До ЗС України був призваний за частковою мобілізацією 14 лютого 2015 року. Помер 5 січня (причина смерті - не повідомляється). Залишилися мати та сестра. Похований 6 січня у м. Кременчуці[434].

Україна Козловець Микола Миколайович, 09.03.1971, мешканець Київської області. Учасник АТО. Старшина, військовослужбовець підрозділу 72 ОМБр, у складі якої перебував в зоні бойових дій з березня 2014 року. Згідно Указу Президента України від 26 лютого 2015 року № 109/2015 був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. 28.12.2021 року, близько 17:00, отримав важкі травми в ДТП поблизу м. Кагарлика. Помер 7 січня в лікарні[435].

Україна Ковальчук Олександр, мешканець м. Ромни Сумська область. Учасник АТО. Помер 7 січня (причина смерті - не повідомляється). Похований 8 січня на Засульському кладовищі в м. Ромни[436].

Україна Ласій Михайло Омелянович, 1979 р.н., с. Бовшів Івано-Франківська область. Учасник АТО. Помер в результаті захворювання, похований 8 січня в с. Бовшів[437].

Україна Дуда Юрій Іванович, 16.02.1987, мешканець м. Львову[438]. Учасник АТО в складі 24 ОМБр. Помер 9 січня в м. Одесі (причина смерті - не повідомляється). Похований в м. Одесі[439].

Україна Кінзерський Дмитро, 31 рік, мешканець с. Гонорівка Могилів-Подільський район Вінницька область. Учасник АТО. Загинув 9 січня в ДТП поблизу смт Тиврів у Вінницькій області. Похований 11 січня на місцевому цвинтарі в смт Тростянці[440].

Україна Волошин Віктор, 54 роки, мешканець с. Гонорівка Могилів-Подільський район Вінницька область. Учасник АТО. Загинув 9 січня разом з дружиною в ДТП поблизу смт. Тиврів у Вінницькій області. Залишилися дорослі син та донька. Похований 11 січня на місцевому цвинтарі в смт Тростянці[440].

Україна Воробець Петро («Птіца»), 48 років, мешканець м. Надвірна Івано-Франківська область. Учасник АТО. Помер 14 січня в результаті важкої хвороби. Похований 16 січня в м. Надвірна[441].

Україна Лоік Максим Юрійович, 41 рік, мешканець м. Кам'янське Дніпропетровська область. Учасник АТО. Гранатометник у складі 22 ОМПБ. Брав участь у бойових діях з травня 2015 по 21 квітня 2016 року в районі населених пунктів Верхньоторецьке, Щастя, Трьохізбенка, Кримське та інших. Помер 16 січня (причина смерті - не повідомляється)[442].

Україна Коновалов Ігор, 35 років. Учасник АТО. Майор, учасник боїв за Луганський аеропорт. Помер 23 січня в результаті тяжкого захворювання[443].

Україна Самсонік Микола В’ячеславович, 17.12.1979, мешканець м. Камінь-Каширський Волинська область. Учасник АТО з 2014 року. Помер 27 січня (причина смерті - не повідомляється). Похований 28 січня в м. Камінь-Каширському[444].

Україна Гайшук Юрій Володимирович, 36 років, м. Тальне Звенигородський район Черкаська область. Учасник АТО у складі 28 ОМБр. До ЗС України був призваний за частковою мобілізацією 09.07.2015 року, демобілізований - 27.10.2016 року. Помер 28 січня (причина смерті - не повідомляється). Похований 29 січня в м. Тальному[445].

Україна Поперека Роман Мар’янович, 11.07.1970, мешканець м. Пустомити Львівська область. Учасник АТО. Старший солдат, навідник аеромобільно-десантного відділення 1 аеромобільного-десантного взводу аеромобільно-десантної роти 122 ОАЕМБ 81 ОАЕМБр. До ЗС України був призваний за частковою мобілізацією 11.08.2015 року, демобілізований - 20.10.2016 року. Помер 29 січня за трагічних обставин (причина смерті - не повідомляється)[446].

Україна Поліщук Сергій Миколайович, 24.02.1960, м. Калинівка Хмільницький район Вінницька область. Учасник АТО. Старший лейтенант запасу. В 1978 році був призваний на строкову військову службу, яку закінчив у 1980 році. У 1986 році закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю "електрифікація сільського господарства", де проходив військовий вишкіл. У 2015 році був призваний до ЗС України за частковою мобілізацією і був направлений на курси перепідготовки та підвищення кваліфікації до НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2015-2016 роках проходив військову службу у складі 30 ОМБр та брав безпосередню участь в АТО. Помер після тривалої боротьби із важкою хворобою[447].

Лютий

Україна Кушнір Сергій («Баша»), 39 років, мешканець смт Підволочиська Тернопільська область. Учасник АТО/ООС. Був членом УНА-УНСО, добровольцем батальйону «Донбас», добровольцем куреню УНСО, розвідником 131 ОРБ. В 2014 році на фронті був поранений, чотири місяці перебував у полоні. Помер орієнтовно 2 лютого (причина смерті - не повідомляється)[448].

Україна Гузь Василь Вікторович, мешканець м. Дніпро. Учасник АТО/ООС. Старший лейтенант запасу. Протягом багатьох років працював оператором Дніпропетровської обласної держтелерадіокомпанії. Помер 2 лютого в результаті захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини[449].

Україна Дерпак Іван Миколайович, 1972 р.н., мешканець c. Сороки Коломийський район Івано-Франківська область. Учасник АТО. Помер 5 лютого (місце та причина смерті - не повідомляються)[450].

Україна Савченко Олег, мешканець смт Щирець Львівська область. Учасник АТО. Помер 7 лютого в результаті важкої хвороби. Похований 8 лютого в смт Щирець[451].

Україна Зінчук Ігор Васильович, 1978 р.н., мешканець с. Скоморохи Червоноградський район Львівська область. Учасник АТО. Старший сержант, в зоні проведення АТО перебував в 2015-2016 роках. Помер 7 лютого (місце та причина смерті - не повідомляються)[452].

Україна Шевченко В'ячеслав Віталійович («Батя»), 17.07.1972, м. Полтава. Старший сержант, навідник ДШК роти вогневої підтримки 91 ОАЕМБ 81 ОАЕМБр. Учасник АТО. В Авдіївській промзоні отримав поранення в ногу. 02.12.2016 року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Отримав інвалідність 1 групи внаслідок війни та повернувся до цивільного життя, але у вересні 2021 року йому було ампутовано поранену ногу. Батько двох дітей. Помер 7 лютого в м. Полтаві[453].

Україна Кицела Роман, 36 років, с. Демешківці Івано-Франківська область. Учасник АТО у складі 24 ОМБр. До початку війни та після повернення працював на Бурштинській ТЕС, однак через хворобу залишив роботу. Залишилася мати. Помер 9 лютого в результаті важкого захворювання, яке пов'язане із захистом Батьківщини[454].

Україна Галаєв Сергій Сергійович, 46 років, мешканець м. Кременчук Полтавська область. Учасник АТО. До Збройних Сил України був призваний за частковою мобілізацією 21 травня 2015 року. Залишилися батько та дві сестри. Помер 12 лютого (місце та причина смерті - не повідомляються). Похований 16 лютого[455].

Україна Гавриш Володимир Іванович, 42 роки, мешканець м. Кременчук Полтавська область. Учасник АТО/ООС в період з 2016 по 2019 рік. Помер 12 лютого (місце та причина смерті - не повідомляються)[456].

Україна Яриш Руслан Анатолійович, м. Миколаїв. Учасник АТО. Солдат 79 ОАЕМБр. В бригаду потрапив у 2011 році. Служив у штурмовій роті, згодом відібрали у розвідку. 1 березня 2014 року зробив пропозицію на все життя коханій дівчині Олені та того ж дня відбув на військову службу до української армії. З розвитком конфлікту на Сході України в березні 2014 року Руслан обороняв кордон з АР Крим, а згодом його підрозділ вирушив у зону АТО. 19 червня 2014 року поблизу селища Ямпіль під час бою у Руслана потрапив снайпер, був важкопоранений і прикутий до візка через паралізацію від грудей. Відтоді проходив реабілітацію. Потребував реабілітації за кордоном, біля нього увесь час знаходилася дружина Олена. Одружилися в липні 2014 року у залі хірургічного корпусу Київського військового шпиталю, під час церемонії лежав на лікарняній каталці. 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. 14 лютого повісився в своїй власній машині. Похований 17 лютого[457].

Україна Павлюк Дмитро, мешканець смт Обертин Івано-Франківська область. Учасник АТО. Помер 16 лютого (місце та причина смерті - не повідомляються). Похований 18 лютого в смт Обертин[458].

Україна Колісник Олег Леонідович, 30.07.1991, с. Смородщина Чутівська селищна громада Полтавська область. Учасник АТО. Після закінчення медичного коледжу з 2012 року, чотири роки працював у відділенні реанімації Полтавської обласної клінічної лікарні імені М. В. Скліфосовського. До ЗС України був призваний в ході першої хвилі часткової мобілізації, службу проходив у складі 8-ї Полтавської автомобільної санітарної роти. У складі підрозділу вийшов з Іловайську. У жовтні 2014 року у складі 79 ОАЕМБр брав участь у захисті Донецького аеропорту, 10 днів обороняв старий термінал та виконував обов’язки лікаря. Помер 17 лютого (місце та причина смерті - не повідомляються)[459].

Україна Братков Анатолій Ростиславович, 56 років, мешканець с. Павлівка Калинівський район Вінницька область. Учасник АТО. Одним із перших пішов добровольцем на захист України під час третьої хвилю часткової мобілізації. Проходив військову службу у складі 128 ОГШБр. В одному з боїв був важко поранений. Залишились дружина, син, дві доньки та четверо онуків. Помер 21 лютого (причина смерті - не повідомляється). Похований 23 лютого у с. Павлівці[460].

Україна Хотян Артем Юрійович, 04.01.1994, м. Житомир. Учасник АТО. У Збройних Силах України - з травня 2013 року. Проходив військову службу у складі 95 ОДШБр. 3 червня 2014 року отримав важке кульове поранення у груди – ворожа російська куля пройшла в одному сантиметрі від його серця, а також важке поранення в руку, яка практично перестала працювати. 15 липня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня[461]. Помер о 04:00, 22 лютого в одній з житомирських лікарень. Залишилися мати і бабуся[462].

Україна Козачина Максим, 1979, Дніпропетровська область. З 2000 року був настоятелем парафії Різдва Пресвятої Богородиці у селі Розважів Іванківського району Київської області. 2014 року після початку війни їздив на передову як капелан, підтримуючи бійців молитвою і словом. Збудував невелику церкву в Бахмуті під час перебування у зоні бойових дій. Виховував двох власних доньок. 26 лютого повертався до своєї родини в селище Іванків, але на блокпосту його зупинили окупанти – витягли священника з машини і розстріляли[463].

Україна Стародубцев Микола Григорович («Борис»), 18.07.1978, м. Кропивницький. З весни 2014 року потайки від сім’ї пішов добровольцем на фронт. До лютого 2015 року воював у батальйоні «Донбас» командиром саперного взводу у званні молодшого лейтенанта. Брав участь у звільненні Попасної, Лисичанська, Курахового. У ході боїв за Іловайськ, отримавши численні важкі поранення, потрапив у полон до російських військових з 76-ї псковської десантно-штурмової дивізії. Після того як кілька українських солдатів померли без медичної допомоги, росіяни віддали Миколу разом із іншими пораненими бійцями Червоному хресту, через що йому пощастило залишитися живим. Після загоєння ран, отриманих під Іловайськом, продовжував воювати. 1 лютого 2015 року отримав важке поранення голови під Дебальцевим. 17 діб перебував у комі, але вижив. Став інвалідом 2 групи. Батько двох дітей. Один із синів випускник Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Ввечері 27 лютого Микола Стародубцев був затриманий силами ТрО під командуванням Бригинця. До ранку Стародубцев провів у стінах селищної ради, а потім його передали у будинок культури військовому комісару Володимиру Геннадійовичу Равічеву. Що відбулося в будинку культури невідомо. 28 лютого приблизно о 8-й годині ранку був виведений з будинку культури і вбитий в центрі смт Козелець (Чернігівська область) чотирма пострілами, які здійснив Володимиром Равічев, який повідомив, що Стародубцев працював на росію. Покійного вивезли на слобідське кладовище та закопали, поставивши хреста з іншою датою смерті. Перепохований 16 листопада 2022 року на берковецькому кладовищі[464].

Remove ads

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads